Виховний захід "Свято доброти"

Конспект виховного заходу “Вміння творити добро”

 

Ведучий.   Вітаю усіх присутніх в цім залі. Сьогодні ми з Вами поринемо в країну добра і   милосердя.
 

Ведуча.  Людина приходить у світ для добра. Вона наділена розумом, тому може дуже багато чого навчитися, здатна творити сама свою долю. Але щоб бути господарем власної долі, їй потрібно з дитинства вчитися, багато працювати над собою, гартувати волю і характер, набувати добрих звичок, вдосконалювати дух і тіло, виробляти різні вміння і навички.

 

Ведуча.  Все це під силу кожній людині, бо знання, вміння і навички самі не приходять, їх треба здобувати наполегливою працею. З дитинства людина повинна зайняти активну життєву позицію і досягати всього сама. І щоб жити в цьому багатогранному і складному світі гідно, треба багато чого навчитись, знати, вміти, а головне – бути доброю і мудрою людиною.

 

У світі завжди протилежності є:
Хороший — поганий, є добрий і злий.
Та кожен життя проживає своє,
Як вміє. А ти в цьому світі який?
Ти радість даруєш, добро в світ несеш?
Та щиро й сердечно в біді співчуваєш?
Чи, може, з гординею в світі ідеш
Та зла своїм рідним та близьким бажаєш?

 

Ти, може, привітний і добрий з людьми,
Усмішку, як сонечко людям даруєш?
У світ для добра всі приходимо ми,
Можливо і ти добротою дивуєш?
Чи зло заподіяти всім норовиш:
Украсти, збрехати, образити можеш?
І з демоном зла ти по світу летиш…
Затям — так робити негоже!

 

Бо зло до серденька притягує зло,
Сім  бід за собою людині приводить.
Не видумка це, а так завжди було.
Усім чорна сила в житті дуже шкодить.
Бо наслідки просто жахливі несе.
Загрожує бідами, карою висне.
То ж добре подумай і зважуй усе,
Чи варто в собі нести зло ненависне?

 

   Вчитель.  Інколи ми  не думаємо, що образити можна  і словом. Послухайте  про це легенду.

«Жила в одному селі жінка, дуже гостра на язик. Кожного могла очорнити, оббрехати. Не минула  лиха година й  старенького місцевого священника. Коли почула жінка, що священник буде помирати, вирішила піти до нього і попросити прощення. А він каже: «Я на тебе зла не тримаю, нехай тебе Бог простить. Але коли ти вже прийшла, то виконай мою останню волю. Візьми цю подушку, вийди на вулицю, розірви, а пір’я розпусти по вітру”. Дивне прохання.Але  жінка зробила все, як просив священник, А коли повернулася, то він наказав піти позбирати те пір’я  і принести ту саму подушку. «Але ж  це  неможливо!» - скрикнула жінка. «Так, це неможливо», - з сумом відповів священник.

Вчитель.Отак і образливі слова, які люди  кидають одне одному ранять серце і душу навіки.А ми з вами згадаємо інші – «чарівні слова» і пограємо в гру.

                                      Гра «Встав чарівне слово».

Ведучий читає речення, а учні повинні його продовжити.

    Розтопить серце всякого чарівне слово (дякую).

 

  За смачний обід і ситний скажем мамі ми (спасибі).

 

    Зазеленіє навіть пень, коли почує (добрий день)

 

      Коли лягає сонце й зоря ляга на плечі,

     Серед знайомих голосів ми чуєм (добрий вечір).

 

     Розтане навіть крига від слова теплого (спасибі).

 

   Щоб зустрітися знову в годину призначену,

    Кажу я завжди щиро вам (до побачення).

 

     Коли мене сварять, я намагаюсь

     Завжди казати чемно (вибачаюсь).

 

   І в Україні і в Словаччині

     Всі кажуть на прощання (до побачення).

Сценка про добро і зло

На сцену виходить  Фея Доброти в супроводі    помічників.

Фея Доброта. У нашому чарівному світі повинна правити доброта, щоб душі дітей були чистими і світлими. Щоб усі люди були щасливими, а світ добрим, яскравим і кольоровим.

Фея Доброти Добрий день, діти. Разом зі мною до вас прийшли мої друзі.

(Друзі Доброти)

1)Я впевнена, якщо переважає чуйність, то не має кривди і болю. Якщо переважає співчуття, то біда відходить геть, бо люди допомагають одне одному словом і ділом, кажуть щирі і добрі слова, а горе відступає.

2)Якщо у світі є любов, то нема війни. А діти ростуть щасливі і радісні. А якщо переважає ласка, то не буде жодного черствого серця, не буде в душах людських кришталиків льоду, а буде всім тепло і затишно.

3)Якщо у світі переважає щедрість, то всі ситі і немає голоду, бо щедрий поділиться з усіма, а якщо переважає щирість, то не має брехні, є правда, і всі серця відкриті і чесні.

Фея Зла. Не можу чути ці слова! Хто ти є?

Фея Доброта.  Я, Доброта, завітала до дітей на свято Милосердя. А ти хто?

Фея Зло. Ой, Я -  Зло! А це мої друзі – Забіяка і Задавака

Забіяка

Ми зухвальці й забіяки,

Ми пихаті задаваки.

Злі ми всі, ну просто злючки,

І сердиті всі — сердючки.

 

Задавака

З нами жити — просто клас!

Всі такі ми від природи,

Війни любимо й незгоди.

Ще пітьму і темноту,

Ми не терпим доброту!

Фея Зла: Без нас нічого не буває. Так само, як не буває тепла без холоду, радості без смутку.  Якби не було нас, ось таких поганеньких і чорненьких, то звідки б ви дізналися, що ви всі такі добрі, лагідні, щирі. І я бачу, що нас тут ніхто не чекає, ніхто не хоче з нами дружити. Може ти  порадиш що нам робити.

Фея Добра. Думаю, що тобі треба навчитися робити не погані вчинки, а добрі  справи, тоді ти перетворишся на Добру Фею, а з добром усі люди хочуть дружити.

Фея Зла. А як навчитися добру? Допоможіть нам, розкажіть що таке добро, доброта, які вчинки добрі?

Вед.1 Запрошуємо вас залишитися на нашому святі, і ми вам розкажемо, що таке добро, доброта, добрі справи, і тоді може нам вдасться допомогти Злій Феї стати доброю.

Проводжають їх в зал. (Сідають)

 

Гра “Ввічливо – неввічливо”.

Ведучий оголошує правила гри: всі стають у коло, ведучий буде читати ситуації, а учні повинні уважно слухати, коли ведучий буде читати ввічливі ситуації потрібно хлопати в долоні, а коли неввічливі – то тупати ногами.

• Привітатися під час зустрічі;
• Штовхнути і не вибачитись;
• Допомогти підняти річ;
• До всіх у родині бути уважним і ласкавим;
• Робити всім тільки приємне;
• Інколи обманювати товариша;
• Не дотримуватися традицій школи чи родини
• Бути скромним.

Сценка «Мати і син»

(Виходять жінка із запаленою свічкою в руках і хлопчик.)

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах три­мається?

Мати. Так, мій синочку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає.Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді її свічечка світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду доб­рим. Я хочу, щоб моя свічечка го­ріла найяскравіше!

Мати. Старайся, мій хлопчи­ку (гладить по голові).

 (Ставлять свічку біля ікони і виходять.)

Вчитель  А зараз діти, ми розгадаємо загадки .Я  буду починати, а ви продовжуйте.

 

 

 

 

Сценка

                     Вибігає Вовк, ховаючи за спиною квіти.

Здрастуй, Червона Шапочка! Це тобі! (простягає квіти)

Червона  Шапочка. Але навіщо мені стільки квітів?

Вовк. А це для того, щоб тебе порадувати!

Червона. Шап. Мені шкода ці квіти... Вони скоро зів'януть і нікому не будуть потрібні. Якщо хочеш знати, Вовк, я люблю тільки живі квіти, які ростуть на полях і луках. Вони посміхаються і навіть говорять зі мною.

Вовк. Дурниця! Квіти не можуть розмовляти.

Червона. Шап. Нічого ти не розумієш, Вовче! У тебе, напевно, серця немає!

(Відвертається від нього).

Вовк. Цій  Червоній  Шапочці ніяк не догодиш! Щоб ще придумати, щоб подружитися з цією чудовою дівчинкою?

(Іде в ліс, повертається і тягне їжачка з собою)

Вовк. Червона Шапочко, у мене для тебе сюрприз!

Червона. Шап. Що за сюрприз? Обожнюю сюрпризи.

Вовк. Я Їжачка для тебе в лісі зловив! Справжнього!

Червона. Шап. Відпусти його ,негайно! Ну, будь ласка, адже у нього в лісі залишились  маленькі їжачки. Вони  пропадуть  без нього.

Вовк. Ні за що! Я знаю, що деякі люди їжачків ловлять, приносять додому. Навіть дають їм молоко та цукерки.

Червона. Шап. Так поступають тільки жорстокі люди. Їжаки не можуть жити в неволі і часто гинуть. Біжи, Їжачок, в свій рідний ліс.

Вовк. Як вже додому? Я ж його ловив, старався, хотів з ним пограти.

Вчитель. Повчальна історія. Я думаю, якщо ви, хлопці, зустрінетеся в лісі з його мешканцями, то не станете їх ображати і турбувати. Будете вести себе як виховані діти, а Матінка - Природа віддячить вам за вашу доброту.

Гра “Відшукай шкідливу пораду”.

 Ведучий читає віршик, а учасники (можна створити команди), почувши шкідливу пораду, мають сплеснути в долоні. 

Якщо в друга іменини,

Ти не гай ані хвилини!

      Завітай до нього вранці,

Ввімкни музику для танців,

 

Ще й пісні горлай щосили,

       Щоб скоріше стіл нарили.

 

Подарунок лишай вдома –

Треба він тобі самому,

За один обід не варто

Подарунок віддавати.

 

   Загрібай цукерки в жмені

    І ховай їх у кишені.

 

Торт хапай двома руками,

Їж великими шматками.

 

Після торту руку жирну

Витри краєм скатертини,

 

А якщо вікно є поруч,

Витри руки краєм штори.

 

А коли ступнеш на ганок,

Скажи: «Стіл був препоганий!»

 

Стане соромно родині,

Особливо господині

І тоді матуся вдруге

Іменини зробить другу.

 

Дідусева скринька

(Сценка)

 Беруть участь двоє приятелів: Вася і Коля. З'явля­ється Вася зі скринькою. Ставить її на табуретку.

 Вася. Ну що за вперта скринька! Не відчиняється — і все. Я вже всі слова випробував, які знав. Спробую ще. (Звертаючись до скриньки.) Скринько, відчинись одразу!.. Ні, не відчиняється... Скринько, відчинись за моїм наказом!.. Не одчиняється... Покинь жарти, скринько! Ні... Скринько, відчинись хоч на дві хвилини!.. Не допо­магає. Що ж мені робити з цією скринькою?

Входить Коля

 Коля. Ти чого це, Васю, репетуєш?

 Вася. Я не репетую. Я слово добираю.

 Коля. Яке слово?

 Вася. «Яке», «яке»... Потрібне!

 Коля. Навіщо воно тобі?

 Вася. «Навіщо», «навіщо»... Щоб скринька відчинилась. Вона без цього слова не відчиняється.

 Коля. А чому?

 Вася. «Чому», «чому»... Тому що скринька зачарована. Мені її дідусь прислав. Я тобі хіба не казав?

 Коля. Нічого ти мені не казав.

 Вася. У мене дідусь на Кавказі живе. У нього там великий-превеликий фруктовий сад. І ось він прислав мені скриньку з фруктами. І листа. А в листі написано... Послухай! (Дістав листа, читає.)

Шлю тобі, дитинко,

Дивовижну скриньку.

В ній ти знайдеш

Апельсини,

Яблука

І мандарини.

Та висить на ній замок...

Одімкне його, дружок,

Той, хто зна

Чарівне слово.

Тільки вимовить — Готово!

Коли внучок дорогий

В пам'яті пориється,

Слово це він пригадає,—

Скринька враз одкриється!

 Коля. Так ось у чім річ!.. І ти не можеш пригадати одне-однісіньке слово?

 Вася. Та я вже їй, напевне, тисячу слів говорив!

 Коля. І не відчиняється?

 Вася. Аж ніяк!

 Коля. А ти спробуй іще.

 Вася. Спробую... (До скриньки). Скринько, відчинись швидко! Скринько, відчинись негайно!.. Скринько, відчинись цієї ж миті... Відчинись, а то як дам!.. (Б’є по скриньці кулаком, забиває руку.) Ой-ой-ой! Ах ти, деревинка погана!

 Коля. А я, здається, знаю, яке слово тобі слід сказати, щоб вона  відчинилась.

 Вася. Чого ж ти мовчиш? Кажи!

 Коля. Я тобі на вухо скажу. (Шепоче.)

 Вася. Не може бути. Невже я цього слова не говорив? Я ж мільйон слів сказав!

 Коля. А цього простого слова не сказав. Спробуй!

 Вася. Спробувати? Слово для мене якесь незвичне. Я його ніколи нікому не кажу. Ну що ж, спробую... ( До скриньки ввічливо.) Скринечко, відчинись... Будь-ласка!

Віко скриньки піднімається.

 Відчинилась!.. Ти диви, яблука!.. (Дістає яблуко, їсть, пригощає товариша.) Смачне?

 Коля.  Дуже!.. Спасибі тобі... А де ж мандарини й апельсини?

 Вася.  (заглядаючи в скриньку). Тут самі яблука. Дідусь писав, що в ній і апельсини, і мандарини. В листі було написано... (Знов дістає листа, читає.)

Апельсини,

Яблука

І мандарини.

 Чорним по білому написано!

 Коля. (бере листа). Та ж ти не до кінця дочитав! Тут ось іще сказано (читає):

Апельсинів нема тому,

Що ти забув сказати...

(До глядачів.) Діти, що він забув сказати?

 Глядачі. Спасибі!..

 Коля. Апельсинів тому нема,

Що ти забув сказати...

 Вася. Спасибі!.. Спасибі, дідусю!.. (Заглядає в скринь­ку.) Ти глянь, і апельсини, і мандарини з'явились!.. Оце так скринька!..

 Коля. А вона, як і люди, любить, щоб до неї ввічливо зверталися. Зрозумів?

 Вася. Зрозумів!

 

 

 

Звучить музика.

На сцені дві дівчинки.

 

Казка    “Колобок “.

1. Надворі сьогодні хмарно,

 А у класі, тепло, гарно,

 Сміху по саму зав'язку,

Ну, а ми покажем казку.

 

2.В казці цій себе пізнайте,

 Щось не так — не дуже лайте,

 А тепер усі мовчок.

Починаймо «Колобок».

 

1.У хатині біля граба

Жили-були дід та баба,

 І синочка вони мали,

Колобком його назвали.

Вдень, коли була погода,

Трапилась така пригода.

                                    (Виходять дід та баба).

 

 

Дід.

Де це внучок наш подівся?

Який сон йому наснився?

Бачив, як ішов до хати,

 Вже, напевно, вклався спати!

 

Баба.

Внучку, внучку, озовися,

Та до школи повернися!

Знов приніс, напевно, двійку,

Або десь устряг у бійку.

                                       (Виходить, позіхаючи, Колобок).

 

 Колобок.

Ну, чого ви розкричались?

З друзями ми просто грались!

Зараз як піду до школи,

Не повернуся ніколи!

                                       (Іде, а дід з бабою плачуть).

 

1.Колобок наш покотився

І у лісі опинився.

Озирнувся, роздивився ,       

Із ведмедиком зустрівся.

                                   (Виходить Ведмідь з великою жуйкою).

 

 Колобок (до Ведмедя). Пішли, Ведмедику, до школи.

 

 Ведмідь.

Ти що? Куди? Туди? Ніколи!

Кажуть всі, що я — ледащо,

То навчатись мені нащо?

Писать, читати, рахувати,

Краще жуйку продавати.

Колобку, не лови гав,

А купи у мене «ЛАВ».

                                       (Протягує жуйку. Колобок відмовляється).

 

 Ведмідь.

Як не хочеш купувати,

Піду іншим продавати!

 

2. Далі Колобок рушає,

Вовка-братика стрічає.

                                 (Виходить вовк-хуліган).

 

 Колобок.

Нумо, Вовчику-соколе,

Підемо мерщій до школи!

 

Вовк.

Щось не так — я зразу бац!

І зубами клац та клац!

Щоб усі мене боялись,

Щоб усі мене лякались.

Менших люблю ображати,

Ну, а старших — обзивати.

А до школи не піду,

Бо навчатись не люблю.

                                             (Погрожує всім кулаком, іде).

 

1. А це хто заплющив очі?

Світла бачити не хоче?

Не стрибає і не грається, ,

Під кущем ховається?

                                                        (Витягає з-за куща Зайця-боягуза).

 

 Колобок. Підеш, Зайчику, до школи?

 

 Заєць.

Тріснула у лісі гілка —

 Затряслася кожна жилка.

 Геть усе мене лякає,

 Певно, кожен про це знає.

 Життя у мене нелегке,

 Бо серце маю я слабке.

Нічого не навчуся,

Я так всього боюся.

                                          (Знову ховається за кущ).)

 

2. Далі Колобок рушає,

Лиску-модницю стрічає.

                                        (Виходить Лисичка з пляшкою кока-коли).

 

 Колобок.

Хто це хвостиком махає,

Із уроків утікає?

 

Лисичка.

Сиди, не рухайся, навчайся, слухайся, —

 Усі мені торочать... А я заміж хочу!          (Показує пляшку кока-коли).

Діти! Не ходіть до школи,

Пийте краще, кока-колу!

 

Колобок.

Крайнім бути теж не хочу,

 Піду висплюся досхочу!     (Потягується).

 

Вчитель. Ото маю замороку...           (Дзвонить у дзвоник).

Ану швидше на уроки!       (Всі дійові особи виходять, шикуються у шеренгу)

 

 

1.Скажіть, друзі, що робити,

Як вас розуму навчити?

Невже в наступнім році

Залишимось такі:

Сміттям в чужому оці,

Бездумні і пусті?

 

Колобок.

Ми з вами, любі друзі,

Країни майбуття.

Адже після батьків нам

Продовжувать життя!

 

Ведмідь.

Усе гірке залишимо

В минулім році ми,

І у серцях запишемо,

Що станемо людьми.

 

Вовк.

Не будемо обманювать,

Боятись, хитрувать...

А рідну мову в школі

Ми будемо вивчать!

 

Звучить музика. Герої кланяються  і виходять.

 

Фея Зла: Мені дуже сподобалася зустріч зі всіма вами. Я дізналася багато нового, і я теж хочу бути доброю.

Вед.1 Діти, ви бачите, яка чудодійна сила добра, добрих вчинків? Фея Зла під впливом добрих слів перетворюється на добру фею. Я хочу, щоб і на вашому шляху ніколи не траплялося зло. Нехай воно зникає назавжди. Як кажуть у народі, «Добро не пропадає, а зло вмирає»

 

 

Танок «Вальс»

Фея Доброти: Я подарую тобі свій віночок із квітів. І не роби більше ніколи нікому зла, а роби тільки добро.

Фея Зла: Дякую за подарунки. Я зрозуміла, що тільки з Добром хочуть всі дружити

Вед.2 Раз ти подружилася з добром, то ми будемо називати тебе  своєю подругою, бо ти сьогодні перетворилася на добру дівчинку. Ми запрошу- ємо тебе до нас у гості, і зробимо для тебе добру справу –  пошиємо тобі чепурненьке платтячко.

Фея Зла: Я зворушена вашою добротою. Дякую вам, діти.

Вед.1 Ми хочемо, щоб ви збагатили свої серця любов’ю до людей, до своїх рідних, до природи, щоб назавжди викоренили зі своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує любов і повага, мир і спокій.

Вед.2 Хочеться вірити, що у нас все завжди буде гаразд, що слова доброти, які були сказані сьогодні ви пронесете крізь усе життя. Будьте милосердними, людяними, терпеливими та нехай не черствіють ваші душі.

Пісня »

Вед.1 І на цій прекрасній ноті наше свято завершується.

 

 

                 Література : Ресурси  інтернету