Виховний захід на тему: «О мово рідна,хто без тебе я?»

Виховний захід на тему:

«О мово рідна,хто без тебе я?»

Мета: Розширити знання студентів про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова, українського фольклору;ознайомити студентів з витоками святкування Міжнародного дня рідної мови;  формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання вивчати українську мову та спілкуватися нею; розвивати творчі здібності, спонукати до власної творчості, навички виразного читання, пам'ять, уміння узагальнювати та робити висновки;  виховувати любов до рідної мови, до національної культури, прагнення бути справжніми українцями;викликати бажання любити рідну мову, свій народ, рідну землю.

Обладнання: святково прибрана аудиторія,в иставка вишитих рушників,виставка книг,музичне оформлення,на стіні вишиті рушники,аудіозаписи пісень,надрукована тема виховного заходу.

Хід заходу:

ВЕДУЧА 1. Міжнародний День рідної мови – відносно молоде свято. До календарів усього  світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

ВЕДУЧИЙ 1. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії

Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні.

ВЕДУЧА 1

Моя Україно, кохана землиця,

Вродлива і юна, як чиста весна.

Дай людям напитись з живої криниці,

Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

 Моя Україно, мій край синьоокий,

З любистку і м'яти, роси і води.

Блакитнеє небо і поле широке

Лікують криваві у серці сліди.

ВЕДУЧА 2

Україно мила,краю мій чудовий!

Чи є в світі ще така краса?

Земле наша рідна,в запахах бузкових,

В голубім серпанку дівчини коса.

Вся в садах вишневих,у пахучих м’ятах,

Земле ти вродлива,земле калинова,

Де такої вроди знайдеш дивоцвіт.

ВЕДУЧА 1   В Україні українська мова функціонує як національна мова держави, нею розмовляють ті, хто любить свою Вітчизну і гордиться її історією, хто не уявляє себе без причетності до свого великого волелюбного народу. У Конституції України у статті 10 записано: «Державною мовою на Україні є українська мова».

ВЕДУЧА 2    Мова  – найбільший скарб, одне з багатьох див створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людинна повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.

ВЕДУЧА1   Сьогодні – свято рідної мови, бо саме завдяки їй ми об'єдналися в один народ, в одну націю, бо як стверджував відомий український письменник Панас Мирний, «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття». Петро Яцик казав: «За добрі знання рідної мови будемо платити великі премії. Те, що дорого коштує, високо й цінується». У престижності премії віддзеркалюється престижність знання рідної мови.

ВЕДУЧА 2 Першим скористався справжнім гумором малоросійського народу і його мовою Іван Петрович Котляревський, якого по праву називаємо сьогодні основоположником української літературної мови.

ВЕДУЧА 1 А Тарас Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і, як ніхто, відчув чудову, чарівну музику українського слова: Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — Більш нічого . А серце б'ється — ожива, Як їх почує !..

ВЕДУЧИЙ 2 Починаймо наше свято!

                        Гостей зібралося багато

                        Щоб веселитись і співати

                        І рідну мову прославляти.

УЧЕНЬ 1

У неї є все:
Діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
Козацька доблесть і кріпацькі сльози,
Ще й дума та, що вистраждав Тарас.

УЧЕНЬ 2
Розмай Карпат, 
Де гониться на скелі 
Смерічка недоторкано-струнка, 
Незгасне сяйво вбогої оселі, 
Що дала нам у спадщину Франка.
 

УЧЕНЬ 3

Діброви праслов'янської Волині, 
З журбою Мавки й болем Лукаша, 
Де гордою Касандрою і нині 
Вита бентежна Лесина душа.

УЧЕНЬ 4

О, рідна мово!
Є ще люди ниці: 
Зрікаються, бува, і матерів! 
А я твої троянди й чорнобривці 
Любов'ю до пелюстки обігрів.

ВЕДУЧА 1

На якій не розмовляв ти мові,

Але рідною найбільше дорожи.

Бо у домі, де чекають всі тебе з любов'ю,

Ти привітне слово кожному скажи.

А найбільше буде рада мати,

 Що привчила змалечку до мовної краси.

Мелодійне слово на порозі в рідну хату

 З серцем і душею в гармонії неси.

ВЕДУЧА 2

Поважаю всі на світі мови,

Але вкраїнську понад всі люблю!

Бо такої задушевної й ніжної вимови

В жодній з них не відчую, не вловлю

Любіть цю мову — мову українців справжніх,

Мелодію душі у серці не згасіть!

 Велику силу має мова ця відважна —

Це світло мудрості у світ життя несіть!

УЧЕНЬ  5

Ти - крона й корінь рідного народу: 
Батьків, дідів, і прадідів, і пра...
І час твою не вичовгає вроду,
Не висотає навіть і Дніпра.

 

УЧЕНЬ 6

В тобі - мої лани широкополі, 
Благословення мамине і хліб. 
Без тебе я страждав би, як без долі, 
І вже давно б, приречений, осліп.

УЧЕНЬ  7

Бо ти - моя подвижниця і слава, 
Мечі і струни, правда і терни. 
Від київського князя Ярослава 
До нашої стрімкої бистрини.

УЧЕНЬ 8

Життя мого майбутнього основа, 
Нехай же родить щедро твій город! 
Коли щеза чиясь у світі мова, 
Щезає разом з нею і народ.


УЧЕНЬ 9

Українська моя рідна мово, 
В кожнім слові твоїм - цілий світ! 
Бачу барви у нім веселкові 
І калини червоної цвіт.

УЧЕНЬ 10

А ще небо блакитне, бездонне, 
І Ярило, й пшеничні поля, 
Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –
Вся моя українська земля!
 

Інсценізація (Українська мова і діти)

Українська мова. Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Діти. Бідна мово, заходь до нас. Ти будиш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків,дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте,любите, не забуваєте. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.

Дітки, дружіть із мовою

І вивчайте її гаразд.

Не вважайте мене примусовою,

Полюбіть, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить

Все, як пишеться і вимовляється,

Все, як пісня, в мені звучить.

Я журлива, а також піднесена.

Тільки фальш для мене чужа.

В мені – душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова в мені душа.

Рідну мову легко розпізнати

В колисковій ніжності верби.

В українській білій тиші хати,

В барвах стяга жовто-голубих.

УЧЕНЬ 11

Українська моя рідна мово,
Не одна тобі тисяча літ!
Таке ж давнє твоє кожне слово,
Як і весь різнобарвний наш світ.
 

УЧЕНЬ  12

І хоч ти лиш пелюстка яскрава 
В запашній квітці мов світовій, 
Мово рідна моя і ласкава, 
Молюсь завше красі я твоїй.

ВЕДУЧА 1  Рідна мова – найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і традиції. Рідна мова – незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Заглиблюючись у таїну мови, ми засвоюємо золоті скарби народного досвіду і виховуємо в собі творчу особистість. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибінь слова, усвідомив необхідність постійного вдосконалення, пізнав щастя духовності! І скрізь на шляхах зростання з нами мова. Вона веде на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства. Мова – наш найкращий друг, наставник, постійний порадник і найдосконаліше знаряддя.

ВЕДУЧИЙ  2. Упродовж віків український народ творив і шліфував свою мову, заносячи в мовну скарбницю добірні перлини пізнання, почуттів, мрії. Той витворений народом світ мови оточує нас від народження. У безкрайому океані звуків неповторно звучить мелодія рідного слова. І кожне слово – немовби виплекана народом-дивотворцем квітка з неповторним ароматом, з неповторними барвами. Щасливий той, хто пізнав у дитинстві чари рідного слова, виховав у собі жагу пізнання і зберігає  її протягом років.

УЧЕНЬ 13

Якби я втратив очі, Україно,

То міг би жить, не бачити ланів,

Поліських плес, подільських ясенів,

Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.

У глибині моїх темнот і снів

Твоя лунала б мова солов’їно

Той світ, що ти дала мені у віно

Від сяйва слова знову б заяснів.

Та глухоти не зможу перенести,

Бо не кладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, співи солов’я

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови, -

Ото була б загибель – смерть моя.

(Виконання пісні «Мій рідний край»)
 

ВЕДУЧА 1. Рідна мова! У нашій літературі, мабуть, немає жодного письменника, який би від усього серця не висловив любові до тебе і своїє тривоги за твою долю, який би не поклав на тебе найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачить від долі рідної мови. А скільки епітетів підібрано митцями для характеристики твоєї поетичної природи! Наша рідна мова і солов'їна, і волошкова, і вишнева, і калинова, і трембітна. Це "невмируще і невичерпне цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всохне від спраги".

ВЕДУЧА 1. Рідна мова! Всім світом ти визнана за одну з найзвучніших мов. Ти тому така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком і вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців. Тобою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Карпенка-Карого, Лесі Українки і Коцюбинського, Гончара і Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу.

ВЕДУЧА 2. Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.

ВЕДУЧА 1 (цитує). "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця" (Панас Мирний).

ВЕДУЧА 2 (цитує). "Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається жодній із сучасних літературних мов слов'янства..." (Михайло Драгоманов).

ВЕДУЧА 1 (цитує). "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури" (Василь Сухомлинський).

ВЕДУЧА 2 (цитує). "Мова - втілення думки. Що багатша думка - то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її" (Максим Рильський).

УЧЕНЬ 14

Слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких.

Шовковий спів степів широких.

Дніпра між них левиний рев.

Із слова починається людина,

Із мови починається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина –

Щебече соловейко на весь світ.

Бентежна, тополина, калинова

Не випита, не вибрана до дна –

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

Моя земля – це гори темнолиці,

Навчили мови рідної мене

І підняли мене, немовби птицю,

Під склепіння неба тихе і ясне.

УЧЕНЬ 15

Як путівець між нивами - проста, 
Барвиста, наче далеч веселкова, 
Такою увійшла до вас в уста 
І в долі заясніла ваша мова. 
З роси, проміння, шуму колосків .

Я вам дарую чисте першослово, 
Аби з ясних слов'янських берегів 
У світі засвітитися дніпрове.

(Виконання танцю до пісні «Звучи рідна мово!»)

УЧЕНЬ 16
А мова не корилася царю –
Ані царю, ані його сатрапам, 
З орлом двоглавим стаючи на прю, 
Що брав її у пазуристі лати. 
Плюндрованій, їй не давали прав, 
Немов на звіра, об'являли лови. 
Орел впивався в душу, тіло рвав –
Він був безмозкий, хоч і двоголовий.

ВЕДУЧА 1. Рідна мова! У страшні часи національного гноблення до тебе припадали, як до цілющого джерела, рятуючись від духовної смерті. А були й такі, що зрікалися тебе, перетворювались на манкуртів, яничарів, забуваючи про свій рід, про своє коріння.
 

ВЕДУЧА 2

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

УЧЕНЬ 17

Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько -
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила нас всіх
Ненька говорити,
Ненька наша мила?!
 

 (Виконання пісні «Рідна мова» студенткою групи)
 

УЧЕНЬ 18

Як ту мову мож забути? 
Та ж звуками тими 
Ми до Бога мольби слали ще Дітьми малими!
Ой тому плекайте, діти, рідну нашу мову. 
І учіться говорити своїм рідним словом. 

ВЕДУЧА 1 Слово відчиняє  нам двері до краси світу, до радості життя. Коли воно входить у духовний світ дитини, то доторкається до ніжних струн серця, найпотаємніших глибин душі й видобуває найбільше диво – поезію. Кожен народжується в душі поетом. І головне – розбудити ці поетичні струни. Тоді народжується бажання самому повідати про красу навколишнього світу, про свої почуття і думки.

ВЕДУЧА 2 Усе життя наше пов’язане з мовою. Завжди ми шукаємо найточнішого для думок або почуттів. Можливості розвитку мови невичерпні. Тому постійно потрібно піклуватися про здоров’я нашого слова. Олесь Гончар у творчому замилуванні рідною мовою зазначав: «У вигляді мови природою дано людині великий скарб. Не лише користуватися ним, рідним словом, а й натхненно ростити, оберігати коріння й леліяти його цвіт – ось тоді воно буде запашним та співучим, сповненим музики й чару, життєвої правдивості й поетичності» Підійти найближче до таїни істини за допомогою слова, якнайтонше з’єднати думку зі словом – справа нелегка. Вона вимагає чимало зусиль. Культура мови народжує культуру думки. Тож плекаймо мову!
 

УЧЕНЬ 19
Прихилюсь до народів сердечно й уклінно, 
Запозичу нове і відкину старе. 
Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно, 
Бо співучий народ і в піснях не помре. 

УЧЕНЬ 20
Переміниться світу безмежна будова, 
Що вогнями ряхтить, у безодні двигтить. 
Рідна мова моя, материнська, чудова, 
На далекі зірки у піснях полетить.

ВЕДУЧА 1

Доки мова для внуків звучить солов'їна 
І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова, 
Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно! 
Не загине народ, що в негоду співа.

ВЕДУЧА 2
Із пуп'янка долонь вихоплюється слово, 
Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози. 
Молись за нас, молись, Пречиста Рідна Мова, 
Народжена з хлібів і щедрої лози. 
Єдина і Свята, Пречиста Діво Мова, 
У полум'ї свічок прийди в пусті серця, 
Навчи молитись нас блакитно й калинова, 
Навчи чудових слів, яким нема кінця.
 

ВЕДУЧА 1

Скінчився великий світ, і срібний дзвін голосить: 
Душа твоя жива, хоч знята із хреста. 
Народ до тебе йде, любові дар приносить! 
Молись за нас, молись, Велична і Проста!

ВЕДУЧА 2

Мова рідна! Красо моя! В тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, в тобі, мова, неосяжна душа народу - його радощі і печалі, і труд, і піт, і кров, і безсмертя його.

ВЕДУЧА 1. Слово рідне! Скарбе мій єдиний! З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у небуття. Ти і захисток, і гордість, і розрада у годину смутку.

ВЕДУЧА 2. Мова рідна! Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх.

ВЕДУЧА 1. Мова рідна! Світлоносна! Ти - як море - безконечна, глибинна, могутня. Котиш і котиш своїх лексиконів, і нема їм кінця краю. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!
 

ВЕДУЧА 2.
Сторіччями здригався наш народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовності оплот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду

Чужі слова, задушені серця.

Забувши дар небесного отця.

Полову слів переминають в роті,

Не в тому річ, які це почуття,

Не в тому річ, про що нам розмовляти,

Ти просто не вартуєш співчуття,

Якщо себе не здатен поважати

Здобути нам кортить авторитет,

І є одна у нас дорога –

Піднявши гідність, йти вперед.

Плазуєш – обітруть об тебе ноги

Невже всі ті, чий прах – оця земля,

І не народжені ніким ще діти

Вартують того, в ницих щоб ділах

Й кульгавим словом святість їх сквернити

Ні, це не пафос. Це молитва вам,

Сини народу – Фенікси крилаті,

Цінуйте, пийте рідні ви слова,

Із попелу ви будете вставати.

ВЕДУЧА 1 Я із калини сопілку зроблю,

Щоб розбудити ранкову зорю.

Мову свою усім серцем люблю,

Нею співаю і говорю, Мовою рідною славлю я день,

 Працю і хліб, що лежать на столі.

Скільки звучить українських пісень

В рідних куточках святої землі.

Мово прекрасна моя, не мовчи!

ВЕДУЧА 2 Слів у мові мільйон – вибирайте найкращі!

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

 Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м'яко так починайте казати,

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграє.

Зрозумілі, вагомі й усі вони наші —

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

( Співають пісню «Ой у вишневому саду…»)

ВЕДУЧА 1  Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів. Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ви іноді й не замислюєтесь над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх...Сприймаєте слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

ВЕДУЧА 2  Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги. Ведуча. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 ВЕДУЧА 1 Шановні друзі, наше свято добігло кінця. Ми щиро дякуємо, що ви були разом з нами.

ВЕДУЧА 2  І ми віримо, що наша українська мова буде рости і розквітати разом із вами.

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.