Виховний захід «У кожнім імені прихована краса»

Виховний захід «У кожнім імені прихована краса» Мета: Ознайомити учнів з традиціями ім’янаречення; на прикладі народних родинних обрядів показати цінність кожної особистості; сприяти розвитку творчої уяви, поваги до людини, до свого роду. Перебіг заходу Вчитель: Споконвіку вважалось, якщо в українську хату заходили гості, то хата повнилася радістю, сміхом і доброю розмовою. У нашій хаті сьогодні гостинно, то хай же вона буде щедрою на сміх, здоров’я і добре слово. Почати сьогодні нашу розмову я хотіла б словами В. Симоненка (читаю вірш “Ти знаєш, що ти – людина”). Ви, мабуть, здогадалися, що мова зараз піде про кожного із вас. Перегляд презентації “Ми діти твої, Україно!” Під звуки пісні О. Білозір “Україночка” на сцену виходять ведучі. Ведучий 1: Добрий день, друзі! Сьогодні наша зустріч незвичайна, адже присвячені кожному із нас. Здивувались? Тоді спробуйте відгадати загадку, і відразу зрозумієте, що я мала на увазі. Нас не було – воно було, Нас не буде – воно буде. Ніхто ні в кого його не бачить, А у кожного воно є. Ну що, здогадались, про що піде наша розмова? Правильно, про імена. Ведучий 2: Чи задумувались ви коли-небудь, чому вам дали саме таке ім’я? Чи знаєте ви, звідки воно прийшло, як виникло і що означає? Ведучий 1: Обираючи ім’я для дитини, батьки прагнуть дати малюкові найгарніше. Але воно має бути не лише милозвучним, а й “щасливим”, тобто обдаровувати дитину чеснотами та доброю вдачею. Учениця читає вірш. Наймення, поширені в різних народів, До нашого люду дійшли крізь віки, І носимо їх ми тепер залюбки. В них сила, і віра, і щастя, і врода, Хоробрість і мужність, життя нагорода. Аглая — прекрасна, Валерія — сильна, Віталій — життєвий, а Ганна — граційна, Кирило — господар, а Клара — ясна, Галина — спокійна, Аза — міцна. Найбільший Максим, і маленький Павло, Наталія — рідна, і камінь — Петро. Красиве ім'я Маргарита — перлина. Оксана й Варвара — чужі, а Ірина... Ірина — це мир, благородний — Євген, А Костя — постійний, все чує Семен. Олена — це світло, Лариса — це чайка, Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка. Ведучий 2: Звичай ім’янаречення дуже давній. Він пов’язаний із віруванням, що правильно обране ім’я має сприяти щастю немовляти. Учень 1: Цікавий факт: за язичницьким звичаєм, дитині давали два імені: перше – “справжнє”, яке знали лише найближчі й тримали його в таємниці (через вірування, що той, хто знає ім’я людини, має над нею владу); і друге – те, яким звертались до дитини. І це друге ім’я було відоме для інших. До вибору імені ставились дуже серйозно, вважаючи, що разом з іменем дитині вибирають долю. Ведучий 1: На кого ж покладається почесний обов’язок назвати дитину? Розігрування сценки (До зали входять три куми) Кума 1: Як це на кого? Звичайно ж, на бабу-повитуху. Вона немовляті допомагає на світ прийти, то їй і називати. Так прийнято у нас на Волині. Кума 2: Е, ні, добродійко. Ім’я дитині дають хрещені батьки – найближчі родичі дитини після справжніх батьків. Ми ж за душу дитини перед Богом відповідаємо. Кума 3: Так ведеться у нас на Херсонщині. Кума 2: І у нас на Полтавщині. Учень 2: Не сперечайтесь, кумоньки! Ви всі праві. Традиція, коли за ім’ям для сина чи доньки батьки звертаються до добрих людей, дуже давня. Тому не дивно, що за різних часів у різних регіонах України ця традиція зазнала деяких розбіжностей. На Поліссі та Західній Україні ім’янаречення належить повитусі. А в південних та східних областях ім’я дитині дають хрещені батьки або близькі родичі. Також у нашому народі відомий звичай, коли ім’я переходить із покоління в покоління. Так українські родини вшановують пам’ять і славу своїх предків. Кума 3: Обряд ім’янаречення був одним у низці інших обрядів, пов’язаних із приходом людини у світ. Кума 2: А от які то були обрядодії – дивіться самі. (Звучить музика. До світлиці входять батько і мати, підходять до колиски) Мати (співає): Ой люлі, ой люлі, налетіли гулі. Сіли на воротях в червоних чоботях. Сіли та й раденькі, що спить мій маленький, що спить і не чує, де гуля ночує. (Під колискову музику заходять куми, кладуть на стіл тканину, хліб і жито) Кума 1: Радуйся, земле, радій, родино, Радуйся з нами, нова дитино, В тебе доволі і ласки, і дива, Хай не цурається доля щаслива." Кума 2: Щоб дитина стояла і вязи тримала (дає тканину). Кума 3: Щоб дитина була багата, як земля, дужа, як вода (дає воду у глечику). Кума 1: Щоб у коморі і в оборі усього було доволі (дає жито). (Батько дає кумі хліб - сіль). Батько: Прийміть, будь ласка, подяку за нашу дитину (куми дякують і виходять). Ведучий 2: Після першої купелі, яка проходила не менш святково і коли дитині побажали здоров’я, щастя та краси і долучали до родинного вогнища, слідував обряд хрещення. Ведучий 1: На цю урочисту подію збирався увесь рід. Обрані хрещені батьки разом із повитухою несли дитину до церкви. Батьки ж лишалися вдома і чекали на їхнє повернення. (До світлини заходять кум і кума) Кума 2: (вклоняється батькам і віддає дитину) Брали нехрещене у вас, а повертаємо хрещене. Мати: (бере дитя) Яке ім’я два батюшка? Кум: Миколкою назвав. Батько: Добре ім’я, славне (звертається до дитини). Рости, Миколко, нам на радість, родині – на славу! Мати: Золота зіронька мерехтить над хатою, Хай наша родинонька та й буде багатою. Хай завжди на покуті сонечком хлібина, Хай живе у злагоді вся наша родина. Батько: На родинному дереві хай не сохнуть віти, Щоб не розучилися ми свій рід любити. Гра на звання українських імен (на іншомовні знайти український відповідник) Хелен – Олена Стів – Степан П’єр – Петро Анрі – Андрій Алекс – Олександр Жан – Іван Аксін’я – Оксана Ніколя – Микола Пабло – Павло Елізабет – Ліза Серж – Сергій Ханна – Ганна Афанасій – Опанас Єфім – Юхим Єжи – Юрій Катаржина – Катерина Учень 3: В Україні колись була дуже поширена традиція обирати ім’я дитині у церковному календарі. До цього календаря занесені імена всіх православних святих і тих славетних особистостей, яке присвятили своє життя служінню Богові. Потім ця традиція трохи забулася. Учень 4: Але й сьогодні, якщо ви заглянете у християнський (церковний) календар, напевне знайдете у ньому й своє ім’я. Винятком є лише ті з вас, кому батьки дали рідкісне іноземне ім’я. Учень 5: День, присвячений вашому святому, вважається днем ваших імен. Не плутайте з днем свого народження. Учень 6: Вважається, що кожна людина перебуває під особливою опікою свого “іменного” покровителя. Наприклад, покровителем всіх Андріїв є Андрій Первозванний, для Микол покровителем є святий Миколай, Катеринами опікується свята Катерина. Учень 7: У наш час ім’я дитині дають батьки. Непроста справа – обрати добре ім’я. На світі багато імен, і кожне має свою маленьку таємницю. Яку? Зараз почуєте самі. Виходять діти: Степан, Ян, Белла, Гліб, Софія, Ноам і Єгор (розказують про значення свого імені і хто їх так назвав). Гра “Відгадай ім’я” Скільки імен можна утворити з цією нотою? (Всього 40 імен) … Учень 8: Прийняття християнства навіки змінило панораму імен. Багато з них ми шануємо і досі. Разом із введенням християнства на Русі в кінці Х ст. з’явилися візантійські християнські імена. Учень 9: Вони були неоднорідні. Візантійці їх успадкували від імен давньогрецьких, давньоримських і давньоєврейських. Учень 10: В українців є такі візантійські імена, як Олексій, Петро, Михайло, Григорій, Галина, Ганна, Катерина, Олена. Вони продовжують бути популярними і в наші часи. Учень 11: Далі йдуть давньоруські імена: Володимир, Святослав, Всеволод, Ростислав, Людмила. А до них прилягають утворені за грецьким зв’язком імена типу Віра, Надія, Любов, Богдан. Учень 12: Запозичено ще за русичів і деякі скандинавські імена: Ігор, Олег, Ольга. Гарні за звучанням імена Ванда, Власта, Квіткослава, Росиця, Ружена. Вони схожі на східнослов’янські імена. Учень 13: Поширенню імен із західноєвропейських мов сприяли зарубіжна художня література, оперне мистецтво, преса, кіно. Це такі імена: Артур, Едуард, Альвіна, Віолетта, Евеліна, Елеонора, Ельвіра, Ельза, Жанна. Учень 14: Люблю жіночі імена. Жива в них сила первозданна. З глибин історії луна – Марія. Анна. Роксолана. Торкнешся слухом – зазвучить: Земфіра, Клавдія, Поліна. Підвладна їм летюча мить, Та й вічність пада на коліна. Це цікаво знати Учень 15: У різних народів світу дуже різні імена і традиції, пов’язані з ними. У росіян, українців і білорусів є імена і імена по-батькові. В у більшості країн заходу люди один до одного звертаються на ім’я, незважаючи на вік чи посаду, і лише в офіційних випадках на прізвище. Учень 16: Усі видатні римляни мали, як правило, потрійне ім’я: Публій Корнелій Сципіон, Марк Гуллій Цицерон, Публій Овідій Назон. І частина ім’я означала власне ім’я, ІІ – родове ім’я, ІІІ – сімейне прізвисько. Учень 17: У багатьох країнах сходу прізвищ немає, а тільки одне ім’я. До нього може входити і прізвисько, і характеристика людини, і визначення категорії людей, до яких певна особа належить, і назву роду, й імена родичів. Учень 18: Ось, наприклад, ви знаєте рубаї Омара Хаяма. А яке його справжнє ім’я? Гаяс ад-Дін Абу-л-Фахта Омар ібн Ібрахім Хаям Нішапурі. *Гаяс ад-Дін – традиційний титул ученого (дослівно означає “Плече (допомога) віри”); *А далі дослівно: Фахта – батько, Омар – його ім’я, син Ібрахіма, Хаям – прізвисько, з Нішапура. Учень 19: У В’єтнамі і Бірмі ім’я людини змінюється протягом її життя кілька разів відповідно до усталеної традиції. Ведучий 1: А щоб відпочити від такої кількості інформації, подивіться невелику п’єску. (Розігрується сценка “Куди їдеш, Явтуше?”) Ведучий 2: Давайте пограємо в “Загублене ім’я” (Вставте пропущені імена в прислів’я і приказки). 1. Нашій (Горпині) гарно й і хустині. 2. Без (Гриця) вода не святиться. 3. Казала (Настя) як удасться. 4. Видно (Химку) хліб пекла, бо й ворота в тісті. 5. Хапай, (Петре), поки тепле. 6. Не буде (Галя), так буде другая. 7. Розказав (Мирон) старої кобили сон. 8. Торохтить (Солоха), як діжа з горохом. 9. У всякої (Федорки) свої одговорки. 10. Не для (Гриця) паляниця, не для пса ковбаса. “Аукціон імен” (назвати твори, в заголовку яких є імена) 1. Іван Котляревський “Наталка Полтавка” 2. Квітка-Основ’яненко “Маруся”, “Сердешна Оксана” 3. Тарас Шевченко “Катерина”, “Назар Стодоля” 4. Іван Франко “Захар Беркут”, “Грицева шкільна наука” 5. Нечуй-Левицький “Микола Джеря”, “Баба Палажка і баба Параска”… Пісні з іменами (проспівати пісні, в яких є рядки з іменами) “Несе Галя воду”, “Куди їдеш, Явтуше?”, “Полюбила Петруся”, “А до мене Яків приходив”, “Ой ти гарний, Семене”, “Ой не ходи, Грицю”… Географічні об’єкти (назвати топоніми, в яких є імена) Дніпропетровськ, Василівка, Миколаїв, Феодосія, Івано-Франківськ, Володимир-Волинський, Олександрія, Павлоград, Бориспіль, Артемівськ, Старокостянтинівка… Ведучий 1: А чи знаєте ви, яке жіноче ім’я є найближчим родичем Івану? Ніколи не здогадаєтесь. Це Ганна. Саме так, бо Іван , як і Ганна, утворилося від імен Йоханаан, що в перекладі з давньоєврейської означає ‘’Божа благодать, милість’’. Ім’я Іван утворилося від всієї основи, а Ганна – від її кінцевої частини. До речі, ім’я Іван має різні національні варіанти. У Франції його називають Жан, в Естонії –Юхан, у Польщі, Чехії, Словаччині – Ян, у Німеччині й Австрії – Йоганн, в Англії – Джон, в Італії – Джованні, у Вірменії – Ованес, у Грузії – Вано, у Білорусії- Янка, у Румунії й Молові –Йон, в Іспанії – Гуан, у Португалії – Жоан, в Ірландії – Шон, у Латвії – Йонас, у Греці- Іоанес. Учитель: Ось така історія імен. До кінця збігла наша з вами подорож в Країну Імен. Я вдячна учням за підготовку у проведенні заходу, а вашим батькам – за те, що вони народили і виховали таких гарних дітей. Учні співають пісню І. Федишин ‘’Батьки’’.