Використання активних методів навчання на уроках вивчення синтаксису складного речення

Безкровна Катерина Олексіївна,

учитель вищої категорії української мови та літератури

Комунальної організації (установи, закладу) "Шосткинської гімназії

Шосткинської міської ради Сумської області"

ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ВИВЧЕННЯ СИНТАКСИСУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

Формування активного навчання – один із засобів розвитку пізнавальної діяльності учнів. Застосування на практиці проблемного й розвивального навчання призвело до виникнення методів, що одержали назву «активні». Це дає підстави стверджувати, що «активний» розуміється як ініціативна позиція суб’єкта, якому адресовані певні дії чи пропозиції. Отже, «активний» здатний до взаємодії, діалогу, такий, що може перебувати в режимі бесіди з ким-небудь (учителем, іншими суб’єктами навчального процесу) або чим-небудь (комп’ютером). Використання методів активного навчання призводить до діалогізації навчального процесу, під час якого здійснюється взаємодія учителя й учня, учня й учня, відбувається процес занурення у комунікацію. Використання методів активного навчання на уроках української мови забезпечує розвиток міжособистісної взаємодії суб’єктів навчання в режимі учитель - учень, учень - учитель, учень - учень, це призводить до ефективної реалізації мети й завдань уроку, має значний комунікативний і виховний потенціал.

Ґрунтовні наукові засади методів активного навчання почали розробляти в другій половині 60-х та на початку 70-х років у дослідженнях психологів і педагогів. Розвиток активних методів навчання розглядається в працях І. Лернер, А. Матюшкін, М. Махмутов та ін. Велику роль у становленні й розвитку активних методів навчання відіграють праці А. Вербицького, В. Лозової, В. Комарова та ін.

Активне навчання являє собою таку організацію й ведення навчального процесу, яке спрямоване на всебічну активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови за допомогою  комплексного використання методів активного навчання.

Активні методи навчання – це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі опанування матеріалу, коли активними є не лише учитель, а й учень . База таких методів – це спілкування, діалог, основою якого є вільний обмін думками щодо напрямів розв’язання певної проблеми. Діалоги вирізняються високим рівнем активності учнів.

Виділяють такі характерні ознаки активного навчання : цілеспрямована активізація мислення учнів під час розв’язання практичних завдань; підвищена мотивація учнів на уроках української мови; інтерактивний характер, а саме: постійна взаємодія суб’єктів навчальної діяльності, вільний обмін думками в умовах створеної ситуації. Щодо пізнавальної активності, то це – прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до рішення завдання (проблеми), бажання самостійно здобувати знання, формувати в учнів критичний підхід до думки інших і наявність власних думок . Отже, безпосереднє залучення учнів в активну навчально-пізнавальну діяльність у ході навчального процесу пов’язане насамперед із застосуванням прийомів і методів, що узагальнено названі активними методами навчання.

У курсі навчання української мови в загальноосвітній середній школі важливе місце належить синтаксису, оскільки в синтаксичному ярусі мовної системи (реченні як найменшій комунікативній одиниці) знаходять найповніше вираження всі мовні одиниці інших рівнів, зокрема фонетичного, словотвірного, семантичного, морфологічного, стилістичного, набувають функціональної довершеності й логічної оцінки засоби мови і мовлення. В організації неперервної мовної освіти синтаксис має вершинний характер, підпорядковуючись визначальним функціям мови – комунікативній і когнітивній. Реалізація комунікативного, соціально-перцептивного та інтерактивного аспектів  спілкування, передача потрібної для суб’єкт-суб’єктної діалогічної (полілогічної) взаємодії інформації залежить не тільки від активного словникового запасу мовця, але й від опанування синтаксичної будови мови як засобу спілкування, від оволодіння закономірностями сполучуваності слів і побудови речень, виражальними можливостями різних синтаксичних структур та вміння комунікативно доцільно користуватися ними в різних мовленнєвих ситуаціях. Отже, учитель, працюючи з учнями, відповідно до програмових вимог, формує в них необхідні  знання, уміння та навички, застосовуючи різні форми та методи. Розглянемо питання про доцільність та ефективність використання на уроках вивчення синтаксису складного речення у 9 класі активних, тобто інтерактивних методів навчання.

Інтерактивні технології розділяють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

1.               Інтерактивні технології кооперативного навчання (робота в парах; ротаційні трійки; два – чотири – всі разом; карусель; робота в малих групах; діалог; синтез думок; спільний проект; пошук інформації; коло ідей; акваріум).
2.               Технології колективно- групового навчання (обговорення проблеми в загальному колі; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм; навчаючи – учусь; ажурна пилка( «Мозаїка»); аналіз ситуації; вирішення проблем; дерево рішення).
3.               Технології ситуативного моделювання (стимуляційні або імітаційні ігри; спрощене судове слухання; громадське слухання; розігрування ситуацій за ролями).
4.               Технології опрацювання дискусійних питань (метод прес; займи позицію; зміни позицію; дискусія; дискусія в стилі телевізійного ток-шоу; дебати).

На уроках вивчення синтаксису складного речення у 9 класі слід використовувати різні інтерактивні вправи.  Оскільки у попередні роки навчання методика застосування групової роботи впроваджувалася поетапно, то учні вже навчені працювати у складі малої групи, адже відбувалося поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових. Учні мали можливість у роботі в групі виконувати різні ролі: партнерів, що вчаться співробітництва, учасників, які шукають альтернативне вирішення проблеми, мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами, співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову, експертів, що аналізують проблему, друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють. Отже, у дев’ятикласників цілком сформовані необхідні уміння та навички для виконання кейс-завдань.

Кейс-метод відомий у вітчизняній освіті як метод ситуативного вивчення на конкретних прикладах. Грамотно виготовлений кейс провокує дискусію, прив’язує учнів до реальних фактів, дозволяє змоделювати реальну проблему, з якою, можливо, доведеться зіштовхнутися на практиці в майбутньому. Крім того, кейси розвивають аналітичні, дослідницькі, комунікативні навички, виробляють уміння аналізувати ситуацію, планувати стратегію і приймати управління. Звичайно, кейс-метод не принесе користі, якщо його відірвати від решти навчального процесу. Він має застосовуватися нарівні з іншими методами викладання.

Методичною метою застосування кейс-методу може бути й ілюстрація до теорії, і чисто практична ситуація, і їхнє поєднання. Однак у будь-якому випадку мета має бути вагомою, щоб робота з кейсом зацікавила учнів. Цьому сприятиме напруженість ситуації, описаної в кейсі, конфлікт, навіть драматичність, що вимагають прийняття швидкого рішення.

Кейс має містити дозовану інформацію, яка дозволяла б учням швидко зрозуміти суть проблеми та надавала б усі необхідні дані для її вирішення.

Під час розв’язання кейса учень не тільки використовує отримані раніше знання, а й виявляє свої особисті якості, зокрема уміння працювати в групі, а також демонструє рівень бачення ситуації.

Кейс метод поєднує в собі метод проектів, рольову гру, ситуативний аналіз, мозковий штурм, дискусії та інші. При вирішенні проблеми корисним є спільна діяльність, яка дозволяє всім учням повністю осмислити і засвоїти навчальний матеріал, додаткову інформацію, а головне – навчитися працювати колективно і самостійно.

Навчальний матеріал подається у вигляді проблем – кейсів, а знання здобуваються у результаті активної і творчої роботи: самостійної мотивації, збору необхідної інформації, її аналізу з різних поглядів, висування гіпотези, висновків, самоконтролю процесу отримання знань і його результатів.

Інтерактивні методи навчання мають значний потенціал для формування комунікативної, мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетенції учнів. «Ці методи орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, у якій учасники процесу взаємодії більш мобільні, відкриті й активні» [3]

На першому уроці вивчення складного речення, його ознак у порівнянні з простим доцільно застосувати метод «Мозковий штурм».

Протягом 2–3 хвилин учні повинні записати у зошитах все, що знають про речення. Запис потрібно робити у вигляді  плану, тез, питань.

Учні по черзі зачитують по одному визначенню. Наприклад:

1. Речення – це основна синтаксична одиниця, що виражає закінчену думку, яка повідомляється як реальна або як бажана чи можлива за певних обставин.

2. За будовою речення бувають прості і складні.

3. За метою висловлювання речення поділяються на розповідні, питальні, спонукальні.

4. За наявністю чи відсутністю другорядних членів речення поділяються на поширені та непоширені.

5. Граматичною основою речення є підмет і присудок .

Активізації розумової і пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови, у тому числі і на уроках засвоєння синтаксису, сприяє використання інтерактивних методів навчання, в основі яких лежить підвищення ефективності навчального процесу. Для усвідомлення змісту нового матеріалу часто використовують інтерактивний прийом «Навчаючи – учуся». Як зразок, фрагмент уроку української мови у 9-му класі.

Тема: «Складне сполучникове та безсполучникове речення».

1. Роздаються картки, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня. Учні кожної пари отримують різні картки. Один – картку з теми «Складне сполучникове речення», а другий – з теми «Складне безсполучникове речення».
2. Учні протягом кількох хвилин повинні ознайомитися з  інформацію, що міститься на картці, та усвідомити її.
3. Коли учні в парі обмінялись інформацією, будь-хто за вибором учителя розказує вивчений матеріал.

На уроках української мови у старших класах доцільним є використання методу триступеневого інтерв’ю.

 Фрагмент уроку «Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком».

Визначений метод – стратегія, коли учні беруть інтерв'ю один у одного з певної теми. Робота виконується в групах (4-5 учнів). Після кожного інтерв'ю проводиться ротація робочих груп.

Одним із найпоширеніших інтерактивних методів є кейс-метод. Застосовуючи його, потрібно розподілити клас на три групи, обравши у кожній із них спікера. Перед початком роботи вчитель і учні повинні провести певну доаудиторну підготовку: написання конспекту заняття; з’ясування методів і форм роботи; поділ на блоки-завдання; підготовку контрольних запитань; розробку методичних рекомендацій для самостійної роботи учнів; укладання списку рекомендованої літератури; розподіл класу на групи [3]. Кожен учень у групі має свої обов’язки. Групи отримують завдання шляхом жеребкування і гуртом працюють над їх вирішенням. Після обговорення завдань у групах спікери доповідають про результати роботи. Усі інші учні слухають, обмінюються думками, роблять висновки. Кожен із спікерів представляє думку своєї групи, опоненти ставлять запитання, обмінюються думками. Такий кейс можна використати при вивченні розділових знаків у складному реченні.

Отже, використання інтерактивних методів навчання відіграє важливу роль на уроках засвоєння синтаксису. Ці методи сприяють розвитку мовної і мовленнєвої компетенції учнів, комунікативних якостей, які значною мірою залежать від рівня знань школярів про синтаксичні конструкції і можливість їх використання у мовленні. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках української мови забезпечує реалізацію принципу особистісно-зорієнтованого розвивального навчання.

Список використаних джерел

1. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. ― 2005. ― №2. ― С. 5 – 9.
2. Воробйова Л. Інтерактивне навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mova.dn.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=235&Itemid=32.
3. Горошкіна О. М. Особливості використання інтерактивних методів навчання української мови в старших класах. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/znpbdpu/Ped/2009_4/Goroshkina.pdf.
4. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах: підручник / [Пентилюк М. І., Караман С. О., Горошкіна О. М. та ін.] ; за ред. М. І. Пентилюк. ― К.: Ленвіт, 2005. ― 400 с.
5. Пащук Н. М. Використання мало апробованих інтерактивних методів навчання під час уроків української мови і літератури. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://209.85.135.132/search?q=cache:fxlA1nMr4zQJ:cherosvita.at.ua/pedagogam/vuk_inter_metod.doc.
6. Яцик І. С. Використання інтерактивних методів навчання при викладанні гуманітарних дисциплін з метою виховання толерантності. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2008/txt/Jazik.php.

Керівник    ___________ Зосименко О.В.      кандидат педагогічних наук, доцент

                         (підпис)

Слухач     ____________  Безкровна К.О.      0667477719

                         (підпис)

06.05.2020