Виховний захід "Вшанування героя"

Сценарій

лінійки з нагоди відкриття меморіальної дошки

Романека Олександра Трохимовича

Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про жителя нашого селища, випускника нашої школи Романенка Олександра Трохимовича, який служив і загинув  у зоні АТО, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам;

розвивати  пізнавальну активність та емоційну сферу - співпереживання за долю старосинявців;

виховувати  моральні чесноти, стоїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї;  сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Обладнання: портрет Олександра Романенка, бойові нагороди, сумні ліричні мелодії, свічки, квіти.

Оформлення – меморіальна дошка, прикрита тканиною.

Озвучення – підключені мікрофони, фото-, відео-зйомка

запрошені – представники  місцевої  влади,  управління освіти, бойові побратими, священик, рідні,  учні, представники місцевої преси.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить музика «Білі тополі»

В 1.

І знову, у котрий вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути в славний час,

Коли на олтар Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

 

 В1.

Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі – присвячується.

 В2.

Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, життя – присвячується.

 

В

Герої не вмирають. Вони лише відходять у вічність, залишаючи за собою ідею, пам’ять, послідовників.

В

Сьогодні пам’ять героїв стукає в наші серця. Ми не можемо, не маємо права зупинитися, поки не постане та українська держава, за яку боролися і загинули всі герої. Держава,  у якій українці будуть господарями на своїй землі.

 

Ведучий

Народ мій є! Народ мій завжди буде! 
Ніхто не перекреслить мій народ! 
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ведучий

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Ведучий

25 років українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування: події останніх двох років примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми - господарі на власній землі.

 

Ведучий 2. Та не всім це до душі. Сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

 

Ведучий

Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну. І сьогодні ми зібралися вшанувати пам'ять випускника нашої школи, який загинув у боях на Сході, Романенка Олександра Трохимовича.

 

Ведучий

Увага! Школо, рівняйсь! До внесення державного прапора та прапора гімназії стояти струнко! Внести прапори!

 

(Марш)

Ведучий

Право відкрити лінійку з нагодивідкриття пам'ятної дошки Романенка Олександра Трохимовича, надається директору школи-гімназії – Цимбалістій Неонілі Миколаївні.

 

 

Директор

Лінійка з нагоди відкриття пам'ятної дошки Романенка Олександра Трохимовича, оголошується відкритою.

 

(Звучить Гімн України)

 

Ведучий

Він обіцяв повернутися, бо не міг не піти.  І святкував би цьогоріч 19 липня свій 56 день народження. Та доля розсудила інакше.

Ведучий

Народився Романенко Олександр Трохимович 19 липня 1960 року  в  Старій Синяві. З 1967 навчався  у Старосинявській   середній школі, яку закінчив у 1977 році.

ВедучийПісля школи вступив до Хмельницького професійно-технічного училища №3, на слюсаря. 

 

Ведучий

11 грудня 1978 року призваний на строкову службу, яку проходив у інженерно-офіцерському училищі м.Казань механіком – водієм МАЗу 543 з учбовою ракетою.

Ведучий

З січня 1980 року по січень 1981 року служив у Афганістані водієм-механіком.

 

Ведучий

Після служби поступив на навчання у Кам'янець-Подільський радгосп-технікум на механічний відділ, який закінчив із відзнакою, і за направленням розпочав навчання у Київській сільськогосподарській академії.

 

Ведучий

З 1987 року по 1989 рік (до самого виводу військ) служив знову в Афганістані, у 459 окремій роті спеціального призначення – армійська розвідка.

 

Ведучий

Прапорщик. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», медаллю «ВоЇну-інтернаціоналісту», медаллю «За вірність обов’язку і присязі»,медаллю «За заслуги» - ІІІ-го ступеня, медаллю «Ветерану-інтернаціоналісту», медаллю «Ветерану військової розвідки», медаллю Демократичної Республіки Афганістан «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу».

Ведучий

Після звільнення з лав Збройних Сил  повернувся у рідне селище, і з 1992 – 2005роки працював начальником охоронної фірми, до 2010 року – директором будинку-інтернату для людей похилого віку, потому був обраний на посаду селищного голови.

Ведучий

Події, що відбулися в нашій країні в 2014р.,  не залишили байдужим Олександра Трохимовича. Як професійний військовий, він не міг залишитися осторонь того, що відбувається на Сході нашої держави і з травня 2014 року  виконував військовий обов’язок   в зоні проведення АТО у добровольчому батальйоні «Донбас», під позивним «Скіф».

Брав участь у визволенні населених пунктів Донецької і Луганської областей, Артемівська, Лисичанська, Попасної, Курахового, Іловайська.

Нагороджений орденом «За мужність» - ІІІ-го ступеня, орденом «Гордість та честь», медаллю «Захиснику Вітчизни», грамотою Президії Верховної Ради України.

19 серпня 2014 року під час штурму Іловайська прапорщик резерву Романенко, віддав своє життя рятуючи пораненого товариша.

Указом Президента України "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", Олександра Трохимовича Романенка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ-го ступеня,  медаллю «За жертовність і любов до України»(від Патріарха Київського і всієї Руси - України  Філарета), медаллю батальйону «Донбас» «За відвагу», медаллю «За заслуги перед містом» від міста Лисичанськ, пам’ятним нагрудним знаком «Іловайськ - 2014» – посмертно.

Ведучий

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу віддають

І голову схиляєм перед вами.

 

Ведучий

Як голосно стогне від болю земля,

Біль у душі і печаль на очах.

Сини України віддали життя

Сумує країна, у сльозах рідня.

 

Ведучий

Сьогодні  в стінах  школи-гімназії,  де 39 років тому  Олександр Трохимович разом зі своїми друзями вчилися, змагалися, бешкетували, сподівалися і мріяли, ми відкриваємо меморіальну дошку на його честь.

(Звучить мелодія)

Ведучий

 Право відкрити меморіальну дошку надається– ініціатору встановлення пам’ятної дошки, товаришу Романенка Олександра Трохимовича,

Гурину Юрію Васильовичу      та учаснику АТО, бойовому побратимові Пшеничному Юрію Миколайовичу.

(знімають з дошки полотно під музику)
 

Ведучий 

Для освячення меморіальної дошки запрошується Благочинний району Української Православної церкви Київського Патріархату Отець Олег Макаровський

 

Ведучий

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і життя.

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

 

Ведучий

За рідну домівку поклали життя вірні діти,

Герої, що завжди залишаться в наших серцях,

За землю, за матір зробили, що мали зробити.

Герої не гинуть, герої живуть у піснях.

Пісня «В чистім полі»

Ведучий

Учасниками лінійки, окрім учнівського та  педагогічного колективу школи-гімназії,  сьогодні є рідні, друзі, однокласники, військові побратими Олександра Романенка, представники місцевої влади, громадських організацій, мешканці селища.

Ведучий

До слова запрошується _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(виступ).

Ведучий До слова  запрошується ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________(виступ).

 

Ведучий Слово від випускників 1977 року, однокласників надається_________________________________________________________________ (виступ).

Ведучий

 Ми дякуємо за подвиг чоловіка дружині нашого випускника, котрий був і є учасником АТО, пишаємось тим, що вона працює вчителем в нашій школі-гімназії, мужньо переносить всі труднощі жінки-матері, на тендітні плечі якої лягла відповідальність за виховання сина і доньки у цей нелегкий час.

Ведучий

До слова запрошуємо Романенко Тетяну Володимирівну.

(виступ Романенко Т.В.)

 

 

Ведучий 2.

Запалим свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.

Ведучий

Запалим свічку й тихо пом’янемо
Героїв тих, що бились за свободу.
А ворога назавжди проклянемо,
За те, що відібрав він цвіт народу.

 

Ведучий 2.

Запалим на вікні вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом.
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом.

 

Ведучий

Горять свічки, а ми схилімо голови низько перед подвигом славних синів України - героїв антитерористичної операції та наших земляків: Романенка Олександра Трохимовича, Гереги Олексія Віталійовича, Шалатовського Вадима Володимировича, Сологуба Романа Михайловича, які загинули на Сході,  вшановуючи пам'ять хвилиною мовчання. 

Звучить музика «Плине кача»

Ведучий 2:

Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

Ведучий 1:
Поклiн вам низький, любi, до землi,
За те, що нам дали можливiсть жити,
За те, що не здалися у вогнi,
Навчили Україну нас любити.

Ведучий 2:
Ви заплатили дорогу цiну,
I мати сина з бою не дiждалась,
За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,
Що з вуст її тим розпачем зiрвались.

Ведучий 1:
Ви йшли вперед....у бiй...без вороття
За мирне небо, посмiшку дитини...
Це ви дали нам поштовх до життя,
За мир i за майбутнє України.

Ведучий 2:
Ми зможем все, усе переживем,
I знов розквiтне в Українi лiто
За мир, за щастя, кожен свiтлий день,
Життям сплатили вiрнi твої дiти...

Ведучий 2: Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, ніби журавлі у небесах, вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співає народ.

Пісня «В нашому серці»

Ведучий

Тобі я дякую, герою , за майбутнє,
тобі вклоняюся я низько й до землі,
бо тільки твої незліченні муки
припинять війни. Дякую тобі!!
 

Ведучий

За мирне небо і за безмежне поле,
за все оте, що бачу я щодня,
за смуток, радість і за пусті тривоги,
за щастя, безтурботні дні та от-таке життя.

Ведучий

Не чую я війни страшної криків,
не знаю я, як кров'ю обливається душа,
коли десь там такий твій рідний, близький,
йде молодий юнак боротись за життя.

Ведучий
Він бореться за волю і свободу,
за те,щоб жили ми, не знаючи війни,
щоб в полі українскім було жито,
а не від куль поранені сини.

Ведучий
Щоб небо було чисте - чисте,
і про війну лиху лиш спогади були,
щоб жити ми могли без краплі страху,
щоб матері без сліз жити могли!

Ведучий
Бо досі вже стояти на колінах,
вже піднялися люди,
бо піднявся дух,
бо Україна - наша Батьківщина,
і більше вже не буде тут розрух.
 

Ведучий
Тобі я дякую, герою, за майбутнє,
за твою честь, відвагу та знання,
бо через тебе Україна знову стане вільна.
Тобі я дякую, герою, за життя!

 

Ведучий

Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Олександр Романенко з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

 

Ведучий

Школо, рівняйсь! До винесення державного прапора та прапора гімназії стояти струнко! Винести прапори!

 

(Марш)

 

Директор

Лінійка, з нагоди відкриття пам’ятної дошки на честь випускника школи, загиблого в антитерористичній операції Романека Олександра Трохимовича, оголошується закритою.

Звучить Гімн

Ведучий

Дякуємо,  що були сьогодні з нами.

 Присутні кладуть квіти.