Я люблю свою Волинь

У кожному з нас, хочемо ми того чи ні, закладена частинка Батьківщини.

Не любити Батьківщину так само неприродно, як не любити себе

 (Ілля Шевельов)

 

 

Читець 1.

Волинь моя, прадавній краю,

Русявокоса полісянко,

Зеленочубий тихий гаю,

Озер манлива колисанко,

Стою й мовчу перед тобою,

Затамував душі акорди,

Щоб не сполохати спокою

Твоєї ніжності і вроди.

Скажи мені, о де взяла ти

Красу ранкової зірниці,

І прохолоду рути-м’яти,

І запах теплої живиці?

 

Читець 2.

Народилася я на Волині,

Де з лататтями ніжними став,

Де у небі ключі журавлині,

Очерет мене там колисав.

Я росла, де квітки над водою

І у полі безмежнім цвітуть,

І де Мавки кохають весною,

Де зозулі про щастя кують.

Де сопілоньки серденько крають,

І купаються вишні в росі…

Я не знаю милішого краю

Від волинських озер і лісів!

Де на світі є краще, – скажи-но, –

Як хатина ота край села,

Як до отчого дому стежина,

Як той хліб, що матуся пекла!

Може, чув хто, як вечором синім

В наших селах лунають пісні…

Як же хороше в нас на Волині –

В колисковій моїй стороні.

 

Читець 3.

Волинь моя, мій диво-край Волинь –

Омріяний, оспіваний, розквітлий…

Чи то озерна світанкова синь,

Чи шум лісів при весняному вітрі,

Чи говір рік – того не знаю сам,

У чому більша притягальна сила

І в чім твоя найвдатніша краса,

Що так мене з тобою поріднила.

Уклін тобі, поліський диво-краю,

І дяка долі, що тебе я маю.

 

Ведучий.

Любов до Батьківщини починається з любові до рідного краю, до того місця, де ми народилися, де зросли, звідки почався наш шлях у життя. Для усіх нас рідний край – це Волинь. Сьогодні ми проведемо конкурс знавців волинського краю.

Команди-учасниці мали домашнє завдання: підготувати повідомлення про символіку Волині, природно-рекреаційний потенціал та історичні пам’ятки Волині. Слово – капітанам команд.

 

(Прапор Волинської області являє собою полотнище розмірами 5:7. У центрі на червоному тлі хрест білого кольору, що торкається кінцями країв прапора. У правому верхньому куті розміщено один із найдавніших варіантів історичних хрестів Волині ХV-ХVІІ століть ( так званий лапатий).

Герб має такий вигляд: в іспанському щиті у червоному полі срібний хрест. Він є символом життя, а також символізує християнство та оборону віри Христової. Червоний колір означає хоробрість, мужність, безстрашність, любов до людини, до свого Творця, готовність віддати життя за Бога, за Батьківщину. Білий – чистоту і цноту.

Волинь мала свій герб у першій половині ХІV століття, що підтверджено печатками на документах литовських князів ХІV-ХVІ століть.

У радянський період з певних ідеологічних міркувань не використовувався.

4 листопада 1997 року символіка Волинської області затверджена рішенням Волинської обласної ради.)

 

(Природно-рекреаційний потенціал: багатство Волині – озера (понад 220), найбільші з яких – Світязь, Пулемецьке, Турське, Лука. На Волині протікає 130 річок загальною протяжністю понад 3000 км. Ліси займають 649,1 тис га. В області 209 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Шацький природний національний парк (32515 га), 74 заказники, 107 пам’яток природи, 22 заповідних урочища, 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, ботанічний сад Волинського державного університету.

Історичні пам’ятки:

Село Зимне, Володимир-Волинський район: руське городище, комплекс споруд Святогірського монастиря 15-19 ст.

Селище Голоби, Ковельський район: костел 1728 р., Георгіївська церква та дерев'яна дзвіниця 18 в., садибний будинок та брама 18 ст.

Село Мильці, Старовижівський район: Миколаївський монастир 1542 р., Онуфріївська церква 1723 р.)

 

1 раунд. «Розминка» (дати правильну відповідь; кожна відповідь – один бал).

1.Місто вперше згадується на сторінках найстарішого київського літопису – «Літопису руського» – при описі подій 988 року. Точної дати його заснування не відомо, проте достеменно відомо, що це місто-фортецю на західних рубежах Київської Русі заснував київський князь Володимир Святославович. Це єдине місто в області, якому понад тисячу років. Назвіть найдавніше місто Волині.

(Володимир-Волинський)

2. Перший будинок на місці майбутнього селища був зведений у березні 1950 року, після того, як там почали будувати вугільні шахти. Селище увійшло до складу нинішнього Іваничівського району. У 1957 році робітниче селище отримало статус міста. Це наймолодше місто – …

(Нововолинськ)

3. Сьогодні це велике, благоустроєне, культурне, промислове місто, єдине місто в області, в якому проживає понад 200 тисяч жителів. Це найбільше місто за кількістю населення…

(Луцьк)

4. Населення цього міста то швидко росло, то знищувалося зовсім, як це було у 1650 році, коли в ньому внаслідок польських репресій за участь у визвольній війні не залишилося «ні одного диму, ні одного хлопа». Незважаючи на це, місто, на диво, швидко відбудовувалося. Проте воно має статус найменшого міста в Україні, адже в ньому під час перепису населення в 1989 році було зареєстровано усього 2182 жителі. Що це за місто?

(Берестечко)

5. Поселення виникло в зв’язку з будівництвом залізниці Ковель – Сарни. Поблизу колишнього села Прилісне збудували залізничну станцію. Нині це найбільше селище за кількістю населення…

(Маневичі)

6. Найбільша ріка Волині – права притока Дніпра. Довжина її – 761 кілометр (у межах області – 172 кілометри). Бере початок із болота біля села Голядин Любомльського району.

(Прип’ять)

7. Воно найглибше з усіх озер України, у чотири рази глибше за Азовське море. Найбільша глибина – 58,4 метра, середня – 7,2 метра. Прибережна смуга мілководна. Вода в озері чиста. Прозора і приємна на смак.

(Світязь)

8. Над самою автотрасою Луцьк-Любешів є озеро-джерело, на поверхні якого із двох джерел-свердловин б’є кришталево-чиста вода. Джерельна вода подається у ставки, в яких розводиться форель.

(Оконське озеро-джерело)

 

2 раунд. «Вірю – не вірю» (гравець відповідає на запитання фразою «Вірю» або «Не вірю»)

1.Чи вірите ви, що на території області зустрічається 94 види рідкісних тварин, занесених до Червоної книги України?

(Так. Серед них зубр, видра річкова; птахи – беркут, лелека чорний, глухар, журавель сірий…)

2. Чи вірите ви, що перший літописець волинського краю  Нестор здійснив у 1097 році подорож до столиці  волинського князя – Володимира?

(Так)

3. Уперше кабельне телебачення запроваджено в Луцьку в 1896 році?

(Ні. Це сталося в 1989 році)

4. Найбільший скарб на Волині – вагою понад 50 кілограмів – було знайдено на околиці села Борочиче Горохівського району в 1928 році.

(Так. Він складався із 1500 римських монет І-ІІІ століть нашої ери, золотого медальйона римського імператора Йовіана та двох срібних посудин, у яких були ці речі)

5. Найбільший музей – Волинський краєзнавчий музей – зберігає понад 120 тисяч експонатів.

(Так)

6. Найменшу скрипку на Волині виготовив у 1977 році народний умілець із Любешова Поліщук Валентин Михайлович. Довжина скрипки, змонтованої у вишневій кісточці, – менше 7 міліметрів!

(Так. За розмірами вона поступається лише найменшій у світі скрипці відомого українського умільця Сядристого М.С., довжина якої – 3,45 міліметра)

7. До семи чудес України в номінації «Замки, фортеці, палаци» увійшов Луцький верхній замок.

(Так. До списку найкращих увійшли: Аккерманська фортеця (Одеська обл.), Алупкинський палац у Криму, Кам’янець-Подільська фортеця у Хмельницькій області, Митрополичий палац у Чернівцях, палац у Качанівці (Чернігівська обл.) таХотинська фортеця (Чернівці).

8. Під час урочистого ритуалу вступу  в свої обов’язки клятву на вірність народові й закону Президент України проголошує, поклавши руку на Пересопницьке  Євангеліє, що було створене в монастирі волинського містечка Пересопниця.

(Так. Саме в цьому місті було зроблено найперший переклад Святого Письма українською мовою. Праця над перекладом тривала з1556 до 1561 року. Ця книга з 482 пергаментних аркушів ще раз переконала світ у повноцінності української мови)

 

3 раунд.«Колесо удачі» (по колу розміщені вказівки із запитаннями та балами для команди; вони засекречені. Кожен учасник вибирає сектор №… Після цього оголошується завдання, за правильне виконання якого команда отримує стільки балів, скільки вказано на колесі).

 

4 раунд.«Зоряне протистояння» (капітан кожної команди отримує картку, де написані  імена відомих українців, чиє життя якимось чином пов’язане із Волинню; за визначений час команди повинні якомога більше розгадати прізвищ, які підказує їм капітан).

1.«Величезне, незбагнуте, незміриме диво. Волинь!» – це зізнання автора на останній сторінці трилогії «Волинь», після виходу якої її творця почали називати «українським Гомером ХХ століття». Народився в Дермані, що нині на території Здолбунівського району Рівненської області.

(Улас Самчук)

2. Уродженець міста Володимира-Волинського, найвизначніший український поліглот ХХ століття. Сьогодні достеменно важко сказати, скількома мовами він володів: за одними даними – понад 60, а за іншими – більше як 80.

(Агатангел Кримський)

3. Філософ, есеїст, поет, релігієзнавець, сучасний літературний критик, який народився у с. Сільце Горохівського району.

(Євген Сверстюк)

4. Визначний літературознавець, один із яскравих політиків сучасності, двічі працював на посаді віце-прем’єра України. Народився  у Новосілках неподалік  Берестечка.

(Микола Жулинський)

5. Перший серед волинських письменниківлауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Премію було присуджено у 2004 році за книги «Навпроти течії трави» та «Сучок на костурі подорожнього».

(Слапчук Василь Дмитрович. Народився 23 грудня 1961 року в селі Новий Зборишів Горохівського району)

6. Видатна українська письменниця: поетеса-лірик, драматург, талановитий прозаїк. Найвидатніший її драматичний твір – драма-феєрія «Лісова пісня».

(Леся Українка)

 

Ведучий.

Пишаймося тим, що наша земля народжувала таких людей. Цікавмося їхнім життям, учімося у них любові до рідного. Поки журі підіб’є підсумки, запрошуємо вас у поліську казку (інсценізація «Лісової пісні» Лесі Українки).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Олика - зараз невеличке містечко на Волині, часи розквіту якого вже давно у минулому. Сьогодні ж Олика навіть не є райцентром, проте в часи, коли містом володів могутній рід Радзівіллів, воно не поступалось Луцьку ні по кількості населення, ані в економічному і адміністративному значенні.

 У XVI столітті тодішні володарі міста Радзівілли (до речі, Олика у власності роду Радзівіллів перебувала чотири століття) будують тут замок, про існування якого сьогодні нагадують залишки бастіонів.

У XVIІІ столітті замок перебудовують на палац, який досить непогано зберігся, на відміну від багатьох інших міських будівель, зокрема ратуші, яка до наших днів не дожила.

Поруч з замком-палацом розташований величний костел св.Трійці, який було побудовано у 1635-40 рр. Проте час і люди доволі сильно його пошкодили.

Поруч з Троїцьким костелом розташований ще один невеликих розмірів костел (св. Петра і Павла), який є цікавим тим, що був зведений ще у 1460 році і є найстарішим костелом на Волині.

 

Першу згадку про Луцьк знайдено в Іпатіївському літописі 1085 року, коли йшлося про міжусобні чвари між нащадками Ярослава Мудрого. Щоправда,дослідники міста мають підстави стверджувати, що воно виникло приблизно 1000 року. Археологічні ж дослідження вказують на існування поселень на території міста ще до часів неоліту (ІІІ тис. до н.е.). Назву Луцька пов'язують із його розташуванням на повороті (луці) річки Стир. Є й інша версія: назва походить від імені Лука. Так звали вождя дулібів, який нібито заснував місто на острові, утвореному Стиром та його рукавами. Тепер на цьому острові - територія Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». За княжих часів Луцьк називали «Лучськ» або «Лучеськ», і лише за Литовської доби назва міста набула теперішньої форми.

 

Одна з легенд про походження назв міста оповідає, що діялося те дуже-дуже давно. Тоді, коли не було ще міста Луцька. Глухі ліси стояли над берегами Стиру. Був чудовий літній день. Понад берегом невисокий білявий хлопчина на ймення Луцько пас худобу. Раптом бачить він, а по Стиру пливе діжка. Цю знахідку витяг він на берег і заніс додому. Вдома батьки розбили бочку і знайшли в ній шмат шкіри з якимись написами. Ніхто не міг їх прочитати. За декілька днів прибули люди з Перемиля, що допитувалися, чи не знайшов, бува, хто бочку в Стиру. Бо у тій діжці мали бути документи на право заснування міста. Ці люди бажали перебратися з Перемиля, щоб покінчити зі чварами. Пастух віддав їм діжку з паперами. Місто назвали Луцьком на честь молодого пастушка. А Перемильчани жили в Луцьку в злагоді та мирі.

 

Кажуть, що кожен мандрівник, який завітає до Луцька, матиме неабияку вдачу у житті. Тож коли Ви в'їжджаєте до міста, зробіть фотознімок на фоні В'їзної вежі Любарта. І обов'язково візьміть до рук 200-гривневу купюру. Від цього часу Ви забудете, що таке безгрошів'я - і саме такі грошові знаки будуть «розмножуватися» у Вашому гаманці.

Луцький замок (XIV ст.) було побудовано на місці дерев’яних фортифікацій руських князів. Розпочав будівництво литовський князь Любарт (саме тому замок і носить його ім’я), а продовжували Вітольд і Свидригайло. Чи ненайяскравіший представник середньовічної оборонної архітекрури на території України колись складався з двох частин: Верхнього і Нижнього замку. Проте до наших днів від Нижнього замку практично нічого не залишилось, зате Верхній досить непогано зберігся. Замок має три вежі: В’їзна (Надбрамна, Любарта), Стирова (Свидригайла) і Владича, які з’єднані між собою високими мурами. На внутрішньому подвір’ї розташувались будинок судів (XVIII ст.), повітова скарбниця (ХІХ ст.), залишки князівського палацу (XIV ст.) і храму Івана Богослова (ХІІ ст.). Сьогодні на території замку розмістились музеї книги і дзвонів, а сам замок активно реставрується.

Дев’ятиглава мурована Покровська церква в селі Піддубці за десять кілометрів від Луцька є визначною пам’яткою барокової архітектури України. В інтер’єрі храму привертають увагу дерев’яний різьблений чотириярусний іконостас та чудотворна ікона Богородиці ХІХ століття.

Юрій та Розалія Ольшанські, фундатори монастиря Василіанів та церкви в Піддубцях, у січні 1741 року надали під забудову плац розміром 160 на 160 ліктів, орні землі та сіножаті, 10 000 злотих на утримання восьми монахів, а також надали право збудувати бровар. Церква в Піддубцях була зведена 1745 року на кошти Людвіки Гонорати Любомирської та князя Михайла Казимира Радзивіла за проектом відомого єзуїтського архітектора Павла Гіжицького; Великий гетьман коронний Михайло Радзивіл своїм коштом у 1745 році багато оздобив нову церкву.

У квітні 1891 року церкву відвідала Леся Українка, котра приїхала до своєї подруги Марії Биховської, вчительки місцевої парафіяльної школи.

Події Першої світової війни спонукали вивезенню до Києва, а згодом повернути до храму в Піддубцях чудотворної ікони Богородиці  ХІХ століття.

Бог милував храм і під час Другої світової війни, однак згодом на вимогу комуністичної влади розібрали стару огорожу від якої залишилася нинішня брама.

Упродовж 2006-2008 років на кошти з державного бюджету були проведені масштабні ремонтно-реставраційні роботи. Пам’ятка архітектури національного значення – Покровська церква в селі Піддубцях – поступово набуває свого давнього пишного вигляду.

 

Музей волинської ікони в Луцьку, Відділ волинського краєзнавчого музею, відкритий в серпні 1993 року. Це єдиний в Україні музей, який представляє самобутню регіональну школу волинського іконопису. Збірка музею нараховує більше 1,5 тис.пам’яток сакрального мистецтва.

Безцінною перлиною збірки є Холмська Чудотворна ікона Божої Матері, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва ХІ-ХІІ ст., одна з найшановніших християнських святинь.

 

Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року.

Територія парку знаходиться на заході одного з найкрупніших болотно-озерно-лісових комплексів у Європі - регіону Полісся, яке поширене на півночі України, півдні Білорусі та, частково у Польщі та Російській Федерації.

Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи.

На території парку є багато боліт. Вони різноманітні за потужністю торф'яних шарів і типом рослинного покриву.

Своєрідності території парку надають і луки, основні масиви яких прилягають до східної частини заплави Прип'яті.

Великого природоохоронного значення Шацькому парку надає наявність рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут нараховується 14.

До Червоної книги України занесено 28 видів флори парку: береза низька, зозулині черевички справжні, булатка червона, гніздівка звичайна, жировик Лезеля, любка дволиста, журавлина дрібноплода, росички англійська та середня, товстянка звичайна і ін.

Надзвичайно велике значення має територія парку для збереження багатьох видів птахів. Західне Полісся є важливим регіоном для збереження глобально зникаючого виду птахів - очеретянки прудкої, важливим середовищем існування таких видів, як глухар, коловодник ставковий, журавель сірий та ін., які в Європі знаходяться під загрозою зникнення.

Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На даний час у парку функціонують чотири зони відпочинку: «Гряда», «Світязь», Урочище Гушове» та «Пісочне».

Черемський природний заповідник був створений Указом Президента України від 19 грудня 2001 року.

Заповідник створено з метою збереження типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся.

Заповідник розташований у північній частині Маневицького р-ну Волинської області на межі з Рівненською областю, за 6 км на північ від с. Замостя. Територія представляє собою природно-територіальні комплекси, де збереглися малопорушені антропогенною діяльністю суцільні лісові масиви з унікальним еумезотрофним (перехідним дуже обводненим) осоково-сфагновим болотом Черемське (місцева назва «Чірмуське»), в межах якого знаходяться озера Черемське та Редичі.

Заповідник віддалений вiд населених пунктiв, на його території відсутні лінії електропередач, дороги з твердим покриттям, його територія знаходиться в безпосередній близькості з Рівненським природним заповідником (Білоозерський філіал) i межує iз 30-ти кілометровою зоною Рівненської АЕС (м. Кузнецовськ).

Заповідник знаходиться у міжріччі річок Стоходу i Веселухи, близько межi Верхньоприп'ятської низовини iз Волинським моренним пасмом в зонi Пінських боліт.

Рослинність заповідника характеризується ценотичним багатством і різноманіттям.

Ряд угруповань рослин (40 асоціацій) занесено до Зеленої книги України: старі соснові зеленомохові, чорничні, з ялівцем ліси, пригнічено соснові угруповання із сфагнами на болоті, угруповання із шейхцерією, альдровандою, лататтям, глечиками жовтими, їжачою голівкою маленькою та ін.

До Європейського червоного списку занесено 11 видів тварин: красотіл пахучий, вусач великий дубовий західний, мурашка руда лісова, п'явка медична, мурашиний лев звичайний, очеретянка прудка, деркач, шуліка рудий, вовк, видра річкова, рись. Тут виявлено 41 вид тварин, занесених до Червоної книги України: дозорець-імператор, райдужниця велика, вусач мускусний, джміль моховий, джміль яскравий, красуня-діва, красотіл пахучий, вусач великий дубовий західний, кордулегастер кільчастий, волохатий стафілін, ендроміс березовий, люцина, п'явка медична, ляра анафемська, жук-олень, мегариса рогохвостова, ванесса чорно-руда, махаон, синявець Мелеагр, ктир гігантський, сколія степова, ропуха очеретяна, мідянка, очеретянка прудка, підорлик малий, пугач, лелека чорний, змієїд, журавель сірий, сорокопуд сірий, шуліка рудий, скопа, корольок червоноголовий, глухар, сова бородата, видра річкова, рись, борсук, горностай, норка європейська, кутора мала.

Територія заповідника входить до складу водно-болотного угіддя міжнародного значення «Заплава р. Стоходу», яке, згідно з критеріями Рамсарської конвенції, має велику цінність і міжнародне значення, головним чином як місце оселення водоплавних птахів.

На емблемі Черемського заповідника у центральній частині зображена шейхцерія болотна (реліктова рідкісна рослина), яка є його своєрідним символом. Саме завдяки наявності угруповань цього«червонокнижного» виду у 1978 році тут був створений заказник, а Черемське болото не було осушене. Напис «Черемський природний заповідник» зображено червоним кольором на білому фоні стрічки. Білий і червоний - традиційні кольори Волині та Полісся, а також червоний - це колір заповідання, охорони природи, білий - символ чистоти і прозорості. Салатовим кольором показане болото, в межах якого синім відмічено озеро, у верхній частині - голубе небо. По боках від озера зображено ялини, які символізують плечі заповідника - зелені лісові масиви.

 

Зимненський Святогорський жіночий монастир належить до найдавніших на Україні. Знаходиться він у селі Зимне, за 5 км від Володимир-Волинського та за 75 км.від Луцька. За легендою, його заснував князь Володимир, який недалеко від міста Володимира в селі Зимне, звів у 1001 році князівську резиденцію з храмами: на горі – в ім’я Успіння Богоматері, а біля підніжжя гори – на честь Трійці.                            

1001 року на Святій горі Володимир Великий заклав княжу зимову резиденцію, за 20 км від кордону із сучасною Польщею. Звідси пішла назва — Зимненський Святогорський монастир. Із трьох сторін він обнесений мурованою стіною із шістьма вежами та бійницями. Захисниками на стінах були монахи й набожні селяни. Під монастирем залишився з давніх давен таємний роздвоєний коридор із келіями. Він веде до підземної церкви преподобного Варлаама.

Свята благодать сходить від образу Пресвятої Богородиці. Володимир подарував її ченцям 1006 року. Ікону привезла до Києва грецька царівна Анна. Царгородський патріарх Микола ІІ Хризоверг благословив нею її нашлюб із князем Володимиром. Зимненська ікона Богоматері ХІ ст. лікує хвороби очей, зараджує жінкам від безпліддя. Кажуть, образ зцілює навіть від раку. Дива в монастирі почали траплятися з 1724 року.

Щодня сотні паломників їдуть до Зимного на прощу.

 

Музей Лесі Українки у Колодяжному, літературно-меморіальний музей у с. Колодяжному Ковельського району Волинської області, заснований 1949 в садибі, в якій Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.

У травні 1882 р. сім'я Косачів перебралася з Луцька в с. Колодяжне і замешкала у будинку, який у родині звався «великим». Тут народилися молодші сестри та брати Лесі — Оксана, Микола, Ізидора. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували Лесин «білий» будиночок, а в 1896 р. розпочали спорудження «сірого» будинку (в родині його ще називали батьківським).

У лютому 1907 р. Леся востаннє побувала в селі.

За німецької окупації садиба була зруйнована, і музей реставровано по закінченні Другої світової війни.

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поєтеси та її матері — Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочого кабінету і сільської хати.