Виховний захід "Тобі, великий наш земляче, наша шана і хвала"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вчитель фізики

                                                                             Веселобалківської ЗОШ І-ІІ ступенів

                                                                             Казанківської районної ради

                                                                            Миколаївської області

                                                                             Канюк Оксана Василівна

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом, науковими досягненнями Івана Пулюя – видатного українського фізика, письменника, громадського діяча, полум’яного патріота України; виховувати національну свідомість і патріотизм, гордість за світове визнання вчених України.

Ведуча 1. Україно!Рідний краю!Золота чарівна сторона!Земле, рясно уквітчана, зелом закосичена! Країно смутку і краси, радості і печалі! Одягла ти розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять заплакані золоті зорі.

Ведуча 2. Українська земля дуже багата на таланти. Цілу плеяду геніальних учених і винахідників, співаків і композиторів, письменників і поетів вона подарувала людству. Але через трагічну долю цієї багатостраждальної землі її синам і дочкам доводилося залишати свій рідний край, поневірятися на чужині і там збагачувати скарбницю знань нашої цивілізації, бо на отчій землі таланти їхні не завжди належно оцінювалися, а інколи привласнювалися іншими народами і видавалися за свої.

Ведуча 1. Відомий український критик І. Дзюба підкреслює, що «конче потрібно повернути Україні імена видатних діячів, митців та вчених, «привласнених» іншими культурами. Бо серед них є чимало таких, чиїми іменами пишається весь світ.

Ведуча 2. Багато їх, знаних і незнаних, знайшли притулок у далеких Канаді та Бразилії, Америці та Аргентині, Португалі, Польщі, Німеччині, Чехиі. Серед них — учені зі  світовим ім’ям: — Улас Самчук, Іван Горбачевський, Петро Франко, Іван Пулюй , Олександ Смакулак та багато-багато інших...

Ведуча 1. Ці гені­альні люди і сотні інших — сини України, нею народжені, виколисані і виховані.

Долі українських учених дуже подібні між собою: їхню творчість знають на чужині і мало або зовсім не знають на батьківщині.

ПІСНЯ­­­­­­­­­­­­­­­:­ __Десь по світу_(сл. Р. Стахнэва, муз. Л. Фонсі)

Ведуча 2.   Сьогодні ми поведемо мову про Івана Пулюя – видатного фізика, електротехніка, письменника, полум’яного патріота України. 

Ведуча 1.

 Шепоче вітер тихо, тихо

і чути подих далини...

Родимий краю, рідна стріхо,

Це мій привіт із чужини.

Десь за  горою, між ланами,

Де Гнилки тиша залягла,

Стоїш, Гримайлове коханий,

Моя дідизно  дорога.

 Ведуча 2. Твої поля і  запах рути,

Пташині сшви у  гаю,

Мені довку не забути,

Як ранню молодість мою.

Ще  прийде час —і я  прилину

До нив твоїх, на твій поріг,

І приймеш ти, як батько сина,

Мене з   заблуканих доріг.

 

 

Ведуча 1. Під лютневими туманними зорями, коли земля-матінка спочивала, вкрита сніговою ковдрою, а річка ще не скресла від морозяного панциру, народився великий син України – Іван Пулюй.

 

Ведуча 2. Було це 2 лютого 1845 року, коли в старовинному містечку Гримайлові, неподалік Тернополя, в хаті Павла Пулюя та Ксенії Бурштинської народився хлопчик Іван.

 

Ведуча 1. Батько був людиною працьовитою і заможною: займався кушнірством, бджільництвом, землеробством, був бургомістром Гримайлова.

 

Ведуча 2. Мати вирізнялася глибокою релігійністю і принциповістю, ніжністю і чуйністю.

 

Ведуча 1. У дім Пулюїв сходились люди поважні й статечні. Тут уголос читали «Енеїду» Івана Котляревського та «Русалку Дністровую», що її витворили західноукраїнські будите лі М. Шашкевич, Я.Головацький та І.Вагилевич.

 

Ведуча 2.  Оті читання і запалили у малого Івана національний дух.

 

Виходить маленький хлопчик Пулюй

Ведуча 1.  Хто ти, хлопчику маленький?

 

Хлопчик. Син я України – неньки,

Українцем я зовуся

Й тою назвою горджуся.

 

Ведуча 2.  Як поможеш свому люду?

 

Хлопчик. Пильно все учити буду,

Щоб свої мене любили,

А чужі щоб не ганили,

Щоб про свій народ питали,

Україну шанували.

Чи при праці, чи в забаві-

Все послужу рідній справі.

Ні маєтку, ані труду

Жалувати я не буду,

Щоби нарід України

Міг устати із руїни.

Все зумію перенести

Для Вкраїни слави й чести,

Господа буду благати,

Щоб дав кращих днів діждати.

 

Ведуча 1.  Шестирічним хлопчиком батьки віддали Івана до школи, де він швидко опанував абетку, а згодом – латинський і готичний шрифти. Любив читати. Перечитав Квітки – Основ’яненка , Марка Вовчка, Миколи Костомарова, особливо захоплювався творами Шевченка.

 

Ведуча 2.  Коли Іванкові минуло 11 років, батьки віддали його до класичної гімназії у Тернопіль.

У глибині сцени – постать юнака.

Пулюй. У селянській хатині родився я,

Під  сільською там стріхою зріс,

Там до школи сільської ходив я,

У селянській церковці моливсь.

Швидко мчать літа – блискавиці,

А в пам’яті все ожива:

І мамина чиста криниця,

І татові щирі слова,

І рідна батьківська хата,

Що в цілому світі одна.

Ти була небагата й непишна,

Виглядаючи з саду у луг,

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом’яний твій капелюх.

Ти приймала і щастя і лихо,

Поважала мій труд і піт

Із – під сірої теплої стріхи

Ти дивилася жалібно в світ.

Ти була, мені, наче мати,

Ти служила мені як могла –

Кожна кроквочка, кожна лата

Не жаліла для мене тепла.

 

Ведуча 1.  У 1864 році Іван Пулюй з відзнакою закінчив Тернопільську класичну гімназію.

 

Пулюй. Ой,устав я, задумався,

Що робити маю,

Чи маю я мандрувати

До чужого краю?

Покидаю Україну,

Як матір рідненьку,

Покидаю наш Гримайлів,

Залишаю неньку.

- Благословіть мене, мамо й тату,

Благослови мене, роде, на вперті стежки,

Маю рушати, треба рушати…

Виходить, зупиняється на краю сцени.

Прощай, Україно, знедолений краю,

Моя Україно, навіки прощай!

 

Ведуча 2.  У 1864 році Іван Пулюй вступив на теологічний факультет Віденського університету. Одночасно він відвідував лекції з математики, фізики та астрономії.

Ведуча 1.  По закінченні курсу богослов'я замість отримання сану священника, всупереч волі батьків, І. Пулюй у 1869 р. вступив на філософський факультет Віденського університету.

Ведуча 2.   Після закінчення навчання у 1872 р. він став асистентом кафедри експериментальної фізики цього університету, а згодом - асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії у м. Фіуме (тепер Рієка в Хорватії).

Ведуча 1.  У 1875 р. Іван Павлович вступив у Страсбурзький університет, де вивчав електротехніку, з відзнакою захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії цього ж університету (спеціалізація з фізики). Потім він повернувся до Відня, де працював приват-доцентом Віденського університету, обіймав посаду технічного директора електротехнічного бюро.

Ведуча 2.  Подальша доля ученого пов'язана з Прагою. Професор І. Пулюй очолював кафедру фізики в Німецькій вищій технічній школі. 1902 р. він став першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету, забезпечуючи найвищий рівень наукових досліджень у своїй лабораторії.

Пісня: Наша родина (сл. Т. Волгіної, муз. А. Філіпенко.)

Читець.

Про Україну aнi чутки!

Живе? Умерла? Miцно спить...  

У cepцi гадом в'ються смутки,

Душа завмерла i мовчить.

Холодним болем отупіння

Ущерть налита голова,

І ринуть в пітьму безгоміння

Без сліду мисл i слова.

Де взять отрути-зілля,

Заворожить гнітючий сум,

Розвіять чорне божевілля,

Розбити долі наглий бум?

І в чарах тихої дрімоти

    Згубити дійсності чутя,

Забути долю i гризоти

В міцних обіймах небуття!

О, краю мій,моє кохання!

Лани широкі, гір шпилі!

О, сльози рідної землі!-

Вас не забути до сконання.

Ведуча 1.  Разом з Пулюєм  працювали викладачі й студенти-політехніки, а також професори з інших навчальних закладів (чеських і німецьких). Маючи глибокі знання та веселу вдачу, професор І. Пулюй здобув неабиякий авторитет серед учених, громадських діячів та промисловців. Серед його добрих знайомих був і видатний фізик А. Ейнштейн.

Ведуча 2.  Український учений увійшов у фізику в час розквіту молекулярно-кінетичної теорії газів, яка була першим важливим кроком на шляху пізнання мікроструктури речовин.

Ведуча 1.  Праці Пулюя в галузі молекулярної фізики важливі тим, що дані про коефіцієнти внутрішнього тертя та дифузії газів і пари є вихідними, коли обчислюють такі мікроскопічні величини, як середня довжина вільного пробігу молекул, їх кількість в одній грам-молекулі тощо.

Читець. Всесильний! Я Tобi молюся,

Молекул Космосу Твого!

Де Ти? Хто Ти? — даремно б'юся...

Hi, не збагну повiк цього!

Повік  науці  не обняти

Всього, що Ти создав еси.

Даремно розум наш крилатий

Шукає краю небеси!

      Знемігшися , на ту пилинку

Спускається, що ми звемо

Вселенною, — що на хвилинку

ЇЇ в імперії  рвемо.

     І тут — безодня животвору!

І тут — премудрість без кінця!

Однаково, гopi i долу,

Сіяє світ Твого лиця.

Молюсь! Не дай мeнi з розпуки

Зректися розуму мого:

Нехай не гасне cвіт науки

В проміннi сяєва Твого!

Нехай мій дух в земній  юдолі

Не знижується до звірят!

З Твоєї пресвятої волі

Нехай вовіки  буде свят!

    (Пантелеймон Куліш «Молитва на спомин зоряної ночі на Bкраїнi»)

Ведуча 2.  У дослідженнях ламп Івану Павловичу допомагала панна Катерина-Йосифа-Марія Стозітська, яка згодом стала його відданою дружиною.

Інсценізація

На сцені  кімната I. Пулюя.

Диктор (голос за сценою). Настав перший Святий Вечір у новій празькій квартирі. Катруся готувала вечерю, а Пулюєві  згадувалася далека гримайлівська колядка.

 

(За сценою звучить тихий cпiв «На неб зірка ясна засяла i ясним світлом сіяє»).

Диктор. Пулюй вийшов з-за столу, на якому стояла макітра медяної кутi, зайшов до лабораторії  i зачинився зсередини. Скільки  не благала дружина — весь вечір не виходив.

Увімкнув індикатор, i темрява в комірці  розвіялася від блідого тихого cвітлa, випромінюваного трубкою. Пулюй накрив трубку чорним папером — світло померкло, проте на столику, що стояв навпроти, все ще блищав кристалик 6aрію. Пулюй взяв фотопластинку i поставив на столик. Пластинка засвітилася. Biн  поставив iншу, перед тим затуливши трубку рукою. І сталося несподіване: на ній  відбився кістяк  руки!

Пулюй вбіг до кімнати.

 

Пулюй. Я знайшов невидимі промені, які проникають крізь тілa. Meнi вдалося побачити невидиме, ти це розумієш?!!

 

Катруся. Ти повинен про це нетайно оголосити cвітовi, це ж відкриття століття!

 

Пулюй. Чи ти при своєму глузді? Оголосити cвітовi про відкриття, яке я не вмію пояснити? Наражатися на компрометацію? Hi, Hi... Спочатку треба удосконалити трубку, всю технологію фотографування невидимого, дослідити природу невидимих променів... На мої лекції приходять також i вчені я викладу... Хтось менi допоможе.

 

Катруся. У тебе ж перехоплять винахід. Схаменися!

 

Пулюй. Hixто не перехопить. Я ще вірю в елементарну людську порядність. Зрештою, в мене є вже опублікована стаття на цю тему.

 

Катруся. У ній ти висував тільки здогад, а нинi маєш конкретний результат досвіду.

 

Пулюй. Не переконуй. Не в моїх правилах вихоплюватися, мов Пилип з конопель.

 

Диктор. Січневого дня 1896 р. професор Пулюй прийшов після лекції додому, втомлений приліг на канапу й почав переглядати газети. Розгорнув тижневик Presse i на перишій cторінці прочитав повідомлення.

Пулюй. 23 січня 1896 р. у Bюрцбурзіi на зacіданнi фізико-математичного товариства професор Вільгельм Рентген виголосив публічну лекцію «Про невидимі промені». Про невидимі промені! (Пулюй схопився з канапи i зi схвильованими вигуками «мої рурки, мої рурки» та газетою в руці поквапився до своєї лабораторії)

 

Ведуча 1.  Минули роки, i до професора електротехніки Івана Пулюя завітав  молодий професор теоретичної фізики Празького університету Ейнштейн.  Ейнштейна дуже цікавило питання: скільки правди в тому, що невидимі  промені, якi у світi називають рентгенівськими, професор Путюй відкрив ще у вісімдесятих роках      XIX ст.

 

Ведуча 2.  Пулюєва дружина подала підвечірок i залишила гостей самих.

Ейнштейн. Я у Пpaзi недавно, тому багато чого й не знаю... Чи зробили ви хоч незначні винаходи?  У який спосіб ви могли дјйти до відкриття  невидимих променів?

 

Пулюй. Зробив дещо... Ви щойно бачили мою любу дружину. Катерина Cтозінськa, онімечена полька, колишня моя студентка... В неї я закохався не з першого погляду — спочатку побачив її пишне волосся, i мені спало на думку, що його можна використати на волоконця для жарівок. Едісоновa лампочка на бавовняному волокнi горіла сорок п'ять годин, моя ж — на Катрусиному аж сто!   На   волокнi з бамбука жарівка стала ще витривалішою... І ще кількa дрібниць: сигналізаційний пристрій для телефону, сигналізаційна електрична лампочка... На виставці  в Парижi отримав срібну медаль за винахід вакуумної лампи, яку назвали «Пулюєвою трубкою». Знайшов я невидиміi промені, які  проникають у тверді тілa.

Ейнштейн. Це не так мало, професоре, це багато.

 

Пулюй. Оце i все, що я вам можу сказати, пане Альберте. Доктор Лехер, як менi відомо,не тільки працював разом з Рентгеном, він ще й син редактора тижневика Presse.

 

Ейнштейн. Ви заперечуєте будь-який внесок Рентгена у справу відкриття?

Пулюй. Зовсім нi. В науці можливе подвійне відкриття. Є такi преценденти. Не заперечую Рентгенових здібностей. Та навіть якщо він сам дійшов до відкриття невидимих променів, усе одно вчений знав, що їx давно відкрив я, і наукова шляхетність мала б примусити його назвати й моє ім'я. Дарма... А все iншe ви знаете: Рентген розповсюдив по всьому світу фотографію iз зображенням кістяка руки його дружини, а 1901 р. отримав першу в світі Нобелівську премію. Така наша слов'янська доля, це ж не перший випадок... Багато писалося в пpeci про мій пріорітет, та промені  називаються рентгеновими й досі, і я змушений так їх називати.

 

Ейнштейш. Не маю жодних підстав не вірити вам. Та погляньте на цю справу з iншогo боку. Невидимі промені  підштовхнули вчених до відкриття електронів, у науцi розпочалася нова епоха. Якби вас запитали, що важливіше для людства -  ваше ім'я чи це відкриття, ви, напевно, віддали б  перевагу другому...

 

Диктор. В yсій історії з Х-променями об'ективно суттєвим є не лише факт відкриття, а й усе те, що робилось до i після відкриття. Тут провідну роль відіграв саме Пулюй, як бачимо з його наукового доробку. Тому Івана Пулюя слід  вважати основоположником науки про рентгенівськi промені аж  ніяк не меншою мірою, ніж  Рентгена. Було б справедливіше, якби обидва цих учених стали лауреатами першої Нобелівської премії, присудженої Рентгеном    1901 р.

ПІСНЯ: _Рідна серцю Україна  (сл.А.Бінцароаської, муз.С.Родько)___

Ведуча 1.  І. Пулюй опублікував понад 50 наукових праць. За свідченням очевидців, він знав 15 мов, у тому числі давні - грецьку і гебрейську.

Ведуча 2.  Понад 50 років Іван Павлович прожив за межами рідної Галичини. Але всі ці роки він пильно стежив за життям українського народу і завжди виступав на його захист.

Читець. Ой нема на рідний берег

Броду-переходу.

Не знайти до роду броду

Через бистру воду.

Бистра річка – життя має,

Широка, глибока...

Плине-тоне на тій річцi

Душа одинока.

 

Читець. Ой, вихопись, душе моя,

Та змахни крилами,

Полинь, де рідная хата

Стоїть між садами.

Ой, кого ж тобі позвати

Із  piдної хати?

Глухо в xaтi. Хіба встане

З домовини мати?

 

Читець. Ой, нехай вона устане,

На мене спогляне

Та зо мною своє горе

І щастя спом'яне.

Ой, я з материнського горя

Набирався сили,

Матерні святi надії

Дали менi крила.

 

Читець. Облетів  я тими крильми

     Весь cвіт-Україну,

     Сяду, паду одпочити

     На вбогу могилу.

Убогая, низенькая,

Забута могила —

Вона в мене на Bкраїнi

Родина єдина.

Ведуча 1.  У студентські роки І. Пулюй перекладав українською мовою підручники з геометрії та ботаніки і одночасно - молитовник, щоб українці мали змогу звертатися до Бога своєю рідною мовою.

Ведуча 2.  Пізніше, разом з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким, десятки років працював над перекладом українською мовою та виданням Біблії.

Ведуча 1.  Іван Пулюй виступав за створення українського університету у Львові, друкував статті на захист української мови. У роки першої світової війни він виступав за відродження української державності.

Ведуча 2.  На 60-му році життя професор І. Пулюй писав: "Нема більшого гонору для чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю".

Ведуча 1. 31 cічня 1918 р. помер наш славетний краянин Іван Пулюй. Чужа празька земля прийняла його у свої холодні обійми, хоча заповів Пулюй перед смертю поховати його в Україні,  в рідному Гримайлові, де знайшли спочинок його батьки Павло та Ксенія Пулюї, його брат Микола та сестричка Марія.

Пісня: Моя  Україна

Читець (юнак). О Україно, о рідний краю,

Дитинства півзабутий теплий сон!

Чи знаєш ти, як я один вмираю

Серед отих чужих сосон?

Чи знаєш, що в чужій землі спочину,

А за свою молюсь довік життя?

Чи зрониш ти хоча б одну сльозину

За тих, що вмерли i пішли у небуття?

Ведуча 2.  Пішов від нас Великий Українець…

Ми поруч нього й справді десь малі –

Великий, бо вмістив в своєму серці

Усіх нас разом радості й жалі.

У грудях ніс для всіх яскраве сонце,

На чужині – світився, скільки міг.

На тій дорозі, що до України

Найважчу із усіх доріг.

 

Ведуча 1.  Він помер у Празі 31 січня 1918 року. Там і похований. В Україну повернувся після проголошення Незалежності — у біографічних трактатах вітчизняних дослідників, пам’ятних дошках і постаментах, назвах вулиць.

 

Ведуча 2.  У 1906р. Івану Пулюю присвоєно Кавалера Австрійсько-імператорського ордена Залізної Корони за наукову і педагогічну діяльність.

 

Ведуча 1.  У 1916р. його нагороджено Комтурським Хрестом імператорського ордена Франца Йосипа.

 

Ведуча 2.  Чехія повністю визнала заслуги Івана Пулюя, вшанувавши його встановленням пам’ятної дошки на будинку №15 вул. Матолуша у Празі, де він жив і працював до смерті у 1918р.

 

Ведуча 1.  До 150–річчя вченого в Україні видавали його праці, присвоювали ім’я навчальним закладам, випустили ювілейну марку, запровадили іменну премію для студентів і аспірантів.

 

Ведуча 2.  На початку 2010 р. серія “Видатні особистості України” поповнилася новою монетою, присвяченій винахіднику і фізику Івану Пулюю.

 

Ведуча 1.  У селі Гримайлів Тернопільський області розташований меморіальний музей Івана Пулюя, відкриття якого відбулося в 1990 році. Зібрані в його стінах експонати освячують життя та наукову діяльність відомого фізика, перекладача та історика.

 

Ведуча 2.  Вулиці та провулки Івана Пулюя в багатьох населених пунктах України (зокрема, у Дніпрі — вулиця та провулок, у Києві — вулиця Пулюя в Турецькому містечку, у Львові, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Броварах)

 

Читець (юнак). У вечірню зимову хвилину

Ви думками згадайте мене,

І до вас я душею прилину,

Бо розбудить ваш спогад мене.

А як вісткa прийде з України,

Що вже вільнa страждальна земля,

Що воскресла з тяжкої руїни

Самостійна держава свята,

То до мене, на мою могилу,

Тую вістку менi принесіть,

Мармуровую плиту похилу

Синьо-жовтим прапором вкpaciть.

Заспівайте тоді «Ще не вмерла»,

Хай почує зболіла душа —

З очей скотяться pадостi перла

На могилу, як рання роса.

 

Ведуча 1.  Розповідь про великого вченого хотілося б завершити словами, які сказав над його могилою ректор Празької політехніки, в якій Іван Пулюй працював з 1884 року до виходу на пенсію в 1916 році, професор Бах: «... Ти був людиною сильних переконань і гостро викарбованою особистістю, але також людиною, що знала, як дотримуватися вірності народові, з якого ти вийшов, і немає більшої вірності, аніж вірність власному народові. Доля дозволила тобі побачити ранішню зорю свободи, до якої піднявся з темних хмар твій нарід, який ти любив до останнього подиху, та її перші сонячні промені побажали озолотити кінець твого сповненого праці життя».

 

Ведуча 2. Розповідь про великого вченого хотілося б завершити словами:

 "На чужій чужині» він мав п’ятнадцять дочок і синів, 
По світу не пустив нікого у свитині, 
Отак би й нині незалежній Україні 
Бог дав таких новітніх Пулюїв!"  (Петро Іванов)

Пісня: _Україно, Україно_(Т. Петриненко)

 

Література:

1. Августин Р. І. та ін.. Повернення із забуття. –Тернопіль: Лілея, 1995. – 78 с.
2. Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці // Збірник нарисів. Упорядник Романчук О. К. – Л.: Меморіал, 1992. – 554 с.
3. Дубас З. В. Іскристі зернятка. Цікаві розповіді та бувальщини. – Тернопіль: Астон, 1998. – 284 с.
4. Пляцко Р, М. Короткий життєпис Івана Пулюя // Конспект. – 1995. - №3. – С. 2 – 20.
5. Шкільні свята та розваги // Збірник сценаріїв. Частина 2. –Тернопіль, 1998. – 248 с.