Виховний захід "В історії космонавтики є і українська сторінка"

Виховний захід, "В історії космонавтики є і українська сторінка"

1. Сторінка перша: «Великі мрійники».

2. Сторінка друга: «Ангели крилатою вогню».

3. Сторінка третя: «Такий близький далекий кос­мос».

4. Сторінка четверта: «Квіти — підкорювачам космосу».

5. Сторінка п'ята: «Перший космонавт незалеж­ної України ».

1. Вступ.

           Ера польотів людини спочатку на літаку, а потім і у космічному кораблі відкрила для людства принципово нові можливості у подоланні відстані та швидкості руху. У цей знаменний день варто пам'ятати, що можливості нашого пізнання не обмежені, і за наявності наполегливої праці та терпіння ми можемо здолати будь-які перешкоди.

До космічних ви висот

Прагнете щодня,

Поважає вас народ

Тішиться рідня,

Бо найближче до зірок

Ви з усіх із нас.

Ведучий 3.Космонавти мріяли і творили. Незбагненні, часом дивовижні ідеї перетворювали на реальність.
Вони, сторінка за сторінкою, писали історію космонавтики

Ведучий 4. Перегорнемо ці сторінки разом і ще раз переконаємося, що ми, українці, — нація, яка споконвіків прагне багато знати. Нас віками мор­дували, палили і різали, нищили і морили голодом, втоптували у землю і забороняли мову, а ми відрод­жуємося, живемо, воскресаємо із вічності і сяємо на світовому небосхилі перлинами глибокого розуму, волі і надії.

Сторінка перша: «Великі мрійники»
Ведучий 1.

Найглибші мрії і думки нечутні,

Щоб відтворити ї - таких немає слів!

Щоб у житті пізнати серцем путає — ,

Прислухайся до ледве чутних голосів!

Ведучий 2. О, скільки звуків ще не знаних нами,

Лунають там, у тиші неземній.

Як дивимось ми в небо вечорами,

Яка глибінь у пісні мовчазній!

Ведучий 3.

Невже там ніч, і пустка чорна,

І порожнеча, і пітьма?

І наша мрія ілюзорна,

І ми рвемось туди дарма?

(На сцену виходить хлопчики в одязі козака.)

Козак1. 151б рік. Земля стогне від кінських ко­пит. Татарва підкотилася до Сіверського Дінця, щоб пограбувати багатий український край ат знищити – Січ Запорізьку. Розгорнув своє військо хан, налетів за стародав­нім ординським звичаєм із трьох боків. Ми запорізькі козаки виявилися кмітливішими та хитрі­шими. Ледь стемніло, як дві сотні козацьких вершників

Козак 2.Пообгортавши своїм коням ноги ганчір'ям, не­чутно наблизилися до татарського табору і хутко почали розставляти дивні пристосування: тривоги, на яких кріпилися довгі трубки. Один із козаків черкнув кресалом, запалив гніт і відніс до трубки, що вмить із шипінням та свистом зірвалася з триноги і полетіла на татарський табір, тягнучи за собою вогненного стовпа. Вибух. Ще один, і ще... І десятки вогняних рурок падало на ординські наме­ти, знищуючи татарське військо.

Так 1516 року світ уперше дізнався про вогняні – трубки – літавки , які згодом отримали назву «ракет».

(На сцені стоїть стіл, за яким сидить людина і пише перам.)

Засядько (пише і промовляє). Ваша світлосте!

Я, дворянин, Засядько Олександр, син Дмитра, родовитого козака, уславленого гармаша Січі Запорізької,уродженець Полтавської губернії, дов­го працював над розгадкою загубленого секрету ди­вовижної порохової трубки - літавки, що їх у давні часи застосовували запорізькі козаки. Випробовую­чи новий вид пороху, я винайшов літальні тіла, яким найбільше підходить італійське слово «ракета», а також спеціальну установку для їх запуску. (Скла­дає листа, запечатує і виходить.)

Ведучий 1. Не один раз генерали штабу жбур­лятимуть його листи, глузливо вигукуючи: «А, це той божевільний малорос!» Аж поки одна з числен­них заяв Олександра Засядька не потрапить до рук фельдмаршала Барклая де Толлі .

Ведучий 2. Засядькові на­решті запропонували вико­ристати свою зброю під час штурму міста Варни у росій­сько-турецькій війні. 16 ве­ресня 1828 року його стояки з шістьма ракетами на кож­ному вже були розставлені поблизу старих мурів непри­ступного міста, облога якого тривала вже понад півроку. І ось Засядько першим під­носить ґнота до установки... Свист і шипіння — шість ракет потягли вгору страшні димчасто-вогняні шлейфи. Небо над Варною було роз­перезане вогняними хвоста­ми. Довгоочікувана перемога здобута фактично однією лю­диною

Ведучий 3. Продовжувачем справи Олександра Засядька слід вважати Костянтина Костянтинова, чернігівчанина , який 1844 року заклав основи проектування ракет, винайшовши ракетний балістичний маятник. Під його керівництвом у Миколаєві 1861 року був споруджений ракетний завод.

(Входять два охоронці, які ведуть із собою за­судженого з кайданами на руках, останній тримає сувій паперу.)

Кибальчич. Я — Микола Іванович Кибальчич, в'язень Петропавловської фортеці. Народився у містечку Короп на Чернігівщині, засуджений до смертної кари за участь у замаху 11 березня 1881 року на імператора Олександра II. Але моя смерть —ніщо в порівнянні з найзаповітнішою мрією — дати людству проект корабля, на якому можна було б сягнути до зір.

Я вірю в здійсненність моєї ідеї, і ця віра підтри­мує мене в моєму жахливому становищі. Через два дні — моя страта. Тому сьогодні мені терміново потрібен адвокат! (Входить адвокат.)

Адвокат. Миколо Івановичу! Прощу вас, від­мовтеся від своїх свідчень про розробку бомби, за­стосованої у замаху! Давайте благати про помилування! Кибальчич. Шановний! Ось вам проект мого літального апарату! Віддайте його людям науки. Я спокійно зу­стріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для якого я готовий принести в жертву своє життя! (Виходять усі.)

Ведучий І. Складання літопису української космо­навтики було б неповним без згадки про ще одну людину, заслуги якої перед космонав­тикою широко відомі:

Ведучий 2. Він вірив, що тільки техніка може бути єдиним порятунком для людства. Тому в своїх працях постійно розробляв плани заселення космічних просторів, пристосування рослин і самої людини до нових неземних умов.

За його переконаннями і атом, і людина, і Земля, і весь Всесвіт однаково відчувають, мислять, виражають свою волю.

                                  І думка підкрадається тривожна,

                                  Неначе хтось у мене світ украв.

                                  О, люди! Без усього жити можна,

                                  Але не без зірок і не без трав».

  Мало хто знає, що К.Е.Ціолковський походить із прославленого роду Наливайків.

  2-й ведучий. « Я міг би жити, де є саме лиш небо,

                           Де Слово і Зоря – одна космічна суть,

                           Де в центрі Всесвіту вдивляється у себе

                           Отой, до котрого земні слова несуть».

 

Ведучий 3. Мабуть, усі вже здогадалися — це Костянтин Едуардович Ціолковський.

Ведучий 1. Для реалізації своєї мрії про підкорен­ня космічних просторів Костянтин Ціолковський за­пропонував ракетний корабель з декількох ступенів-ракет, а також використання позаземних станцій як баз для міжпланетних подорожей.

Ведучий 3. Через терни до зірок ішов ще один ге­ніальний український учений-винахідник, чия доля в історії науки XX століття воістину унікальна.

Дівчина 1. Надзвичайно талановитий юнак з гімназійною медаллю був позбавлений можливості отримати вищу освіту, так і залишився хоча й гені­альним, але самоуком...

Людина, котра зробила відкриття світового зна­чення у чи не найскладнішій галузі знань минулого сторіччя, головною справою свого життя змуше­на була займатися таємно, ховаючись під чужим ім'ям.

Кондратюк наш знаменитий,
В Космос він проклав орбіти.
В Україні народився
Сам конструктор кораблів,
Тут літати він навчився,
В космос думкою злетів.

Дівчина 2. Все це — доля уродженця Полтави Юрія Кондратюка. Саме це ім'я займає почесне місце серед кількох десятків землян, які зробили найбільше для прориву людини в Космос. Саме цим ім'ям названа у світовій науці так звана «равликова траса», по якій через багато років перша людина висадилася на Місяці — «траса Кондратюка». Але справжнє його ім'я було іншим — Олександр Шаргей.

Дівчина 1. Наука знає випадки великих відкрит­тів у ранньому віці. Принципову схему відділення від корабля-матки, стикування посадково-злітного модуля з кораблем Сашко Шаргей придумав ще сімнадцятилітньому віці. Його ідеї через півстоліття використали американці при здійсненні космічної програми «Аполлон». Політ перших у світі астро­навтів до Місяця здійснено за «трасою Кондратю­ка» на кораблі «Аполлон-9» у 1969 році.

Дівчина 2. Воістину загадкові осяяння юнака, що ввійшли в історію космічної думки людства. Свої відкриття він зробив самостійно, оригінальним шляхом і розкрив їх у своїй книзі «Завоювання між­планетних просторів» (1929 р.). Очевидним є лише одне: ця людина також причетна до тієї зоряної го­дини, коли перший землянин ступив на поверхню вічного супутника Землі. А полтавський гімназист Олександр Шаргей мріяв, що цією людиною буде саме він, і все життя готувався до польоту...

                                      « Дзвени моя розвихрена плането !

                                     Ударила в твій дзвін нова доба…

                                     У Сонця блиску, в спалахах ракети

                                     Планета Марс у гості вигляда.

 

                                     Як гордо над нескореним простором

                                     Звелись у Всесвіт траси від Землі.

                                     Одвічну мрію пошуків вам,  зорі,

                                     Несуть космічні кораблі!»

 

Сторінка друга: «Ангели крилатого вог­ню».

Ведучий 1. Дороги, космічні дороги,

Дороги за обрій ведуть...

Проекти нові і тривоги.

Від мрій до реальності —

В путь!

Ведучий 2. Все — немов на межі фантастичного, 

Скільки дивовижного в цім є!

У творців ракет космічних -

Мрія людства дійсністю стає!

Ведучий 3. Середина XX століття ознаменувала­ся великим проривом геніальних конструкторських ідей, які стрімко втілювалися в життя.

Учень 1. Значний внесок у розвиток ракетобудування зробив видатний учений-аеродинамік, дослід­ник реактивного та ракетного руху Георгій Проскура. Під його керівництвом, починаючи з 1930 року, в Харківському авіаційному інституті досита плід­но працювала група вчених-однодумців, яка дослі­джувала питання, пов'язані з освоєнням космічного простору.

Учень 2. Більш ніж 40 років відкрито не згаду­валось ім'я уродженця України, лауреата багатьох премій, Героя Соціалістичної Праці, члена - кореспондента Академії наук колишнього СРСР, генерала-лейтенанта Григорія Васильовича Кисунька — головного конструктора систем протиракетної обо­рони СРСР. Завдяки його зусиллям  удалося більше ніж на 20 років випередили американських спеціалістів протиракетних систем. У 1961--1962-ті роки вітчизняний комплекс протиракетної .оборо­ни здійснив 11 перехоплень головних частин ба­лістичних ракет Р-5 та Р-12. Конструктори США спромоглися на перший позитивний результат лише 10 червня 1984 року.

Учень 3. До піонерів ракетно –космічної техніки ми по праву відносимо ще одного видатного українця, двічі Героя Соціалістичної Праці Валентина Петровича Глушка, уродженця Одеси. Він очолював роботи по створенню потужних ракетних двигунів та ракет на рідкому паливі, створив також
перший у світі електротермічний ракетний двигун.До речі, космонавтикою Валентин почав цікавитися ще з тринадцятирічного віку,а з 15 років уже листувався з Костянтином Ціолковським; а ще через рік Валентин Глушко вже публікує свої науково-популярні та научні статті з космонавтики. •
Учень 4. У 1954 році у Дніпропетровську на одному з підприємств було організовано конструкторське бюро порозробці нових типів ракет і комплексів. Роботою науковців та інженерів керував Михайло Кузьмич Янгель, нащадок запорізького роду.

Янгель. Я, Михайло Янгель, народився 25 жовтня 1911 року в сибірському селі Зиряново Нижньоілімського району Іркутської області. Мій родовід у глибині минулого не зберігся. Знаю тільки, що мій дід Лаврентій Янгель був нащадком запорізького козака, жив на Чернігівщині. За родинною легендою, бабуся була рідкісною красунею, що й призвело до трагедії. Якось до свого мастку приїхав місцевий пан, і припала йому до серця краса козацької дружини. Повертаючись до столиці, пан викрав красуню-козачку. Ошуканий дід збунтувався і підпалив панський маєток. Вирок був суворим: вісім років каторги на Ленських золотих копальнях і довічне поселення в Сибіру. Так ми стали сибіряками.

У чернігівському селі нашу родину називали «янголами». Та це українське слово виявилося за­надто складним для вух приставів, то було задокументовано нове прізвище діда-козака Ягель.

Ведучий. Михайло Кузьмич Янгель — геніальний кон­структор, який створив новий напрям і свою школу;: в розробці ракет і веденні супутникових досліджень. В очолюваному ним конструкторському бюро була створена ракета Р-12 — рекордсмен ракетної техні­ки. Вона протягом 30 років залишалася на бойово­му чергуванні. Крім того, з конструкторського бюро вийшла перша міжконтинентальна ракета на висококиплячих компонентах палива, перші орбітальні головні і відокремлювані частини, військова ракета Р-36М2, відома в НАТО під назвою «Сатана», ракети-носії «Космос» та «Інтеркосмос», а також «Зе­ніт», котрий став на грані тисячоліть осердям між­народного проекту «Морський старт» і, звичайно, окрема сторінка — це грізні бойові ракети.

Ведучий 3. Пам'ятає про свого сина Україна. Ім'я ви­датного конструктора ракет­но-космічної техніки, акаде­міка Академії наук України, двічі Героя Соціалістичної Праці, лауреата багатьох премій Михайла Кузьмича Янгеля носить Харківський інститут радіоелектроніки, на його честь названо вулиці у Києві, Дніпропетровську, інших містах України, а та­кож один із кратерів на Мі­сяці. Це ім'я носить і його улюблене Державне кон­структорське бюро «Південне» у Дніпропетровську.

Ведучий 1. До цієї славної плеяди творців косміч­ної техніки слід віднести ще одного нашого земляка— академіка Володимира Челомея, що народився в українському містечку Сідлець на Підляшші (сьо­годні —територія Польщі) в учительській родині.

Учень 1. Володимир Челомей увірвався в кос­монавтику раптово, немов метеор, несподівано спалахнувши успішним стартом потужної ракети «Протон». Ця ракета здивувала всіх, хто вже звик на восьмому році космічної ери до різноманітних запусків. Під керівництвом Володимира Микола­йовича був сконструйований корабель-супутник «Космос-1267», а згодом ракета «Протон» вивела на орбіту важкий супутник нового покоління, який отримав назву «Космос-1870». Це нове досягнення з неприхованими заздрощами високо оцінили і го­ловні тогочасні конкуренти — США. Газета «Ва­шингтон таймс» писала, що подібний супутник у США з'явиться лише через десяток років.

Учень 2. Не шкодував Челомей ні себе, ні сво­їх помічників, сміливо приймав найнесподіваніші рішення, мав безпомилкову інтуїцію. Він був «щи­том» свого конструкторського бюро. Перший удар завжди приймав на себе. У важкі хвилини був опо­рою колективу. І люди вірили в нього.

Учень 3. Усе, за що б не брався Челомея усе було надзвичайно оригінальним: якщо ракета-носій — то найпотужніша на той час;

якщо супутник — то маневруючий; якщо вантажний корабель—то наймісткіший; якщо спусковий апарат -— то багаторазового ко­ристування.

Його видатні заслуги у створенні ракетно-космічної техніки відзначені високими державними нагородами. З 1974 року Володимир Челомей належав до Міжнародної академії астронав­тики.

Учень 4. Він залишив після себе учнів, що продовжують справу його життя. У їхніх майбутніх успі­хах закладена і велика лепта його праці. Висловлені Володимиром Челомеєм ідеї живуть і знаходять визнання і після його смерті.

Він любив класичну музику — Баха, Шуберта, Ліста, Моцарта... Та головною музикою його життя були ревучі акорди ракетних дви­гунів...

Ведучий 1. Наша розповідь про головних конструкторів буде дале­ко неповною без згадки про Сергія Корольова, який народився у місті Житомирі і є найвидатнішим укра­їнцем, ім'я якого навічно вписане золотими літерами в історію світо­вої цивілізації. Його, до речі, сприй­мають як представника російського народу. Мало хто знає, що Сергій Корольов — українець. Про свою приналежність до нашого народу свідчить, власноруч заповнена ан­кета при вступі до Київського полі­технічного інституту. Він ніколи не цурався розмовляти українською, при ножній нагоді згадував із зем­ляками Україну, любив співати українських пісень.

Дівчина 1. У кожного конструк­тора є свої«зоряні години» — твор­чі досягнення, в яких автору вда­ється реалізувати себе, застосувати свої знання, досвід, майстерність. Так, для Сергія Павловича Коро­льова найбільшою удачею перша міжконтинентальна багато­ступінчаста балістична ракета Р-7.

Дівчина 2 Завершення п'ятдесятих років мину­лого століття ознаменувалися найвизначнішою подією в історії космонавтики. 4 жовтня 1957 року на навколоземну орбіту було виведено перший штуч­ний супутник Землі за допомогою модифікованої міжконтинентальної балістичної ракети Р-7 розроб­ки конструкторського бюро під керівництвом Сер­гія Корольова.

Дівчина 3. Насправді в сучасної точки зору, в першому супутнику нічого особливого не було: зви­чайна алюмінієва куля з антенами радіопередавачів, без наукових пристроїв і апаратури. Але успішний запуск цього супутника знаменував початок косміч­ної ери людства, з її новими можливостями дослі­дження Землі та Всесвіту.

Дівчина 4. Кожен запуск епохальне досягнення. Апогей, тріумф

ученого - 12 квітня 1961 року. Пер­ший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна. 12 жовтня 1964 року виведено на орбіту перший ба­гатомісний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту. 18 березня 1966 року — перший в історії людства ви­хід у відкритий простір Олексія Лео­нова з корабля «Восход -2»

Сторінка третя «Такий близький далекий космос»

(На сцену виходить дівчина зі свічкою вруках.) під музику

Дівчина. У краю важких дощів,

У краю шумних вітрів

Народилася вона, чиста і ясна.

їй сказали: «Зірка, ти! Піднімайся і світи,

І приходь у кожний дім

Світлом неземним.

Зірка створена, горить,

Спалахнула лиш на мить....

І скотилася без сил,
В придорожній пил,

І, затоптана в багні,

Просто так скінчила дні:

Бо у цім краю чудес –

Не було небес...

(Анатолій Матвійчук.)

Ведучий. Так і не розгорівшись, згасла зірка, яка вела дорогою в космічні далі ще одного українця — Валентина Бондаренка.

Валентин народився і виріс у Харкові. Він мріяв стати військовим пілотом. Закінчивши 1954 року школу, хлопець добровольцем пішов в армію, згодом склав іспити і вступив до військового авіаційного училища. 9 березня 1960 року Державна комісія з відбору кандидатів у кос­монавти в Прибалтійському військовому окрузі, прийняла рішення зарахувати Валентина до першого загону космонавтів. 

 Він вирізнявся з-поміж усіх своєю волею, витримкою, цілеспрямованістю. Тому: не дивува­ло, що першим у космос меж летіти... ні, зовсім не Юрій Гагарін, а він, Валентин Бондаренко. Та не судилося…

Під час тренувальних випробувань у барокамері сталася пожежа, яка була фатальною для першого стажера-космонавта Бондаренка.

А ще через шість років один із кратерів діа­метром 30 м на зворотному боці Місяця було назва­но іменем Валентина Бондаренка.

Сторінка четверта: «Квіти підкорювачам космосу».

(На сцені — порожній кошик. Входять діти з гвоздиками в руках, виголошують ім'я космонавта, наповнюють кошик квітами і по черзі виходять.)

Ведучий 1. Після першого польоту людини за межі Землі дослідження й освоєння космічного простору набули широкого розмаху. Відрадно, що велику сім'ю космонавтів поповнила ціла плеяда українців. Ось вони — герої космосу:

 

Небо зорями рясніє,

Таємниче і глибоке,

Всесвіт нам бентежить мрії,

Спонукаючи до дії,

Розум радує і око.

 

Оксамитова безодня

Так притягує до себе!

Пригадаємо сьогодні

Тих, кому скорилось небо.

 

ПАВЛО РОМАНОВИЧ ПОПОВИЧ,

ГЕОРГІЙ ТИМОФІЙ0ВИЧ БЕРЕГОВИЙ,

ВОЛОДИМИР ОПАНАСОВИЧ ЛЯХОВ,

ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ ВАСЮТІН,

ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ЦИБЛІЄВ,

ГЕ0РПЙ СТЕПАНОВИЧ ШОНІН,

ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ ПОПОВ,

ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ ВОЛКОВ

ЮРІЙ ІВАНОВИЧ МАЛЕНЧЕНКО,

ГЕОРПЙ ТИМОФІЙОВИЧ ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ,

ЛЕОНІД ДЕНИСОВИЧ КИЗИМ

АНАТОЛІЙ СЕМЕНОВИЧ ЛЕВЧЕНКО,

ЮРІЙ ПАВЛОВИЧ ГІДЗЕНКОг

ВІТАЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ ЖОЛОБОВ,

ІГОР ПЕТРОВИЧ ВОВК,

АНАТОЛІЙ ПАВЛОВИЧ АРЦЕБАЛЬСЬКИЙ,

ЮРІЙ ІВАНОВИЧ ОНУФРІЄНКО.

                 Злітати їх фізика вчила,

                 Наука їх в вись підніма.

                 Астрономія розправила крила,

                 А корабель далі промчав

 

                                  Ми раді, ми горді по вінця

                                За нашу космічну сім’ю!

                        Злітайте до самого Сонця.

                                   І повертайтесь на Землю свою!

Сторінка п'ята: «Перший космонавт незалежної України».

Ведучий 1. 19 листопада 1997 року з мису Канаверал, штат Флорида (СІЛАХ вг кораблі багато­разового використання «Колумбія» на навколозем­ну орбіту вперше вирушив громадянин незалежної України Леонід Каденюк.

Ведучий 2. Леонід. Каденюк народився 28 січ­ня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області у сім'ї сільських учителів. За­кінчив Чернігівське авіаційне училище, а згодом був відібраний до групи космонавтів при Центрі підготовки космонавтів ім. Ю.Гагаріна. За час під­готовки до космічних польотів пройшов підготов­ку з проведення наукових експериментів на борту космічних літальних апаратів з найрізноманітніших напрямів: біології, медицини, метеорології, еколо­гії, дослідження природних ресурсів Землі і Космо­су геології, астрономії, геоботаніки.

Ведучий1995року Каденюк відібраний у гру­пу космонавтів Національного космічного агент­ства України. Пройшов підготовку до космічного польоту в НАСА на американському космічному кораблі багаторазового використання як спеціаліст із корисного навантаження. В період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року виконав космічний політ на американському кораблі «Колумбія». . Ведучий . Нині Леонід Костянтинович Каденюк — генерал-майор Збройних Сил України, на­городжений відзнакою «Герой України» орденами і медалями. Автор п'яти наукових праць, працює над шостою, в якій аналізує й осмислює досвід, набутий під час польоту в Космос.

Україна — космічна держава.

Облетіли світ новини:
Є держава — Україна.
І держава ця фактично
З дня народження—космічна,
Бо давно, вже стало звичним:
Серію ракет космічних
Виробляють в Україні
Донедавна і понині.
А начиння електронне
Для космічних кораблів,
Для ракет багатотонних —
Це від харківських майстрів.
І в Одесі не сачкують,
Теж для космосу працюють.
Фали йдуть із «Стальканату»,
А для їжі — концентрати.
Головним же вкладом буде,
Є та й було — невже люди.
 

Міжпланетні будуть старти —

Це вже дійсність, а не жарти.

Хай космічні старти будуть.

Лише всі на користь людям