Актуальні проблеми в упровадженні компетентнісного підходу в освіті України
Сучасний етап розвитку освіти в світі характеризується особливою інтенсивністю перетворень, які в рівній мірі зачіпають організаційні і управлінські структури освіти, його цільові установки і зміст, методи і технології навчання, джерела і механізми фінансування, а також умови і форми міжнародного освітнього співробітництва.
Природним наслідком інтернаціоналізації і глобалізації освіти є її інтеграція, яка відбувається найінтенсивніше між країнами, які мають спільні історико-цивілізаційні корені. Для системи освіти України, як і для країни в цілому, особливу значущість має її участь в інтеграційних них процесах, що відбуваються в масштабах Європи.
В якості одного із головних завдань інтеграції формулюється завдання створення єдиного (загального) освітнього простору, яке спрямоване на підтриманням високої якості освіти. Тому в умовах реформування системи освіти України важливо звернути увагу на такий вагомий аргумент, як педагогічний досвід країн зарубіжжя. Зокрема, актуальні питання початкової освіти країн ЄС зосереджені на впровадженні гуманістичних цінностей освіти, наданні дітям однакових можливостей у реалізації освітніх потреб, поєднанні в навчальному процесі національних та культурно-історичних цінностей країн ЄС.
У такому контексті школі відведена роль підготовки дітей до життя у суспільстві зі зростаючою міграцією, міжкультурною взаємодією та мультикультуралізмом, досягненнями в галузі технології та розвитком економіки знань, що робить актуальним такий аспект людської діяльності як творчість.
Перед шкільною освітою постає завдання допомогти молодшим школярам самовизначитися і знайти своє місце у суспільстві, створити умови для розкриття потенціалу і стимулювання творчості учнів початкової школи.
Високий рівень життя і економічного розвитку в країнах ЄС значною мірою забезпечується ефективністю функціонування національних систем освіти, а особливо тією увагою, яка приділяється питанням освіти громадян цих країн починаючи з народження.
Провідна мета перебудови початкової школи в європейському освітньому просторі − це забезпечення рівних можливостей дітей на отримання якісних стартових знань як базових для освіти впродовж життя.
Принцип рівності шансів трансформується безпосередньо у вимозі до закладів початкової освіти навчити кожну дитину, незалежно від її соціального, культурного, етнічного походження, читати, рахувати, писати, орієнтуватися в навколишньому світі, жити і працювати в колективі
Нова філософія освіти відповідає гуманістичній спрямованості, ґрунтується на унікальності кожної особистості, і має за мету забезпечення найоптимальнішої адаптації кожного в умовах інтенсивної, незалежної інтелектуальної діяльності.
Тому головна стратегія педагогічної діяльності у початковій школі, на думку Н. Бібік, передбачає: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості; утвердження загальнолюдських цінностей; розкриття потенційних можливостей та здібностей дитини [2, с. 59].
Визначальною рисою сучасної освіти є наступний факт: не самі знання є основною метою освіти, а учень, що визнає цінність знань, його інтелектуальний і духовний розвиток.
Новий Державний стандарт початкової загальної освіти побудований на особистісно зорієнтованому і компетентнісному підході до навчально виховного процесу, забезпечує наступність змісту дошкільної та початкової загальної освіти та зорієнтований на соціалізацію особистості молодшого школяра. Компетентнісний підхід потребує внесення змін у навчальний процес, оскільки формування компетентностей передбачає створення певних навчальних ситуацій, які дають змогу вчителеві моделювати й контролювати навчально-пізнавальну діяльність учня [1, с. 59].
У державному стандарті визначено шість ключових компетентностей, які потрібно сформувати в учнів початкових класів, зокрема: вміння вчитися; загальнокультурна; громадянська; здоров’язбережувальна; компететності з ІКТ; соціальна. Вміння вчитися: організація учнем свого робочого місця; орієнтація у часі та збереження його; планування своїх дій; доведення роботи до кінця [3, с. 17].
Серед зарубіжного досвіду компетентнісного підходу в країнах ЄС виділимо досвід Польщі. Адже польський досвід проведення освітніх реформ фактично підтверджує, що кометентнісний підхід повинен мати цілісний характер (охоплювати навчальні програми, організацію, методи і засоби навчально-виховного процесу), бути організаційно, фінансово та кадрово підготовленим в поєднанні з формуванням прихильного ставлення до них суспільства, особливо вчителів і батьків учнів, які мають визнати реформи «за свої». Урахування цих правил реформування дозволить українським освітнім політикам розробляти стратегії розвитку національної освіти в контексті кращого розуміння минулих помилок і здобутків.
Отже, вирішуючи питання оптимального віку вступу дитини до школи важливо брати до уваги таку систему орієнтирів, як вік дитини, її індивідуальний рівень розвитку, тип школи, запит батьків тощо. Позиція шкільного керівництва має бути виваженою, професійно аргументованою, будуватися на засадах глибокого аналізу психологічних і педагогічних досліджень щодо взаємозалежності віку дитини та її готовності до навчання.
Уведення Державного стандарту початкової загальної освіти України не вирішує всіх проблем цієї шкільної ланки. Вивчення прогресивного педагогічного досвіду розвинених країн Європи та світу надає можливість запобігти серйозним помилкам і спрямувати процес розбудови української системи освіти у напрямі підвищення її якості та конкурентоспроможності.
Використана література