Виховний захід "Життєві уроки Григорія Савича Сковороди"

Про матеріал

Літературно-музична композиція "Життєві уроки Григорія Савича Сковороди" приурочена 295-річчю від дня народження відомого українського письменника, педагога, просвітителя, демократа та мандрівного філософа

Перегляд файлу

Літературно-музична композиція

«Життєві уроки Григорія Савича Сковороди»

 

Ведучий 1. Увага! Розпочинаємо літературно-музичну композицію «Життєві уроки Григорія Савича Сковороди», приурочену 295-річчю від дня народження видатного українського письменника, педагога, просвітителя, демократа й мандрівного філософа.

Відео «Сенс життя. Вірш «Ви пишаєтесь тим, ким ви є?»

Ведучий 1. Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому п′ятсот книг з історії. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через двадцять років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер всього п′ятдесят томів, але цар був уже занадто старий, щоб прочитати стільки товстих книг, і знову відіслав мудреця.

Ведучий 2. Пройшло ще двадцять років, і сивий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертному одрі й у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства одним рядком: «Людина народжується, страждає і помирає».

Ведучий 1. Для чого людина приходить на світ? Який сенс у цьому? Відповіді на ці питання шукали люди у всі віки, у всі часи. Сьогодні ми спробуємо на них відповісти.

Інсценізація. Зустріч друзів «Сенс життя».

Учень 1. Як ти думаєш, Захаре, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?

 Випускник 1. Переконаний, що може. Усе залежить від характеру людини, її вольових зусиль. А для цього треба вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...

Учень 2. А чи справедливе, на твою думку, твердження: «Моє життя, як хочу, так і живу»?

Випускник 1. Думаю, що потрібно пам′ятати, що живемо серед інших людей, поважати їх право на життя...

Учениця 1. Юрко, а що для тебе складніше й важливіше – будувати життя чи пристосовуватись до нього?

Випускник 2. Звичайно, складніше й важливіше будувати життя, а пристосовуватись – легше та простіше, але це нецікаво...

Учениця 2. Чи хотів би ти  стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»?

Випускник 2. Напевно, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи один одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров′я та великого щастя.

Учень 3. А який зміст, Захаре, ти вкладаєш в поняття «Жити щасливо»?

Випускник 1. Для мене «жити щасливо» – це коли тебе поважають люди, коли в тебе є вірні друзі, коли на землі панують любов і злагода між людьми...

Учень 4. Як ти, Юрко, вважаєш, який слід повинна залишити людина на землі?

Випускник 2. Зараз усе зрозумієте, коли я вам розповім притчу. Слухайте.

Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», — думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.

Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.

Прийшла старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима — ніхто не пам’ятає такого.

— Що ж ти лишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід. — Є в тебе син чи дочка?

— Немає в мене ні сина, ні дочки.

— Може, ти дуба посадив?

— Ні, не посадив я дуба...

— Може, ти поле випестував?

— Ні, не випестував я поля...

— То, мабуть, ти пісню склав?

— Ні, й пісні я не склав.

— То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам’янілий, відбиток хлопчикової ніжки.

— Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік. — Але цього ж мало, дуже мало...

Не так треба жити...

Учень 5. Тепер зрозуміло.

 

Ведучий 1. Всі ми хотіли би бути щасливими, і кожен вкладає в це поняття свій сенс. Для когось щастя - це вдалий шлюб, кар'єра, успіх, гроші, багатство. Для когось – любов, свобода, спокій. Іноді, щоб стати щасливими, ми проходимо довгий і болісний шлях випробувань і помилок. Але існує думка, що «Бог зробив потрібне нам неважким, а важке – непотрібним». Іншими словами, все що нам потрібно, дається легко!

Ведучий 2. Автор цієї ідеї написав Біблію. А поглибив і повторив її, розвинувши в своїх байках і філософських трактатах, відомий філософ-мандрівник Григорій Сковорода.

Презентація про Григорія Сковороду.

Ведучий 1. «А як же муки любові, страждання вибору, трагічні пошуки свого місця в світі?» – запитаєте ви. Адже практично всі люди проходять через це, поки не зрозуміють чогось про себе і своє життя.

Ведучий 2. Все наше життя – це безперервний шлях проб і помилок, урок, що не припиняється ні на хвилину, і в результаті ми повинні навчитися бути щасливими – іншого завдання у нас немає.

Ведучий 3. Але як казав той же Сковорода, "найкраща з помилок – та, яку допускають при навчанні". Що ж ми, врешті-решт, повинні витягти з цих нескінченних життєвих уроків?

 Ведучий 4. На думку, філософа, який відмовився від благ і жив у щасті усвідомлення себе та істини, головні уроки полягають в тому, що:

Світом править Любов.

Немає більшої радості, ніж жити за покликанням.

Все, що нам потрібно, дається легко і знаходиться всередині нас.

Ведучий 1. Якби ми спробували перевести ці, виявляється, всім нам відомі формули на звичайне людське життя, то безліч проблем і страждань просто випарувалися б. Тому що ми шукали б не чудес, не палаци та хороми, не шмаття і не титули, ми шукали б те, що дається легко. Що це? Давайте спробуємо розібратися.

Виконання пісні «Човен».

Інсценізація «Про любов».

Учень 1. Напевно, ви зараз скажете, що у кожної людини своє розуміння любові. Безумовно. Хтось думає, що любов обов'язково супроводжує якесь запаморочення, палке бажання, божевілля, викид гормонів, страждання, сумнів, сльози і таке інше... Кому що ближче.

Учень 2. Наслідуючи Григорія Сковороду, спробую припустити, що Любов і страждання – речі несумісні, тобто взаємовиключні. Любов не може приносити страждання, в іншому випадку, це не любов, а залежність, хвороба, отруєння, прояв комплексів і т. ін.

Любов  це сонячне світло, дихання, серцебиття, посмішка – це те, що дається нам легко і йде з глибини серця.

Відео. Вірш «Любов – це гарно. Я читав».

Монолог. Лист коханому.

Привіт у далеку країну іншого континенту! Сьогодні мене обіймає дощ, а ще вчора це були теплі сонячні зайчики. Зараз ти візьмеш стареньке крісло і прочитаєш мій лист кохання. Невпевнена, чи вистачить слів розказати про стан душі, який існує тепер. Тому зручніше сідай і слухай, як вітер заспіває колискову мелодію і вії закутає теплий сон. Там буду я, щоб оберігати нас від тиші; там будеш ти, щоб цілувати уста та витирати дрібний дощ з мого обличчя; там буде щастя, розмальоване мереживними нитками павутиння. Нехай усі говорять, що відстань руйнує почуття. Не вір їм! Бо все, що зараз є - не примара. Ніхто з тих, хто це сказав, не міг чути стукіт серця у темряві дня, ніхто не бачив, як світиться і палає моя любов, ніхто не відчував щемливого болю розлуки з тобою. Всі мовитимуть – божевілля на руках моїх снів. Немає нічого неможливого в цьому житті! Сьогодні я вдячна тобі за щирість у словах, речах, діях. Вдячна твоєму серцю, що воно ще спроможне відчувати стукіт і бачити неможливе. Я намалюю тобі стежку додому, принесу кришталь гір та солодкий водоспад, щоб ти знав, що допоки це є, я чекатиму тебе. Бо допоки життя є і лунає пісня, доти живе людина. Я КОХАЮ ТЕБЕ і чекаю, як трава дощу, як птаха неба, як квітка сонця. Я бажаю тобі відчути спокій, забути тишу та чути лише сміх і радість мого тепла. ТИ КОХАЄШ І НАЙ ХТО, ЩО ГОВОРИТЬ, ТА МИ БУДЕМО РАЗОМ, ПРОСТО ВІР МЕНІ!

Учень 3. Коли ми говоримо, що нам добре поруч з цією людиною, що ми щасливі від її присутності, що ми хочемо радувати її і робити щасливою легко і невимушено просто від повноти душі – це і є любов. Вона нікуди не зникає і не проходить. Іноді, як сонце, вона може сховатися за хмару, але завжди повертається знову.

Учень 4. Любов є Бог, а Бог є Любов. І знаходиться він в нашому серці. Тому наше щастя теж там – не в качці, не в яйці, не десь в Америці, не в якомусь чарівному принці, не в казковому палаці (котеджі або віллі) – воно завжди з нами, всередині нас – в нашому серці. Але слід пам'ятати, що "любов виникає з любові; якщо хочеш, щоб тебе любили, сам перший люби" (Г. Сковорода)

Пісня. «Місця щасливих людей».

Інсценізація. «Про покликання».

Учень 1. Багато людей сердяться, коли хтось починає говорити їм про їхнє покликання. Буває так, що за все своє життя людина так і не навчилася розуміти, в чому її призначення на цій землі, навіщо вона тут, у чому її покликання, талант.

Учень 2. Найстрашніша річ в житті, на мій погляд, коли людина, покликана бути великим математиком, пече торти, а полководець, – зводить дебети і кредити. Тобто займається не своєю справою. А між тим, головним джерелом нашого щастя є справа нашого життя, яке ми робимо легко, із задоволенням, радістю і любов'ю.

Інсценізація байки «Бджола та Шершень».

Шершень: Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

Бджола: Ти поважний дурень, пане раднику,— відповіла Бджола.— Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

 

Учень 1. Сила: Шершень — це образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться.

Учень 2. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо цей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?..

 Учень 1. Погляньте на життя блаженної натури і навчіться. Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла.

Учень 2. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом.

Учень 1. Але ж розкусити треба, що то значить - жити за натурою.

Учень 2. Про це сказав древній Епікур таке: "Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним".

 

Ведучий 1. Як бачите, знову Любов. Тільки тепер любов до справи. Як визначити, твоє це чи не твоє? Найчастіше наша справа сама нас знаходить, ніби тягне і кличе туди, де ми повинні бути. Про те, що "це наше", знає, знову ж, Серце.

Ведучий 2. У кожного з нас унікальна доля, подарована нам Богом. Припиніть порівнювати себе з іншими. Не намагайтеся повторити успіх сусіда. Ви унікальні. Будьте собою. Вибирайте свій шлях назустріч щастю.

Ведучий 3. Але часом ми глухі до голосу серця і слухаємо чужими вухами. Ми вступаємо не в ті вузи, розбудовуємо не свою кар'єру, м'яко кажучи, займаємося дурницями. А за великим рахунком, витрачаємо своє життя у важкому, трагічному і зовсім не потрібному для щастя труді. Головний принцип пошуку свого покликання – людина повинна робити те, що їй дається легко, з мінімальними зусиллями.

Ведучий 4. Коли вона це вгадає і рушить цим шляхом, далі будуть ускладнення, різні завдання, труднощі, перепони, покликані огранувати алмаз, щоб він засяяв. Це будуть завдання на потоншення, поглиблення і вдосконалення, щоб талант людини досяг максимально можливих для нього висот саме в тій сфері, до якої лежить її душа, серце і любов.

Ведучий 1. Не обманюйте себе.

Ведучий 2. Не забивайте голову формулами успіху, прийнятими в суспільстві. Тому що ці перегони в кінцевому результаті не зроблять вас щасливим, але примножать ваші печалі.

Ведучий 3. Досягніть меншого, ніж інші, але нехай це буде саме ваше. Те, що колись давалося вам легко.

Відео. Кузьма Скрябін про життя.

Інсценізація. «Про пізнання себе».

Учень 1. Багато філософів і мудреців давно зрозуміли, що наше щастя не за морями, воно всередині нас. Пізнавши себе, ми пізнаємо цілий світ. Але ми так мало знаємо про самих себе, тому що все своє життя тільки те й робимо, що дивимося на інших: порівнюємо, засуджуємо, заздримо, критикуємо. І забуваємо про те, що тісно пов'язані один з одним найтоншими нитками зв'язків.

Учень 2. Світ, як говорив все той же Григорій Сковорода, ніби великий годинниковий механізм, всі частини якого пов'язані між собою і кожна виконує свою обов'язкову, необхідну, "рідну" (або споріднену, якщо точно цитувати філософа) роль. І людина повинна зрозуміти себе, дізнатися цю свою роль і виконувати її якісно, щоб весь механізм працював справно.

Читець.

Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя;
Але щасливіший, хто вміє користуватися ним.
Не досить знайти здорову їжу й напій,
Якщо смак твій зіпсований хворобою;
Не досить сяяти світлові денного сонця,
Якщо світло голови затьмарене.
Діяльна бездіяльність збільшує наші сили;
На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя.
Але те, чого прагнеш, з тобою:
Воно, друже, — всередині тебе,
Якщо ти задоволений долею, будеш спокійний.
Не той щасливий, хто бажає кращого,
А той, хто задоволений тим, чим володіє.

Учень 3. Коли людина знаходить себе, своє місце серед деталей цього живого механізму – досконалої біологічної вселенської конструкції – вона пізнає свою природу, своє єство, своє призначення і відчуває найбільше щастя бути частиною всеосяжного божого або людського промислу. Бути частиною Всесвіту.

Відео «Ти - особистість».

Учень 1. Щоб пізнати себе, треба пізнати світ, що не обов’язково означає навколосвітню подорож. Це бачити вчинки інших, зрозуміти свої пріоритети, вчитись на свої та чужих помилках, вміти виправлятись, багато читати. Людина, яка розуміє себе, може легко вдосконалюватися та розуміти інших людей, навколишній світ.

Учень 2. Любіть себе, прислухайтеся до свого серця, робіть, те що вам близьке до душі і ви обов’язково пізнаєте своє «Я» , адже основне завдання людини – знайти себе, вміти допомагати іншим і бути щасливим. Ось вам знову Любов, Серце. Універсальні провідники людського щастя.

Учень 3. І все це намагався донести до своїх сучасників великий безсрібник, філософ-мандрівник Григорій Сковорода ще двісті п'ятдесят років тому. І я йому чомусь вірю. А ви?

Відео «Як стати впевненим у собі».

Ведучий 1. Людина – частина природи, а у природі, як відомо, бувають день і ніч, ясні дні і похмурі, приливи і відпливи, весна, літо, осінь, зима.

Ведучий 2. Так як і кожна пора року прекрасна по-своєму, так і кожний етап людського життя – дитинство, юність, зрілість і навіть старість мають чудові моменти.

Ведучий 3. Дитинство – безтурботність, юність – окриленість, зрілість – прихід поміркованості, пора набуття життєвого досвіду. Найбільш непривабливою для кожного з нас здається старість. Але ж і вона по-своєму обдаровує людину мудрістю, розумінням справжніх людських цінностей: доброти, чесності, щирості, справедливості.

Ведучий 4. Пам′ятайте, що кожен ваш прожитий день творить книгу життя. Нехай же сторінки у ній будуть світлі, чисті і прекрасні. Цінуйте життя, творіть, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.

Читець.

Не забувай ні на хвилину свого призначення, Людино!

Бо якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.

Бо як забудеш – всохнуть ріки, на світ народяться каліки,

А опромінені тополі підуть собі степами голі.

Бо якщо станеш забувати, тоді себе не врятувати,

Бо віра вмре, надія згасне, своє ім′я забудеш власне.

Забудеш ім′я свого роду, і ім′я батька і народу,

Забудеш знати і уміти, і рідну мову розуміти.

ЖИТТЯ - ЦЕ МИТЬ, ЗУМІЙ ЙОГО ПРОЖИТИ.

Читець.

Час летить так безупинно,

Що завгодно статись може,

То ж не пропускай хвилини,

Гідно день прожий ти кожен.

Кожен бачив, як весною

Все навколо розквітає,

Сонце світить над тобою,

Кожен день попереджає – час летить.

Є навколо нас багато

Тих, хто істини глаголять.

Але пам′ятати варто

Істини, які говорять – час летить!

Покоління швидкоплинні, молодь йде.

Відходять старші.

Щастя не бува постійним.

Біль – приходить і відходить – час летить!

Але ми в житті своєму

Мислимо, і тим живемо,

Нам життя підкине тему –

Аксіому? Теорему? – Час летить!

Як за рішення візьмусь я,

На годинник подивлюся –

Стрілочки біжать по кругу,

Ніби теж попереджають – час летить!

Час летить, летить невпинно,

Все, що має бути, буде,

То ж не пропустіть хвилини,

Проживіте їх достойно,

Пам′ятайте, що ми – люди!

Час летить...

Відеокліп «Жити» (співають усі учасники заходу).

Ведучий 1. Наш виховний захід завершується. Сподіваємося, що ви зрозуміли головне, що можна сказати словами:

Давайте залишатися Людьми,

Бо це мистецтво – щонайвище в світі.

 

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
15 лютого
Переглядів
214
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку