Виховний захід "Свято ХЛІБА"

Роздільнянська ЗОШ І – ІІІ ступенів №4                           Свято вшанування праці хлібороба                               Підготувала вчитель         початкових класів                                                                 спеціаліст вищої категорії                           вчитель-методист                           Болгаріна Ольга Анатоліївна                   – 2021 –

(Родинне свято для учнів 3-4 класі)

     Мета: розширювати та поглибити знання дітей про процес виготовлення хліба, про працю хлібороба; виховувати ціннісне ставлення до праці; пробуджувати в дітей інтерес і повагу до сільськогосподарської праці; викликати почуття гордості за працівників полів; виховувати патріотичні почуття: бажання берегти хліб; примножувати здобутки українського народу.

Звучить музика  «Зеленеє жито, зелене…»

Під музику діти в укра­їнських костюмах заходять у клас, утворю­ють півколо, попереду — дівчинка, з короваєм у руках.

Вчитель. Доброго дня, любі гості! За традицією, ми зібралися на родинне свято в нашій затишній оселі. Сьогодні ми поговоримо про те, без чого не уявити ані степової далі, ані рідного дому, ані самого життя. А про що саме, спробуйте дізнатися, коли послухаєте загадку:

 

Народився у землі, зарум’янивсь на вогні

І з’явився на столі до борщу тобі й мені.

                ( Хліб)

 

Вчитель. Так, ітиметься про людську святиню — хліб наш насущний. Адже хліб -  найголов­ніший продукт в житті кожної людини. Раніше в Україні госпо­диня щодня пекла житній хліб. Хліб у кожній хаті обов'язково лежав на столі, а біля нього стояла сіль. У не­ділю й на свята пекли пампушки, пи­ріжки, коржі, млинці. їжею й окрасою був хліб на різних святах і обрядах. Хлібом і сіллю й нині зустрічаємо ми дорогих гостей.

Діти:                                                 В народі хліб, мов матір, поважають,                                                   Ця шана з плином часу не зника.                                                           І дорогих гостей завжди стрічають                                                        З хлібиною в барвистих рушниках.

 

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп.

І хай же родить більше  з кожним роком

Його величність — годувальник хліб.

 

Пісня «Земля хлібом славиться»

1. Свіжий хліб із житечка пахне теплим літечком,                                    Бо земля всю силу в хлібі затаїла.

Пр – в:

Золотіше золота, ой, буяє молодо

Неозора нива ця, пшениця наливається.

2. Нива серце радує, он заграла райдуга

І на небокраї небо обрамляє.

 

3. Ми з весни до осені хлібну ниву просимо:

«Наливайся соками, рости на радість високо!»

 

4. Ниву дуже любимо, з нею ми не тужимо.

Теплим короваєм ми гостей стрічаєм.

Учитель.

Хліб — усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це святиня людська, і скільки не минає років і тисячоліть, а він залишаєть­ся святим і величним завжди. У чому ж ця сила і велич хліба?

— Хліб на столі — це велика радість людям! Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі, всю наснагу і невтомність людської праці.

Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово у серці кожної людини!

Чи знаєте ви, як пахне хліб?

 

Як пахне хліб?

Ви знаєте, як пахне хліб?

Диханням сівача, вогнем безсонних діб,

Трудом і творчістю,

людським гарячим потом.

 

Він пахне так, як пахнуть медом сота.

З труда важкого виросло зерно,

Із дум і помислів достаток благо світу,

Запах в печі, як молоде вино.

 

Він вічний і святий — цей хліб,                                                                                                                                                                       Чи в паляниці на столі у хаті,                                                           Чи зв'язаний в важкий тужавий сніп,                                                   Де колоски шепочуться вусаті.

 

Та пахне він завжди єдиним змістом,

Трудом безсонних ранків і ночей.

 

Учитель. Почнемо нашу розмову про те, який шлях долає хліб із поля до столу. З чого починається хліб? Отже, приготуйтеся послухати казочку — про подо­рож зернинки.

 

Розповідають підготовлені учні, під час розповіді демонструють ілюстрації.

 

Ішла зернина довго, дуже стомилася і вирішила відпочити

Вона лягла в теплу, пухку земельку.

 

Лежить зернинка, відпочиває. Тепло їй. Затишно.

І ось з'явився дощик зі своїми срібними відерцями, та й полив земельку.

 

Напилася зернинка водички і почала проростати маленьким росточком.

Ось уже він з'явився маленьким зеленим гострячком.

 

Тепле сонечко, жирна земелька, рясний дощик допомогли набратися сили росточку. А щоб ще сильнішим він ріс, до нього приходив добрий Чарівник, який удобрював земельку.

 

Ріс росточок, набирався сил,

і ось одного разу сталося диво.

Він став чудовим колосом,

на якому було багато зернинок.

 

Колосок щодня ставав усе красивішим, сильнішим, муж­нішим.

Наливався соками землі.

І коли зернятка достигли, стали золотими,

то дуже захвилювалися: що ж з нами буде?

 

Даремне зернятка хвилювалися.

Уранці поле прокинулося від гуркоту.

Це були комбайни, трактори, машини

і потекли зернятка золотим дощем у кузов.

 

І повезли машини зернятка до млина.

А там на них чекав добрий старий мельник,

який перетворив золоті зернятка на біле-біле борошно.

 

Інші машини повезли борошно до хлібопекарні.

І тут чудо­ві майстри-пекарі з борошна спекли запашний, духмяний хліб.

 

І ось він - хлібчик духовитий -

З хрустом кірочки смачним.                                           Ось він - теплий, мов налитий                                               Щедрим сонцем золотим.

Всі:

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він.

 

Учитель. У казочці начебто так усе просто. А на­справді - це важкий шлях хліба до столу. Багато безсонних ночей проживе хлібороб, аж поки наллється зерно і схи­литься колос під його вагою. Від посіяного в землю зернятка до збирання врожаю мине багато днів і ночей. "Як вродить жито, то й будемо жити", - говорили люди.

Щоб родила пшениченька рясно,

                  Треба лан зорати вчасно,

Мов перину, землю підпушити...

                 Треба із сівбою поспішити.

 

Часу гаяти сівачу не можна —

Дорога йому хвилина кожна.

                 День весняний — сівачеві знати —

Може цілий рік прогодувати!

 

Ляже яре зерно в ґрунт весняний —

Незабаром проросте насіння.

А як дуже сонечко пригріє —

Лан зеленим килимом укриє.

Під весняним дощиком пшениця

                 Виростати буде, колоситься.

                   Непомітно літечко настане:

   Глянь — і колос наливатися стане.

 

Учитель. Діти, а чи знаєте ви, як називають людей, які допомагають зернятам потрапити в землю?

 (Сівачі.)

Давайте ж заспіваємо про них.

 

А ми просо сіяли

(українська народна пісня)

 

А ми просо сіяли, сіяли!

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми поле оремо, оремо!

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми жито сіємо, сіємо!

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми коні пустимо, пустимо!

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми коні займемо, займемо!

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

А ми коні викупим.викупим!

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Ой то ж ви нам додасте, додасте?                                                                              Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

 

А ми дамо сто рублів, сто рублів!                                                                               Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

 

Вчитель.

 Продовжуючи нашу розмову про важку,але почесну працю хлібороба пропонуємо до вашої уваги інсценівку вірша М. Познанської "Люди і хмарка"

 

Ой, колосся в полі-морі!

Чий же труд на цім лану?

 

Трактористи так говорять:

 

  (Тракторист)

• Ми орали цілину!

 

Сівачі сказали:

 

 (Сівач)

• Друзі! Ми посіяли зерно!

 

Агроном навколо глянув

І промовив заодно:

 

  (Агроном)

• Я давав свої поради,

    Був із вами на лану

    І навчав, як слід орати,

    Як ростить озимину.

 

А над полем в ту хвилину

Саме хмаронька пливла.

І промовила хмаринка:

 

  (Хмаринка)

• Ну, а я дощі лила!

 

Золоте колосся на лану

Від ваги своєї гнеться долі.

 

  (Комбайнер)

• Тож пора збирать озимину,

    Розпочався жнивний час у полі.

 

  (Шофер)

• Все зерно завезено в комору —

    Закінчився впору жнивний час.

 

  (Мірошник)

• Із нового урожаю гори борошна

    Заготовлено для пекарів у нас.

 

    (Пекар)     

•  Славні пекарі в селі і в місті

     На пекарнях — день й вночі

     Із пшеничного пухкого тіста

     Випікають булки, калачі.

 

Хлібе рум'яний, тепло материнське,

В хаті постійно добро сієш ти,

Тобою стрічають,

У світ проводжають,

Всі:

Доземний уклін тобі, хлібе, мій!

(А. Демиденко)

Учитель.

А зараз ми перевіримо, які ви спостережливі. Назвіть професії людей, які допомагають зернинці перетворитися на хліб. (Тракторист, сівач, агроном, комбайнер, шофер, мірошник, пекар тощо).

       В наш час людині допомагає техніка – трактори, комбайни, машини. А колись, єдиними знаряддями для збиран­ня хліба були серп і коса. Комбайни в Україні з'явилися лише в 1930-х роках.

Отже, коли починалися жнива, на полі з'являлися люди у полотняних со­рочках, з мантачками за поясом і з косами в ру­ках — косарі; вони вдаряли своїм гострим зна­ряддям по сухих стеблах дозрілого хліба й довгий покіс, як простелений рушник, лягав стрічкою за кожною косою.

 

Вийшли в поле косарі

Українська народна пісня

 

Вийшли в поле косарі

Косить ранком на зорі...

 

Приспів:

Гей, нуте, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Так багато утяли!

До обіду покосили,                                                                    Гострі коси потупили...

Приспів.

По обіді спочивали,                                                              Гострі коси поклепали...

Приспів.

Увечері холодком

Йшли додому всі рядком...

 

Приспів.

А в стоги як поскладаєм,                                                          То добряче погуляєм!

Приспів.

 

   Учитель.

Отже, нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. З давніх-давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцін­ним скарбом. Різали хлібину ниткою, щоб не кри­шилася. От і сьогодні у нас на святі на почесному місці хліб і сіль. Бо поки виростиш хліб, то не раз виступить сіль  на спітнілій від важкої праці спині... А тому, коли приймають хліб, то вклоняються низенько й шанобливо цілу­ють його.

 

Діти:

Певне, чули ви, малята,

Вже не раз такі слова:

«Хліб потрібно шанувати!

Хліб — усьому голова!»

 

І не раз удома тато

З вами також говорив:

— Хлібна крихітка, малята, —

Праця наших трударів,

  

Комбайнерів, трактористів,

Що у полі день при дні.

Це ж вони ростять зернисті

Пшениці густі-рясні.

 

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в краю моїм.

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

 

Як їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте —

Не забудьте уклониться

Хліборобові за це.

  

Цього нікому забувать не можна:

Без хліба в нас достатку не було б,

Тому і цінна хлібна крихта кожна.

Завжди в пошані хліб і хлібороб.

 

    Гра "Хто більше?" 

 Беруть участь дві команди. За кожну відповідь команда отримує бублик.

 Перемагає та команда, яка назве більше видів хлібобулочних виробів.

 

Вчитель. Нині вже мало хто з молодих господинь випікає хліб. А ось ми запросили сьогодні в гості жінку, якій довелося багато пекти через різні обста­вини та у різні часи. І коровай, який займає почесне місце серед борошняних виробів, представлених вашими матусями у нас на виставці, виготовила бабуся нашої Світланки.

  Тож надамо їй слово.

Гостя. Розповідає, як холодно і голодно було в кожній оселі після війни. Найтяжче — пережити довгу зиму. Сім'ї були багатодітні, і кожному треба дати хоч малесенький шматочок хліба. А де взяти? Важко було дістати борошно, а коли й діставали, то не менша трудність — спекти хліб. У хаті холодно, тісто не підходить. Намагалися знайти тепліший куточок у хаті — на печі. І хоч у печі не палили, всі дітки сідали навколо діжі, щільно пригорталися до неї і годинами зігрівали її своїм тілом. Хоч і малі були, та розуміли, що в тому хлібові їхній порятунок.

(Виступ гості учні доповнюють своїми коротенькими розповідями, як ви­пікали хліб їхні бабусі.)

Вчитель. Нерідко українській жінці доводилося випікати хліб зі слізьми. Багато пісень сумних чи з гумором складено про виготовлення хліба. Одну із них ми заспіваємо.

 

Гоп, мої гречаники

(Українська народна пісня)

 

Пішла мати на село гречну муку добувати

Гречну муку добувати, гречаники учиняти

 

Під припічком воду брала — гречаники розчиняла.

учинила у горшку та й не вдержу у мішку.

Учинила у дріжджах та й не вдержу на вожжах.                                         Учинила на меду та й не вдержу на льоду.

Приспів.

Учинила на опарі— не підведе і три парі

Учинила святим духом — не розіб'єш і обухом.

 

Гречаники не вдалися, по всій  печі розлилися.                                  Не клади  їх на  плече або ж юшка потече.

Приспів.

Приїхали паничі — гречаники у печі,

Приїхали капітани—гречаники розхватали

 

 

Учитель.

   Є таке страшне слово – голод. Людина,яка пережила його, із жахом чує це слово. І як сьогодні не згадати страшний го­лодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, «село нена­че погоріло, неначе люди подурі­ли». Від голоду помирали і дорослі, і малі, як ви, діти, промовляючи своє останнє слово у житті — «хліб». Ма­тері божеволіли, бо не могли поряту­вати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пе­режив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте — це не­правда. Є гіркий хліб, є солодкий за­роблений, є позичений чорний, є бі­лий дарований, є солоний горьований. А легкого хліба немає.

           А скіль­ки довелося нашому народові пере­жити в голодне лихоліття! У роки Ве­ликої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Ви, мабуть, чули про блокаду Ленін­града. Блокадний пайок важив тро­хи більше 100 грамів, а самого хліба у ньому була 10 частина. Лініями око­пів покраяні поля, сплюндровані вій­ною села. Але як тільки далі відхо­див фронт, ураз люди бралися за хліб. Він був із домішками трав, картопля­них лушпайок, але все одно — хліб, і хліб для живих.

 

Діти:

Солдатський хліб — черствий сухар

І в казанку незмішана каша.

Ми винесли страшний тягар —

Така вже, видно, доля наша.

 

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий боєм цеї роти,

Ми проміняти не змогли б

На всі життєйськії щедроти.

 

На скибку хліба я дивлюся,

Рум'яну, білу, запашну,

На скибку хліба я молюся,

До неї руку простягну.

 

Молюсь за тих, хто скибки тої

Не дочекавсь, заснув навік.

Зими холодної, лихої

В той чорний 33-й рік.

 

Молюсь за нас, дорослі й діти,

Щоб не зазнали бід отих.

Адже поняття «хліб», «життя» і «жити»

Завжди належать до святих.

 

Учитель.

Давайте, діти, запалимо свічку в пам’ять про тих, кого ми втратили в ті

важкі для українського народу роки.

   Підведіться, дітоньки, схилимо голівоньки, пом’янемо тих, кого забрав із життя голод.   

(Хвилина скорботи)

 

   Учитель.

З поваги до хліба починається людина, адже це повага до праці людської. В народі кажуть так:

До хліба на полі придивляйся,

Хлібом на вишитому рушнику — милуйся,

А коли він на столі лежить —

Насолоджуйся його смаком.

 

Діти:

Ми кажемо: хліб. У слові цім — усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

 

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його — сила,

Ми кажемо: хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

 

Ми кажемо: хліб. Та важко він росте.

На нього спеки, буря, град і хтива.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

 

Та хліборобське серце — не із тих,

Які здаються у полон розлуки.

Співають славу людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки!

Учитель.

    Хліб — частина історії та її майбутнє. Він — дивний початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб, як про живу істоту: «хліб-годувальник», «хліб-батечко». То чи ж заслуговує він такої величі?

(Учні відповідають.)

    Так, ви цілком праві! І ось перед вами лежать «Пам'ятки про хліб». Давайте їх почитаємо, і я впев­нена, що ці слова залишаться не тіль­ки у вашій пам'яті, а й у серці, у ва­шому ставленні до хліба назавжди.

 

 (Учні читають Пам’ятку.)

Пам'ятка

Друже!

  Може, ти поет, а, може, зби­раєшся ним стати.

  Може, ти станеш трактористом, чи шахтарем,

але ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.

  Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний,

стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і вну­ків він завжди

лишився прекрасним дивом, витвором рук людських.

  Запам'ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі,                                     долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

  Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не гидуй ним.

  Пам'ятай: за хліб пла­тять життям.

  А шматок хліба, поді­лений навпіл, робить людей друзя­ми.

  Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен.

  Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний ду­хом удячний за хліб!

  Будьмо ж удячними, друже!

 

Учитель.

     Пам'ятайте ці слова завжди. І не тільки на свято хліба, а й кожного дня. Шануйте працю хлібороба! Шануй­те хліб! Адже солодкість поділеного хліба ні з чим незрівнянна. І завжди українці ділилися останнім шмат­ком. Українці— люди гостинні, гостя приймають хлібом-сіллю та щедрим серцем.

 

Якщо друг із будь-якого краю                                                     В мій будинок завіта з путі,

За народним звичаєм стрічаю,

Як з давне ведеться у житті.

 

У селі чи у самій столиці —

На квітчастім рушнику льнянім,

Свіжий хліб з роздільнянської пшениці,

Дрібок солі кримської на нім.

 

Хай рясніють квіти малиново,

Пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний, і щире слово

Гість відчув, ступивши на поріг.

 

 

Лунає українська народна  "Пісня про хліб"

 

1. Навесні посію зерна в полі чистім,

Хай над ними світить сонце променисте. (2 р.)

 

2.    На веселім вітрі зашумить колосся,

 Стане золотою  урожайна осінь. (2 р.)

 

3.  І зерно в коморі річкою поллється,

 А коли помелють - борошном назветься. (2 р.)

 

 

Учитель.

     Ось і завершено наше свято. Ми не щодня співаємо про хліб, розповідаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати пра­цю інших і шанувати хліб із любов'ю. Як це? Це означає, що ви ніколи не викинете хліба, не залишите його на підвіконні чи на парті, а побачивши таке, підні­мете хліб із землі, а хліборобові вклонитеся за його працю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Музичний супровід свята

 

1. Мелодія «Зеленеє жито…» - вихід дітей (баян)
2. Пісня «Земля хлібом славиться» (баян)
3. Мелодія для казки (звукозапис)
4. Пісня «А ми просо сіяли» (баян)
5. Таночок колосочків (звукозапис)
6. Пісня-таночок «Вийшли в поле косарі» (баян)
7. Пісня «Гоп, мої гречаники!» (баян)
8. Хвилина скорботи
9. Пісня «Про хліб» (баян)