Дистанційне навчання — сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів).
ПОРІВНЯННЯ СИНХРОННОГО Й АСИНХРОННОГО ФОРМАТІВСИНХРОННИЙ ФОРМАТАСИНХРОННИЙ ФОРМАТМОЖЛИВОСТІшвидкий зворотний зв’язок від педагога: можна відразу пояснити концепції та поняття, які викликають у слухачів складності;організація групових активностей;розвиток навичок комунікації й колаборації;мотивація до навчання в процесі спілкування.гнучкість графіка: навчання легше поєднувати з роботою та іншими заняттями;можливість освоїти програму у власному темпі;доступність навчальних матеріалів у будь-який час;розвиток навичок самоорганізації та вміння вчитися.необхідність синхронізувати графік і підлаштовуватися підзагальний темп навчання;неможливість швидко отримати пояснення від педагога, якщо не розумієш матеріал;ОБМЕЖЕННЯякщо індивідуальна увага педагога потрібна кільком слухачам, іншим доводиться чекати;складність розвитку навичок, які вимагають взаємодії з педагогом під час відпрацювання;залежність ефективності навчання від особистості педагога;високі вимоги до організації самостійного навчання.високі вимоги до якості зв’язку під час занять.
Певні вимоги до класного керівника, що працює в системі дистанційних тихнологій- відповідати дуже швидко на листи; - хвалити оперативність слухачів; - встановити чіткий графік спілкування в режимі on-lіne і чітко його дотримуватися; - узгодити програми (соціальні мережі) які будут використовувати.- створити атмосферу психологічного комфорту
Істотною рисою дистанційної педагогічної діяльності-організація пізнавальної діяльності в індивідуальних і колективних формах у вигляді діяльності самоосвітньої; -системна діагностика особистих якостей учня і підтримка його індивідуального зростання; -використання можливостей інформаційного освітнього середовища.
Екстраверти — це тип особистості (або поведінки), що орієнтований у своїх проявах на зовнішній світ, на оточуючих. Для екстравертів характерна поведінка, при якій людина прагне до: Спілкування з людьми,Уваги з боку оточення,Участі у публічних виступах,Участі в багатолюдних заходах і вечірках.Інтроверти — тип особистості, орієнтований «всередину» або «на» себе. Інтровертність — зовсім не те, що сором'язливість або відчуженість, це не патологія. Крім того, цю властивість особистості не можна змінити, навіть якщо вони дуже сильно захочуть. Для інтровертів характерна поведінка, більш пов'язана з комфортною самітністю, внутрішніми роздумами і переживаннями, творчістю або спостереженням за процесом