виховний захід "Захисти солов’їну – збережи Україну!"

Захисти солов’їну – збережи Україну!

Мета: поглибити знання учнів про рідну мову, українське слово та Україну; прищеплювати любов до рідного слова, батьківської землі; сприяти формуванню національної свідомості учнів; виховувати духовне багатство особистості, патріотичні почуття.

Обладнання: плакати з надписами про рідний край та мову, портрет Тараса Шевченка, українські рушники, проектор, відеофільм про Україну, Петра Яцика, рідну маму, мультимедійна дошка для показу слайдів, музичне оформлення.

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

(Тричі звучать позивні «Реве та стогне Дніпр широкий…», потім пісня «Україна» у виконанні Т. Петриненка, виходять ведучі.)

1-й ведучий

Здрастуй, Слов, українська мово,

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!

Слово – брила, слово – крила, диво,

У незнане зоряний політ.

Через мову щиро і правдиво

Одкривається весь білий світ!

2-й ведучий

Любо й мило людям щастя зичить,

Бачить, як сузір’я мов зорить,

Знати, як усім народам личить

Мовою своєю говорить!

Йди в тисячоліття, рідна мово,

До сердець і душ людських доходь.

Квітни калиново й барвінково,

Бо на те й благословив Господь!

1-й ведучий

Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова! Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини, без яких, як кажуть, нема України, а й із рідної, калинової, солов’їної мови!

2-й ведучий

Бути українцем – значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися! Ми милуємося красою рідної природи, пишаємося давніми традиціями і мудрістю предків, зберігаємо найбагатшу культурну спадщину. Бути українцем – значить щиро вірити в Україну, як вірив у неї геній народу Тарас Шевченко.

1-й ведучий

Українська мово! Скільки глибини у цих словах! Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі ставків.

2-й ведучий

Наша рідна мова! Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, бо ця мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає нашого народу!

( Учні виконують пісню «Тепла, як сонячна днина» (додаток 1).

1-й ведучий

Мова – це великий дар природи. У світі налічується близько трьох тисяч мов. І у кожного народу вона своя.

2-й ведучий

Наш народ створював свою мову віками, її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнано в усьому світі. 1928 року у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова посіла третє місце (після французької і перської).

 

 

1-й учень

Мова рідна з пісні та любові –

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінець терновий,

Птахом билась в клітці на замку,

Та з Парижу, з конкурсу на мови

Гордо йшла в лавровому вінку!

2-й учень

Із слова починається людина,

Із мови починається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина

Щебече соловейком на весь світ!

3-й учень

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна –

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна!

4-й учень

Моя земля, ці гори темнолиці

Навчили мови рідної мене

І підняли мене, немовби птицю,

Попід склепіння неба, тихе і ясне!

5-й учень

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для всіх нас – Україна!

(Перегляд відеофільму про Україну, її красу, символіку, музичний супровід. Звучить пісня «Є на світі одна країна…» (додаток 2).

 

1-й ведучий

Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’я. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова  веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому щорічно, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності і мови. У цей день бере початок перший етап Міжнародного конкурсу знавців рідної мови, який 2000-го року заснував канадський мільйонер, емігрант з України Петро Яцик.

2-й ведучий

Його життя – яскравий взірець рідному народові, Україні.

У 27 років він виїхав до Канади, наполегливо вивчав іноземні мови, відкрив за океаном українську книгарню «Арка». Потім селянський син з України зробив блискучу кар’єру: на канадській землі він став мільйонером. Коштом Петра Яцика народився Центр досліджень історії України. Найбільшої ж слави він зажив після перекладу і видання англійською мовою «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. Цей проект коштував меценатові 15 мільйонів доларів, але він дав можливість Європі дізнатися, що український народ – це велика європейська нація, що має тисячолітню історію та культуру.

1-й ведучий

Петро Яцик любив повторювати слова Конфуція: «Замість того, щоб цілий вік нарікати на темряву, краще засвітити бодай одну свічку – й на світі стане менше темряви!» знаючи упосліджений стан рідної мови на Україні, він вирішив втілити в життя новий проект – Міжнародний конкурс із рідної мови. Уже в травні 2001 року він вітав переможців конкурсу – дітей з України і тих, хто брав участь у Міжнародному святі української мови в Бразилії, Австралії, Канаді, США. Говорив про честь і обов’язок перед рідним народом, про повагу до своєї мови і землі.

 

 

 

2-й ведучий

Петро Яцик був переконаний: найбільше багатство людини – зроблене нею добро. За видатні заслуги перед Україною Петра Яцика було нагороджено орденом Ярослава Мудрого.

Міжнародному конкурсу з української мови судилися стати лебединою піснею мецената Петра Яцика. Звістка про його смерть надійшла з Канади, коли школярі і студенти готувалися до Другого конкурсу. Справу батька продовжила дочка Надія. Освітня фундація й надалі втілюватиме в життя мрію Петра Яцика.

(Переглдя відеофільму про Петра Яцика).

6-й учень

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розриє і покаже,

Як правильно на світі жить!

7-й учень

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить,

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

 

 

8-й учень

Бережімо природу і мову,

Щоби справжніми бути людьми.

Пісню мами, її колискову,

Що уперше почули дітьми.

Все робіть, щоб річки не міліли,

І ліси хай піснями звучать.

І щоб мовою рідною вміли

Україну свою оспівать!

9-й учень

Як довго ждали ми своєї волі слова!

І ось воно тепер співа, бринить.

Бринить, співає українська мова,

Чарує, тішить і п’янить!

10-й учень

Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсяк час звучи.

Говориш ти – говорить Україна.

О рідне слово, більше не мовчи!

11-й учень

Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край!

(Лунає пісня «Наша мова» (додаток 3).

1-й ведучий

Пречиста блакить ясніє у безмірній високості. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб. Ні немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов.

2-й ведучий

Подивімося на небо і полиньмо думкою, як у тій чудовій пісні, аж до сонця і зірок. І погляньмо на нашу трепетну землю. І тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, що нагадує собою серце, - Україна!

(Звучить мелодія народної пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють», хлопець і дівчина в національних костюмах ведуть зі сцени діалог).

Дівчина

Ти скажи мені, козаче,

За що мене любиш?

Чи коли зустрінеш іншу,

То мене забудеш?

Хлопець

Як за що тебе я люблю,

Мила Україно!

За твою красу і вроду.

Пісню солов’їну!

Дівчина

Але ж я поміж дівчат

Сріблом не багата.

Хіба рушників доволі

Та чепурна хата.

Хлопець

Ну ж бо, люба Україно,

Тим ти не журися,

На свою природну вроду

Лишень подивися.

Не коштовними скарбами

Твоя повна скриня.

Та багата ти руками,

Добра господиня.

Хіба може бути краще

Щось за твою вроду.

Мудрість, душу, силу волі,

Що в твого народу?

Лиш тебе я, Україно,

Люблю й поважаю,

Бо другої в цілім світі

Кращої немає.

Так тебе усю одразу

Хочу обійняти

Й про свою любов до тебе

Світу розказати.

Дівчина

Але ж в мене шлях тернистий,

Нелегка дорога…

Хлопець

А за те ти не журися,

За те прошу Бога.

Разом нам – ніщо не лихо,

Разом – на край світу,

Аби лишень мати змогу

І тебе любити!

Разом

Хай же сонце нам осяє

Шлях до зір далеких,

Доля наша хай літає

На крилах лелеки.

Нехай щастя стука в двері

Кетягом калини

Хлопець

А я завжди з тобою буду. Мила Україно!

(Звучить пісня «Веселкова» у виконанні учнів).

1-й ведучий

Перші поняття про мову, про щастя , добро, ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. Усе починається з мами, з її перших слів, що почує дитина.

2-й ведучий

Любов до рідного краю, до рідної мови йде від мами. У її ніжних обіймах – ласка, любов. Світ добра, краси і справедливості. З мовою матері виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи і просто мудрі люди.

1-й ведучий

Тут пісня для мами лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

2-й ведучий

І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий води,

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди!

(Перегляд відеофільму «Для рідної матусі»).

12-й учень

Немов на крилах швидко плине час,

Його осмислити ми навіть не всигаєм.

Лишає заповіти свої нам

Історія й в літописи пірнає,

За нею вирієм спливають наші дні

І, дивлячись в твоє високе небо,

Я не питаю, що дала мені,

Аналізую, що зробив для тебе.

13-й учень

Твоїм приблудою не хочу бути я,

Тобі я гідним хочу бути сином,

Я всім скажу: «Оце – моя земля!

Оце – мій край! Моя це батьківщина!»

Зігріє сонце землю навесні

І ти, тендітна, наберешся сили,

Розквітнеш ти, і задзвенять пісні

Й звитяжно над просторами полинуть!

14-й учень

Без сумніву, я знаю, буде так.

І вирушать прийдешні покоління

Із разумом і силою в руках,

І при несуть на твій вівтар сумління.

Тоді почують навіть і зірки,

Бо голоси мільйонів воєдино

Із тими, що лунають крізь віки,

Промовлять гордо: «Це моя країна!»

15-й учень

Ми – українці! Нація Тараса.

Ми – Сагайдачні і Кармелюки.

Коли з’явились – невідомо часу.

Ми древні, як земля і як віки.

Нас мордували, нас тягли до плахи,

Немало потекло кривавих рік,

Хотіли заполячити нас ляхи,

А росіяни зрусити навік!

Та все даремно. Знову ми і знову

Всміхались долі в зоряне вікно.

Залишились і ми, і наша мова,

Настояна на сонці, як вино!

16-й учень

Ця мова може світ зачарувати,

В ній все – і грім, і шерехи гаїв,

У неї, мабуть, вчилися співати

Не тільки українські солов’ї.

І тому їй не зникнути ніколи,

А підкоряти щирістю світи.

Ми живемо. І нас не подолати,

Не покривити наші язики,

Бо є Шевченки майже в кожній хаті,

Є Сагайдачні і Кармелюки.

1-й ведучий

Наша рідна Україна живе. Вона цвіте калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов’їним голосом і говорить своєю рілною мовою!

2-й ведучий

Захисти солов’їну – збережи Україну! Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до духовної і культурної спадщини нашої Батьківщини. І буде вона Велика, а з нею Великими будемо й ми.

(Дівчина в національному вбранні декламує поезію В, Баранова «До українців!»).

 

 

 

 

Додаток 1

Тепла, як сонячна днина муз. М. Ведмедері, сл. В. Кленца

Тепла, як сонячна днина, Добра, неначе весна, Мова віків України, Казка її чарівна.   Мова – усміхнена квітка, Радість весела, дзвінка. Гарна, як небо улітку, Ніжна, як пісня струмка.   Мова – джерельна криниця, Райдужно-сонячний цвіт. Це українська зірниця, Що зачаровує світ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Є на світі одна країна

Ти шляхом праведним, святим Йшла до волі, Україно. Ти перед ворогом своїм Не ставала на коліна. Ти до омріяних зірок Йшла крізь терна. (Двічі) Ти в душах сіяла добро, Наче зерна. (Двічі) Приспів: Є на світі моя країна, Де червона цвіте калина. Гори, ріки і полонина – Це моя Україна. Є на світі моя країна, Найчарівніша, як перлина. В моїм серці вона єдина. Це моя Україна.   Де б я на світі не була – Ти зі мною, Україно. Ти – моя мати, що дала Мені мову солов’їну. Тут я пила із джерела Чисту воду. І до рання Тут я п’яніла без вина В ніч медову від кохання. Приспів.

Додаток 3

Веселкова муз. О. Жилінського, сл. О.Кононенка

Про калину пісня лине До неба злітає. Гей, родино, Україна Веселкою грає. Синє небо обіймає Золоті роздоли. Нас чекає, зустрічає Веселкова доля. Приспів: Хай у кожному серці, Наче сонячна мрія, Заспіває веселка На добро і надію!   Понад цвітом-дивоцвітом Веселка іскриться. Будем дбати, шанувати Прадавні криниці, Ярославові поради, Кобзареве слово, Честь козацької громади, Солов’їну мову.