Використання фізкультхвилинок та вправ енергізаторів на уроках історії та правознавства

 

 

 

 

 

Використання

фізкультхвилинок та вправ енергізаторів

на уроках історії та правознавства

 

 

                                                           Підготувала:

 

                                          Вчитель історії та правознавства

                                                               Тарасенко Н.В.

 

                               

 

Використання

фізкультхвилинок та вправ енергізаторів

на уроках історії та правознавства

 

            Одним із головних завдань національної системи освіти в сучасних умовах є виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров’я та здоров’я інших, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя, збереження й зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я дитини. Про це свідчать закони і постанови уряду, ряд документів: Конституція України, «Основи законодавства України про охорону здоров’я», програма «Діти України», закон України «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті».

           Як зазначають фахівці, до початку 90-х років фізичний стан дітей перейшов критичну межу і щорічно погіршується. 90% учнів мають хронічні захворювання. Існує багато шляхів кардинальної зміни ситуації, однак в переважній більшості вони вимагають значних матеріальних витрат, що робить їх недоступними. Фахівці бачать вихід у зміні ставлення людини до свого здоров’я як найвищої людської цінності, пропаганді і формуванні потреби в здоровому способі життя. Спосіб життя людини складається ще в ранні роки, в основному в роки її навчання в школі. Тому на школу покладається обов’язок по формуванню відповідального ставлення до свого здоров’я, вміння підтримувати його впродовж усього життя. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки однією з головних залишається проблема всебічного розвитку особистості, в тому числі й фізичного.

       Працюючи в школі сприяння здоров’ю, я, вчитель цієї школи, це дуже добре розумію й постійно  шукаю та знаходжу такі форми та методи роботи з дітьми, які допомагають їм адаптуватися в мінливих життєвих умовах, самостійно здобувати необхідні  знання, працюючи  над  своїм саморозвитком. Я намагаюся приділяти велику увагу здоров’язбереженню, здоров’язміцненню та здоров’явідновленню  учнів.

           Намагаючись збагатити арсенал своїх методичних прийомів та з метою зробити їх більш ефективними,  я уважно ознайомилась і проаналізувала теоретичні засади і досвід практичної діяльності Шкіл сприяння здоров’ю не тільки України, а й близького та далекого зарубіжжя (зокрема Сполучених Штатів Америки та Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю).

      Сьогодні загальновідомо, що вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині. Тому шкільні уроки, в тому числі й уроки історії та правознавства, повинні дати нашим учням знання і розуміння проблем формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я, навчити дотримуватись правил здорового способу життя.

     Сучасний урок історії характеризується великою інтенсивністю та вимагає від учнів концентрації уваги, напруження сил. Швидка втомлюваність на уроках викликана специфікою предмета: необхідністю запам`ятати великий обсяг матеріалу

      Для того, щоб досягти високої ефективності уроку слід враховувати фізіологічні та психологічні особливості дітей, плануючи  такі види роботи, які б знімали втомлюванність.

.  

 

                             Як проводиться робота по збереженню здоров’я?

Більшу частину доби дитина перебуває у статичному положенні, тобто сидить: у школі під час уроків; удома, коли виконує домашні завдання, читає, переглядає телепередачі або грається у комп’ютерні ігри. При цьому дитина несе велике фізичне навантаження. Статичне навантаження вступає у протиріччя з фізичним розвитком дитини. Як наслідок – розвиток перевтоми. У дитини знижується працездатність, проявляються негативні емоції, погіршується самопочуття. Дитина скаржиться на головний біль. Дехто з дітей починає порушувати правила поведінки на уроці.

Тому при виявленні в дітей перших ознак перевтоми необхідно робити перерви, під час яких діти б могли виконувати нескладні фізичні вправи.  Вони підсилюють обмін речей в організмі, підвищують концентрацію уваги, покращують постать. В підборі вправ для фізкультхвилинок я керуюсь наступним: вправи повинні охоплювати великі м’язові групи та бути простими у виконанні. Найдоцільніше проводити їх, коли з’являються перші ознаки втоми: знижується розумова активність, порушується увага Фізкультхвилинка ( фізкультпауза) має стати обов’язковим елементом кожного уроку

Завдання фізкультурних хвилинок і пауз:

• повернути втомленій дитині працездатність, увагу;

• зняти м'язове і розумове напруження;

• попередити порушення постави;

 

      Форми  організації та проведення фізкультхвилинок бувають різними. Вони залежать, перш за все, від вікових особливостей учнів, теми уроку  та умов, в яких він проводиться. Можна, наприклад,  проводити таки фізкультхвилинки, трансляція яких відбувається шляхом використання комп’ютера та мультимедійного екрану.

     В цілому ж хочу відзначити, що проведення  різноманітних оздоровчих хвилинок дозволяє використовувати час уроку більш інтенсивно та результативно. Після них учні стають більш активними, їх увага активізується, з’являється зацікавленість в подальшому засвоєнні знань.

      Головним в їх проведенні є зацікавленість учнів в збереженні власного здоров’я. Хвилинки сприяють й збереженню психічного здоров’я учнів. Діти більше спілкуються один з одним, вчаться допомагати та підтримувати один одного, що впливає на зміни їх комунікативної культури.

 

 

 

Психологічні фізкультхвилинки

 

Здібність людини до саморегуляції стану, до психічної перебудови забезпечує і її ефективну адаптацію у довкіллі, у стосунках з іншими. Навча­ти керувати своїм психофізичним станом треба починати з дитячих років.

 

 «Морозиво»

Учитель. Я знаю, що ви всі любите морозиво. Уявіть, що ви завітали до Снігової королеви. Замерзли і стали самі схожі на морозиво. Тіло, руки, ноги, голова скуті холодом... Брр... Але прийшов добрий чарівник і сказав: «Заплющіть очі! Покладіть руки на коліна. Вам зручно, вам ніщо не заважає... Зараз

почнемо відтавати. Зігріваються і відтаюють паль­чики ніг, зігріваються і відтаюють ступні, зігріва­ються і розслаблюються коліна. Тепло йде від паль­чиків ніг угору, ноги теплі, вони розслабляються. Зігріваються пальчики рук. Пальці розслаблюються. Зігріваються і розслаблюються долоні. Зігріваються і розслаблюються кисті рук. Тепло від кистей іде до ліктиків. Від ліктиків до плечей. Руки теплі, роз­слабились. Вам тепло. Тепло йде по всьому тілу, від жидотика піднімається до грудей, шиї, голови. Обличчю жарко. Обличчя розслабилося, ротик від­крився, голова повисла».

Розтануло морозиво, розтеклося солодкою калюжею по підлозі.

 

«Комплімент»

Хід вправи: діти повертаються одне до одно­го, витягають руки вперед і з'єднують їх із доло­нями товариша. За сигналом учителя діти по черзі говорять комплімент один одному. Компліменти не повинні повторюватися. Вимовляється комплімент із посмішкою, треба дивитися в очі дитині, якій він призначається.

 

«На кого я схожий (схожа)?»

Хід вправи: діти дають один одному порівняль­ні характеристики. Наприклад: «Тетянко, у тебе чудова посмішка, схожа на сонечко!», «Альбіно, у тебе очі — як зірочки!»

Гра розвиває мовлення учнів, учить бачити в однолітках прекрасне, добре.

«Настрій»

Хід вправи: діти починають ходити по кімнаті, відчуваючи власне тіло.

 Подумайте про власний настрій, у якому ви починали вправу. За допомогою ходи проде­монструйте різний настрій.

Кожен рух виконуйте протягом 13-ти секунд. Рухайтесь як:

•  дуже втомлена людина;
• щаслива   людина,   яка   отримала   радісну звістку;
• людина, яка постійно чогось боїться;
• геній, який отримав Нобелівську премію;
• людина, у якої «нечиста» совість;
•  канатоходець, який рухається по дроту.

Повертаючись на своє місце, покажіть настрій, у якому перебуваєте зараз.

 

 

Вправа «Бінго»

Мета: сприяти усвідомленню унікальності особистості кожної людини; продовжити знайомство учасників один з одним.

Хід вправи. Кожному учасникові дається аркуш паперу А4. Необхідно скласти аркуш вертикально навпіл, а потім без ножиць, тільки руками, «вирізати» фігурку «Бінго» — силует людини. Після цього кожен учасник пише на «Бінго» про свою мрію (на голові), захоплення (на лівій руці), особистісні риси (на правій руці), де найзатишніше (на лівій нозі), чим я пишаюсь (на правій нозі), ім'я (на тулубі). Після презентації «Бінго» можна вивісити на ватмані, де напи

 

Вправа «Трояндовий кущ»

Мета: підвищення самооцінки.

Хід вправи. Складається з трьох етапів — релаксації з використанням мислених образів, малювання та опитування після малювання.

   -  Закрийте очі і просто відчувайте своє тіло.

Забудьте про те, що відбувається навколо вас. думайте тільки про те, що відбувається всередині вас. Думайте про дихання... ви відчуєте, як повітря надходить через ваш рот, ніс і рухається далі у груди. Уявіть собі, що ваше дихання схоже на м'які хвилі, що накочуються на берег... Кожна хвиля приносить вам заспокоєння. Тепер уявіть, що кожний з вас перетворився у кущ троянд. Спробуйте з'ясувати, що означає бути трояндовим кущем... Який ви кущ? Великий? Маленький? Широкий? Високий? У тебе є квіти? Якщо так, то які? Які у тебе стебло і гілочки? На що схоже твоє коріння ? Якщо у тебе є коріння, то яке воно? Довге і пряме?... Скручене? Чи глибоко воно йде у землю? Озирніться навколо (пауза). Де ви знаходитеся? У подвір'ї? У парку? У пустелі? У місті? За містом? Посеред океану? Ви знаходитеся у посудині чи ростете у землі? Чи може, ви пробиваєтеся крізь бетон? Ростете посеред чогось? Озирніться навколо (пауза Що ви бачите? Інші квіти? Ви самотні? Поблизу є дерева? Тварини? Люди? Птахи? Ви схожі на трояндовий кущ чи на щось інше? Чи не обгороджує вас огорожа? Хто за вами доглядає? Яка зараз погода? Як ви сприймаєте життя? Що ви відчуваєте? Що відбувається з вами, коли змінюється час року? Не забувайте, що ви — трояндовий кущ. Визначте своє ставлення до свого життя і того, що від¬бувається з вами.

Через декілька хвилин я попрошу вас розкрити очі і зобразити себе на малюнку у вигляді куща троянд. Потім я поставлю вам декілька запитань. Ви розкажете мені про малюнок так, ніби ви були трояндовим кущем (довга пауза)... Готові?»

Розкрийте очі і намалюйте кущ троянд.

Запитання після завершення малювання трояндового куща.

1.     Яким кущем троянд ти є і як виглядаєш?

2.     Розкажи мені про свої квіти?

3.     Розкажи мені про своє листя?

4.     У тебе є колюки? Якщо так, то розкажи мені про них. Якщо ні, тоді розкажи, як ти захищаєшся. Ти добрий чи злий кущ?

5.     Розкажи мені про своє стебло і гілки.

6.     Розкажи мені про своє коріння.

7.     Розкажи мені, де ти живеш? Які предмети тебе оточують? Тобі подобається жити у тому місці, де ти знаходишся?

8.     Ти думаєш, що схожий на трояндовий кущ чи на щось інше? Якщо так, то на що ти схожий?

9.     Хто доглядає за тобою? Тобі це подобається? Яким чином вони за тобою доглядають?

10.    Як ти ставишся до теперішньої погоди? Що з тобою відбувається, коли погода змінюється?.

11.    Як ти себе почуваєш у ролі куща троянд? Як тобі живеться у ролі куща?

 

 

«Сусід справа, сусід зліва».

Мета: на скільки ми відчуваємо (нас відчувають)

Наше коло  мов сім`я.

Друзі ми: і ти, і я.

-Добрий день, сусіду зліва.

-Добрий день, сусіду справа.

Ми – одна сім`я.

Наше коло  мов сім`я.

Друзі ми: і ти, і я.

Обніми сусіда зліва.

Обніми сусіда справа.

Ми – одна сім`я.

(далі замінюємо слова „добрий день” на посміхнись, поцілуй, приголуб, налякай, всі завдання потрібно виконувати).

 

"Чарівний стілець"

Мета: сприяти підвищенню самооцінки дитини, покращенню взаємовідносин між дітьми.

У цю гру можна грати з групою дітей протягом тривалого часу. Попередньо дорослий повинен дізнатися історію імені кожної дитини - його походження, що воно означає. Крім цього треба виготовити корону та "Чарівний стілець"

–  він повинен бути обов'язково високим. Дорослий проводить невелику вступну бесіду про походження імен, а потім каже, що буде розповідати про імена всіх дітей групи (група не повинна бути більше 5-6 осіб), причому імена тривожних дітей краще називати в середині гри. Той, про чиє ім'я розповідають, стає королем. Протягом усього розповіді про його імені він сидить на троні в короні.

В кінці гри можна запропонувати дітям придумати різні варіанти його імені (ніжні, пестливі). Можна по черзі розповісти щось хороше про короля.

Вправа: «Намалюй майбутнє.»

Мета: визначити найбільш значущі, на думку дитини, чинники дорослішання та успішної соціалізації.

Інструкція до виконання: Діти, намалюйте майбутнє, що, на вашу думку, є найголовнішим, для того, щоб стати дорослим, щоб бути визнаним серед дітей і дорослих.

 

 

 

Гра «Місток»

Гра спрямована на тренування взаєморозуміння дітей.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані 30 см. Це міст, під ним далеко внизу - швидка гірська річка. Назустріч одна одній на міст ступають по одній людині. Не користуючись мовою, необхідно зрозуміти один одного, що вам потрібно розійтися і, не наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію — значить зірватися вниз.

Працюють діти парами зі зміною партнерів. Відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?» У грі яскраво виявляється

спрямованість взаємин. Високо цінується бажання й уміння безкорисно допомагати іншим.

 

Гра «По команді - шикуйсь!»

Граємо у виконання команд. Головна вимога - швидкість. Отже, вишикуйтеся в колону або в шеренгу:

-за іменами за алфавітом;

-за прізвищами за алфавітом;

-за зростом;

-за кольором волосся, починаючи з тем¬ного;

-за кольором очей, починаючи з темноокого тощо.

Ця гра спрямована на адаптацію дитини в новому колективі і на згуртування .

 

Гра «Будинок мрій».

Мета: з'ясувати здатність дитини адекватно оцінювати власне соціальне становище (позицію, статус) та визначити соціальний статус своїх однолітків, товаришів.

Інструкція до виконання: Після короткої вступної бесіди про те, де живе дитина, чи подобається їй її житло, на яких поверхах краще жити у багатоповерхових будинках, експериментатор пропонував розглянути зображення будинку та послухати таку розповідь: «Це незвичайний будинок. В ньому людина розташовувалась залежно від того, як її оцінювали інші та як вона сама себе оцінювала. Якщо можна про неї було сказати «Гарна людина» -то її переселяли на верхній поверх до сонечка, якщо ж ні - то

людину селили на нижньому поверсі. Як ти вважаєш, де буде твоя квартира? Де б поселилися твої друзі?».

 

Вправа «Австралійський дощ»

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Хід вправи. Учасники стають у коло.

Тренер. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

В Австралії піднявся вітер. (Тренер тре долоні).

Починає крапати дощ. (Клацання пальцями.)

Дощ посилюється. (Плескання долонями по грудях.)

Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

А ось град— справжня буря. (Тупіт ногами.)

Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

Дощ стихає. (Плескання долонями  по грудях.)

Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями.)

Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

Сонце! (Руки догори.)

 

Етюд «Посмішка по колу»

Всі беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передавати її по колу, з рук в руки. Така форма прощання може стати традиційним ритуалом за час роботи тренінгової групи. Керівник цікавиться враженнями дітей від заняття, дякує групу за роботу та запрошує на наступну зустріч.

 

Етюд «Веселка» (вправа на ауторелаксацію)

Діти сідають зручно, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють легку, прекрасну веселку, гру кольорів і себе в спокійному, приємному, розслабленому стані. Керівник настроює дітей на відчуття спокою, розслабленості. По закінченні вправи обговорюється, що відчули діти під час її виконання, хто «бачив» щось незвичайне. Закінчується заняття тим, що діти встають, потягаються та рухами рук над головою зображують веселку.

«Я люблю…»

    Вчитель. Для того, щоб ми могли краще пізнати один одного, я пропоную вам пограти в гру «Я люблю…». Той, у кого опиниться м’ячик, повинен кинути його будь-кому із учасників і сказати при цьому, що саме він любить робити, чим гратися. Наприклад, я кидаю м’ячик Валі та кажу: «Я люблю кататися на велосипеді».

 

 

 

 

ВПРАВИ-ЕНЕРГІЗАТОРИ.

 

Енергізатор – це коротка вправа, що віднов­лює енергію групи.

Призначення енергізаторів на уроці – ство­рення позитивної психологічної атмосфери в класі, відновлення енергії та посилення групової актив­ності. Крім того, вони дозволяють учням проявити рівні здібності — тілесно-кінестетичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування.

Енергізатори корисні для послаблення монотон­ності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці.

Переваги використання енергізаторів:

• відновлення енергії класу;
• привертання уваги учнів;
•  об'єднання кількох методів навчання в єдине ціле;
•  включення всіх у процес навчання;
•  отримання задоволення від навчання.

Майже кожен енергізатор містить елемент фізкультхвилинки, але не кожна фізкультхвилинка є енергізатором, тому що використовується не лише для зняття втоми, але й як релаксація.

 

«Подарунок»

 Учні стоять. Починаючи з ведучого, кожний по черзі засобами пантоміми зображує якийсь предмет чи поняття і «дарує» його сусідові (, квітку, кішку, сонце, свій насхрій тощо). Сусід «приймає подарунок» і робить якийсь  інший подарунок наступному учасникові.

 

 

«Один до одного»

 Учні стоять парами. Ведучий дає команди: рука до руки, вухо до вуха, спина до спини, плече до плеча, віч-на-віч тощо.

За командою «Один до одного» змінити пари. 

 

«Грім — ураган — землетрус»

 Учні об'єднуються в трійки. У кожній трійці двоє учасників беруться за руки і, піднявши їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними — це мешканець хатинки.  Якщо ведучий каже «Грім», мешканці хатинок намагаються знайти собі нові  хатинки й забігають усередину нової пари. Якщо він каже «Ураган», «хатинки»  шукають собі нових мешканців. А за командою «Землетрус» усі трійки розпадаються і створюють нові. Завдання ведучого — знайти собі трійку. Той, хто не встиг знайти нову хатинку або нового мешканця, стає ведучим.

 

 

 

«Світлофор»

 Учні рухаються, а ведучий віддає команди, називаючи кольори світлофору. «Червоний!»,  учні мають швидко присісти; якщо «Зелений!» — учасники продовжують іти й  плескають у долоні; якщо вони чують «Жовтий!», то мають зупинитися і підняти руки вгору. Вправа виконується швидко.

 

                             «Шалене курча»

Хід вправи: учні стоять, і за командою одно­часно трусять по вісім разів – спочатку правою рукою, потім лівою рукою, потім правою ногою, потім лівою ногою. Не зупиняючись, продовжують разом робити теж саме, тільки по сім разів, потім по шість разів тощо. Темп рухів поступово підви­щується. Вправа закінчується, коли зроблено по одному стряхуванню кожною кінцівкою. Учасникам стає зрозуміло, чому вправа має таку назву.

 

«Загальна увага»

Хід вправи: усім учасникам гри пропонується виконати одне і те саме просте завдання. Будь-якими засобами, не вдаючись до фізичних дій, потрібно привернути увагу одного з учасників вправи - установити зоровий контакт. Ті, хто зумі­ли привернути увагу один одного, сідають. Вправа продовжується доти, поки всі учасники не сядуть на свої міста.

 

«Зіпсований телефон»

Хід вправи: ведучий пропонує учням стати в коло. Ближчому до ведучого учню передаємо (дуже тихо) одну фразу, наприклад: «У середу фут­бол, у четвер контрольна з математики, а в п'ятницю кінець тижня». Запропонуйте йому передати (теж дуже тихо) цю фразу по колу. Останній учасник промовляє вголос те, що він почув і зрозумів.

Фізкультхвилинка - гра «Чапля»

Хід вправи: оголошується конкурс на кращу «чаплю». За сигналом діти повинні праву ногу зігнути в коліні, повернути її на 90° до лівої ноги і притиснути ступню до стегна лівої ноги якомо­га вище. Руки на поясі. Очі заплющені. Необхідно протриматися в такому положенні якомога довше.

Ця вправа-гра тренує вестибулярний апарат і розвиває здатність концентрації уваги, а також завжди дуже смішить дітей.

 

«Вуха»

Хід вправи: для виконання цієї вправи потрібно | сісти на край стільця. За сигналом діти нахиляють голови до плечей, по черзі зліва направо і справа наліво. Нахили виконуються сильно і різко, так, щоб у кожному нахилі дістати вухом до плеча. Вправа виконується 20 секунд.

У цій вправі розігріваються вуха, а через нерво­ві закінчення у вушних раковинах збуджується і весь організм. Крім того, розробляється актив­ність шийних хребців.

 

Дихальна фізкультхвилинка «М'яч»

Хід вправи: уявіть, що у вас у руках м'яч. Зро­біть глибокий вдих і виконайте команду «М'яч про­битий» – зі звуком «с-с-с» починайте випускати потроху повітря з легенів, одночасно показуючи руками, як зменшується м'яч.

 

«Машинка»

Хід вправи: робота губ, гудіння губами, тріск – чим противніше – тим краще (на усмішці м'язи розтягуються).

«Рубання дров»

Хід вправи: діти стають прямо, ноги ширші за плечі. Руки опущені, пальці зчеплені в замок.

Підніміть руки вгору, вдихніть, прогніться назад.

Потім, різко видихаючи, зі звуком «ха!» нахи­літься, опустіть руки, як під час удару сокирою, поміж ніг і відразу підніміть їх угору.

Повторити 5-10 разів. Дуже важливо, щоб звук «ха!» був результатом різкого видиху, ішов із груд­ної клітки.

Вправа добре очищає дихальні органи, покра­щує їх роботу.

 

 «Гуфі»

Хід вправи: на початку вправи ведучий обирає одного учасника на роль Гуфі (казкової істоти), але повідомляє його про це так, щоб інші учні класу не дізналися. Учні стають, і ведучий повідомляє, що серед присутніх є мовчазна істота Гуфі. Зна­йти її можна лише так: доторкнутись і запитати: «Ти – Гуфі?» Якщо відповідь буде «Ні» – можна рухатись далі. Якщо відповіді не буде – значить це справжній Гуфі, і той, хто доторкнувся до нього, приліплюється до нього і сам стає такою ж мов­чазною істотою.

 

«Добра тварина»

Хід вправи: діти стоять, тримаючись за руки. Ведучий тихим голосом каже: «Ми одна велика, добра тварина. Послухаймо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого дихання і дихання сусідів. «А тепер подихаймо разом!» Видих – усі роблять два кроки назад. Вдих - два кроки вперед. «Так не тільки дихає тварина, так чітко й рівно б'ється її велике, добре серце. Стук - крок уперед, стук - крок назад. Ми всі беремо дихання та стук серця цієї тварини собі. Ми -єдине ціле».