Виховний захід «ВІД РЕМЕСЛА ДО ТВОРЧОСТІ»

 

Гайворонське НВО «СЮТ – СЮН»

 

Загальноосвітня школа І –ІІІ ст. с. Хащувате

 

 

Гурток «Початкове технічне моделювання»

 

 

 

Виховний захід

«ВІД РЕМЕСЛА ДО ТВОРЧОСТІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Підготував керівник гуртка

                                                                       Муржак Сергій Олексійович

 

 

с. Хащувате - 2018

 

Мета: ознайомити учнів з одним із напрямків декоративно – ужиткового мистецтва – деревообробництвом; пробудити пізнавальні інтереси учнів до вивчення традиційних і нетрадиційних художніх промислів України; виховувати почуття пошани до  творчості нашого народу, гордості за високу майстерність однолітків; сприяти розвиткові творчих здібностей учнів та їх творчої активності.

 

Епіграф.

 

Від простого до складного,

Від звичайного до незвичайного,

Від буденного до прекрасного.

 

ВЕДУЧА. Кажуть, що потреба в красі народилася разом з людиною, і вся історія людства переконливо свідчить про це. З давніх – давен люди намагалися зробити своє житло, одяг, предмети побуту не тільки міцними, зручними, корисними, а й красивими. Тому що далекі наші пращури дбали про красу анітрохи не менше,  ніж про хліб насущний.

ВЕДУЧИЙ. Слова епіграфа точно розкривають суть теми нашого заняття «Від ремесла до творчості».

 Як ми знаємо з історії розвитку людства предмети домашнього ужитку пройшли свій нелегкий шлях розвитку від досить примітивних до практичних, естетично оздоблених витворів мистецтва.

ВЕДУЧА. Ось така дитяча творчість, яку ви бачите перед собою, у нас на виставці,  увібрала в себе досвід багатьох поколінь. Ці речі своєю красою, нічим не заміненою оригінальністю чарують око.

         А речі – стань лише й дивися!

 Хто тих людей учив краси?

 … То наших предків предки давні,

Та сама кров, той самий рід.

Культурою своєю славний

Тепер на весь широкий світ.

ВЕДУЧИЙ. Кожна нація має свої види декоративно – прикладного мистецтва, які з часом переходять із країни в країну.

ВЕДУЧА. Сьогодні ми запрошуємо вас здійснити цікаву подорож за напрямом декоративно – ужиткового мистецтва, як користується повагою в нашому регіоні.

 Мабуть, що найперше з чого почала людина створювати красу було дерево.

ВЕДУЧИЙ. Отже, надамо слово етнографу, який допоможе нам здійснити подорож у країну деревообробництва.

ЕТНОГРАФ. Предки залишили нам у спадок величезне багатство, і наш обов’язок не тільки не втратити нічого з неоціненних скарбів, а й примножити їх, щоб передати їх наступним поколінням.

  Одним з найдавніших промислів  є обробка деревини

Деревообробництво – виготовлення оригінальних виробів з деревини для побуту, церковного богослужіння, знарядь господарської діяльності.

До речі, а чи знає ви когось з наших земляків – односельців, які займаються обробкою деревини?  (після відповіді)

Добре. А тепер, можливо, ви дасте відповідь на таке питання. Хто такий Григорій Пилипішин? (після відповіді).

Так, Григорій Григорович Пилипішин – це справжній майстер своєї справи, різьбяр – віртуоз, художник, таксидерміст. Нам потрібно пишатися такою людиною, брати приклад. Його твори – ще яскравий приклад високого мистецтва.

Особливого розвитку набули деревообробні промисли на Поліссі, Прикарпатті та лісостеповій зоні, де був достатній вибір різноманітної деревини.

А які професії людей, пов’язаних з обробкою деревини ви знаєте? (після відповіді)

Майстри вміло добирали деревину для художніх виробів, враховуючи її фізичні, та декоративні якості: твердість, розколюванність, гнучкість, колір, фактуру.

Літописні відомості й археологічні знахідки підтверджують широке застосування у давні часи посуду, простих меблів.

Декотрі з них, крім конструктивної форми, мали різьблений і розписний декор.

Тодішні різьбярі вже оволоділи пласким різьбленням, рельєфним, ажурним, круглим.

Монголо – татарська навала на Київську Русь 1237 – 1240 рр. не завдала значної шкоди деревообробним ремеслам, осередки яких були розташовані в поселеннях лісистої важкодоступної місцевості.

В Україні здавна виготовляли з дерева кухонний посуд, хатні речі, транспортні засоби, знаряддя праці.

Пізніше стрімко починають розвиватися деревообробні галузі, що мали декоративно – прикладний характер – токарна та різьбярство.

Найтоншу роботу виконували різьбярі, які використовували різні методи випалювання та художнього різьблення по дереву.

Різець узяв різьбяр у руки,

Робота в нього непроста –

Різьбити дерево – мука,

А радість – потім приплива.

 

Різець скрипить, скрипить до ранку,

Різьба – не тільки – ремесло,

Віддати треба до останку

І розум свій, й душі тепло!

 

ВЕДУЧА. Подякуємо нашому етнографу за цікаву розповідь. Ми дізналися багато цікавого з історії розвитку деревообробних ремесел.

ВЕДУЧИЙ. А про тонкощі та специфіку деревообробки нам розкаже наш технолог.

ТЕХНОЛОГ. Художня обробка дерева - найдавніший вид декоративно-прикладного мистецтва. Виготовлення оригінальних виробів з дерева різноманітного функціонального призначення. За формотворчими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробне токарство, столярство та декоративне різьблення.

Матеріали. Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники, оліфа й лаки надійно захищають дерев'яні вироби від води і водночас посилюють декоративне звучання текстури. Глибоке розуміння й знання властивостей деревини та інших матеріалів в усі. часи залишалися незмінною основою народного мистецтва. За твердістю породи дерева різнять на м'які (липа, осика, вільха, горіх, черешня) і тверді (клен, дуб, бук, в'яз, тис, акація, явір, груша, слива, яблуня та ін.). Твердість деревини залежить також від її вологості та напрямку зрізу: найбільшу твердість має торцевий зріз, найменшу - радіальний. На декоративні якості деревини впливають колір, фактура і текстура.

Колір деревини вказує на спектральний склад світлового потоку, відбитого деревиною. Він залежить від породи, умов росту, віку дерева. Породи помірного клімату України мають переважно бліде пофарбування. Південні і тропічні породи деревини наділені яскравим кольором - жовтим, червоним, вишневим, коричневим тощо. Інтенсивність пофарбування зростає з віком дерева. Фактура деревини - це характер малюнку волокон серцевинних променів. Текстура різних порід дерева дуже різноманітна: у липи і вільхи - майже непомітна, а в горіха і сосни - чітко виражена. Добираючи деревину для художніх виробів, ремісники з найдавніших часів строго враховували не тільки фізичні (твердість, розколюваність, гнучкість), декоративні (колір, текстура, фактура) якості, а й смакові властивості (дух) деревини. Дух має кожна порода. Ароматичними є переважно ефірні масла, смоли і дубильні речовини -таніди. Особливо сильно пахне свіжо зрубана деревина. З часом, при висиханні її запах послаблюється, а при нагріванні знову посилюється. Деревина звукопровідна. Тому її використовують для виготовлення дерев'яних, струнних і смичкових інструментів. До резонансної деревини належить бук і ялина. Бук, придатний для музичних інструментів, повинен рости на кам'янистих гірських грунтах, на висоті понад 800 м над рівнем моря, віком більше 130 років. Наявність різноманітних фізичних , декоративних, смакових та інших якостей деревини дає змогу поділити породи на такі, що найбільш придатні для 1) бондарства (верба, сосна, ялина, липа, дуб та ін.); 2) токарства (осика, вільха, тополя, береза, груша та ін.); 3) столярства (сосна, ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.); 4) різьбярства (липа, осика, явір, вільха, клен, груша, яблуня та ін.). Народні майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалися й привозною сировиною - кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, палісандр тощо. З неї виготовляли невеликі коробочки, порохівниці, табакерки, пенали, хрестики, іконки і под. З другої половини XIX ст. гуцульські майстри інкрустували вироби різноманітними кольоровими матеріалами, а саме фарбованим деревом, "вареним" у природних барвниках (виварах цибулиння, лушпиння волоського горіха, настої з дикої яблуні, польового хвоща та ін.), а також хімічних анілінових фарбах. Легко доступним був баранячий ріг, перламутр. На ярмарках можна було купити мідний і латунний дріт, бляху, бісер - порцеляновий (білий, синій, червоний) та скляний, тьмяніших кольорів. Усі ці матеріали давали змогу вирішувати різноманітні композиційні завдання колірного і фактурного характеру.

Техніки. У художній обробці дерева одні технічні прийоми і засоби виразності створюють цілісну функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видобування, виточування, бондарні та столярні прийоми. Видовбування - одна з найдавніших технік - полягає у поступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри виготовляють передусім побутові предмети - човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою, внутрішнім заглибленням овальної та криволінійної конфігурацій.

Вирізування (витесування, вистригування) - різноманітні технічні прийоми, за допомогою яких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира, тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, а й столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в об'ємне різьблення, часом сполучається з профілюванням. Виточування - техніка обробки дерева і самостійна галузь народного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев'яну заготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами, фігурними різцями, гачками тощо. В історії токарства відомі такі конструкції верстатів: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механічний з кінним приводом, водяним, паровим, електричним двигунами. Поширення токарного виробництва в минулому було пов'язане насамперед із виготовленням дерев'яного точеного посуду.

Сучасні народні майстри й професійні художники широко використовують техніку виточування не лише для виробництва різноманітного посуду, а й при виготовленні жіночих прикрас, дитячих іграшок тощо. Ця своєрідна техніка дає змогу створювати нескінченну кількість пластичних художніх форм.

ВЕДУЧА. Спасибі нашому технологові за цікаву та змістовну розповідь. Як ми дізнались з неї дізнались, деревообробні ремесла пройшли довгий і важкий шлях свого розвитку.

ВЕДУЧИЙ. А тепер, будь – ласка, назвіть професії, які пов’язані з обробкою деревини.  (Бондар, тесля, столяр, різьбяр…)

ВЕДУЧА. Так, існують такі професії. Але ми повинні знати таку істину – жодна з цих професій не може існувати без використання зручних, пристосованих, справних та безпечних інструментів.

ВЕДУЧИЙ. Гарний інструмент у всі віки цінувався досить високо. Розвивалися деревообробні ремесла і разом з ними розвивалися інструменти – і навпаки. Цей зв’язок був, є і буде завжди основою ремесла і творчості людини.

ВЕДУЧА. Давайте подивимося повчальну історію – казку про деревообробні інструменти «Мудрий молоток».

 

ВЕДУЧИЙ. Розмовляли тихенько в перерві між роботою якось столярні інструменти. Кожен з них знав своє чітко визначене місце.

 Аж тут зав’язалась між ними суперечка – хто серед них найголовніший? Що тут почалося! Кожен хотів зайняти найперше місце на верстаку.

 Першою обізвалася зубата пилка.

ПИЛКА. Я - зубата пилка, мої зуби – то страшна зброя! Все навколо перепиляю – ніхто не посміє стати мені на дорозі. Отже, я в цій компанії найголовніша!

РУБАНОК. Е, ану постривай, шановна подружко. Я - працьовитий рубанок. Після моєї роботи любу річ любо – дорого в руки взяти, але при нагоді можу таку чистову обробку зробити – тільки купа стружки залишиться. Ні, я тут самий найголовніший!

СТАМЕСКА. Дозвольте нагадати, панове. Я - гостра стамеска. Зі мною небезпечно сперечатись. Кілька зайвих рухів і все – зламається самий гарний та міцний виріб. Так, що, друзі, я тут сама головна!

ДРИЛЬ. А я - вертлявий дриль! Все свердляю різноманітні отвори в співпраці із своїм нерозлучним другом - свердлом. Я дуже цінний інструмент – адже, без мене ніяк! Значить, самий найперший серед нас я!

ВИКРУТКА. Я - трудолюбива викрутка. Мушу вам сказати, що ви забули про те, що як я добряче не позатягую неслухняні гвинти та саморізи – все ж просто розвалиться! Я сама головна!

ЛІНІЙКА. Все це правда. Так, але ви ж добре знаєте, що без правильних розмірів, які я забезпечую, ніхто ніколи не зможе зібрати все в одне ціле. Це буде не виріб, а катастрофа! Я – лінійка. Я найцінніша тут!

МОЛОТОК. Друзі, ви всі мене добре знаєте. Ми з вами вже багато років працюємо разом, велику кількість гарної роботи переробили. Наші вироби радують людей, вони стали невід’ємною частиною їхнього життя. Результати нашої роботи завжди залежать від того, як ми злагоджено працюємо. Досить комусь із нас задерти носа – все! Робота зразу зупиниться. Запам’ятайте, шановні колеги, ми всі тут самі цінні і найголовніші.

 

ВЕДУЧИЙ. Молодець молоток! Все правильно розсудив. Без тісної злагодженої співпраці неможлива добра робота. Запам’ятайте це, діти.

ВЕДУЧА. А який чудовий вірш, присвячений одному із столярних інструментів, я вам зараз прочитаю.

В дідуся у вусах ніжиться світанок,

                               Стружками припала сива борода.

   А по дошці біга-чиркає рубанок,

   Через раз пахучу стружку викида.

 

Кличе «зозулясток» бабця на світанку,

І луна по двору їхнє «куд – куди».

Ранок оступився на старенькім ганку,

Скрипами мостини  мене розбудив…

 

А по дошці шуга – ковзає рубанок

Це дідусь до праці взявсь не жартома.

І чарівним «снігом» спорошився ганок –

Що він там майструє? Буде новина.

 

Де тепер той ранок? Де тепер той ганок?

Вже нема бабусі й дідуся нема.

Залишився на згадку трудівник – рубанок

Та в чуприні стружка – сива, мов зима.

 

УЧИТЕЛЬ. І наостанок я хочу почитати рядки вірша «Талант».

Всегда нужны людскому роду

Бревно, доска, тетрадь, весло.

Спасибо, щедрая природа,

За то, что дерево росло!

И дед Матвей у нас в деревне

Талантом прозван неспроста:

Его старанья корень древний —

Резьбы ажурной красота.

В руках Таланта лобзик-пилка,

Душа — в плену у ремесла.

Как снег, на фартуке опилки

Работы вьюга нанесла.

Пусть за окном гуляет стужа,

В январской роздыми дома,

Но лепестков, лучей и кружев

Не заморозит и зима.

Доска податлива металлу —

И вот они взошли,  цветы!

Краса лесная засияла

На всех фасадах в три версты.

Цветут в наличниках ромашки,

И каждый светится узор.

Душа  Таланта  нараспашку,

И у деревни ясен взор!