Виховний захід " Трагедія в Бабиному Яру."

                     Сценарій  літературно-музичної постанови до 80-ї річниці  трагедії в Бабиному Яру.

Учитель. Шановні друзі! Тема трагедії Бабиного Яру сьогодні дуже актуальна, оскільки вона тісно пов’язана з питаннями патріотизму, самопожертви в ім’я високої ідеї, єдності нації, її політичної свідомості. Сьогодні ми будемо говорити про страхіття війни і смерті, щоб усвідомити цінність людського життя. Отже, тема нашого заняття — «Бабин Яр: якою є наша пам“ять?»

Вчитель:  ( Пояснити термін ГОЛОКОСТ)

Наслідки Другої світової війни вражають величезними жертвами. Від рук німецьких загарбників загинули десятки мільйонів людей. У світі є чимало місць, що символізують пам'ять про тих, хто стали жертвами загарбницьких планів нацистської Німеччини. Українська та світова спільнота у вересні 2021 року вшановувала 80 -ту річницю початку  подій у Бабиному Ярі, яка є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами котрих стали мільйони людей. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 30 тисячі євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько 100 тис. осіб.

( презентація)

Ведуча:

 (уривок Марта Тарнавська “В житті моєму теж був Бабин Яр…”)

 В житті моєму теж був Бабин Яр:

Ішли по вісім вулицею міста — 
діди, чоловіки, жінки і діти — 
і понад ними нісся дивний гул: 
мов стогін сотні скарг, немов скигління, 
мов здавлений у горлі дикий плач.

Довкола ліс баґнетів на рушницях — 
конвой із педантичних молодців. 
Шоломи світять в сонці, мов на свято, 
і блиск іде від чищених чобіт. 
Чи хлопці ці також читали Ґете 
і слухали “Тангойзера” й “Ізольду”? 
Чи й серед них — філософи й музики?

Мені дванадцять років. Від вікна 
мене насилу відтягає мати. 
Вона стискає у зубах п’ястук 
і кров із пальців маже їй обличчя. 

Мене кладуть у ліжко. Я в гарячці. 
Мені ввижається в стіні розбитий череп.

Ведучий:   Бабин Яр.....Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

Ведучий:

19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війсь­ка залишили м. Київ. У цей же день у Київ увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал-фельдмаршала Вальтер фон Рейхенау. 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Акція по знищенню єврейського населення була організована блискавично і фундаментально.

Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка-товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання.  

Ведучий:

Вранці 29 вересня 1941 р. тисячі євреїв почали збиратися у вказаному наказом місці. До настання темряви німці встигли розстріляти тільки дві третини (біля 22-х тисяч осіб) з тих, хто прийшов. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на вул.Лагерній, а наступного дня, 30 вересня розстріляли. Потім німецькі сапери підірвали схили яру, щоб засипати тіла і змусили військовополонених вирівняти дно яру. Речі розстріляних зібрали та відвезли на склад, що знаходився на вул. Некрасівській, 4 у приміщення

школи № 3831.

Гітлерівські солдати і місцева поліція оточили синагоги і вивезли всіх, хто молився в невідомому напрямку - ніхто більше ніколи їх не бачив. Незабаром на березі Дніпра під Києвом стали знаходити мішечки з єврейськими молитовним приладдям. Особливо багато людей загинуло в Голосіївському лісі, який був завалений трупами. 28 вересня всюди було розклеєно оголошення німецької влади. У літературі наводяться різні варіанти цього наказу, хоча за змістом вони однакові.

Ось свідчення людей, які бачили пекло:

 «Наприкінці території кладовищ людей гнали вправо вздовж Бабиного Яру, де був збудований як би живий коридор з автоматників, і всі мимоволі потрапляли на велику рівну площадку. Хто намагався ухилитися вбік, того жорстоко били палицями і цькували собаками.Людей били і без всяких на те причин. Нам весь час доводилося ухилятися від ударів ...  У краю майданчика були підвищення, а між ними вузькі проходи, що ведуть в яри,в яких фашисти знищували мирних громадян. На цьому майданчику гітлерівці зривали з людей одяг і напівроздягнених гнали до місця страти.Люди металися з одного місця на інше, як збожеволілі, крики приречених і автоматні черги злилися в суцільний гул ».

«Приреченим веліли ... скласти всі свої речі в купу. Люди ставали в колони по сто чоловік ... З цвинтарної сторожки було добре видно, як перша колона зупинилася біля крутого обриву, як людей роздягали догола, як акуратно в штабелі складали їх одяг, як розстрілювали з автоматів і кулеметів на краю прірви, як хапали жінок, за ноги піднімали дітей і кидали їх в Бабин Яр».

Ведучий. Київ став першим містом, цілком «очищеним від євреїв». За переписом населення, проведеним Київською міською управою, на 1 квітня 1942 р. у місті проживало 352 139 осіб, із них українців - 281 611, росіян - 50 263, поляків - 7874, євреїв - 20. Бабин Яр як місце масових страт проіснував день у день рівно два роки - з 29 вересня 1941 р. до 29 вересня 1943 р. Він перетворився на величезну братську могилу, де загинуло понад 100 тисяч осіб: євреї, цигани, моряки Дніпровського загону Пінської військової фло­тилії, військовополонені, партизани, підпільники, гравці київської футболь­ної команди «Динамо», активісти ОУН, заручники, тобто всі ті, кого вважа­ли «ворогом Третього Райху».

У серпні 1943 р., коли фронт наближався до Дніпра, окупанти при­ступили до знищення слідів масових розстрілів у Бабиному Яру. Спеціаль­на зондеркоманда 1005 А під командуванням того ж штандартенфюрера П. Блобеля (за вироком міжнародного Нюрнберзького трибуналу воєн­ного злочинця П. Блобеля було страчено 1951 р.) розпочала акцію викопу­вання й спалення трупів розстріляних ними людей, це примусили зробити в'язнів Сирецького концтабору. В'язні працювали в кайданах, поводилися з ними вкрай жорстоко. Жили в'язні в землянках, безпосередньо в Баби­ному Яру.  

Ведучий:  Сьогодні на тлі монументальних споруд, які символізують трагедію єврейського народу, майже загубилися пам’ятні хрести, що не дають забути про українські жертви. З ініціативи ОУН на честь 55-ї річниці трагічної загибелі у Бабиному Яру Олени Теліги та інших учасників націоналістичного підпілля було встановлено дубовий Пам’ятний Хрест.

За два роки окупації Києва загинуло понад 200 тисяч осіб, з них близько 100 тисяч у Бабиному Яру. У листопаді 1943 р. одразу після визволення, в місті нараховувалося близько 180 тисяч жителів.

У перші роки після звільнення Києва Бабин Яр зовні не змінювався. Міс­цеві жителі знаходили тут обгорілі кістки, речі, золу. Тоді ж було поставлене питання про увічнення пам'яті загиблих.

Ведучий:

 Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша... Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Скривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум'ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

 ( фільм)

Мати: 

-Не бійся, синку. Пригорнись до неньки. 
На тебе зійде Божа благодать! 
Тебе не вб"ють, бо ти ж іще маленький, 
А діток навіть звірі не їдять... 
 

(автоматна черга)

Ведучий:

 Від залпу листя аж затріпотіло, 
Птахи сполохано рвонулися увись... 
Синочка мати затулила тілом. 
Убили всіх , а він живим лишивсь. 
Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів. 
Чому ж така незрозуміла злість? 
І він на пальчиках показує солдатам: 
 

Хлопчик: -Мені ж шість рочків,  всього тільки шість... 

Ведучий: Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво. 

Ти вірив у всесильність доброти... 
Дощ моросив над містом сиротливо, - 
То плакав світ, 
То світ просив: 
-Прости.

( Мелодія скрипки)

Ведучий: Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку. Майже  30 років чекав свого часу пам'ятник жертвам у Бабиному Ярі.  Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на на­півправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності вели­ка київська трагедія стала відома широкому загалу. Трагедія України з розстріляним єврейським серцем.

 ВЕДУЧИЙ:1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Україна має свій Голокост. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу. Ми зобов’язані берегти пам´ять про Голокост і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.

  Всі учасники вистави несуть камінці та складають їх до намальованого памятника Голокосту. Залишаються на сцені.