Виховний захід: "Я громадянин, я патріот держави"

Виховний захід:

«Я громадянин і патріот держави»

Мета: розширити знання учнів про рідну державу, розкрити суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм»; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом; виховувати любов до рідної землі, до своєї держави.

Обладнання: святково прикрашена класна кімната; букет калини; виставка книг «Виховуємо патріота України», мультимедійний комплекс, відеоролики.

Ведуча 1: Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво - луна,

Це – моя Україна, це - моя Батьківщина,

Що як мама, як тато одна.

Сьогоді ми поговоримо про патріотизм, оскільки він є актуальним завжди. Поглибимо свої знання про рідну державу, розкриємо суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм», послухаємо віршу сучасних поетів.

Ведуча 2: Спочатку давайте познайомимося з термінами «патріот», «патріотизм». Патріот – це той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Патріот із грецької означає «земляк», «співвітчизник», «людина, яка любить свою Батьківщину». Патріотизм – це любов до Батьківщини, до свого народу.

Ведуча 1: Ми – Українці! Це звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі. З чого починається Батьківщина для нас? Що означає? З чим асоціюється? Напевно, з місцевістю, де народилися й росли, де минули найкращі, найщасливіші моменти життя, куди линемо у хвилини скрути. Наша маленька Батьківщина завжди з нами, у найпотаємніших куточках нашої душі, вона зігріває й підтримує нас.

Ведуча2: Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси - нотами потужного гімну волі.

Учень1. Героям Небесної Сотні

Як журавлі, що ринули у небо,

Покинувши цей грішний світ

Лишили по собі кривавий,

Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде

Не думали про щастя чи добро.

Вони ішли… Ішли назустріч смерті,

І страху зовсім не було.

Небесна Сотня – герої незборені,

Найкращі, найвідважніші сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші мріяли, любили і жили.

Ведучий 1: Минали роки, народилися нові покоління. Кожне наступне покоління дивиться на минуле очима свого часу. Утім події такої ваги єднають усіх, з роками набуваючи все більшої ваги. Ця війна стала однією з найтрагічніших в історії нашого народу.

Ведуча 2 : Чорною хмарою нависли над людьми звістка: війна. Проявляючи мужність і героїзм, захисники в жорстоких боях відстоюють кожний клаптик рідної землі. На сході вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Учень 2.

Сьогодні на вокзалі бачила солдата…

Стояв один – його ніхто не проводжав:

Квиток на схід, рюкзак і плащ палатка,

Немов він сам від себе на війну тікав.

Сумний, стурбований, глибокий,

Задумливо і мужньо в самоті стояв,

Хоч перед ним дорога – світ широкий,

Але він стежку свою власну вже обрав.

Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати,

Не в ті незвідані, чудові й радісні краї,

А в пекло – смерті в зуби їде заглядати -

Боротися за волю на своїй землі!

І шкода стало невідомого солдата:

Він сам – та й я нікого вже не жду,

Тому тепер на нього буду я чекати,

Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу!

«Не полишай одних в скруту годину,

Дай мужності, надії й сили їм пошли!

Дружині – чоловіка, матері – дитину,

І сестрі – брата, прошу, рідного верни!»

Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину,

Й чекати буду рідного тебе з війни…

Тепер ти просто зобов’язаний й повинен,

Живим та неушкодженим прийти!

Ведучий 1: У цій війні народжуються герої. Вони бачать смерть в обличчя. Війна їх загартовує, робить мужніми, дужними. Нині воїни живуть на грані можливого. Вони багато чого зрозуміли.

Учень3.

Вертайтесь живими, Герої країни,

Вертайтесь, бо вдома чекає сім’я,

Чекає родина, чекає дружина,

Чекає Героїв країна щодня.

Чекає і вірить в твою перемогу,

Довіривши своє безцінне життя,

Кордони та землі свої неділимі,

Тобі доручила немов немовля.

Ти стиснувши зуби її захищаєш,

Бо це Богом дана нам наша земля.

Герой України, ти зможеш – я знаю,

З тобою Господь, за тобою ж вона.

Свята, незалежна твоя Батьківщина,

Як рідного сина тебе береже,

Квітуча і рідна тобі Україна,

Від щирого серця дарує себе.

Вернетесь живими, вернетесь – я знаю,

Вернетесь, бо вдома сумує сім’я,

Сумує родина, сумує дружина,

Героя країни чекає вона.

Ведучий2: Рідний край... Він починається від батьківського порогу. Найсвятішими для нас є слова Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя. А зараз учні нашого класу прочитають поезії сучасних поетів.

Учень 4. Не зраджуй

Не зраджуй героїв, не зраджуй країну,

Не зраджуй, бо іншої в тебе нема,

Вставай і борись за свою Батьківщину,

Твоя Батьківщина – це твоє життя.

Це твоїх нащадків свобода і воля,

Це прадідів наших священна земля,

Твоя Україна у світі — єдина,

Цінуй, те що має країна твоя.

Борись та виборюй святу незалежність,

Борись, за майбутнє країни життя,

За рідненьку мову її солов’їну,

За те, що здобула країна твоя.

Цінуй кожен день, кожен крок України,

Цінуй, як цінуєш ти власне життя, Цінуй, те що ти є «Укроп» України,

Цінуй, те що маєш, ніж те, що нема

Учень 5. Волонтер

Пишаюсь я козацьким духом,

Незламним, сильним та міцним,

Потужним волонтерським рухом,

Та як народ наш — вольовим.

Непереможним, нескоримим,

Несущим синьо-жовтий стяг,

Єдиним, як ніколи, вільним,

Твердим, немов сталевий цвях.

Тим, хто бере до рук не зброю,

І ризикуючи життям,

Везе солдатам гум-конвої,

Рідненькі, дякуємо вам.

Хто день і ніч плете та шиє,

Тушкує, смажить та пече,

Хто нагодує, обігріє,

Від Бога, волонтером є.

Учень 6.

Ультрас. Дитина. Айдар.

Кава, фейсбук, улюблений джаз...

Пошуки правди, знижок і пульту…

А десь під дощами стоїть за Донбас

Хлопчик Андрійко із ультрас.

В шафі – Шевченко, Стус і Вольтер,

Блок, словники, коломийки…

Знову поїхав на схід волонтер –

Він нагодує і вдіне Андрійка.

Лаємо Путіна і СеРеСеР,

Кризу й прихильників культу…

А десь без бензину стоїть волонтер,

Мерзне хлопчина із ультрас.

Пишемо пости, ставимо «клас»,

Лаємо Раду за бійки…

«Крим – український! А також Донбас!»...

Ти ще не змерз там, Андрійку?

Треба поїхати в Відень чи Львів –

Нерви зведуть до інсульту!…

Скільки ж ти днів не спав і не їв,

Юний хлопчина із ультрас?

Київ живе - ресторани і мийка,

Шопи, салони і бар…

А десь на Донбасі воює Андрійко –

Учень 7.

"Я - донеччанка!"- гордістю промовлю.

"Я - донеччанка!"- з гордістю промовлю.

Цураться Батьківщини - то є гріх.

І я прийму складну і тяжку долю.

Моя свідомість - це мій оберіг.

Народжена була я в Україні.

Де виросла, і де тепер живу.

І навіть в дерев'яній домовині

Я матінку свою не розлюблю.

Як зараз перший постріл пам'ятаю.

Той страх... І сльози всохли на очах.

І хоч тієї болі я не знаю,

Той звук завмер назавжди у серцях.

Війна. Таке незвичне і далеке слово...

Війна. Як грім. Як буря крижана. Війна.

Я помирати не готова!

Учень 8.

"З Україною в серці навіки..."

З Україною в серці навіки,

Бо безмежна до неї любов,

Як нестримні, розбурхані ріки –

В них я бажану радість знайшов.

У колоссі, що вітер гойдає,

Он у небі кружляє лелека,

А цвіркун десь у травах стрибає –

Його чути ще навіть здалека.

А калина напившись доволі

Дощових, прохолодних краплин

Розсипала на землю поволі –

Пишні грона терпких намистин.

Найвродливіші все ж українки,

Їх потрібно весь час цілувати,

Не знайдете у світі ще жінки,

Щоб доводилось так працювати.

Моя рідна, квітуча, єдина,

Я не зраджу тебе, не зречусь,

Я за тебе, моя Батьківщино –

Завжди в храмі Господнім молюсь!

Ведучий 1. Вірш Ліни Костенко "Прости мені, мій змучений народе..."

Учень 9. "Прости мені, мій змучений народе..."

Прости мені, мій змучений народе,

Що я мовчу. Дозволь мені мовчать!

Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,

І тільки змії кубляться й сичать.

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.

Злість рухає людьми, але у бік безодні.

Ведучий 1: Ні, не згине Україна

В печальній неволі:

Ми відродим землю предків

Для кращої долі.

Розбудуєм, уквітчаєм

Україну гідно.

Чим пишається кохана,

Примножимо плідно.

Ведучий 2: Україна - країна трагедій і краси; країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її. Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру, славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і йога мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність - будемо шановані іншими! (Вручаємо учасникам заходу пам’ятку молодого громадянина України)

Пам’ятка молодого громадянина України

1. Де б ти не був, з ким би ти не зустрічався, щоб не робив – пам’ятай, що ти вільний громадянин вільної держави України. Для її зміцнення і розвитку повинен кожним своїм кроком, словом і поглядом сприяти злагоді, порозумінню і розквіту своєї землі й народу.

2. У своєму повсякденному житті неухильно дотримуйся загальноприйнятих християнських заповідей, які складають основу духовності української нації.

3. Повсякчас сприяй відродженню духовних цінностей народу, постійно набувай ґрунтовних знань зі своєї історії, культури, традицій.

4. У себе та в своїх близьких постійно виховуй такі риси як патріотизм,

чесність, мужність, терпимість до недоліків товариша, наполегливість у їх усуненні, що вестиме до зближення, об’єднання людей, розвитку почуття родинності.

5. Чесно і добросовісно трудись на благо зміцнення державності України.

6. Пам’ятай дні великих змагань за нашу соборність. Будь завжди готовим стати на захист цілісності української держави, її кордонів і народу, відчуй гордість від того, що ти є спадкоємцем боротьби за справу Володимирова тризуба і синьо-жовтого знамена.

7. Засуджуй байдужість, зраду державних інтересів України.

8. Завжди дбайливо стався до державного і приватного майна, охороняй екологічне середовище, раціонально використовуй природні ресурси.

9. Серцем відчуй єдність з державою, яка про тебе піклується і яку ти зміцнюєш.