Презентація "Рушник - оберіг"

Рушник - оберіг

Український рушник. Рушни́к в українській культурі  — це прямокутний шмат лляного чи конопляного полотна, що має на кінцях, а часто і на всьому полі різноманітні вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та зви-чаї предків, несуть інформацію про добро, достаток, здоров'я.

Атрибут народного побуту утирач (для рук і обличчя)стирок (для посуду, стола, лави)покутник (обвішували стіни, образи)плечовий (для пов’язування сватів)«хлібник»(під хліб та коровай, з невеликими орнаментальними смужками)«росяночки» - рушники для дівчаток (цвіт яблуні та вишні, нижче – ромашки й незабудки, а між ними – дрібненькі листочки барвінку і вишеньки)«грайлики» - рушники для хлопчиків (посередині чорнобривці, збоку – волошки і синій барвінок, а між ними – листячко дуба, листя любистку й вусики хмелю)

«І в радості, і в горі»Хрещення. Хрещена мати готувала заздалегідь рушник, вишитий світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка, і несла на ньому дитину до хрещення , а загортаючи в нього немовля, примовляла «красну дорогу» новонародженому, щоб життєвий шлях був такий же світлий і добрий, як той рушник.

Рушника стелять молодим під ноги, щоби їхнє подружнє життя було щасливе. Орнаменти на весільних рушниках вишивають геометричними або рослинними мотивами, часто із зображенням голубів, які в народних обрядах є символом любові, чесності, щирості та вірності молодят. Весілля

За звичаєм, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносять на рушниках, потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху «вінок» — букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов'язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. Будівництво

Побутували також невеликі за розміром так звані «хлібники», в які загортали хліб. Їх оздоблювали по краях двома невеликими смужками орнаменту. Хлібники

Дорога. Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам'ять про рідний дім, родину.

З вишивкою у серціВід самого ранку до пізньої ночі важка сільська праця лягає на тендітні жіночі плечі, але про все забувається, коли потрапляє до рук голка, торкається вістрям полотна і з'являються на ньому нові та розкішні узори, оспівані українцями у своїх піснях.

Музеї рушників та старожитностей

Рушник єднання. Майстринями усієї країни вишивався приурочений 20-річчю незалежності України

Кольори в рушниковій композиціїЧорний – колір землі нашої родючої, а інколи смуток. Червоний – колір калини, яку завжди любили і шанували в Україні, колір щастя,ясного сонечка, кохання. Контраст червоного і чорного став також ознакою фізичної краси: червоні щоки (губи) - чорні брови (очі). У червоно-чорній (на білому тлі) рушниковій вишивці відтворено світовідчуття й світосприймання народу, що виявляються передусім у символізації контрастів природи, особистого та соціального життя людини. За народним повір'ям, червона барва означає кохання й милосердя, коричнева - щасливу дорогу, зелена – зустріч з добрими людьми, синя – чисте небо, жовта – символ здоров`я, успіху.