Виховний захід: «УКРАЇНСЬКИЙ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД: ВИШИВАНКА ЯК СИМВОЛ РОДОВОДУ»

Сорока Наталія Юріївна

Учитель історії Бахмацького ліцею №1 Бахмацької міської ради Чернігівської області

Тема виховного заходу: «УКРАЇНСЬКИЙ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД: ВИШИВАНКА ЯК СИМВОЛ РОДОВОДУ»

5 клас

Мета: формувати засади ціннісного ставлення школярів до культурних і духовних надбань рідного краю; поглибити і розширити знання дітей про історію вишиванки, багатство її кольорів, різноманітність орнаментів, їхніх видів і форм; розвивати творчі здібності учнів, художній смак, інтерес до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців; виховувати любов до українського мистецтва, шанобливе ставлення до національних традицій народної вишивки й історичного костюма.

Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютер, музичний супровід, виставковий матеріал, інтерактивні стенди, фотозона, квіткова декорація, пізнавальна відео-вікторина до Дня вишиванки, пізнавальне відео «Легенда про історію вишиванки».

Хід виховного заходу:

Ведуча: Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, старі жорна, що годували в тяжке лихоліття дітей, портрет на стіні найдорожчої людини - усе це  наші непересічні символи-обереги.

Тож, запрошуємо вас на слово щире, на бесіду теплу, на свято родинне.

Ведучий: Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки професіональної творчості. Традиційні пісні, танок, легенда, малюнок і художнє ремесло стали національною основою сучасного народного мистецтва, пов’язаного з трудовою діяльністю людини.

Ведуча: З далекого минулого прийшло до нас і рукоділля, плетіння, в’язання, вишивання, ткацтво. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби, не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.

Ведучий: Вишивання – як вид мистецтва існує з незапам’ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та «Іліаді» Гомера. Нею, за свідченням Геродота був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник Х ст. у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.

Ведуча: Тож нехай хвилини, проведені у спілкуванні з найдавнішими видом українського народного мистецтва – вишивкою - будуть приємними, пізнавальними для всіх нас.

(Українська народна пісня «Вишиванка»)

Учениця: Вічна пісня барв і кольорів

Неповторна музика натхнення

Шепіт трав і шелест яворів

І дзвінкі турботи сьогодення

Хрестиком покладено в рядки

Поспліталось, блиснуло веселкою

Учень: Ніжність материнської руки

Пісні, ще весільної веселої

Дух народу в колір заплете,

Поросте і піснею і цвітом

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте.

Учениця: Дівчата змагалися між собою в доборі візерунків, композицій, в майстерності вишивання.

Одяг був свого роду характеристикою для дівчини, поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не володіла вмінням вишивати змалку. В одній з народних українських пісень говориться «Вона вміє  шити – вишивати – та гарних пісень співати.

 (Пісня «Україна-вишиванка»)

Учень: А у руках народних майстринь звичайний шматок домотканого полотна ставав справжнім витвором мистецтва.

Учениця: Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображували восьмипелюстковою квіткою, знак  Води нагадує згорнутого вужа. Дві течії, що утворює земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогняну батьківську енергію.

(Пізнавальна відео-вікторина до Дня вишиванки)

Учень: З глибини минувшини зійшли в орнамент українських вишивок ці символи Земля і Сонце, що поєднані з водою, а разом становлять життєдайну Трійцю.

Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя.

Учениця: Вишитий рушник стає першою сходинкою до щастя людей, ним зустрічають гостей і прикрашають оселі. З давніх – давен це  незмінний елемент побуту українського народу. Рушник оспіваний в піснях, думах, баладах. Найкращі рушники вишивали в Кролевці, і саме тут був вишитий весільний рушник для Т.Г.Шевченка, але, на жаль, ним накрили лише поховальну труну Великого Кобзаря.

Учень: Здається, все відомо про рушник. Та ні. Тільки тепер, вивчаючи свою спадщину, дізнаємось, про різне призначення українського рушника, а саме:

Тому, що рушник завжди був під рукою господині звідси і його назва «рушник»

 - Рушник  божник - прикрашав образи

 - подарунковий - для подарунків

- утирач - для обличчя та рук

- весільний - давала мати на щастя та долю молодятам.

(Танок з рушниками)

Учениця: Часто у вишивці використовуються рослинні мотиви: дубове листя, виноградне гроно, зображення соловейка, голуба, півня, зозулі. Дуб  і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на вишитих сорочках.

Учениця: Калина - дерево нашого українського народу , недарма у народі кажуть: «Без верби і калини нема України» . У сиву  давнину  воно пов’язувалось з народженням Всесвіту, Вогняної Трійці :Сонця, Місяця, Зорі.

Учень: Дуб – священне дерево, уособлювало Перуна - бога Сонця та чоловічої енергії, розвитку життя.

Учениця: Ружа - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хат, ця квітка нагадує Сонце. І тому пишні ружі розквітали на сорочках і рушниках багатьох областей України.

Учениця: Стиглі грона і виноградне листя асоціюється з напоєними Сонцем днями, щедрими дарами осені, достатком, з насолодою життя.

Учень: Сад-виноград - це життєва нива, на якій  чоловік – сіяч, жінка ростить і плекає дерево  роду.

Учень: Хміль здавна улюблена нашим народом рослина. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки, бо вона несе в собі значення розвитку, молодого буяння.

Учениця: Я рідний край та мову солов’їну

І вишивку свою вплела в нитки

Я прославляю рідну Україну

Яскраві вишиваючи квітки

Душею я до полотна пристану

Та настелю на ньому краєвид

Я іншою ніколи вже не стану

Під впливом промайнулих літ.

(Пісня «Рушничок» (слова і музика Ірини Білик))

Ведучий: Українська вишивка, як і українська пісня є знаковим для нашої традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки української вишивки не станеш справжнім українцем. І навіть не зрозумієш духу українського.

Ведуча: Українська народна вишивка - унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили, і, на щастя, знаходять відображення думки й настрої людини, що її творила, краса природи, полохливий світ думок майстрині, їхні сподівання на кращу долю, вірування, оберегова символіка речей, позначених візерунком нитки і голки.

 (Пізнавальне відео «Легенда про історію вишиванки»)

Учениця: Українські рушники вишиває мати

На біленькім полотні узором квітчатим

Вишивала, вишивала і пісню співала

Своїм дітям, красним квітом

Щастя виглядала.

Учень: На зеленім листі ружа розцвітала

І біленьким цвітом калина вставала

Виростали діти, в світи вирушали

Було щастя, було горе, усяко бувало

Але тими рушниками, сліз не витирали

Діти знали: Разом з ними мати долю дала.

(Пісня  «Рідна мати моя»)

Ведуча: Чи знаєте ви, що в українській вишивці кохався і великий Кобзар? Він збирав їх зразки, робив замальовки з рушників. Багату колекцію рушників з Волині зібрала відома поетеса, українська письменниця і етнограф Олена Пчілка. Вишивали і її  діти - Леся Українка, Ольга Кривенок.

Ведучий: Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, повинна була мати багато вишиванок. Більш заможні готували собі по 50-80, а іноді і понад 100 сорочок з тонкого білого полотна - для буденної роботи, на свята, весілля, тобто для потреб усього життя.

Учениця: Читала мама Кобзаря

А потім сіла вишивати

Й вплелась Шевченкова зоря

У рушники її крилаті

Шлях розстелився Тарасовий

Сирітський шлях, що в бур’янах

Квітчався українським словом

Узортісний, мов сто доріг,

Мов 100 стежок тернистих в полі.

Учень: Сплелись в життєвий  оберіг

У вінок Шевченкової долі

Дивлюсь в чарівне вишиття

Вдивляюсь в пасма візерунків

А там метелиці виття

Там Катерина жде рятунку

Десь вітер свище, темний гай

Притих, немов мала дитина

Там, де росте нічний розмай

Учениця: Блука, біліючи, причинна

Туман. Могила край села

Шумить тополі пишна крона

А молодиця під гіллям

Дитя притискує до лона

Сповились сумом рушники

Гіркі переплелися долі,

Важкі, Шевченкові, думки

Тяжке життя його героїв.

Учениця: Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке

Та й подамся у садочок

Де сонце ясненьке

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати

І щоб з неї добрий узір

Для вишивки взяти

Красну ружу і гвоздиків букерик нарвати

І роботу любимую свою розпочати

Учениця: Ой вишивки, мої любії, я вас вишиваю

Та про красу, і про фарби

Думки не лишаю

Де покласти слід рожеву

А де ніжно – синю,

Щоб славила моя праця рідну Україну.

Щоб сміялася сорочка, файними квітками

Щоб пишалась Україна, своїми майстрами.

Ведучий: Згідно з морально-звичаєвими нормами кожна порядна господиня мусила сама дбати про одяг. Повна скриня полотна і сорочок - це ознака не лише достатку, а й працьовитості, бо це в минулому виготовлялось власноруч.

Ведуча: Сорочка вишита матір’ю, оберігала від зла, служила згадкою про рідну домівку, про тепло материнських рук і любові до матері. А дівчина мусила приготувати 16 вишитих сорочок.

Учень: Вишивайте, мамо, сорочку

Цвітом травневих садів

Так, щоби в кожнім листочку

Вік мій, як сад молодів

Учень: Вишийте, мамо, сорочку

Кольором неба й степів

І забренить в колосочку

День, що хлібами, доспів

Учень: Вишийте, мамо, сорочку

Щастям на довгі літа

Долею в срібнім дзвіночку

Хай же вона зацвіта

Учень: Вишийте, мамо, сорочку

Білого втніть полотна

Бо ж на життєвім місточку

Ви найдорожча одна.

(Пісня «Сорочка мамина»)

Вчитель: Нехай для Вас, коли станете дорослими, дорогою залишиться рідна домівка, хочу, щоб палко любили свій рідний край, його звичаї, мову солов’їну, щоб ніколи не змогли зламати калинову гілку чи інше дерево, а навпаки прикрашали нашу землю своїми руками.

Пам’ятайте, що у вирі сучасних глобальних тенденцій дуже важливо не забувати свою національну приналежність, ознаки етнокультури, відчувати своє місце на землі, яка нас народила і виховала.

Вишиванка — це не тільки прадавня частина гардеробу нашого народу, що передавалась нащадкам та служила оберегом для його власника. Сьогодні, як і колись, вишита сорочка є надважливою річчю для кожного українця. Із початком російської агресії українська вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості.  Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!

Тож, пам’ятайте, хто ми є, бережіть звичаї наші, шануйте наші обереги.

(Пісня «Одна калина за вікном» всі разом на сцені )

Додатки:

Пізнавальна відео-вікторина до Дня вишиванки - https://youtu.be/_vmacZmRmew?si=9_bTuEIU8-bEcr7A

Пізнавальне відео «Легенда про історію вишиванки» - https://youtu.be/inL6GFGT87I?si=whAQxo1AkqmszxXW.