Виховний захід " Вечорниці на Андрія"

                                             Вечорниці на Андрія

1 дівчина: Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина: Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

 

Господиня:

Добрий вечір,  любі гості!

Просимо, просимо до хати.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

                                          (Дівчата співають пісню)

Дівчата: ой, ні! Ми краще пошиємо та повишиваємо, а то як хлопці прийдуть, то яка вже то буде робота!

Тітко Одарко! А хто такий Андрій, чому саме його славлять 13 грудня?

Господиня Святий апостол Андрій, брат святого апостола Петра, названий Первозванним тому, що першим серед усіх апостолів був покликаний Спасителем іти за Ним і бути Його учнем. Андрій, один з найближчих учнів Христа, був серед тих небагатьох вибраних Спасителем, хто бачив певні чудеса, певні знамення – яких не бачили інші апостоли.

Апостол Андрій, як і його брат апостол Петро ловили рибу на Галілейському озері, коли Ісус Христос покликав їх за собою. Як розповідає євангеліст Іоанн, Андрій був одним із учнів Іоанна Хрестителя і ще раніше свого брата був призваний Ісусом на Йордані. Тому Андрія і назвали Первозваним. Апостол разом зі своїм братом Симоном та братами Зеведеєвими був найближчим учнем Христа.

За пізнішими переказами Андрій був апостолом в Константинополі, де він висвятив першого єпископа Стахія.

Андрія Первозваного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після зішестя Святого Духа апостоли кидали жереб, вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної України.

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...

Дівчина: а давайте пограємо у гру « Зайчик», побачимо, хто кого перетанцює

                              Гра « Зайчик»

Господиня:

  А ви, дівчаточка, хочете знати свою долю?

Дівчата: Хочемо!

Господиня:

Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому.  

Господиня:

Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

(Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу “відданиць”, хлопці крадуть з порога перший капець)

Дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?

(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

Дівчина: Відразу наречений об’явився. Віддай чобіт, а то в ноги зимно.

Хлопець: Може, ще й взути?

Дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

                             Пісня « Ти до мене не ходи»

Хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

                   Агов! Чиє тут хто у цьому домі??

Дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

(Хлопці, заходять і співають пісню ).

Хлопець: Добрий вечір тому,

                   Хто у домі цьому!

                   Всім гостям оселі

                   І хазяйці веселій!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

Хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

Дівчата:  хлопці, а давайте з вами позмагаємося – хто краще відгадує загадки. Ви шані – чи ми ваші

Хлопці: згода! Згода!

Дівчата: Летів птах через дах,

                Сів на воротях в червоних чоботях. ( півень)

 

                Стоїть посеред двору гора,

                Спереду – вила, а ззаду – мітла (корова)

 

                А що то за рослина є така,

                Що від неї кінь скака  ( овес)

Хлопці: досить, досить! Тепер наша черга

              Стоїть, колихається,

              Рожевою голівкою величається!

              А як торкнеш – зойкнеш  ( будяк)

 

              У воді сидить охоче, і не риба, і не рак,

              Вистромля великі очі, а співає як   ( жаба)

 

              А що то за голова,

             Що лиш зуби й борода?   (часник)

Дівчата: і ми ваші загадки всі розгадали

Хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».

Хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»

А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »

- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

 Хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» – питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

Хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

 

                                                   Пісня «А мій милий вареників хоче»

дівчина: А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.

Господиня: Милі гості, просим сісти,

Дівчина: Вареники будем їсти.

Дівчина: Вареники непогані,

Дівчина: Вареники у сметані.

Дівчина: Вас чекають у макітрі

Дівчина: Вареники дуже ситні.

Дівчина: Білобокі, круглолиці,

Дівчина: З української пшениці.

Дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

Дівчина: Вареники наші з сиром

Дівчина: Вареники непогані

Дівчина: Вареники у сметані.

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

Дівчина: Вареники мої великомученики!

Велику муку терпіли,

В гарячій воді кипіли.

Сиром були понапихані,

Маслом очі позаливані.

Як є сметана, то вмочайте,

А як нема – вибачайте!

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

З’їж, Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

Хлопець: (кусає пиріг і кривиться)

Чи ти, дівча, з роду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.

 

 

(Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї)

Дівчина: та це ж Роман В’язанка

Роман : От і клята ця дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весілля, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Дівчина: Не сумуй, Ромцю!

Роман : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

Дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

 Роман : а ви теж хороші, тільки голови хлопцям морочите

 

                                Танець « Не ходіть дівчата на гору на Лиску»

Хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай – гадати на Андрія.

Господиня:  Розкажу, як від старих людей чула.

Андрій  та його брат петро  були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія – Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.

 

Хлопець: та давайте вже калиту кусати

(підвішують калиту на зріст людини)

 Хлопець: А хто ж буде Калитинський ?

 Хлопець: Хай Андрій буде вартовий , а Василь – писар .

 Хлопець: Добрий вечір пане Калитинський !

 Хлопець: Добрий вечір пане Коцюбинський !

 Хлопець: Я приїхав калиту їсти !

 Хлопець: Їж.

 Хлопець: Я кусну.

 Хлопець: А я мазну.

(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)

Господиня: ще можна поворожити на мішечок

Дівчата:  давайте, давайте!!!!

(Мірт – ще походиш в дівчатах, ножиці – буде кравчинею, лялька- зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля).

 Хлопець: ну що , хлопці, відпочили, вареників попоїли, з дівчатами насміялися, пора і додому.

Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Хлопець: То уже давайте, люди,

                  За гостину дякувать будем.

                  І за те, що нас приймали,

                  І за те, що частували.

Дівчата:  а тепер хочемо вам побажати

                  Щоб була багата ваша хата.

                  І ділами, й пирогами,

                  І друзями, і гостями.

Дівчата:   Ще бажаєм дуже сили,

                  Щоб ніколи не хворіли

                  Хай стежки встелюють квітом-рястом

                 Зичимо здоров’я, миру, щастя

 

 Господиня:  Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

 

                                  Пісня про Україну