Виховний захід з правознавства "Правовий журнал "Права людини"

Правовий журнал «ПРАВА ЛЮДИНИ»

Мета:  

• поглибити знання учнів про права і свободи людини та права ди­тини;
• узагальнити знання учнів про вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти щодо прав людини (Конституцію України, Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини);
• виховувати в учнів високу правову культуру; переконання у необхідності дотримання прав інших людей.

Обладнання: нормативно-правові акти щодо прав людини, класна кімната прикрашена плакатами:

• 3 усіх скарбів знання — найкращий. Його не можна ні вкрасти, ні загу­бити, ні знищити. (Г.С. Сковорода)
•     Знання права заслуговує найвищої шани. (Ульпіан)
•     Цінність держави визначається цінністю її громадян. (Дж.-С. Міль)
• Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані. (Сенека)
• Основу міцного правопорядку складає свобода особи та її недоторкан­ність. (Б. О. Кістяківський)
•     Освіта надає людині гідності. (Д. Дідро)
•     Тільки праця дає право на насолоду життям. (М. О. Добролюбдв)
•     Кожна родина — це частина держави. (Аристотель)

Учител ь. Людина — найцінніший скарб. Кожен із вас — неповторна особистість, людина, яка живе сьогодні і саме такої більше на цій землі не­має, не було і ніколи не буде.

       Видатний поет В. Симоненко так написав про неповторність кожного:

(ролик «Ти знаєш, що ти людина?»)

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої—одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди

Добрі, ласкаві та злі.

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

 Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

  Пройшло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло цю істину. Протягом багатьох віків складалися обов'язкові правила поведінки громадян, тобто правові норми, що встановлюються й охороняються державою.

Учитель. Людина вважається «мірилом всіх речей», її потреби, інте­реси, прагнення стають вирішальними для визначення розвитку суспіль­ства, для прогресу цивілізації.

У вирі життя не всі країни одночасно приходять до розуміння демо­кратії, її принципів, головних цілей та цінностей. Між різними класами, соціальними групами точиться запекла ідеологічна боротьба. В центрі її постають питання: що вважати засадою рівності людей — (рівноправ'я чи принцип класової приналежності? Чи можна відстоювати гасло свободи й справедливості, якщо люди народжуються різними як за здібностями, так і за можливостями, інтересами? Чи має людина якісь права від наро­дження? Чи існують загальнолюдські права, свободи, цінності?

1-й у чень. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН проголошує «За­гальну дакларацію прав людини». У ній вперше в історії людства, історії міжнародних відносин були визначені головні права й свободи людини. Декларація проголосила, що «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та Невід'ємних прав їх є основою свободи, справед­ливості та загального миру».

(ролик «З історії прав людини»)

2-й у ч е н ь.   До прав людини, які підлягають загальній повазі та дотриманню, вхо­дять елементарні (природні) права особистості, громадянські, політичні та соціально-економічні права.

   До природних належить право кожної людини «на життя, на свободу і на особисту, недоторканність» (ст. 3). Також наголошується, що «ніхто не повинен бути у рабстві або у підневільному стані» (ст. 4), зазнавати тортур або дії, що принижують людську гідність (безпідставного арешту, вигнання). До елементарних (природних) прав  також належать: право на захист, на недоторканність житла, таємницю листування, захист честі та репутації.

Декларація визначає політичні й громадянські права та свободи людини: на свободу думки, совісті й релігії, свободу переконань та їх виявлення, свободу зборів і асоціацій, право брати участь в управлінні своєю держа­вою. Саме на цих правах базується загальне й рівне виборче право при таємному голосуванні.

    Громадянські права — це і право «без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності та релігії створювати сім'ю та одружуватись, право вільно пе­ресуватись, володіти майном».

          Засадовим стосовно всіх прав людини, названих у Декла­рації, є принцип рівноправ'я. Всі люди «народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» — наголошує 1-а стаття Декларації. І це не зале­жить від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, ста­нового або іншого становища. Всі люди рівні перед законом і мають право на захист законом.

(ролик про рівність прав)

3-й учень. Принципи Декларації викликали різні тлумачення, думки та погляди у людській свідомості. Їх зіставляли з чинним законодавством, соціально-політичною та соціально-економічною системою різних держав, з ідеологічними теоріями, поширеними в тій чи іншій країні світу.

   Права й свободи людини в сучасному розумінні невід'ємні від її обов'язків та відповідальності перед суспільством, державою, іншими людьми. Це фундамент не тільки демократії, але й справедливості, рів­ноправ'я, гуманізму. Такого висновку дійшло людство в кінці XX століття.

Учитель. Обов'язком громадянина кожної країни є визнання й до­тримання Конституції як головного Закону будь-якого суспільства. 

   Положення Конституції у кожній країні доповнюються та конкретизують­ся у різних галузях права: державному, цивільному, трудовому, сімейному, кримінальному та інших. Мабуть, не варто доводити, що кожна людина зобов'язана знати й дотримуватись тих законів, що існують у суспільстві. Тіль­ки таке суспільство, де всі люди рівні перед законом, де немає вищої влади, ніж закон, можна вважати справедливим у соціальному змісті. Окрім того, у кожної людини є головний стрижень особистості — її совість. В той же час, кожна людина засвоює у своєму житті неписані закони моралі. Таким чином, людські, соціальні та моральні закони стають основою загальнолюдських цінностей, цінностей демократії в сучасному світі.

Людство крокувало до цього визнання багато століть, заплатило жорс­току ціну, але ж і навело нескінченні приклади культурного прогресу, тобто гуманізму, втіленого в життя багатьох країн світу.

Чи можливо рівноправ'я в суспільстві, чи рівні люди між собою за пра­вами, і свободою, обов'язками та відповідальністю? Які саме права та обов'язки вважати за головні? Відповіді на ці питання хвилювали людство впродовж тисячоліть.

4-й у ч е н ь. У Конституції України є окремий розділ, присвячений правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина. Він є дуже важли­вим, ґрунтовним і містить майже третину всіх статей. Перелік прав, перед­бачених Конституцією України, не є вичерпним, а це означає можливість його розширення, зокрема через офіційне схвалення Україною міжнарод­них актів щодо прав і свобод людини.

 Права і свободи в Конституції України поділяються на ті, які діють у сфері особистого життя та безпеки людини, суспільно-політичного жит­тя, у галузі економічної, соціальної та культурної діяльності.

5-й у ч е н ь. До особистих прав і свобод людини, що відповідають міжнародним документам, належать права: на життя та його закист, повагу до її гідності, на свободу та особисту недоторканність, на  невтручання в особисте життя і таємницю листування, на недоторканність житла, на свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання, сво­боду пересування і проживання. 

У Конституції відображено майже всі найголовніші політичні права і сво­боди: на участь в управлінні державними справами, на об'єднання, на мирні збори та демонстрації, на свободу друку та інформації, виборчі права.

До економічних прав, насамперед, належить право володіти, користу­ватись (розпоряджатися) своєю власністю, право на підприємницьку діяль­ність. Конституція гарантує громадянам різноманітні соціальні права; на працю, страйк, відпочинок, соціальний захист, житло, на достатній життє­вий рівень, охорону здоров'я тощо.

До культурних конституційних прав відносять право на освіту, на свободу літературної, художньої, наукової й технічної творчості та інші.

Учител ь. Конституція України не тільки проголошує права і свободи, а й гарантує забезпечення їх державою. Держава бере на себе відпо­відальність забезпечувати права і свободи людини і громадянина, сприяти їх реалізації, охороняти і захищати. Свої права і свободи громадяни можуть захищати в суді.

У ч и т е л ь. Не тільки права дорослих потребують визначення й захис­ту. Складною Проблемою сучасного людства є також права дітей, оскільки, на жаль, життя, здоров'я, навчання, щастя дітей усього світу поки що недо­статньо захищені.   

   Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати. Але кількість нещасних дітей не зменшується. Сьогодні майже 250 млн дітей у світі животіють, займаючись тяжкою працею, жебрацтвом, пограбуванням. Близько 30 млн дітей не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб помирають більше 5 млн дітей. Набули поши­рення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересаджування органів.

В Україні три чверті дітей — це діти з хронічними захворюваннями. У нас з'явився новий тип дитини — «діти вулиці». Пояснюючи своє пере­бування на вулиці, діти зазвичай називають сімейні негаразди та небажан­ня відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3—4 класи, тобто початкову школу. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх зло­чинців, наркоманів, торгівців наркотиками, повій.

Міжнародне співтовариство започаткувало спробу спільної допомоги дітям. У 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. А 1989 році у Нью-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991р. Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 р.  в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. Згідно з Конвенцією, Україна у квітні 2001 року прийняла Закон «Про охорону дитинства».

Відповідно до статті 1 Конвенції про права дитини дитиною вважається кожна людина до досягнення І8-річного віку. Права дитини — це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Кожна дитина; незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров'я, має рівні права з усіма іншими дітьми.

Які ж спеціальні, додаткові права, що не мають дорослі люди, є в дитини?

6-й учень. Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює права громадянські (особисті), соціальні, культурні й політичні. Немає прав економічних, бо визнано, що дитина повинна  вчитись, а не працювати.

Головним завданням Конвенції є забезпечення дітям особливого піклу­вання та допомоги, надання необхідного захисту і сприяння сім'ї як основ­ному осередку суспільства та природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів, а особливо дітей. Конвенція визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточен­ні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю під­готовлена до самостійного життя в суспільстві'та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті ООН, а особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності

(ролік про права дитини)

7-й учень. Держави-учасниці Конвенції зобов'язалися забезпечити такі права дитини:

• право на життя, на виживання і здоровий розвиток;

• на ім'я та набуття громадянства;

• право знати своїх батьків і право на їх піклування; право на збереження індивідуальності;
• право не розлучатись з батьками всупереч їх бажанню;
• право на возз'єднання з сім'єю, що перебуває в іншій державі;
• право залишати будь-яку країну і повертатися у свою країну;
• Право на захист у разі незаконного переміщення та неповернення із-за кордону;
• право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань;
• свободу думки, совісті, релігії;
• свободу асоціацій та мирних зборів;,
• право на повну інформацію, що сприяє благополуччю дитини, право на користування послугами системи охорони здоров'я;
• право на охорону сімейного та особистого життя;
• право користуватися благами соціального забезпечення;
• право на освіту,
• право на захист від економічної експлуатації;
• право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень;
• право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільно­го позбавлення волі.

Учитель. Конвенцією проголошений принцип рівної відповідаль­ності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встановлено обов'язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав ди­тини.

Конвенція визнає й особливі права для дітей інвалідів, а також суспіль­но непристосованих дітей.

       Для здійснення міжнародного контролю за дотриманням прав дитини і виконанням зобов'язань, перебраних державами, було ство­рено Комітет з прав дитини ООН.

Якщо вам потрібна допомога або серйозна порада, якщо порушені ваші права, у нашому селищі ви можете звернутися до:

•    дорослих осіб, яким довіряєте;
•    соціального педагога школи;   
•    психолога у школі;
•    психологічної служби за телефоном довіри;
•    служби у справах неповнолітніх;
•    центру соціальних служб для молоді;
•    опікунської ради;
•    громадських організацій, що опікуються проблемами порушення прав дитини;
•    міліції за телефоном  102.