Літературно-музична композиція "Життя як легенда", присвячеена дню народження Т. Г. Шевченку (для 5-7 класів)

Літературно-музична  композиція 

«Життя як легенда», присвячена

Т. Г. Шевченку

(для учнів 5 – 7 класів)

Мета: вшанувати пам'ять  великого Кобзаря, поглибити знання учнів про життєвий шлях

Т. Г. Шевченка, зацікавити його творчістю.

 

     У центрі сцени – заквітчаний портрет Т. Г. Шевченка, ілюстрації до його творів та вислови про Кобзаря. Посередині сцени журнальний столик, застелений вишитим рушником.  На  столику - свічка зі свічником, аркуші паперу, збірка «Три літа», «Щоденник», «Кобзар».

 

    Звучить запис пісні «Шлях до Шевченка» у виконанні В. Зінкевича.

 

Слово вчителя. 9 березня – день народження великого поета, людини світлого розуму, чистих помислів і трагічної долі – Тараса Григоровича Шевченка.

      10 березня – це той день, коли людство вшановує пам'ять  генія, що увійшов у безсмертя.

       Ці дві дати злилися  в одну – Шевченківські дні. Протягом недовгих літ життя Тарас Григорович зорав свою ниву і засіяв її словами добра, любові, правди та волі.

       Тож давайте і ми кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву .

                   Щовесни, коли тануть сніги

                   І на рясті просяє веселка,

                   Повні сил і живої снаги

                   Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

          На сцену виходять учасники свята  в українському одязі.

1-й ведучий. В народі його звуть батьком, просто Тарасом, Кобзарем – такими простими і разом з тим такими багатозначними словами. А такі слова в народі – тільки для найулюбленіших, тільки для тих, хто усім серцем належить народові, невідривний від нього.

      Сьогодні в наш неспокійний, буремний вік нам, може, як ніколи, потрібні сила духу Шевченка, його віще слово, яке будить , підтримує і зміцнює у кожному безмежну любов до Вкраїни. Сьогодні нам потрібна незламна віра Шевченкова в те, що «буде правда між людьми».

 

 Відеоматеріал «Шевченко і сучасність» (ТСН)

 

Виконується пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

 

1 учень:  Слухайте, слухайте голос,

                Голос безсмертний Тараса.

                Він – наша гордість і слава,

                Рідного слова окраса.

 

2 учень:  Він народився в неволі,

                Виріс борцем проти гніту,

                Бився  за щастя народу,

                Бивсь проти рабського світу.

 

2-й ведучий. Т. Г. Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині в сім’ї селянина – кріпака.

 

3 учень : Народився на світ білий

               Тарас у кайданах.

               Ой, нелегко бути змалку

               У неволі, в ранах.

 

4 учень:  Не на шовкових пелюшках,

                не у величному палаці –

                В хатині бідній він родивсь

                Серед неволі, тьми і праці.

 

5 учень:  Нещасна мати сповила

                Його малого й зажурилась.

                І цілу ніченьку вона

                За сина – кріпака молилась.

1-й ведучий. Страшний час був, коли народився Т. Г. Шевченко. Одні  люди були панами, розкошували, жили у великих маєтках, а інші на них працювали, були їх кріпаками.

 

 1-й учень:  Кругом неправда і неволя,

                 Народ замучений мовчить.

 

 2-й учень:  Людей у ярма запрягли

                 Пани лукаві.

 

 3-й учень:  Чорніше чорної землі

                 Блукають люди, повсихали

                  Сади зелені, погнили

                  Біленькі хати, повалились.

                  Стави бур’яном поросли.

                  Село неначе погоріло,

                  Неначе люди подуріли,

                  Німі на панщину ідуть

                  І діточок своїх ведуть!

 

 2-й ведучий. Родина, де народився Тарас, жила бідно. Батько і матір багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – 5 сестричок і 2 братів. Тяжко їм жилося. Безпросвітне було їхнє життя. З великим сумом згадує поет про ці часи в своєму вірші «Якби ви знали, паничі».

 

 4-й учень.  За що, не знаю,  називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози; я не знаю

Чи є у Бога люте зло,

Що б у тій хаті не жило?

А хату раєм називають.

Не називаю її раєм

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила,

І , повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло…

 

1-й ведучий. Коли Тарасу було 9 років, тяжко занедужала і померла мати. Тяжке життя настало для сиріт. Так Шевченко пізніше й напише:

 

1-й учень. Тяжко , важко  в світі жити

                   Сироті без роду.

                  Нема куди прихилитись,-

                  Хоч з гори та в воду.

                  Утопився б  молоденький,

                  Щоб не нудить світом,

                  Утопився б – тяжко жити,

                  А нема де дітись.

 

2-й ведучий. Після смерті батька Тарас пішов у найми до дяка. Дзиґою вертівся: піди принеси, віднеси, почисть , подай. Про цей час поет згадує в своєму вірші «А. О. Козачковському».

 

2-й учень:  Давно те діялось. Ще  в школі

                   Таки в учителя – дяка,

                   Гарненько вкраду п’ятака -

                   Бо я було трохи не голе,

                   Таке  убоге – та й куплю

                   Паперу аркуш. І  зроблю

                   Маленьку книжечку. Хрестами

                   І візерунками з квітками

                   Кругом листочки обведу.

                   Та й списую Сковороду.

 

1-й ведучий. Ще малою дитиною Тарас любив малювати. Але і на це потрібен був дозвіл пана. Про який дозвіл може йти мова?. Панові потрібні руки для роботи. І стає Тарас «козачком» у пана Енгельгарда – володаря кріпаків.

 

3-й учень. Йде олівець вперед назад,

                  Течуть хвилини непорушні.

                  То входить тихо Енгельгардт

                   І козачка січуть в конюшні .

 

4-й учень:  Стерпів він кару до кінця

                   В дитячі кріпосницькі роки.

                   Ці різки стануть для співця

                   Глибоким життєвим уроком.

 

 2-й ведучий. Мандруючи з обозом зі своїм поміщиком, на постоялих дворах Тарас крадькома змальовував зображення різних історичних героїв. Одного разу юнака у Літньому саду в Петербурзі  побачив художник Іван Сошенко, який і познайомив його зі знаменитим Карлом Брюлловим, теж художником.

 

1-й ведучий. Помітивши у Шевченка велике бажання малювати, вони вирішили будь - що  дістати гроші і викупити його у пана. Вже вільний Тарас поступив у Петербурзьку академію мистецтв.

 

 Уривок «Викуп Шевченка з кріпацтва»»  із документального кінофільму  «Розповіді про Шевченка»

 

2-й ведучий.   Шевченко кілька разів приїжджав на Україну. Багато, багато побачив він горя людського.

 

1-й учень:   Кругом неправда і неволя,

                    Народ замучений мовчить.

                    І на апостольськім престолі

                    Чернець вгодований сидить.

 

1-й ведучий. На папері вогненними словами оспівав, вилив у віршах Тарас Григорович гіркими сльозами долю поневоленого народу.

 

2-й учень:  В тій пісні людям він співав

                   Про щастя, про добро, про волю,

                   Будив від сну , пророкував

                   Їм вищу і найкращу долю.

 

2-й ведучий.  Царські жандарми  довідались,  що Т. Г. Шевченко виступає в своїх віршах проти царя й поміщиків, закликає народ  до боротьби з ними, і заарештували   поета.

 

1-й ведучий. Слідство тривало недовго. Вирок був жорстокий. Шевченка призначили солдатом і заслали в далеку Орську кріпость дикі тоді казахські степи.

 

Звучить пісня «Думи мої, думи мої».

 

 3-й учень: О думи мої! О славо злая!

                  За тебе марно я в чужому краю

                 Караюсь, мучаюся…але не каюсь!

                 Люблю як щиру, вірну дружину,

                 Як безталанню свою Вкраїну.

 

  2-й ведучий.  Шевченку було заборонено писати й малювати, а це було найтяжче покарання для нього.

 

 4-й учень:  Мов тюрма фортеця Орська

                    Із царським наказом,

                    Щоб не брався він за пензлі

                    Й за перо ні разу.

 

Лунає пісня «Зоре моя вечірняя».

 

   1-й ведучий.  10 років пробув Шевченко на засланні. Повернувся сивим, замученим, хворим. Недовго ще довелося йому попрацювати на радість  і користь народові.

 

2-й ведучий.  Є в поета народження дата.

                        Дати смерті в Шевченка нема!

 

1-й ведучий. Минають роки і десятиліття, а добра слава його шириться і росте. Високу, священну канівську кручу , на якій похований поет-борець, видно з усіх кінців країни.

 

Відеопрезентація «Пам’ятники Шевченку у світі»

1-й учень:

       Життя іде, життя нестримно лине –

       Ніхто не спинить швидкоплинний час

       Квітує в лузі молода калина

       Стоїть у бронзі  й дивиться Тарас,

       Як на поклон до нього без упину

       Йдуть посланці усіх країн і рас.

 

 2-й ведучий.

        Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

        І голос твій нам душ окриля.

        Встає у вільній Україні,

        Забувши лихоліття,

        Твоя, Тарасе, звільнена земля.

        У росяні вінки заплетені суцвіття.

        До ніг тобі, титане, кладемо.

        Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

        Тебе своїм сучасником звемо.

 

2-й учень:    Слухайте, слухайте слово,

                     Слово живе Кобзаря!

                     Лине воно над світом

                     За океани й моря.

 

3-й учень:   Він заповів нам жити

                    В вольній, великій сім’і

                    Він заповів любити

                    Ниви свої і гаї.

 

4-й учень:   Він заповів не забути

                    В вільній сім’ї співця.

                    Голос поета віщий,

                      В наші ввійшов серця.

 

Виконується пісня «Заповіт»