Виховний захід. Як потрапляє хліб на столи

Тема:

«Як потрапляє хліб на столи»

Мета:

продовжити знайомити дітей із надходженням хліба на стіл, правилами поводження з хлібом; розвивати мислення, словниковий запас дітей, увагу, пам’ять; виховувати бережливе ставлення до хліба.

Клас:

3

Матеріально-технічне забезпечення: ноутбук, мультимедійна дошка, проектор.

Дидактичне забезпечення: українська народна казка «Хліб і золото», оповідання Григорія Поволоцького «Скибка хліба» на кожну дитину, прислів’я.

 Використані джерела:

1.  Всеосвіта. Як потрапляє хліб на столи. [Електронний ресурс] /  https://vseosvita.ua/library/ak-potraplae-hlib-na-stil-22819.html

Складова моделі успішного випускника: громадянин

Орієнтир складової моделі успішного випускника: громадянська позиція, народні цінності.

Педагогічний інструментарій: година спілкування

Ознаки успішного зростання випускника: здатність до відповідальності перед самим собою та суспільством.

Хід заходу

І. Організаційна частина

Звучить спокійна музика

Вихователь:

Уявіть, що у ваших долоньках дрібка гарного настрою. Поділіться ним, щоб зробити решту дня приємнішим для всіх, хто зараз поряд з вами. Почнімо нашу годину спілкування такими словами: «Дарую тобі гарний настрій, нехай він надихає тебе на добрі справи, позитивні прояви, розум, фантазію».

Вихователь:

 Сьогодні ми проведемо годину спілкування виховного характеру, а про що будемо говорити, дізнаєтесь із загадки. 

Хоч не солодкий та дуже смачний,

Хоч сам маленький та дуже смачний.

Сядем обідати – він на столі,

Люблять його і дорослі й малі. (Хліб)

Вихователь:

Отже, сьогодні мова піде про хліб і про те, як правильно з ним поводитися.

ІІ. Основна частина

Розповідь з елементами бесіди

Вихователь:

Хліб – яке коротке слово. Але скільки в ньому тепла, мудрості, життя… З хлібом пов’язане наше існування в цьому світі, розвиток, праця, історія. Цей продукт харчування став символом праці та миру. З давніх-давен наш народ цінує хліб понад усе на світі, адже для українців хліб – це достаток.

Вихователь:

«Хліб – усьому голова», каже народна мудрість. Про це ж розповідають народні казки та оповідання видатних українських письменників. Пропоную вам послухати українську народну казку «Хліб і золото».

Слухання казки:

   Пекли в пекарні хліб. Одна паляниця схопилася і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт одного пана.

Почала у двері стукати й говорити:

– Прийміть мене до себе! Усі будете ситі!..

– У нас і калачів досить! – каже пан.

   Хлібина покотилася далі. Докотилася вона на край села, до хати бідняка. Надворі бавились діти. Побачили її, вхопили в обійми і радо занесли до хижі. Тут же діти почали краяти її ножем та їсти. З’їли  майже всю, залишився тільки окраєць. А з окрайця виросла нова хлібина. І так у хаті  бідного був хліб, і не було більше голоду.

   Одного разу з високої гори відірвалося золото. Покотилося золото й зупинилося перед хатою бідняка. Стукає у двері й просить, щоб його прийнялили. Вийшов бідняк, подивився й каже:

– У нас тепер є що їсти, нам тебе не треба…

   Покотилося золото далі й зупинилося перед панським палацом. З того часу діти пана почали погано вчитися в школі, панська земля перестала родити, худобина множитися, а слуга що не робив – усе було погано.

   Не стало в пана хліба. Як не шкодував, а взяв шматок золота і поніс  до бідняка, щоб поміняти на хліб. Бідняк не взяв золота, але відрізав половину хлібини панові, половину залишив собі. З окрайця  у бідняка виросла нова хлібина. У пана хлібина не виросла…

Вихователь:

Ось яка цікава казка написана українським народом, чи не так? Давайте поміркуємо і визначимо головну думку казки.

•   Чому, на вашу думку, пан не впустив паляницю до себе в дім?
•  Чому діти бідняка так раділи паляниці?
•  Чому бідняк не захотів впустити до своєї хати шматок золота?
•  Чому в родині пана почали відбуватися негаразди?
•  З яким проханням звернувся пан до бідняка?
•  Чи можемо вже визначити головну думку казки, зробити висновок, прослідкувати народну мудрість? (Відповіді дітей)

Вихователь:

Вірно, діти, головна думка казки говорить про те, що ніяке золото та багацтво не замінить хліба. А народна мудрість вчить шанувати та берегти його. І ви правильно зробили висновок, що хліб – це найцінніший земний дар.

Вихователь:

А крім хліба, які вироби з борошна ви знаєте? (Відповіді дітей: бублики, пиріжки, рогалики, батон, печиво, багет, вареники, тістечка, млинці).

Страви та вироби з борошна мають високу калорійність, приємний зовнішній вигляд, добрі смакові якості, тому і користуються великим попитом у людей.

Вихователь:

На уроках літературного читання та й на літературознавчому гуртку ви вивчаєте перлинки усної народної творчості, і однією з них – є прислів’я. Давайте пригадаємо вже відомі вам прислів’я про хліб:

•        Хліб – усьому голова.
•        Сила від хліба, хліб – від землі.
•        Хліб батько, вода – мати.
•        Зима без снігу – літо без хліба.

Молодці, пригадали. А тепер пропоную вам  декілька нових, їх можна, навіть записати у зошити для кращого запам’ятовування.

•        Паляниця –  як пух, як дух, як к миле щастя.
•        Яка пшениця, така й паляниця.
•        Без хліба половина обіду.
•        Коли хліб на столі, то стіл – престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
•        Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.

Вихователь:

А зараз я пропоную вам самостійно прочитати оповідання Григорія Поволоцького «Скибка хліба»

«Скибка хліба» (бувальщина: дитяче оповідання про хліб, про значення хліба, про людську гідність).

    Трапилося це давно. Був я тоді маленьким сільським хлопчаком. Весна ще тільки-тільки починалася, а хліба у нас в хаті – хоч би крихта. Мати вигрібала з погреба останню гнилу картоплю й лічила її, ніби гроші. Якраз тієї пори зустрівся я раз на вулиці з синком місцевого багатія. Нахабний, гладкий, з витрішкуватими безбарвними очицями, був цей парубійко набагато старший за мене. В руці він тримав здоровенний окраєць хліба. Біля нього крутився, помахуючи хвостом, вгодований кудлатий пес.

•     Гей ти, злидню, – гукнув до мене синок багатія, - а підійди-но сюди! Хлібця дам… У мене перехопило в горлі – хліб…       Треба було негайно тікати. Забиратися звідси геть. Але ота скибка в руках товстуна ніби приворожила мене. Я дивився на неї, як на заморське диво. Дивився мовчки, але красномовніше за будь-які слова говорили мої голодні очі.
  – Але дурно не дам, не надійся –, помахав перед моїм носом окрайцем багатієнко.
•     У мене ж нічого немає, – нахилив я голову.
  – Ха! Ха-ха! – розреготався парубійко. – Та я й не взяв би від тебе нічого. Доведи лише, що ти гірший за собаку.
  З цими словами він відломив од окрайця невеличкий кусник і кинув у пилюку. Потім наступив на нього черевиком, потоптався. Кудлатий собацюра невдоволено понюхав заяложений хліб, голосно чхнув і відійшов.
  – А тепер ти, бери… їж…- наказав мені мордань. – Ну!..
  Я через силу сковтнув клубок, який боляче стискав мені горло, востаннє подивився на хліб, повернувся й пішов геть.
  Куркуленко люто сплюнув і брутально вилаявся мені в спину.
  Відтоді спливло вже чимало десятиліть. І хліба тепер у нас вдосталь, і до хліба також. Але і досі, коли помічаю під ногами заяложений і затоптаний шматочок хліба, щось боляче, ніби лещатами, перехоплює мені горло.

Вихователь:

•   Що ви можете сказати про це оповідання?
•   На вашу думку, події яких років описує автор оповідання?
•   Що можна сказати про хлопчика-багатія?
•   Яку рису характеру мав бідний хлопчина? (Відповіді дітей)

Вихователь:

Українська земля родюча та багата і люди, працюючи,  жили на ній добре. Але у 1932 – 1933 роках у них все забрали, спочатку землю, худобу і реманент, а далі й усю їжу. І тоді люди почали помирати від голоду. Ось і герой оповідання, яке ви прочитали, пережив цю трагедію. Але, як ми вже зазначили, не втратив людської гідності і запам’ятав на все життя, що хліб – святиня, яку потрібно шанувати та берегти.

Вихователь:

А зараз поговоримо про те, як хліб потрапляє до нас на стіл. Я почну розповідь, а ви по черзі будете її доповнювати, адже багато знаєте і про професії, які задіяні у вирощуванні, і про процес переробки зерна. Тож починаймо.

Вихователь:

Для того, щоб хліб з’явився у нас на столі, спочатку трактористи готують для нього м’яку «перинку», орють та культивують землю. Потім сіють зерно. Восени зернинка проростає. Взимку відпочиває під пухнастою сніговою ковдрою. Весною молода пшениця п’є талу снігову воду.

Дитина:

Росте, наливається росою, ніжиться на сонці.

Дитина:

Швидко росте і набирається сили.

Дитина:

Пшеницю підживлюють і захищають від шкідників.

Дитина:

І от вона починає колоситься. Колос стає все більшим і більшим, наливається.

Дитина:

Пшениця стає золотою. Настає час жнив. Із маленьких зернинок утворилось золоте море. Комбайнери на своїх польових лайнерах молотять його.

Дитина:

А водії з поля везуть зерно на елеватор. З елеватора зерно мандрує до млина. І там народжується  білосніжне пухке борошно.

Дитина:

З борошна пекарі замісили, сформували хліб і поклали у піч. Його вийняли з печі, і водії, ще  теплий і сонячний, везуть до магазину. Вже всі чекають на нього, на запашний і рум’яний.

Вихователь:

І от лежить він на столі… Справжній господар. І немає у світі нічого кращого, ніж духмяне золото, яке хлібом звуть.

ІІІ. Заключна частина

Вихователь:

З хлібом пов’язано дуже багато народних звичаїв і традицій.

Пропоную для вас, діти, невелику хвилинку-цікавинку, саме про ці традиції.

•     Потрібно доїдати хліб, тому що у ньому залишається твоя сила.
•  Коли мати виряджала сила у далеку дорогу – давала йому хліб.
•     У нову хату заходять з хлібом, і гостей зустрічають з хлібом та сіллю.
•     В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику – то найвища ознака гостинності народу.

Вихователь:

Ось така у нас з вами відбулася розмова про те, як потрапляє хліб до нас на стіл.

•        Що найбільше вам сподобалося у нашому спілкуванні?
•        Про що ще б хотіли дізнатися?
•  Люди яких професій задіяні в тому, щоб хліб потрапив до нас на стіл?
•  Які народні звичаї та традиції вам запам’яталися?
•  Пригадайте прислів’я, з якими ознайомилися сьогодні.

Вихователь:

Шануймо, діти, хліб, бо він усьому голова! Хліб – джерело життя. У ньому краса праці, у ньому сила духу, що долає труднощі. Нехай уже в дитинстві хліб стане для вас святинею.