Презентація. Шевченко. Останні роки життя.

1857 рік 21 липня. Шевченко одержав повідомлення про звільнення з солдатчини.

Т. Шевченко на пароплаві повертається із заслання.

Прибувши до Нижнього Новгорода, довідався, що йому заборонено в'їзд до обох столиць. Доброзичливий медик засвідчив хворобу Шевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньому Новгороді.

Над Шевченком встановлюється таємний поліцейський нагляд. До Шевченка з Москви приїхав М. Щепкін.

За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава".

“Вами, Катерино Борисівно,я любуюсь,коли бачу вас на сцені”КАТЕРИНА ПІУНОВА

Одержавши дозвіл на проживання в столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.

27 березня Шевченко прибув до Петербурга. Жив поет спочатку в Лазаревського, а потім в Академії мистецтв, у відведеній йому майстерні.

Російські та українські передові діячі культури радо вітають Шевченка. Працює над гравюрами. Написав вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»). Опрацьовує свою невольничу поезію. Пише вірш «Я не нездужаю, нівроку», виконує ряд портретів. Фотографія А.І. Деньєра, 1858 р.

 У цей час у Петербурзі засновується українське товариство «Громада», в якому найактивнішими були П. Куліш та М. Костомаров. Підтриманий багатими українськими поміщиками Тарновським і Ґалаґаном, Куліш заснував у північній столиці друкарню для видання українських книжок. Однак найбільшим досягненням петербурзької «Громади» став щомісячний публіцистичний та літературно-художній часопис «Основа» (1861-1862). Кожне число починалося новими поезіями Шевченка.

Громада займалася також організацією народних шкіл в Україні, створенням підручників рідною мовою.

Активну участь у всіх цих справах брав Шевченко. Він уклав “Букварь южнорусскій”, що призначався для недільних шкіл (книга вийшла після смерті поета в 1861 році).

У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів. На початку 1859 року вийшла збірка "Новые стихотворения Пушкина и Шевченко".

В травні 1859 року Шевченко одержав дозвіл виїхати в Україну. За поетом встановили суворий таємний нагляд. Шевченко кілька днів жив у Кирилівці, бачився з рідними. В цей період він написав чимало поезій та малюнків.

Поет мав намір купити недалеко від с. Пекарів ділянку землі, щоб збудувати хату й оселитися в Україні.

15 липня поблизу с. Прохорівки його заарештували. Згодом поета звільнили, але наказали виїхати до Петербурга. 7 вересня 1859 року він прибув до Петербурга. 

1860-й рік був дуже значимим у житті Тараса Шевченка. Восени того року вийшов „Кобзар”.

2 вересня 1860 року винесена постанова Ради Петербурзької Академії мистецтв про надання Шевченкові звання академіка. Шевченко одним із перших художників у імперії був удостоєний звання академіка гравюри.4 вересня 1860 року відбулися урочисті збори Петербурзької Академії мистецтв. Тут Тараса Шевченка проголошують академіком-гравером. Дослідники пишуть, що в Академії за манеру виконання робіт Тараса Шевченка називали руським Рембрандтом. Митця з відомим голландцем пов’язувало, як схожість смаків так і манера передачі світлотіні в роботах.

Тарас Григорович почував себе погано з осені минулого року. 23 листопада, зустрівшись у М. М. Лазаревського з лікарем Барі, він особливо скаржився на біль у грудях.

Лікар, вислухавши груди, радив Тарасові Григоровичу поберегтися. Відтоді здоров’я його погіршувалося з дня на день. Січень і лютий просидів він майже безвихідно в кімнаті, зрідка тільки відвідуючи близьких знайомих.

У суботу, 25 лютого, в день іменин покійного, перший відвідав хворого Лазаревський і застав його у страшних муках. Після того приїхав Барі. Вислухавши груди, лікар сказав, що водянка перекинулась у легені. Муки страдника були невимовні; кожне слово коштувало йому страшних зусиль. 

Майже всю ніч провів він сидячи на ліжку, упершися в нього руками; біль у грудях не давав йому лягти. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, що були внизу, не озивався.

О п’ятій годині він попросив служника зробити чай і випив склянку з вершками. «Прибери ж ти тепер тут, — сказав Тарас Григорович служникові, — а я зійду вниз». Зійшов Тарас Григорович у майстерню, охнув, упав, і о пів на шосту нашого дорогого, рідного поета не сталої.

10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі у віці 47-и років пішов з життя Тарас Григорович Шевченко, символ української національної ідеї, творчість якого заклала основи сучасної української літератури.

Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошено промови українською, російською та польською мовами. 28 лютого поета поховали на Смоленському кладовищі.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі зробив більше, ніж десять переможних армій». І. Я. Франко

«Він був більше ніж українцем – він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше ніж поетом – він був безстрашним борцем за права й волю людей». Ліндон Джонсон, президент США . Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку у Вашингтоні

Григорій Честахівський - близький друг Тараса після повернення з заслання, а також розпорядник його похорону, а згодом і перепоховання.

Чорнильниця поета

Мольберт художника, фарби

…Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах,І ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах…

Брати Т. Шевченка – Йосип і Микита. ІІ пол. ХІХ ст.

Родичі Т. Г. Шевченка біля пам’ятного знаку «Тут була хата Т. Шевченка. Керелівка». Листівка. 1910-ті рр.