Виховний захід "Вам, дорогі матері"

Вам дорогі матері.

 

Мама...Матуся...Ніжна, ласкава, добра. Як ти потрібна усім нам – слухняним і пустотливим, сильним і слабким, добрим і байдужим. Ти зігріваєш нас своєю любов’ю , вселяєш віру у власні сили, бережеш від біди.

Рідна, пробач нам, що іноді завдаємо тобі болю, несправедливо ображаємо. В дитинстві, юності ми так легко судимо дорослих і тільки з роками розуміємо, що найдорожча людина для кожного з нас – мама.

Люба! Спасибі тобі за щедрість серця, за недоспані ночі, за те, що разом з усією країною ти трудишся, щоб над головами твоїх дітей завжди було мирне небо.

8 Березня – Міжнародний жіночий день. Ми любимо його за приємні турботи, посмішки наших мам, бабусь, сестер.

З святом вас, наші рідні!

ОСВІДЧЕННЯ В ЛЮБОВІ.

Вона гордо йде по землі. Мати, дружина, кохана. Це про неї сказав поет: від жінки народилося все прекрасне на світі. І то правда. Адже подивіться: це з її невтомних рук спливають ріки молока і тече золоте хлібне зерно. Це її ніжні пальці тчуть кілометри полотен ы вигаптовують найтонші узори. Вона за пультом найчутливішої машини і за прилавком магазину, в науковій лабораторії і за конструкторським кульманом, у тиші класів і багатоголоссі будов. Жінка в найвищому органі народної влади і в безкраїх глибинах космосу. Вона – Поет, Художник. Зодчий. І все ж – Жінка, в найповнішому, найчарівнішому значенні того слова.

І ще вона володіє найбільшою таємницею – дарує життя. А потім так щедро і повно, по-материнськи віддає всю себе, весь пломінь і ніжність своєї душі, всю невтомність вдачі, щоб достойно продовжувався наш великий, могутній людський рід. Вона берегиня нашого сімейного вогнища, наша честь і наша слава.

Жінка активно вторгається у всі сфери суспільного життя. Майже половина депутатів місцевих Рад республіки – жінки. 234 наші сучасниці обрані до Верховної Ради.

Жінки-академіки, професори, народні артисти, поети, художники. Там, де жінка, завжди панує атмосфера тепла і затишку. Бо всюди вона вносить красу і гармонію. І низький уклін тим жінкам, які трудяться на найпримітивніших посадах у сфері послуг, у комунальних, поштових службах, без яких ми не можемо уявити собі життя.

Високі і відповідальні службові обов’язки жінки успішно поєднують з материнством.  Нині у республіці 17 тисяч 100 жінок носить високе звання Мати-Героїня. Вони народили, виростили і виховали по десять і більше дітей. Дванадцять щасливих колискових у матері-героїні Катерини Павлівни Бондарчук із знаменитого села Копище Олевського району на Житомирщині. Під час війни фашисти спалили село дотла – 650 осель, розстріляли 2887 жителів, у тому числі 1347 дітей. Серед небагатьох, хто уцілів, була і п’ятирічна дівчинка Катерини. Після війни село відродилося, постало з попелу руїн, стало ще кращим, ніж було. І тут кожна молода родина має по шестеро – семеро дітей. Шістьом жінкам присвоєно звання “Мати-Героїня”. Отакі наші матері! Вcім’ях Марії Миколаївни Гаєвської, доярки з радгоспу “Черняхівський” на Житомирщині, і Валентини Григорівни Свинаренко, робітниці Ново краматорського машинобудівного заводу на Донеччині виростає по шістнадцятеро. І всім їм судилася щаслива доля. Бо знають матері: виростають діти в теплих долонях Вітчизни. А виростуть – їм відкриті всі дороги.

У нас стали звичними вирази, коли наводяться дані, які свідчать про участь жінок у тій чи іншій сфері суспільного життя порівняно з чоловіками – “половина”, “понад п’ятдесят процентів”, “три чверті”, а окремі підприємства, ланки, ділянки почесно називають жіночими. Це означає, що тут від робітниці до керівника – всі жінки. Отак активно утверджує ця слабка половина свою рівноправність.

Сьогодні вони, наші дорогі жінки, святкують свій День, який у календарі позначений червоно, і чоловіки теж скористалися цим додатковим вихідним, але тільки для того, щоб ще більше й повніше проявити свою любов і повагу до них, найдорожчих. Бо це спільне свято. Скільки буде подаровано сьогодні квітів, сказано добрих, щирих, сердечних слів, скільки люблячих поглядів викличуть щасливу усмішку на дорогому обличчі.

Хай щасливо світить сонце у жіночих очах і повно розквітає жіноча доля. Хай у мирному дні тихо пливе материнська колискова – непереможний гімн життя і любові.

Пісня: “Поговори со мною мама”.

ДЛЯ ВАС УСІ КВІТИ

 Для вас, наші мами, дружини і сестри.

 Сьогодні – всі квіти, пісні і оркестри.

 Уклін вам доземний в шанобі і славі –

 За щирі серця і за руки ласкаві,

 За ніжність і чуйність, за сонячну вроду,

 За працю натхненну на щастя народу.

 

Месяц март словно школьник вприпрыжку

К нам примчался такой озорной

Доставайте букеты мальчишки

Одноклассниц поздравьте с весной

Где цветы, там отступят морозы

Чтоб ручьям зазвенеть возле школ

Положить не забудьте мимозы

Поутру на учительский стол.

Обнажили деревья макушки

Позабыв свои зимние сны

Заискрились задорно веснушки

На лице хохотушки весны.

Зайчик солнечный скачет по партам

Птичий щебет плывёт с высоты

От улыбки весёлого марта

Появляются всюду цветы.

Телеграммы, открытки, приветы

Март свой день нам приблизил восьмой

Так дарите мальчишки букеты

Поздравляйте девчонок с весной.

Пісня “На улице тишина”.

Коли б зробить хто- небудь зміг

Щоб всі зібрались діти

Кому б найперше від усіх

Ми піднесли б квіти.

Всі: Вам, дорогі мами!

Хто тебе першого кроку навчає?

Хто тебе ніжить і сльози втирає?

Всі: Мама!

 

Станеш дорослим, прийдеш на завод

Славу здобудеш ділами

Будеш сильнішим від всяких незгод

Знай, твоя сила від мами.

Радість і серце постує теж

З теплими прийде вітрами

Вперше дівчині букет піднесеш

Знай, твоя ніжність від мами

Ні, передати не можна словами

Чим кожен з нас зобов’язаний мамі.

 

Пісня:  “Пісня про рушник”

 

ПІСНЯ ПРО МАТІР

Посіяла людству літа свої літечка житом,

Прибрала планету, послала стежками споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

• Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
• Куди ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
• Та я недалечко... де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. –

• Та як же без вас ми?.. – Та що ви намислили, мамо? –
• А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? –
• А я ж вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах, і золото на колосках. –

• Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота.

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. –

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля.

Махнула рукою – злетіли увись рушники.

“Лишайтесь щасливі” – і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки.

 

Люблю я весну зустрічати

У березневі світлі дні

Дружина мила й сива мати

Які ж ви дорогі мені

Ми живемо в щасливі літа

А скільки в світі горя є

Любов’ю вашою зігріта

Земля теплішою стає

Пройти крізь відстані і грози

Не збочить з вірної путі

Жіночі руки, ніжні руки

Допомагають нам в житті.

 

Мамині руки, ласкаві, пахучі

Працею славні на рідних полях

В них моя радість, дитинство квітуче,

В них світла доля весняна моя.

Пахнуть матусині руки землею

Росами чистими, світлим дощем

Пахнуть п’янким ароматом лілеї

Вітром грайливим і сонячним днем.

Мамині руки – неспокою крила

Ніжна любов, незамінна ніким

Мамині руки – безсмертні вітрила

Що безупинно пливуть у віки.

 

Пісня: Мама

 

РУКИ МАТЕРІВ.

О руки ці, вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитини.

З віків у вічність проліта Земля,

Що нас тримає на руках, як мати!

Вертаючи з віддалених країв,

Після тривалих мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені й ласкаві рідні руки!

Ніщо не вічне – вічні матері!

Уже й тоді, як нікому стрічати,

Допоки сонце сяє нам вгорі,

У кожного живе у серці мати.

Вертаючи з віддалених країв,

Після тривалих мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені й ласкаві рідні руки!

 

Женщины не плачут от усталости

Даже если очень устают

Женщины от юности до старости

Жить себе спокойно не дают

Да и как же им прожить спокойно,

От печали как избавить взгляд

Если сыновья встречаясь с войнами

Не найдут порой пути назад.

Ну а если счастье им достанется

Ведь без счастья жить нельзя

Вижу я , как радостно туманятся

Женщин неспокойные глаза.

С чем сравнить их?

С тем желанным берегом

Что за шумной видится рекой

Успокоит сердце словом бережным

И невзгоды отведёт рукой.

Всех на свете озарила женщина

Повела радея за собой

Светятся глаза её как жемчуги

Ласкою, любовью красотой.

Может профиль у неё не греческий

И не соболиный взлёт бровей

 Но на землю ставят человечество

Трепетне руки матерей.

 

Пісня : “Оренбургский пуховый платок”

 

Є в дитинстві золотий закон

Мрія бачиться і мрія сниться

Мрії чистій не страшний кордон

Бо летить вона неначе птиця.

І разом із нами мріється мамі

Щоб ніколи ні бомба, ні міна

Не згасили очей її сина

Щоб не згоріли в зло віщім потоці

Сни – зайченята маленької доці.

 

МАМИНІ РУКИ

Притишено серденько стука.

Недарма тривожні й журні –

Дивлюся на мамині руки

До болю так рідні мені.

Трудилася від ранку до ночі

Та горді на рівнім віку

Не скаржились руки робочі

Ніколи на долю гірку.

Я їх приголублю, зігрію

І в хугу і в зливу лиху...

Признатися, мамо, не смію

Що я перед ними в боргу.

Частішають серденька стуки

Сьогодні тривожні й журні –

Цілую я мамині руки

До болю так рідні мені.

                                                                        Леонід Чечель.

 

СПОМИН

Знову снилась мати

Мов голубка сива –

Сіла коло хати

Виглядають сина.

Голосом бабусиним

Каже мені вишня

Тут я пасла гуси

Поки заміж вийшла.

Наче батько мовить

Сокір сивочубий

Може й добре слово

Довести до згуби.

Бачиш сину: цвіту

У садку немає

І твоє вже літо

Я дивлюсь минає...

Мамину хустину

Звіддалік побачу

Стану біля тину

І мабуть заплачу.

 

                                   Петро Сингаївський.

Пісня: “Живи родник”

РАЗГОВОР С МАТЕРЬЮ

Только Жизнь хозяйка на всей Земле,

 как ты в нашей хате, мама!

Пусть уголь войны дотлеет в золе –

 огня миру хватит, мама!

Кто сеет смерть, тот пожнёт её сам.

И это по совести, мама.

Пусть только Жизнь летит к небесам

 на космической скорости, мама!

Но на Земле можно тоже прожить

 светло, окрылено, мама:

Поле, которое пашем, любить –

земли нашей лоно, мама.

Ласкать детей, понимать лошадей,

слушать деревья, мама…

Ведь так и принято у людей

в нашей деревне, мама!

В нашей деревне, в нашей стране,

 а это ведь много, мама!

И разве для смерти, в жертву войне

меня ты вскормила, мама?!

Вскормила после великой войны,

 её не забыть, мама…

К холмам, где герои погребены,

нам вечно ходить, мама.

До нас долетают надежды слова

 с холмов, а не стоны, мама.

Над нами которая встала трава?

Моя ровесница, мама…

Послевоенное детство моё

войною ранено, мама.

Я шлю воине проклятье своё,

 и это правильно, мама!

Когда на полях цвели ковели

 было до маков ли, мама?

Когда Жизнь вставала на костыли,

и камни плакали, мама…

И тот любого камня мертвей,

кто смерть нам пророчит, мама.

А мы, а мир живого живей,

 его смерти не хочет, мама!

 

Пісня “Аист на крыше”.

 

Над обрієм котилися громи

Ішли боями стомлені солдати

І землю визволяли із пітьми

З бійцями поруч жінка з автоматом.

Ішла на постріли, туди де смерть була

І рани перев’язувала вміло

Ставало і відваги і тепла

І все було, і все було під силу.

Згасали в небі спалахи боїв

Засинів степ , розвіялись тумани

Ти землю очищала від руїн

Як вперше перев’язувала рани.

Тоді до обрію насіяла жита

Споруди в небо вивела мов крила

І села заквітчала,  і міста

І все було, і все було під силу.

Під сонцем підростають малюки

Жита в полях колосяться на славу

Од дотику невтомної руки

В рясних дощах і променях яскравих.

Уста торкаються коханого чола

Дітей своїх до серця притулила

На всіх стає любові і тепла

І все тобі, і все тобі під силу.

 

ТЫ, СЛОВНО ТАЙНА.

Женщина гордая, женщина русская,

С ярким румянцем, с чёлкою русою,

С розовой кожей, веснушками милыми,

Схожа с лебёдушкой ты белокрылою.

С речкой бездонной, с русалкой таинственной…

Сколько поэтов возвышено, искренне,

Сколько художников дерзко, талантливо

Воссоздавали твой лик неподатливый!

Очи – созвездия, смех заразительный,

Косы густые и дар удивительный –

Входишь в огонь, в испытанья опасные,

Выйдя, становишься лучше, прекраснее.

Если же ты, до земли, низко кланялась –

Не оттого, что кому – то так нравилось,

А у могил – жертвам смерти непрошеной,

Да на полях – семенам, в землю брошенным.

Ты научилась, смирятся с утратами,

Но не теряла надежды крылатые –

Те, что по-русски светлы и живительны,

Те, что даруют полёт и стремительность.

Женщина русская, сильная, нежная!

Кони уносятся в степи безбрежные,

Клавиши быстрых копыт всё стремительней

Такт отбивают

И гимн поразительный –

Гимн русской женщине.

Вдаль он несётся,

Путь пролагает без карт и без лоций.

Лунные блики – на звонких подковах.

Русская женщина, снова и снова

Мир поражённый тебя открывает,

Ты, словно тайна, загадка живая.

 

Пісня: “Мамо, мила моя”

 

Доросле життя виводить дітей з отчого дому: дочка їде на навчання, сина кличе армія. Обіцяють діти матері писати. Чекай матусю листів. І ненька чекає. По кілька разів на день заглядає в поштову скриньку. Не витримує, заходить на пошту мо, згубився де лист. А лист не згубився, діти просто не написали.

Гарні слова про матір сказав дагестанський поет Расу Гамзатов:  “Досі на нашій планеті найбільш скривдженою, найбільш неоціненною істотою залишається мати і ще мати – природа, діти – погода, Погода, як відомо буває мінлива, Природа – вічна”.

Поют гитар походных струны

В тайге, в горах, среди морей…

О, сколько вас сегодня юных

Живёт вдали от матерей!

Вы вечно юные , в дороге –

То там объявитесь, то тут…

А ваши матери в тревоге

Вестей от вас всех ждут и ждут.

Они считают дни, недели

Слова, роняя невпопад

Коль рано матери седеют –

Не только возраст виноват

И потом служа солдатам

Или скитаясь по морям

Почаще всё таки ребята,

Пишите письма матерям.

Расул Гамзатов писал: “Мать является душой мира, его началом и бесконечностью. Она – живая душа, большая судьба, предмет любви и вдохновения. Слово “мама” не может нас не заставить вздрогнуть, почувствовать тепло и свет”.

 

Велик вклад женщин в укрепление мира между народами и борьбу за мир. А. М. Горький писал: Матери! Женщины! Жизнь исходит от вас, и все как одна, должны вы подняться на защиту жизни против смерти. Вы та сила, что неустанно борется  и одолевает. Женщины стремятся к тому, чтобы дети всех народов не знали воин, чтобы у них было спокойное, радостное детство.

С уважением и признательностью смотрим мы на человека, до седых волос, благоговейно произносящего имя своей матери и почтительно оберегающего её старость, и презрением казни того, кто забыл о женщине, взрастившей его, кто в горькую, старческую пору отвернулся от неё, отказал в помощи или крове. По отношению человека к матери определяется его ценность.

 

Первое слово ребёнок сказал.

Все:  - Мама!

Вырос, солдатом пошёл на вокзал:

Все: - Мама!

Вот он в атаке на дымную землю упал

Все: - Мама!

Встал, и губами горячими к жизни припал!

Все: - Мама!

Все вместе: Люди! Братья мои!

Берегите своих матерей!

Настоящая мать человеку

Даётся однажды!

 

Больших вам успехов, здоровья и счастья

Пусть вас минует гроза и ненастье

Пусть небо страны будет чистым и мирным

И радость пусть будет как море обширной.

 

Пісні

1. “Надежда”.
2. “Вы шумите берёзы”.
3. “Белоснежная вишня”.
4. “Я не могу иначе”.
5. “Ой ти струмочок”.
6. “Очі синії, сині”.