Використання ідей В.О.Сухомлинського в роботі практичного психолога з девіантними підлітками

 

Опорний заклад Чаплинська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

Використання ідей

В.О.Сухомлинського в роботі

практичного психолога з

девіантними підлітками

 

(методичні рекомендації)

 

 

 

 

                                  Підготувала Т.П.Зборюк,

                                     практичний психолог

 

 

 

 

 

смт. Чаплинка

 

Зміст

     Вступ....................................................................1

1.Педагогічні погляди В.О. Сухомлинського на проблему виховання «важких   дітей»              2

2.Девіантна поведінка та її прояви..............................7

2.1.Критерії визначення учня як важковиховуваного.................8

   3. Рекомендований інструментарій для проведення психологічних 

         досліджень та облікова документація..........................9

   3.1.Карта визначення типу важковиховуваності.....................11

   3.2.Облікова документація для роботи з підлітками з девіантною

         поведінкою...........................................13

   4.Профілактична робота з учнями з девіантною поведінкою............14

   4.1.Загальна характеристика спрямованості особистості..............15

   4.2.Місце особистості в колективі..............................15

   4.3.Картка обліку роботи з підлітком-девіантом....................16

   5. Групова робота з учнями...................................16

   6. Психокорекційна програма «Я хочу, я можу змінитися»............25

   7. Особливості роботи практичного психолога з батьками учнів.........35

   8. Особливості роботи практичного психолога з педагогами...........47

Висновки.............................................52

Література.............................................54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вступ

 

      Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.

      У період  різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб`єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики й моралі. Розмитість норм, послаблення соціальної регуляції спотворює духовні й культурні підвалини такої поведінки.

      Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту та відсутністю важелів саморегуляції, заснованих  на високій культурі, духовності. Тому обрану тему можемо вважати актуальною.

 

Мета: описати особливості організації превентивного виховання в школі

 

Завдання роботи:

1. Проаналізувати літературу з обраної теми.
2. Ознайомитись з педагогічними поглядами В.О.Сухомлинського щодо виховання «важких» дітей.
3. Дати загальну характеристику основним видам діяльності з превентивного виховання здобувачів освіти в школі.
4. Встановити критерії визначення учнів, схильних до  протиправної поведінки.
5. Описати особливості роботи практичного психолога з педагогами школи та батьками учнів.

 

 

 

 

 

            1. Педагогічні погляди В.О,Сухомлинського на проблему виховання  

                                        «важких» дітей

 

       Вивчення та аналіз теоретичних поглядів педагогічного досвіду В..Сухомлинського сприяє пошукові власних шляхів реалізації гуманістичних ідей у навчально-виховній практиці. Багатогранна педагогічна система провідного педагога увібрала в себе  ідеї великих мислителів гуманістів минулого та традиції народного виховання. Вона вивчається науковцями в різних аспектах та була об`єктом ґрунтовних досліджень Е.Андреєвої, М.Антонця,  І.Антонової, Р.Антоянома, Є.Березняка, І.Беха, Н.Бібік, Л.Бондар, М.Боришевського, В.Бутенка,      В. Волошиної, О.Дзеверіна, М.Красовицького, О.Сухомлинської, В.Хайруліної, М.Ярмаченка та багатьох інших.

       Проблему важковиховуваності успішно вирішував і В.О.Су-хомлинський.  «Немає такої дитини, - стверджував він,- яка б при певних умовах виховання не могла б стати людиною освіченою, працелюбною,  високоморальною».  Він вважав, що всі  без винятку діти, які не мають патологічних відхилень у розумовому розвитку,  можуть успішно оволодіти середньою освітою.

       В.Сухомлинський розробив систему піклування про дитяче здоров`я, що  передбачає правильний режим, повноцінне харчування, фізичне загартування. Головне в такому режимі – чергування праці й відпочинку, неспання й сну. На основі багаторічного досвіду він установив, що чимало дітей приходять до школи з травмованою  психікою, і це вкрай негативно позначається на їхній поведінці.

        Незадовільний стан здоров`я, травмовану психіку, важковиховуваність дітей Сухомлинський пов`язував з недоліками сімейного виховання. Вивчивши понад дві тисячі сімей, де діти мали негативний вплив батьків, він дійшов висновку, що «важка» дитина – це результат вад батьків, сімейного виховання, це «квітка, що розквітла в атмосфері безсердечності, неправди, насилля, неробства, презирства до інших людей, зневаги до оточуючого суспільства та громадського обов`язку».

       Цьому слід протиставити світлу, життєрадісну силу, що здатна вплинути на дану дитину. В.Сухомлинський вважав, що багато батьків беруть шлюб  непідготовленими до народження й виховання дітей, тому так легко віддають їх до шкіл-інтернатів, спеціальних шкіл. Діти відчувають, що вони не потрібні батькам і переживають це, як страшну трагедію.

       Навчати й виховувати таких дітей в звичайній школі дуже важко. «Настав час, - стверджував Сухомлинський, - коли суспільство повинно суворо перевіряти моральну готовність людей до створення сім`ї» (4, 12).

       Перевиховання дітей, що характеризуються відхиленнями від норм у моральному розвитку та поведінці, - найскладніша справа, що потребує виключної  уваги, терпіння, майстерності, чуйності, теплоти.

       Щоб виховати «важку» дитину, зробити її хорошою людиною, зазначав Василь Олександрович,  насамперед слід зрозуміти й відчути її горе, пережити ту небезпеку,  яка може потягнути дитину в прірву, а це можливо лише в атмосфері глибокої і повсякденної поваги до особистості.

      Яким би вдумливим і чуйним не був вихователь, він не зможе знайти підхід до серця «важкої» дитини, якщо не створено чуйний, сприйнятливий до добра і зла , чужого горя й радості дитячий колектив. Чуйний колектив є тим сприйнятливим середовищем, в якому дитина з надламаною душею може знайти для себе  підтримку, відчувши турботу.

       Важливо мати на увазі, що, за В.О.Сухомлинським, почуття ворожнечі до оточуючих переходить у таких дітей  в жорстокість, намагання зробити щось на зло тим, хто лише хоч здаватися добрим, а насправді  поганий… Ніколи не досягне успіху вчитель, якщо буде намагатися вплинути на учня загальними словами про добро й справедливість. Тут повинні бути конкретні дійові заходи, які повністю б захопили всі сфери інтелекту дитини, втягли б її в суспільно корисну діяльність, спиралися б на позитивні нахили дитини.

       В зв’язку з цим, Сухомлинський висловлює цінні думки про те, що в кожній людині є її «золота жилка». Якою б занедбаною, безталанною, нездатною до оволодіння знаннями не вважалась дитина, все ж талан десь у неї є за пересічністю, відсталістю. Завдання вихователя якраз і полягає в тому, що знайти це золоте зерно, поставити дитину на життєвий шлях, де вона знайде себе.

       Мистецтво виховання Сухомлинський розумів глибоко. Виховання, вважав він, уміщує в собі багатогранні явища життя – духовні, моральні цінності, стосунки між людьми, що оточують дитину, їх духовну культуру. Виховання він поділяв на два джерела: перше – організована діяльність в сім`ї, школі; друге – взаємостосунки людей,  судження й моральні якості людини, що фіксуються дітьми незалежно від нашого бажання.

         Виникає проблема: діти, незважаючи на піклування про них з боку батьків та суспільства, часто підпадають  під негативний вплив. Як це можна подолати?  Сухомлинський  відповідає, що слід виховувати свідому протидію всьому поганому, прищеплювати «імунітет до зла»; отже, завдання вихователя полягає в тому, щоб дитина  не була беззахисною перед поганим вчинком.

         Досягти цього можна лише за допомогою залучення проблемних дітей  до суспільно-виробничої діяльності. Поширеною помилкою виховання, на думку  Сухомлинського, є зосередження уваги вихователя на недоліках особистості дитини, внаслідок чого зусилля педагога зводяться до настирливих докорів, висловлених часто в грубій формі, та критики недоліків.

          Такий засіб впливу лише дратує, нервує учня, віддаляє його  від учителя. Враховуючи це, В.О.Сухомлинський вважає, що завдання виховання полягає не у викоріненні недоліків особистості, а в культивуванні, розвиткові, закріпленні в дитині всього найкращого, що є в ній. Якщо намагатись усувати недоліки прямим шляхом, виставляючи їх назовні, і сподіваючись, що учень зрозуміє, усвідомить їх і виправить, - то  такий шлях виховання зумовлений на невдачу.

         В моральному вихованні найважливішим повинно бути формування особистого ставлення учня до навколишньої дійсності, почуття відповідальності перед суспільством, батьками, колективом, самим собою.

        Це завдання може бути вирішене в тому випадку, коли підлітка привчать до подолання труднощів, до витримки й самовладання. Ведучою тут повинна стати гуманність у поєднанні з повагою та вимогливістю і, разом з цим, непримиренністю до лінощів, неробства, недбайливості, марнотратства, байдужості.

        Сутність виховання, за Сухомлинським, повинна полягати в умінні спонукати підлітка до оцінки своїх вчинків, у яких відображається його ставлення до людей, дійсності, до себе, стимулювати внутрішню роботу його розуму, серця, в процесі якої народжується ідейна переконаність, прагнення бути корисним суспільству.

        В.О.Сухомлинський підкреслював, що дуже важливо прищепити педагогічно занедбаному учневі впевненість у своїх силах, навчити розміряти їх, виділяти доступне в реальному здійсненні, а недоступне залишити у перспективі і готуватися до реалізації цього в майбутньому.

        Загострюючи увагу на головному у вихованні проблемних дітей, Сухомлинський рекомендував вчителям вивчати духовний світ дитини, її мислення, почуття, характер, волю, інтереси.

        Без знання вікових особливостей, глибокого  розуміння всієї складності явищ, що відбуваються в душі дитини, виховання залишається беззмістовним, не досягає своєї мети. У зв’язку з цим виникає питання про той значний внесок, що зробили психологи у вирішення проблем подолання педагогічної занедбаності і важковиховуваності.

      Серед учнів є такі, що характеризуються наявністю закріплених негативних форм поведінки, недисциплінованістю, в процесі  навчання та виховання яких вчителі відчувають значні труднощі, а іноді бувають і зовсім безпорадними. Вивчаючи цю проблему, психологи відкидають погляди тих вчених, які твердять, ніби причиною викривлення в моральному розвитку дітей є біологічні особливості, зумовлені лише спадковістю.

        Було встановлено, що відхилення в поведінці дітей зумовлені не лише біологічними явищами, а й впливом мікросередовища, неформальних взаємостосунків з  однолітками та дорослими, побутом сім`ї, помилками в навчанні й виховання та ін..

       Одним з методів роботи з учнями з девіантною поведінкою   є метод покарань та заохочень. У свій час наколо проблеми «карати чи милувати» мала місце своєрідна заочна дискусія між В.О.Сухомлинським та А.С.Макаренком. У п’єсі  українського письменника Івана Драча «Дума про вчителя Сухомлинського» вимальовані персонажі обох педагогів. Кожен веде  за собою своїх вихованців. Але засоби, на думку автора п’єси, у них різні. А.Макаренко та його вихованці тримають в руках міцні різки, а В.Сухомлинський та його вихованці – ніжно помахують оливковими гілками. Таке безпідставне протистояння, створене уявою автора, не відображає наукової й практичної суті.

       У 1968 році В.О.Сухомлинський опублікував статтю під назвою «Виховання без покарань». У ній педагог не заперечує проти використання методу покарань: «Багаторічний досвід, - пише Сухомлинський, - переконує в справедливості дуже важливої педагогічної закономірності: там, де джерелом радості дитини, підлітка є праця для людей, суспільства - зовсім немає покарань. У них просто немає потреби, тобто питання про покарання навіть не виникає. Злочинів не буде, якщо в дитинстві, отроцтві, ранній юності не буде покарань, - точніше: якщо зникне потреба, необхідність у покараннях (1).

         Роздумуючи над методами й прийомами виховання, Василь Олександрович вбачав у покаранні своєрідний засіб удосконалення навичок поведінки, гальмування негативних дій особистості, що частково транслюється на колектив. «Для вправляння в правильному вчинку, - писав він, - успішно можна використовувати й такий метод виховання, як покарання. Якщо цей вид вправи серйозно продумано, то покарання сприймається й оцінюється не окремим учнем, а всім колективом»(1). І в іншому місці:»Покарання – не тільки крайня форма примусу, це також одна з форм громадянської оцінки поведінки людини. Покарання перевиховує тільки тоді, коли в чомусь переконує, примушує замислитися над власною поведінкою, над  ставленням до людей»(2).

      Тому на покарання Сухомлинський дивився діалектично, коли стверджував: «Покарання на є чимось невідворотним».

      В. Сухомлинський не припускав думки, що виховання безсиле виправити деякі відхилення від норм моральності й поведінки окремих підлітків; виступав проти реакційної ідеї дефективності дітей, згідно з якою велика кількість учнів зачислялася до категорії невиправних, приречених, непотрібних суспільству.

 

 

                              2. Девіантна поведінка та її прояви

        Девіантна поведінка – це поведінка з відхиленнями від норми. Психологи розглядають девіантність як поведінку, що знаходиться на межі правової та деліквентної (кримінальної). Дітей, яким притаманні відхилення поведінкових реакцій, називають по=різному: недисципліновані, педагогічно або соціально занедбані, «важкі» діти, важковиховувані, схильні до скоєння правопорушень, девіантні підлітки тощо. Такі терміни частіше використовуються як синоніми. Відхилення в поведінці значущі для оточуючих, таким чином суспільство ставить діагноз девіантності або деліквентності.

          Під девіантною поведінкою розуміють вчинки (дії індивіда), що виражаються у відносно стійких і масових формах діяльності соціальні явища, які не відповідають очікуваним нормам, що фактично склалися або офіційно встановлені в даному суспільстві.

          Хоча теоретично девіантну поведінку поділяють на позитивну – що служить прогресу суспільства, й негативну -  що підточує підвалини суспільства й гальмує його розвиток. Термін використовується в негативному сенсі.

         Кожен підліток з девіантною поведінкою має свою життєву історію, свою ситуацію розвитку, не схожу на інші. Таким чином, ми говоримо про те, що тут дуже важливий індивідуальний підхід до кожної окремо взятої робочої ситуації, пов’язаної з підлітком – девіантом.

         І в такому контексті варто пам’ятати  про те, що дорослий або однокласник (або хтось інший з оточення підлітка), який дає запит (нерідко у вигляді скарги) на роботу з проблемним учнем, висловлює свою думку, в якій є відсоток його власного виховання, соціокультурної  адаптованості, моральної норми.

         Всі перераховані вище суб’єктивні фактори мають особливе значення у зв’язку з тим, що в роботі з девіантами треба враховувати не тільки вказані фактори, а й те, які норми, цінності й соціокультурні рамки існують у підлітка (клієнта), а також ті, які існують в його родині й були прищеплені йому батьками в процесі виховання й розвитку дитини.

         Таким чином, ми можемо говорити, про те, що процес роботи з підлітком – девіантом вимагає втручання фахівця не тільки в особисту історію підлітка-девіанта, а й у процес розвитку внутрішньо-сімейних відносин.

 

                2.1. КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ УЧНЯ ЯК ВАЖКОВИХОВУВАНОГО

 

1. Неуспішність з навчальних дисциплін.
2. Систематичні пропуски уроків.
3. Відсутність моральних, соціокультурних норм.
4. Створення дисгармонійної поведінкової й емоційної атмосфери в колективу учнів.
5. Вербальні й невербальні вияви агресії.
6. Наявність проблем в психологічному контексті6

• відсутність конструктивних комунікативних навичок;
• відсутність мотивації до навчання й особистісного розвитку;
• відсутність навичок самостійного вирішення конфліктних ситуацій;
• акцентуації;
• неврози;
• неврастенії;
• важковиховуваність як індикатор сімейних проблем;
• відмова від допомоги фахівців за наявності проблемної ситуації.

7. Схильність до шкідливих шкичок.
8. Схильність до бродяжництва., вимагання.
9. Зв'язок із злочинними угрупуваннями.
10. Участь в розповсюдженні наркотичних речовин.

 

 

3. Рекомендований інструментарій для проведення психологічних досліджень та облікова документація для роботи з підлітками з девіантною поведінкою

    В психологічній практиці необхідно користуватися лише рекомендованим інструментарієм для проведення психологічних досліджень . Також практичному психологу та соціальному педагогу необхідно вести облікову документацію для роботи з підлітками з девіантною поведінкою.

Методика	Джерело	Категорія дітей	Що вивчаємо
Темперамент по Я. Стреляу	Ю.Гильбух.Темперамент и познавательные способно-сти школьника.-К.,1993	молодший шкільний  вік	темперамент
Опитувальник Тейлора	Ю.Гильбух.Темперамент и познавательные способно-сти школьника.-К.,-1993	молодший шкільний  вік	шкільна тривожність
Темперамент, імпульсивність	Г.Лаврентьєва, Т.Титоренко. Практична психологія для вихователя.- К.,-1993	дошкільний і молодший шкільний  вік	темперамент, імпульсивність
Тест Кеттелла	Є.Рогов. Настольная книга практического психолога.-М.: Владос, 2002.-Кн.1.-С.112	молодший шкільний  вік	стійкість, сту-пінь виражено-сті особистіс-них рис
Кольорово-малюнковий тест діагности-ки психічних станів	Є.Рогов. Настольная книга практического психолога.-М.: Владос, 2002.-Кн.1.-С.131	молодший шкільний  вік	тривожність, агресивність
Тест шкільної тривож-ності Філіпса	Є.Рогов. Настольная книга практического психолога.-М.: Владос, 2002.-Кн.1.-С.133	молодший і середній шкільний  вік	рівень, характер шкільної тривожності
Характерологічний опитувальник за Леон-гардом-Шмішеком	Є.Рогов. Настольная книга практического психолога.-М.: Владос, 2002.-Кн.1.-С.142	старший шкільний  вік	акцентуація характеру
Незакінчені інтерак-тивні характеристики	В.Власенко. Вчителі учні: психологія взаємних оцін-них станів.-К.,1995	середній і старший шкільний  вік	вивчення характеру особи-востей поведін-ки
ФОО(Франбурський особистісний опитувальник)	Є.Рогов. Настольная книга практического психолога.-М.: Владос, 2002.-Кн.1.-С.275	старший шкільний  вік	невротичність врівноваженість, репресивність
ПДО (патохарактерологічний діагностичний опи-тувальник за А.Личко)	Є.Рогов. Настольная книга практического психолога.-М.: Владос, 2002.-Кн.1.-С.208	старший шкільний  вік	акцентуації та ознаки делікве-нтності
Рамки, через які ми дивимось на світ	Н.Обухова, Психологичес-кое сопровождение семьи	старший шкільний  вік	рефлексія почуттів
Карта визначення типу важковиховуваності	Г.Нагорнюк, Б.Пасинєв, Шкільний світ.-№19(99), травень 2001 м.Харків	молодший, середній і старший шкільний  вік	тип важковихо-вуваності

 

 

                  3.1. Карта визначення типу важковиховуваності

        У таблиці подано показники характерологічних особливостей дитини, її поведінки, спілкування, які свідчать про наявність конкретного типу важковиховуваності.

        Заповнюючи карту, учитель має визначити ступінь вираження кожної особливості (ні – 0 балів, так – 2 бал, може бути – 1 бал).

№ п/п	Критерії визначення типу важковиховуваності	Ступінь вияву(0-2 б.)
1	Невпевнений у собі
2	Погана дисципліна
3	Чутливо реагує на виховні дії
4	Низький рівень засвоєння навчальної програми
5	Низький рівень інтелектуального розвитку
6	Непопулярний, відкинутий
7	Несформованість навичок спілкування
8	Низький рівень культури в родині
9	Неблагополучна, неповна сім`я
10	Батьки не займаються вихованням дитини
11	Імпульсивний, непосидючий
12	Задиркуватий
13	Упертий
14	Схильний до лідерства, домінування
15	Самолюбивий
16	Неорганізований
17	Недисциплінований
18	Слабовільний
19	Дратівливий
20	Неуважний
21	Випереджувальний фізичний розвиток
22	Часті зміни самопочуття
23	Нормальний рівень інтелектуального розвитку
24	Підвищена зацікавленість сексуальним життям
25	Вибіркова конфліктність
26	Самостійність
27	Прагнення здаватись дорослішим, чим є насправді
28	Підвищена критичність до інших
29	Підвищена самокритичність
30	Схильність до перепадів активності
31	Смислова закритість щодо педагогічних впливів
32	Неадекватно високі домагання
33	Несприятливе становище в колективі
34	Неадекватний спокій щодо відчуження у спілкуванні
35	Схильність до перепадів активності
36	Смислова відкритість щодо педагогічних впливів
37	Неадекватно низькі домагання
38	Несприятливе становище в колективі
39	Неспокій щодо відчуження у спілкуванні
40	Підвищена вразливість
41	Злопам`ятність
42	Цинічність
43	Брехливість
44	Негативна реакція на зауваження. Впевненість у неспора-ведливості вимог, що до нього висуваються
45	Грубі порушення дисципліни. Зловмисна агресивність

 

               3.2. Облікова документація для роботи

                з підлітками з девіантною поведінкою

                      Психолого-педагогічна характеристика учня(для вчителя)

ПІБ учня____________________________________________________

Клас_______             Дата народження________________

Загальні дані про особистість

1.Стан здоров`я та фізичний розвиток:

 - здоровий – фізично розвинений

- часто хворіє – має хронічні захворювання

2.Умови сімейного виховання: (потрібне підкреслити):

-склад сім`ї : повна/ неповна,   мати/батько;  нерідний один з батьків/обидва;

багатодітна сім`я;

• хто з членів сім`ї має найбільший вплив(позитивний  /негативний  +/-);

Мати () –батько() –сестра()  -брат();

• загальна атмосфера в сім`ї: стосунки  загалом добрі/ погані;

з матир`ю –близькі, довірливі, відчужені;

з батьком–близькі, довірливі, відчужені;

• тип  сімейного виховання:

гіпопротекція(відсутність уваги з боку батьків);

потураюча гіпопротекція(опікування перебуільшене);

нормальне виховання;

• здійснення контролю за поведінкою:

          відсутність контролю;

          слабкий контроль;

          достатній рівень контролю;

          суворий, жорсткий контроль;

• надання самостійності (обмежена/необмежена);
•  скільки років навчається в школі;
• ігнорування дорослими ціннісних орієнтацій дитини:

перешкоджання дружнім стосункам з вибраними однолітками;

нав’язування іншого кола спілкування;

виказування неповаги до особистості дитин

 

4. Профілактична робота з учнями з девіантною поведінкою

 

1. Яким видам діяльності надає перевагу(навчальному, трудовому, ігровому, суспільно-політичному, спортивному, художньо-естетичному, технічному, дослідницькій роботі в різних галузях, туристичному)
2. Чи має професійну спрямованість (для учнів старшої школи):

Так, ні; стійка; нестійка.

3. На яку професійну діяльність спрямований
4. До  яких навчальних предметів виявляє найбільшу зацікавленість, до яких байдужий
5. Вивчає навчальний матеріал (свідомо, системно, механічно, не вивчає)
6. Як ставиться до інтелектуальної або практичної діяльності(зацікавлено/ байдуже), в яких випадках праці виявляє активність
7. Яку роль виконує в справах (ініціатор – організатор – активний виконавець – пасивний учасник)
8. Чим любить займатися у вільний час (читає, гуляє на вулиці, спілкується з друзями, просто седить дома,  грає в азартні ігри, допомагає по господа-рству, дивиться телевізор, займається в шкільних гуртках або секціях)

  4.1.Загальна характеристика спрямованості особистості

1. Соціальні потреби особистості (потрібне підкреслити):

-потреба в спілкуванні з товаришами, дорослими виявляється (чітко, систематично, обмежено, не виявлється);

-потреба у враженнях;

-потреба у визнанні;

-потреба у самовираженні;

-потреба у здійснені контролю та влади над іншими;

-потреба у прийнятті (емоційні стосунки з членами групи);

-потреба у навчанні;

-потреба у колективній праі;

-потреба у громадській діяльності.

                2. Асоціальні форми поведінки:

                    -порушення внутрішньо-шкільних правил поведінки (прогули, конфлікти

                     з учнями та вчителями, грубість, схильність до брехні, пошкодження

                     шкільного майна);

                    -паління (ситуативне або постійне);

                    -вживання алкоголю (ситуативне або постійне);

                    -правопорушення (ситуативні або постійні) проти особистості, проти

                     матеріальних цінностей,;

                    -втечи з дому (ситуативні або постійні).

 

                           4.2. Місце особистості в колективі:

1. Викликає симпатію всього колективу чи окремої його частини.
2. Чи користується авторитетом у однолітків, чи ні - причини вказати.
3. Чи має особисті стосунки з особами, схильними до правопорушень.

 

 

4.3.Картка обліку роботи з учнем - девіантом

ПІБ учня_________________________________________ клас_______

Дата народження________________

Домашня адреса______________________________________________

        ПІБ батьків/осіб,/ що їх замінюють________________________________

_________________________________________________________________

         І. Види роботи

    Психодіагностична

№ п/п	Дата проведення	Назва         методики	Короткий результат

       ІІ. Корекційна робота з учнем

___________________________________________________________________

      ІІІ.Спільна робота з педагогом та батьками

___________________________________________________________________

 

                             5.Групова робота з учнями

 

          Година спілкування

«Попередження насильства: подолання стереотипів та формування правил безпечної поведінки»

Мета: сформувати уявлення про потерпілих від насильства та місце, де воно може відбутися, виробити навички безпечної поведінки, розвивати вміння аналізувати отриману інформацію  виховувати толерантне ставлення до людей, які поте-рпають від насильства.

           Хід заняття

1. Мозковий штурм.

   Тренер запитує учнів «Що таке насильство?» і фіксує на дошці відповіді, після чого треба їх проаналізувати та підвести до визначення поняття насильства - це бездіяльність або дія, направлена на іншу людину, що завдає шкоди    здоров`ю як фізичному, так і психічному, принижує почуття честі та гідності. 

   Насильство це й фізична, психічна, сексуальна або інша насильницька дія чи комбінація дій однієї особи, або групи осіб, направлена на іншу особу, Такі дії призводять до порушення гарантованого Конституцією України права громадянина на особисту недоторканість.

   Насильство в  сім`ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психічного чи економічного спрямування,  одного  члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо такі дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина, й завдають йому моральної шкоди, або шкоди фізичному чи психічному здоров`ю.

    Реальна загроза вчинення насильства в  сім`ї – погроза вчинення одним членом стосовно іншого умисних дій, якщо є реальні підстави очікувати їх виконання.(Закон України «По попередження насильства в сім`ї»).

 

2. Розповідь тренера про види насильства сім`ї: виділяють чотири – фізичне, психічне, сексуальне й економічне.

       Физичне –умисне завдання одним членом  сім`ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може привести або призвело до загибелі постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров`я його, заподіяння шкоди честі й гідності.

    Сексуальне – протиправне посягання на статеву недоторканість, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім`ї.

    Психічне  - насильство, пов’язане з діями на психіку шляхом  словесних образ чи погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися чи завдається шкода психічному здоров`ю.

    Економічне – умисне позбавлення одного члена    сім`ї іншим майна, житла, коштів, одягу, на які постраждалий має право, передбачене законом., і які можуть  виклиати порушення фізичного, психічного здоров`я, або призвести до загибелі.

 

3. Робота в групах.

Клас поділити на дві або чотири групи, роздати по аркушу чистого паперу, на якому запропонувати написати види насиль-ства,зробити малюнок.

 

Можливі варіанти відповідей:

Фізичне насильство	Психологічне насильство	Сексуальне насильство	Еконоиічне насильство
побиття, тілесні ушкодження	ігнорування почуття свободи	гнів на грунті ре-внощів	позбавлення або обмеження коштів
спроби удушення	образа преконань	образа з сексуаль-ним нахилом (по-вія, імпотент)	жорсткий конт-роль витрат
викручування рук	образа віросповідання	примус до сексу-альних зносин проти волі з сади-стським нахилом застосування предметів для цього	нав’язування економічно обме-женого існування без суттєвої не-обхідності
штовхання	образа расова	примус до спосте-реження за сексуа-льними діями	контроль за допо-могою грошей
брутальне поводження	знущання над домашніми твари-нами на очах пост-раждалого	сексуальні прини-ження жінки при дітях	відмова чи зволі-кання у виплаті аліментів
позбавлення іжі	переслідування через статеву при-належність	обмеження сво-боди, погрози фі-зичного характеру	примус жінки одягатися всуне-реч її волі згідно з бажаннями партнера
використання зброї		насильство з боку вчителів, однолі-тків	примус до інцесту
втягнення дітей до вживання ал-коголю та нар-котиків

 

                        4.Гра «Згоден – не згоден»

   Розділити клас умовно на дві половини: одна називається «згоден», інша  «не згоден», і зачитати міфи, вирази, пов’язані з насильством. Учням пропонується в залежності від того, згодні вони чи ні, перейти на відповідну сторону кімнати. Потім обґрунтувати свій вибір.

     Приклади міфів:

-деякі діти провокують  насильство й заслуговують на нього,

-чоловіки, що вдаються до насильства, психічно нездорові,

-б`є значить любить,

-чоловік,схильний до насильства, не є люблячим чоловіком і батьком,

-причиною сімейного насильства є алкоголь,

-домашнє насильство характерне для неосвічених та бідних людей,

-домашнє насильство – нове явище, що виникло в результаті сучасних економічних та суспільних дій,

-дітям потрібен батько, навіть якщо він агресивний,

- жінка, яка потерпає від насильства, завжди може піти з дому,

-ляпас по щоці не наносить серйозної шкоди,

-наші стосунки зміняться на краще, коли ми одружимось,

-наші стосунки зміняться, коли з`явиться в  сім`і дитина.

 

    5.Бесіда:

-назвіть місця, де може відбуватися насильство (дома, на вулиці, на роботі, в школі, в машині);

-хто потерпає від насильства (жінка, чоловік, діти, молодь, неповнолітні, батьки, немічні родичи, інваліди, усиновителі, усиновлені).

 

6. Робота в групах  «Правила безпеки»

Розподілити клас на дві групи, дати завдання:  1) скласти список правил безпеки на вулиці; 2) правила безпеки дома.

   Зразок правил безпеки на вулиці:

-не ходити одному в пізні години,

-знати елементарні прийоми самооборони,

-продумати свої дії,коли відчуваєш, що акт насильства можливий,

-якщо напали – треба тікати, кричати, щоб привернути до себе увагу,

-виключити вживання алкоголю, наркотичних речовин, бо вони можуть негативно вплинути на сприйняття дійсності,

-не впусати в будинок незнайомих, не заходити до ліфту.

    Зразок правил безпеки дома:

-розкажи про насильство тим, кому довіряєш,

-знайди таке місце, куди б міг піт у випадку небезпеки,

-заздалегідь довідайся про телефони міських служб, що можуть надати необхідну підтримку (телефон довіри, служби в справах неповнолітніх).

 

7.  Вправа «Закінчи речення»

Запропонувати всім учасникам закінчити речення «До цього заняття я ніколи не задумувався про…»

 

8. Рефлексія

• Які стереотипи з теми насильства притаманні вашому оточенню?
• Яких правил безпеки ти вже дотримуєшся?

 

                    6. Психокорекційна програма для підлітків

                          «Я хочу, я можу змінитися»

Завдання:

1. Формування мотивації до самовиховання та саморозвитку.
2. Створення умов для саморозкриття учнів.
3. Формування позитивної «Я-концепції.
4. Розвиток самосвідомості особистості.

         Форми роботи: індивідуальна або групова (якщо діти добре знають одне одного).

         Тривалість заняття: 1,5 год.

         Кількість занять: 10

         Місце проведення: психологічний кабінет або  класна кімната .

Заняття слід проводити регулярно – один раз на тиждень, у приміщенні, ізольованому від шуму.

 

 

Заняття 1.

Мета:формування в підлітка мотивації для роботи з психологом, встановлення атмосфери довіри.

 

Вправа 1. «Знайомство»

        Учню пропонується розповісти від імені свого кращого друга про себе. Важливо, щоб учень зміг дати волю своїм емоціям: - Ти маєш можливість розповідати те, що вважаєш за потрібне. Можеш скаржитися, критикувати, хвалити. Головне, щоб у слухачів склалося враження про ту людину, про яку йде мова.

 

Вправа 2. Бесіда «Вмій правильно повестися у певній ситуації»

         Життя дуже складне. Багато труднощів, невдач, непорозумінь, тому треба вміти боротися, діяти. Необхідно вчитися це робити.

          Ось ситуація: в одного хлопця. є знайомий, який постійно псує стосунки цього хлопця з його друзями. Але хлопець кмітливий, сильний і спроможний захистити себе. Рано чи пізно він поверне свій авторитет у компанії.  Уяви, що в подібній ситуації міг опинитися слабкий хлопець, що не вміє відстоювати власну точку зору, неавторитетний. Цей -  приречений, йому треба тільки тікати з компанії..

         Важливе й інше:погано, коли світ бачиш тільки через «рожеві окуляри», але ще гірше – якщо через темні. Необхідно все бачити в реальному світлі. Не збільшувати труднощів, але й не зменшувати їх. Найгірше  - це обманювати себе (зворотній зв'язок).

 

Вправа 3. «Намалюй свій настрій»

        Підлітку пропонується намалювати свій настрій. Для цього надаються кольорові олівці, папір. Треба пояснити, що до виконання роботи треба поставитися творчо, вибрати ті кольори, якими найточніше можна передати свої почуття зараз (по закінченні – аналіз малюнка).

 

Вправа 4.  Притча «Цінність часу»

        Кожному від народження надається цінний дар – життя. Це найдорожче, що є у кожної людини. Але, як не дивно, люди дуже легковажно ставляться до цього дару. Не вміють зберігати його, насолоджуватися ним. Послухай історію.

        Один бізнесмен зібрав собі великий капітал – 3 000 000 доларів. Він вирішив, що візьме рік відпустки, щоб відпочити в задоволенні. Але не встиг він прийняти це рішення, як його відвідав Янгол Смерті. Бізнесмен злякався та вирішив будь-яким способом умовити Янгола продати трохи часу:

• Продай мені три тижні життя, а я віддам тобі 1/3 свого капіталу, 1000000 доларів,- запропонував бізнесмен.

Але Янгол Смерті йому відмовив.

• Гаразд,   залиш мені два тижні – я віддам тобі 2/3 своїх грошей, 2000000 доларів.

Знову Янгол відмовив.

• Гаразд, продай мені тільки один день, щоб я зміг насолодитися  красою цієї землі, обійняти дружину, дітей, яких не бачив уже давно… Я віддам тобі все, що маю 3000 000 доларів.

Янгол відмовив.

           Тоді чоловік спитав, чи може він отримати хоча б декілька хвилин, щоб написати прощального листа. Янгол погодився.

           Чоловік написав: «Правильн»о використовуйте час, який вам відведено для життя. Я не зміг купити авіть годину життя за 3 000 000 доларів. Перевірте, чи все, що вас зараз оточує, справді має цінність?»

 

 Заняття 2.

Мета: виявлення уявлень учня щодо себе, активізація самосвідомості

 

Вправа 1. «Якщо  пташка, то яка?

           Підлітку пропонується придумати асоціації, які б характеризували його: -якщо  пташка – то яка саме? –тваринка? –квітка? – пора року?

    Чому?  По закінченні вправи – обговорення.

 

Вправа 2. «Ім`я »

           На аркуші паперу валкими літерами пишеться ім`я підлітка. Потім запропонувати написати на кожну літеру імені позитивну або негативну якість характеру. У процесі роботи задавати питання:

1. які якості  писати  легше?
2. Які складніше7
3. Ому саме ці якості обрані?

 

Вправа 3.  «Мій світ»

         Пропонується завдання:

1. Намалюй на аркуші себе. Де буде твоя мама?   Інші близькі? Друзі? Вороги? Твоє минуле? Майбутнє? Твоя мрія?
2. Подивись на цей «світ». Ти задоволений ним? Яким бі він міг бути, якби йго намалювати інакше?
3. Щось хочеться змінити?

 

Вправа 4.  Притча « Двоє верблюдів»

         Йдуть пустелею двоє верблюдів. Втомилися. Зупинилися, Один дивиться на іншого, а потім як плюне на нього.

• За що? За що ти на мене плюнув? За те, що я кожен день працюю, без води, без іжі? Плюю на себе, тягаю вантажі.. І за що ти так? – питає постраждалий верблюд.
• Ти на себе плюєш – іншим теж хочеться! 

(аналіз притчи).

 

Заняття 3.

Мета: побудова й усвідомлення позитивної «Я-концепції».

 

Вправа 1. «Намалюй свій настрій»

Вправа 2. «Валіза»

        Тренер: -Уяви собі, що ти збираєшся в далеку подорож й тобі необхідно зібрати валізу. Але замість звичайних речей у валізу треба покласти особистісні якості, які, на тій погляд, знадобляться у подальшому житті.

(По закінченні – зворотній зв'язок)

 

Вправа 3. «Гра голосом»

     Треба проговорити декількома способами такі фрази:

• Я – чесна людина
• Я потрібен людям
• Я – людина, а це означає, що я можу все!
• Я йду в світ відверто і з любов`ю!

Інтонації:

• голосно, здивовано;
• схвильовано;
• з викликом;
• ніжно;
• мрійливо.

 

Вправа 4. «Мій портрет в променях сонця» (за І.Дубровіною)

 

Процедура: тренер просить відповісти на запитання:

«Чому я заслуговую на повагу?»  - наступним чином:

Намалюй сонце, у центрі кола напиши своє ім`я  чи намалюй свій портрет. Потім уздовж променів напиши усі чесноти, усе гарне, що ти про себе знаєш. Намагайся, щоб променів було якнайбільше.

             Потім – обговорення (учень зачитує перелік свій, показує намальоване).

 

Заняття 4.

Мета:формування відповідального  ставлення до себе, свого життя і навколишнього світу.

Вправа 1. «Відображення своїх емоцій»

           Підлітку пропонується відобразити різні емоції (які найчастіше виникають), за допомогою тільки міміки та жестів. Пояснити, в яких випадках виникають ті чи інші емоції.

 

Вправа 2. «10 подій»

          Опиши 5 найкращих подій у своєму житті та стільки ж найгірших.

Питання:

• як ти вважаєш - чому ці події відбулися?
• твоє ставлення до них?
• чи хотілося б тобі, що ці події відбулися знову?

 

Вправа 3. «Намалюй почуття, яке ти відчуваєш зараз»

                Питання:

• чому саме це почуття ти намалював?
• як часто воно тебе відвідує?
• чи бажав би ти від нього позбавитися?
• що для цього треба зробити?

 

Вправа 4. «Тільки від мене залежить ..»

          Треба завершити речення «Тільки від мене залежить ..» не менш, ніж 10 варіантами. Учень повинен не тільки записати закінчення, але й голосно промовити. В кінці заняття підлітку пропонується домашнє завдання: завести «щоденник почуттів та думок» куди щовечора записувати все, що спаде на думку. Можна робити малюнки, записувати сни.

Заняття 5.

Мета: підвищення усвідомленості власної значущості, цінності, зміцнення почуття власної гідності

 

Вправа 1. « Побачити себе по-іншому»

            Підхід з використанням образу кольору. Уяви, що тебе оточує якийсь колір, що символізує впевненість (який це колір? Чму саме він?). Пізніше, коли ти опинишся в реальній ситуації, знову уяви біля себе цей колір. Нехай він допоможе тобі почуватися впевнено.

 

Вправа 2. «Намалюй свій жах»

             Підлітку пропонується наалювати свій жах. Можна використовувати будь-які кольори, образи. Бажано підписати малюнок, придумати назву, Питання6

• чому саме це ти намалював?
• Важко було працювати над малюнком?
• Кли ти дивишся на малюнок, які почуття в тебе виникають?

 

Вправа 3. «Тобі пропонують наркотики» (рольова гра)

Мета: навчити правильно поводитись у критичній ситуації.

              Разом з учнем  обговорити варіанти відмови в ситуаціях тиску з боку оточуючих, розробляють модель ефективної поведінки.

 

Вправа 4. «Тренування сили волі»

              Інструкція: 

1. Сідайте зручно, розслабтеся. Уявіть собі всі сумні події, які відбулися внаслідок слабкості вашої сили волі, те, що вже сталося, чи те, що ще може статися. Чітко сформуюйте, розгляньте ці події. Не соромтесь виявляти свої почуття, які зараз виникають. Ц може бути незадоволення, сором, жах …
2. Уяви собі всі переваги, які може надати тобі тренування сили волі, те задоволення й користь, яку отримаєш. Уважно помркуй над цим: чітко сформулюй уявлення. Скільки нових можливостей для тебе відкриється, скільки бажань може здійснитися!
3. Якомга яскравіше уявіть, що ви вже маєте сильну волю, уявіть, як крокуєте твердою ходою, ніколи не втрачаєте контролю над ситуацією, створюєте опір тим, хто намагається маніпулювати.
4. Пригадайте ситуації, які потребують сили волі. А тепер уявіть себе в цій ситуації, але так, ніби ви вже маєте  всі необхідні якості, і уявіть, як ви маєте діяти при цьому.
5. Аналіз «щоденника почуттів» (тренер разом з учнем).

 

Заняття 6.

Мета: формування вміння протистояти соціаному тиску, активне усвідомлення кола своїх можливостей

 

Вправа 1. «Я через 10 років»

           Інструкція: уяви собі, що минуло 10 років. Ти змінився.. Змінилося  твоє життя. Розкажи про себе так як би ти розповідав про свою особистість, якщо б минуло 10 років. (по закінченні - обговорення).

 

Вправа 2. «В мене є все»

             Завдання: в кожній людині є гарні й погані якості. Ае сі вони сприймаються нами по-різному. Іноді ми маємо сили зізнатися в свїх слабостях, поганих вчинках.. Але якщо поміркувати, то іноді навіть негативні якості стають нам у пригоді. Зараз я буду називати різні якості, характерні для людей. Твоя мета – погоджуватися з тим, що я кажу, і визнавати ці якості своїми, аде з умовою, що ти будеш пояснювати, в якій саме ситуації ти буваєш таким.

Наприклад: - Ти жадібний!

• Так, я жадібний! Але тоді, коли в мене недостатньо   грошей, і я не маю  змоги їх позичити. Жадібність допомагає мені бути економним у фінансових справах.

 

Вправа 3. «Сприйняття близькими мого існування»

             Пропонується намалювати алюнок на цю тему. Питання:

• Що ти намалював?
• Чому саме такий малюнок? Кольори?
• А що, на твою думку, намалювали б твої батьки?
• Що б ти бажав змінити?

 

Вправа 4. «Прожити місяць»

            Уяви, що ти невиліковно хворий. Жити тобі залишилось місяць. Грошей у тебе багато, і поки що ти почуваєшся нормально.

Як ти будеш жити цей місяць? Куди поїдеш? Що будеш робити? Хто буде поруч? Як проживеш останній день? Якими будуть твої останні слова? Хто буде на похороні?

             А тепер новина: ти видужав! У тебе є ще 30-40 -50 років активного житя! Як ти будеш жити?

 

Заняття 7.

Мета: формування активної соціальної позиції

 

Вправа 1. «Пори року моєї душі» природі існує 4 пори року, які приносять з собою нам різні почуття, переживання. Кожна пора року гарна. Але в нас відбуваються зміни – давай будемо їх називати «порами року», що існують у твоїй душі.

1. Що вони тобі приносять?
2. Чи збагачують?
3. Як виявляють себе?
4. Чим допомагають?

 

Вправа 2. «Лист»

             Напиши лист собі від «Я-ідеального». Тобто від самого себе, але такого, яким ти мрієш бути. «Я-ідеальне» може надати тобі поради щодо того, як ефективно поводитись  у колі ровесників, що треба робити, щоб мати успіх (по закінчення - обговорення).

 

Вправа 3. «Чого бажаю я, та чого очікують від мене інші»

            У двох стовпчиках треба написати:

1. Що насправді я роблю та бажаю робити в житті
2. Чого очікують  від мене оточуючі

               Питання до учня

1. Чи співпадають написи у двох стовпчиках?
2. Чому так відбувається?
3. Що б ти бажав змінити?
4. Що для цього треба зробити?

 

Вправа 4. «Поясни»

            Уяви людину, яка сидить навпроти тебе – вона розмовляє з тобою про те, що не довіряє людям. Завжди ставиться з підозрою до того, що  відбувається. Твоя мета – навчити людину довіряти. Що ти скажеш? Чому людина має вірити тобі? Поясни, що довіряти – це добре. Знайди переваги довіри.

 

Заняття 8.

Мета:розвиток навичок поведінкової та емоційної саморегуляції

 

Вправа 1. «Я – очима інших»

            Інструкція: опиши, як тебе бачать / що про тебе думають:

• мама;
• товариш;
• сусід;
• бабуся;
• вчитель;
• той, хто тобі подобається.

На твою думку, чому саме таке враження т справляєш на оточуючих?

 

 

 

Вправа 2. «Мені в собі не подобається..»

 

             Пропонується завершити речення: «Мені в собі не подобається..»

Питання: - чи все з того, що ти написав, хотілося б змінити? Чому?

-чи робив ти спроби працювати над собою?

-а тепер заміни те, що не подобається, на бажане. На твою думку, у реальному житті що треба зробити, щоб стати кращим?

 

Вправа 3.  Рольова гра  « Я буваю  різним»

            Моделюється програвання різних ситуацій за допомогою міміки, жестів:

• ситуації гніву;
• роздратованості;
• нестриманості.

Потім підліток пояснює. Як він звик долати неприємні почуття, знайомиться з методами емоційної саморегуляції.

 

Вправа 4. «Аналіз записів у «щоденнику почуттів»

 

Заняття 9.

Мета:сформувати позитивну установку на майбутнє

 

Вправа 1. Учню пропонується проаналізувати вірш:

Если  ты не можешь быть сосной на вершине холма,

Будь деревцем в долине, но только будь

Самым лучшим деревцем у родника.

Будь кустарником, если не можешь быть деревом,

Если не можешь быть кустарником – будь травой

И сделай дорогу счастливее.

Если ты не можешь быть щукой, будь просто окунем,

Но самым красивым окунем в озере!

Мы не можем все быть капитанами-

Кто-то должен быть и матросами,

Для всех найдется работа.

Работа может быть большой и малой,

Но мы должны делать то, что неотложно..

Если ты не можешь быть дорогой – будь тропинкой.

Если ты не можешь быть солнцем – будь звездой.

Выигрываем мы или проигрываем – не важно,

Проявляй лучшее, что в тебе есть.

           Питання до учня: як ти вважаєш, що намагався сказати автор?  Чи є зв'язок  між віршем та подіями з твого життя7 Чи правий автор?

 

Вправа 2. «Комплімент собі»

           Інструкція: зараз ти маєш можливість похвалити себе, зробити комплімент, Розкажи про себе тільки найкраще. Нічого, якщо компліментів буде багато – чим більше ти  зможеш знайти в собі позитиву, тим краще.

 

Вправа 3. «Мета»

            Тренер пропонує визначити 10 основних цілей, які він має реалізувати в наступному році. Обговення:

1. що ти зробиш спочатку?
2. Що ти будеш мати, якщо виконаєш все, що заплановано?
3. Що треба робити для реалізації цілей?
4. Хто має тобі допомогти?

 

Вправа 4. Аналіз записів у «щоденнику почуттів»

 

Заняття 10.

Мета: узагальнення досвіду роботи, окреслення майбутніх перспектив

 

Вправа 1. «Малюнок « Я  - в минулому. Я - зараз»

            Пропонується намалювати на різних аркушах малюнки за темою. По закінченні – обговорення:

• Чи різняться малюнки? Чим?
• Які кольори переважають?
• Чи задоволений ти своїм теперішнім станом?

 

Вправа 2. «Я присягаюся..»

          На аркуші написано : «В майбутньому я присягаюся …», підлітку пропонується  продовжити речення своїми словами. О закінченні тренер скріплює цей «документ» своїм підписом і віддає  підлітку. Тепер цей лист – настанова для дій.

 

Вправа 3. Бесіда з учнем

• Що важливого , цінного було під час занять?
• Що залишилося недоговореним?
• Що ти здобув у ході роботи і як це допоможе в подальшому житті?

 

 

 

7. Особливості роботи практичного психолога з батьками учнів

Тренінгове заняття «Порушення поведінки школяра – наслідок проблем у вихованні»

       Мета: проаналізувати причини  порушень поведінки підлітків та форми їх виявлення; розширити психолого-педагогічний світогляд батьків з питань позитивного досвіду виховання в сім`ї; сприяти формуванню правильних підходів у сімейному спілкуванні на рівні «батьки - діти».

      Обладнання: таблиці «Типи неправильного виховання в сім`ї», «Форми виявлення порушень поведінки», тестові бланки, завдання для роботи в групах

 

1. Варіант вступного слова.

-Мамо, можна я піду до подруги? Я вже зробила уроки, - просить донька.

-Не можна!

-Чому? Я ж все зробила!

-Ні, не можна!

-Ну чому?

-Завелась: чому, чому? Сказано – не можна!

        Деякі з батьків вважають. Що вимоги дорослих повинні бути обґрунтованими й зрозумілими для дітей, інші  - що  в цьому немає потреби й не надають значення, створюючи специфічні стосунки з дитиною. А чи замислювались ви, шановні батьки, над тим, які стосунки у вас  з вашою дитиною?

2.Тест

       Зобразимо стосунки батьків з дитиною за допомогою двох кружечків: «Я» (батько, мати) і «Вона» (дитина). Кружечки  розташовуються – далеко (1), близько, дотикаючись одне до одного (2), перекриватись (3 і 4), повністю суміщатися (5), входити один в інший (6), це наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей один в одному.

Інструкція: оберіть з наведених моделей ту, яка відповідає вашим реальним стосункам з дитиною. (демонстрація моделі).

 

 

 

  Аналіз:

1. Ви з дитиною незалежні один від одного і не близькі. Це насторожує, варто замислитись над пошуками шляхів зближення.
2. Ви незалежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.
3. Разом ви, як особистості, дуже близькі, але й незалежні одне від одного.
4. Ви ближчі, ніж у моделі 3 – це  гарні стосунки.
5. В близькі як одне ціле «ми», це дуже  гарні стосунки.
6. Одна особистість повністю поглинута іншою. Для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

     Батькам повідомити узагальнену інформацію щодо бачення дітьми стосунків «батько - дитина», «мати - дитина».

 

                       3.ІНФОРМАЦІЙНА  ЧАСТИНА

    У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків та близьких є визначальним у формуванні стереотипу поведінкових реакцій.

     Типи  неправильного  виховання, що впливають на поведінку дитини:

І .Бездоглядність – дитина поза полем зору батьків. Батьки ніби й турбу-ються про неї (годують, одягають),  але переважно дитина належить сама собі. Ії духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків. До цього ж типу належить формальне виховання. Батьки для проформи турбуються про дитину.

      Негативно впливає на  поведінку дитини також  надмірна опіка з боку батьків – гіперопіка: заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль спричиняє протест, що призводить до загострення взаємин.

     Інколи бажання дитини уникнути найменших труднощів, неприємних обов`язків  стає настільки великим, що навколо неї, як неспроможної долати труднощі, створюється атмосфера захоплення, перебільшення, вихваляння її здібностей, найчастіше фіктивних, -  усі бажання дитини виконуються, вона в центрі уваги – кумир сім`ї. При цьому виховується егоцентризм, виникають труднощі в набутті навичок праці,  таке ставлення веде до непорозумінь, а потім до непокори з боку дитини, коли їй дається можливість самій приймати рішення.

     ІІ. Наступний тип – емоційне відчуження.  Характерними ознаками є:відчуженість, уникання контактів. Простежується в сім`ях, де один з батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж  у  сім`ях, де є друга дитина, що отримує більше уваги від батьків, й це сприяє розвиткові підвищеної вразливості. Якщо вам складно зрозуміти цей тип, згадайте казку про Попелюшку – ставлення до неї в сім`ї її батька.

     Для жорстких взаємин  характернє жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні прорахунки. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.  Часто можна почути від батьків : «Я не мала можливості..», «Мої батькі не мали змоги..», «Я все життя мріяла.. Нехай моя дитина отримає це». Батьки намагаються дати дитині ґрунтовну освіту, розвивати здібності, яких вона не має. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають  високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи й появі тривожності. Це – надмірна вимогливість.

        Вказані причини – не єдині, що можуть призвести до порушень поведінки та появи шкідливих звичок.

        Можливі також інші причини:

-особливості пубертатного періоду;

-ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикації;

-різноманітні психічні травми – важкі, іноді надто сильні для  дитини,  переживання, що супроводжуються негативними емоційними реакціями. Вони діють, як правило,не ізольовано одна від одної, а в комплексі. Основним стимулятором усе-таки є сімейне виховання.

 

5.Вправа «Подивимось в очі»

             Для ефективного  спілкування з дитиною, нам,  батькам, треба вміти ставити себе на її місце,  розуміти її внутрішній світ, відчувати радість чи біль так, як відчуває дитина. Психологи називають це вміння емпатією.

           Пропоную вправу, що допоможе батькам за виразом оличчя, очей зрозуміти внутрішній стан  дитини.

           Для цього треба об`єднатися в пари, повернутися обличчям один до одного  і впродовж 30 секунд уважно вдивлятися в  вираз обличчя, очі партнера, намагаючись відчути, зрозуміти його емоційний стан, думки, переживання.

           А тепер парами, по черзі, розкажіть, що  ви відчували, й оцініть, наскільки відчуття партнера відповідають  вашому стану.

            Робота в групах – час до 5 хвилин, по закінченні – обговорення.

            Вправи на закріплення теоретичного матеріалу.

Інструкція: скажіть, якому типу взаємин відповідає спосіб поведінк з дітьми, та до яких наслідків  у розвитку дитини це призводить.

 

Тип взаємин

1. Прихильність, доброзичливість, любов.
2. Надмірна опіка.
3. Явне відчуження.
4. Надмірна вимогливість.

 

Способи стосунків з   дітьми:

1. Приязне ставлення, невимушеність.
2. Квапливість, надмірне підлаштування під настрій дитини, обмеження її самостійності.
3. Відчуженість, уникання контактів, жорстокі дії.
4. Несхвалення дій, вчинків, відсутність заохочень.

 

Наслідки в розвитку дитини:

1. Почуття безпеки, нормальний розвиток особистості.
2. Уповільнення соціалізації, нездатність до виявлення самостійності.
3. Агресивність, замкненість, уповільнений емоційний розвиток.
4. Пригнічені бажання, невпевненість у собі, страх.

 

Наступні три завдання – це ситуації, в обговорнні яких приймають участь усі.

Ситуація 1.

• Ти, Петрику, повчив би уроки,- каже мати  семикласнику.
• А нам нічого не задавали, - безпечно відповідає син.
• А потім знову одержиш низький бал, - зітхає мати.
•  А мене завтра не запитають,- жваво відповідає син. –У інших зовсім оцінок немає.
• Гаразд, тобі краще знати, - відгукується мати.

Запитання:

• До чого може призвести така позиція батьків?
• Як би ви назвали такий тип виховання?
• Якими шляхами батьки можуть контролювати навчання дітей?

 

Ситуація 2.

                  Мати прийшла з роботи в поганому настрої. А тут донька каже, що хоче піти на дискотеку.

• Ти тільки й думаєш про дискотеку. Сьогодні дома побудеш.
• Ні, піду! Усі з нашого класу йдуть.
• Ти з ким розмовляєш? Не дозволено, значить не підеш.
• Ні, піду, - і дочка вискочила з дому.

Надворі, обливаючись сльозами, вона обурювалась: «ненавиджу! Тільки й знає, що командувати. Увесь клас їде, а мене пускають. Чому? Мені вже 15. Просто треба принизити, показати свою владу..»

Запитання:

• Як можуть розвиватися стосунки між мамою й дочкою, якщо вони зумовлені відсутністю поваги доросорго до дитини? 
• Що можна порадити матері?

Ситуація 3.

               Розмова двох 7-річних хлопців:

• Бач, п’яний їде!
• Що ж, як п’яний! Подумаєш!
• Але ж це недобре! Ганьба..
• Чому ж? Виростеш великим, сам вживатимеш спиртне. Усі дорослі випивають. Тато каже: «Який же чоловік не п’є вина!»

Запитання:

• Змалюйте ситуації в сім`ях обох хлопців.
• Спрогнозуйте майбутнє дітей.
• Чи треба в сім`ї проводити антиалкогольне виховання? Як? Словами чи вчинками?

 

              Наступні два завдання можна розглядати як висновки із запропонованих нами та інших можливих ситуацій.

           Інструкція: з частин складіть правильні за змістом речення на зразок :  «Якщо дитина.., вона вчиться…»

1. Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ..( ненавидіти).
2. Якщо дитина живе в атмосфері ворожості, вона вчиться ..(агресивності).
3. Якщо дитину висміюють, вона стає.. (замкненою).
4. Якщо дитину постійно докоряти, вона вчиться ..(жити з почуттям провини).
5. Якщо дитина зростає в чесності, вона вчиться…(бути справедливою).
6. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться ..(вірити в людей).
7. Якщо дитину підтримують, вона вчиться..(цінувати себе).
8. Якщо дитина живе в атмосфері доброти, вона вчиться..(знаходити любов у цьому світі).

 

Рекомендації психолога

           Висловлювання дітей залежать від тих слів, якими користуємось ми, дорослі.

           Ось вислови, які боляче ранять дітей, тому їх теба уникати:

-я тисячу разів тобі казав;

-невже тобі не зрозуміло, що..

-скільки разів тобі повторювати;

-всі як люди, а ти..

-ну, на кого

ти схожа?

-що ти до мене причепився?

-ти такий самий, як твій батько/ мати..

 

Вислови, які бажано вживати частіше:

-ти у мене такий хороший,

-порадь мені, будь ласка..

-ти завжди правильно розумієш,

Ти у мене молодець!

Як я тобі вдячна!

Які в тебе чудові друзі!

 

Вправа  «Я - сонце»

             Наше заняття добігло кінця. Сьогодні вже не буде завдань, не треба напружуватись, відповідаючи. Ви можете почуватися вільніше, відкинутись на спинку стільця (зробіть це).

             А тепер глибоко вдихніть і видихніть. Повільно закрийте очі й уявіть себе сонцем, від якого цде багато променів любові, добра, ласки, ніжності, вміння зрозуміти іншого…

             Ваші промені падають на землю – і ви бачите, що там виростають чудові квіти; падають на дерево – й розпускаються листки, дерева зацвітають. Співають птахи від ніжного дотику сонця..

             Промені падають на людину, з якою у вас складні стосунки , і, - о, диво! –вона посміхається, й вам уже приємно спілкуватися.

              Тож несіть своє «Я - сонце»  у ваші домівки, сім`ї. Даруйте ці промені тепла своїм дітям!

 

                                   Виступ на батьківській конференції

                                Стили батьківського виховання

 

       Нікого не треба переконувати, що  саме сім`я для дитини і є тим середовищем, яке забезпечує її психічний і особистісний розвиток. Усі батьки люблять своїх дітей й намагаються зробити їх щасливими, але часто змушені долати несподівані труднощі й проблеми у вихованні.

         Ось що написав англійський граф Джон Уїлмот з цього приводу: «До одру-ження у мене було шість теорій відносно виховання дітей,  тепер у мене шестеро дітей і жодної теорії».

          Відповідно до теоретичних розробок американського психолога Е.Еріксона увесь життєвий шлях людини поділяється на вісім періодів, кожен з яких має свої специфічні завдання і може бути сприятливим або несприятливим для майбутнього людини.

           Перші три періоди охоплюють вік дитини  приблизно до 7 років. Головне завдання на цих етапах – вироблення в дитині почуття довіри до навколишнього світу.  Бо відсутність довіри в майбутньому може відобразиться в таких формах, як тривога, замкненість, недовіра до людей. У дитини має сформуватися почуття своєї автономії та особистої цінності, та протилежні їм поняття – сорому, сумніву; закладатися почуття відповідальності, справедливості, поваги до дисципліни  й порядку, сформуватися ініціатива, бажання щось робити. Якщо такі бажання заблокуються, то виникає почуття провини.

             Четвертий період – це шкільний вік, коли формуються риси діловитості, самостійності, вміння досягати поставленої мети. Головне – формування компетентності й ефективності дії, інакше може виникнути почуття неповноцінності, невміння вирішувати конкретні справи, найчастіше це пов’язано з навчанням,  потім передається й на інші дії особи.

             У цьому віці формування свідомої дисципліни розглядається в плані формування моральних звичок, і тоді знання стануть  повсякденними правилами поведінки (звільнити місце старшому, першому привітатися, не можна викрикувати на уроці, не можна грюкати дома дверима..)Важливий момент виховання – виховання чесності. Причиною  нечесних вчинків буває всока вимогливість батьків у порівнянні з можливостями дитини.

             Наступний період – юність, яка характеризується виникненням почуття своєї неповторності, індивідуальності, неподібності до інших або, навпаки, подібності, формується почуття «Я», рольова і особова визначеність.

            У кожної людини свій погляд на виховання. Одні думають, що треба виховувати за допомогою суворої дисципліни, інші – діють м’яко , поступливо, вважаючи що всього можна добитися добром. Дідусі й бабусі більш схильні до думки, що дитину не треба примушувати до праці, бо життя довгей вона ще встигне напрацюватися.. Але ж виховання починається від самого народження і в дитині необхідно виховувати всі якості, що будуть потрібні для життя в суспільстві.

            Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно впливають на їхній психічний стан. Більшість психологів вважає. Що психічне здоров`я  або хвороба дитини нерозривно пов’язані з типом сімейного виховання.

              У таблиці (на слайдах) подано стислу характеристику чотирьох стилів батьківськоо виховання, визначених з огляду на відношення двох параметрів – рівня батьківського контролю та характеру взаємин.

Стилі батьківського виховання	Рівень контролю	Характер  взаємин
авторитетний	високий рівень. Теплі взаємини	Визнають та заохочують дітей. Відкриті для спілкування та обговорення правил поведінки; припускають зміну вимог у розумних межах. Діти добре адаптовані :впевнені в собі, з розвинутим самоконтролем, соціальними на-вичками, добре навчаються та мають високу самооцінку
авторитарний	виский рівнь. Холодні взаємини	Віддають накази, сподіваючись беззастережного виконання. Закриті для постійного спілкування з дітьми, встановлюють жорсткі вимоги та правила,не припускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність. Їхні діти,як правило, боязкі, замкнені, можуть бути агресивними та некерованими або залежними у підлітковому віці
ліберальний	низький рівень. Теплі взаємини	недостатньо або зовсім не регламентується поведінка дитини, беззастережна любов. Відкриті для спілкування з дітьми, але домінантна спрямованість комунікації – від дитини до батьків; дітям надана необмежена свобода (лише за незначним керівництвом), не встановлюється обмеження. Діти схильні до неслухняності та агресії, у присутності сторонніх поводяться неадекватно  та імпульсивно, невимогливі до себе; іноді стають активними, рішучими і творчими людьми
індиферентний	низький рівень контролю. Холодні взаємини	не встановлено жодних обмежень – байдужість до дітей. Закриті для спілкування, обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю (як у батьків, що нехтують своїми дітьми), дитину ніщо не втримує від вияву найруйнівних імпульсів та схильності до асоціальної поведінки

 

              Отже, можна константувати, що найкраще адаптуються  діти, де в сім`ї панує авторитетний стиль виховання – як найефективніший та найпроду-ктивніший для реалізації талантів дитини.

               Для нормального розвитку дитина потребує підтримки. Для цього потрібно використовувати такі рекомендації:

-спиратися на сильні сторони дитини;

-надавати інтелектуальну допомогу шляхом розвитку розумової діяльності;

-створювати ситуацію гарантованого успіху;

-проявляти віру в дитину, емпатію до неї;

-дати зрозуміти, що задаволені дитиною;

-демонструвати оптимізм.

           І завжди пам’ятати, що у всьому треба шукати позитив!

• Немає нездібних – є ті, що опновують по-іншому!
• Немає імпульсивних – є безпосередні!
• Немає повільних – є розважливі!
• Немає ледачих – є розслаблені!
• Немає боязких – є обережні!
• Немає гіперактивних – є енергійні!
• Немає дратівливих – є чутливі!
• Немає впертих – е наполегливі!

 

 

 

 

 

 

 

8.Особливості роботи практичноо психолога з педагогами

 

Тренінгове заняття «Мотиви девіантної поведінки» учнів, стратегія і тактика екстреного втручання в момент порушення дисципліни»

1. Привітання, оголошення теми.
2. Очікування групи від заняття(з`ясуваня наявних зовнішніх і внутрішніх мотивів).
3. Вправа «Ливарпамен».

Група ділиться на дві команди – кожній дається завдання: передавати маркер. Декілька разів гру зупиняти: «Неправильно!»

• Які труднощі виникли під час гри?
• Що дає знання правил?
• Чи може статися подібна ситуація на уроці?

4. Причини дискомфорту учнів під час уроку:

• Нерозуміння вчителем їхнього стану.
• Необ’єктивне оцінювання знань.
• Ігнорування думок у вирішенні проблемних питань.
• Публічна образа на адресу учня під час уроку.
• Навмисна підозра в поганих вчинках і нешляхетних намірах.
• Погрози з небажаними для учня наслідками.
• Скарги референтній групі з ілюстрацією негативних боків поведінки.
• Фізичний вплив.

5. Асоціативний ряд (дібрати слова, які розкривають зміст поняття «девіантна поведінка»)

Д                                    Н

Е                                    Т

В                                   Н

І                                     А

А

6. Вправа «Коло знань»

Група ділиться на 4 підгрупи, кожна отримує завдання: навчитися розпізнавати мотиви поведінки учнів: влада, помста, привертання уваги, уникнення невдачі.

7. Групове обговорення ситуацій та визначення мотивів поведінки.
8. Виступ заступника директора з ВР про роботу з дітьми, схильними до девіацій.
9. Обмін досвідом.
10. Інформаційне повідомлення «Заходи екстреного педагогічного впливу»

Стратегія 1. «Мінімізація уваги»:

• Ігнорування поведінки. Часто кращий спосіб припинити демонстративну поведінку – перестати на неї реагувати.
• Контакт очима – учні знають, що цей погляд означає «припини».
• Стати поруч – без контакту, без слів діти розуміють, що роблять щось неправильно, коли вчитель стоїть так близько.
• Використовуйте ім`я учня – періодично вставляти в контекст уроку.
• Створити «секретний сигнал» - якісь жести, міміку, зміст яких відомий дітям.
• Робить письмові зауваження – просто покладіть записку на парту порушника, коли він «розійшовся». Цей прийом працює з учнями, які швидко читають.
• Формулюйте «Я - висловлення». воно складається з 4 частин-

1. Об’єктивний опис поганої поведінки, що має місце тут і зараз.
2. Називає почуття вчителя в цей момент.
3. Описує ефект від поганої поведінки.
4. Містить прохання.

Якщо, використовуючи «Я - висловлення», ви будете щирі на інтонації, то зможете вплинути на багатьох учнів.

 

Стратегія 2. Поведінка, яка дозволяє

1.Доведіть до межі демонстративну витівку. Учнів, які не хочуть сидіти на своєму місці, змусьте постояти, учні, що постійно розмовляють або видають непристойні звуки, повинні записати годинну аудіо касету свого мовлення.

2.Увесь клас приєднується до витівки .Учень без кінця стукає ручкою по парті: «Клас, візьміть ручки і стукаємо по парті 1 хвилину!»

3.Використовуйте дозволену квоту. Прийом полягає в тому, що якесь порушення поведінки дозволяється, якщо воно вже з`явилося , але тільки в обсязі, обговореному заздалегідь і з умовою, що кожен раз обсяг буде зменшуватись.

 

                 Стратегія 3. Робіть несподіванки!

1.Вимкніть світло.

2.Видайте звук на музичному інструменті.

3.Почніть говорити тихим голосом.

4.Тимчасово припиніть вести  урок.

5.Говоріть «з портретом Пушкіна».

 

                Стратегія 4. Відверніть учня  

1.Задавайте прямі питання: «Яке завдання я тільки що задала?» Такі питання відволікають від поганої поведінки, й націлюють учня на урок.

2.Попросіть про послугу: «Сашко, збери твори». Тільки не використовуйте цей прийом часто тому що учні можуть вирішити, що саме така їхня поведінка нагороджується особливим дорученям.

3.Змініть діяльність на уроці.

                     Стратегія 5. Звертайте увагу класу  на приклади гарної поведінки

      Корисніше не говорити учневі-порушнику  про його погану поведінку, а приділити увагу однокласнику, який сидить поруч і поводиться добре. Так буде підкреслено, що гарна, а не погана поведінка заслуговує на увагу вчителя і його повагу. Дякуйте учням і відзначайте тих, які роблять те, що ви просите. Пишіть імена учнів на дошці – цім підкріплюється гарна поведінка й посилається умовний сигнал порушникам зупинитися.       

 

                    Стратегія 6.   Пересаджуйте учнів

1.Міняйте учнів місцями.

2.«Стілець міркувань » - це місце, де порушник має подумати про те, як поводитись по-іншому, повернувшись на своє місце за партою.

 

 

  ВИСНОВКИ

            Виходячи з мети та завдань роботи, можна зробити висновок:

1.  Однією з актуальних проблем сьогодення є зростання правопорушень, вчинених підлітками. Це пов`язано передусім загальним соціальним напруженням, загальною психологічною неврівноваженістю суспільства, що важко переживає як перехід до ринкових відносин, так і кризу соціальної системи. Серйозний дефіцит позитивного впливу на молоде покоління призводить до того, що у дітей та підлітків домінуючими почуттями стали тривога, агресія, пасивність. Непокоїть і той факт, що в науковий обіг уведено поняття «діти групи ризику», що не прикрашає соціальне становище в державі..
2. Вчення та аналіз теоретичних поглядів педагогічного досвіду В.О.Сухомлинського сприяє пошукові власних шляхів реалізації гуманістичних ідей у навчально-виховній практиці. Багатогранна педагогічна система провідного педагога увібрала в себе ідеї великих мислителів-гуманістів  минулого та традиції народного виховання.
3. Встановлені критерії визначення учня як схильного до девіантної поведінки, це:  неуспішність з навчальних дисциплін; систематичні пропуски уроків; недотримання моральних норм в колективі; вербальні й невербальні прояви агресії; наявність проблем у психологічному контексті (відсутність конструктивних комунікативних навичок, мотивації до навчання. Навичок самостійного вирішення конфліктів, неврози, неврастенії, схильність до шкідливих звичок, бродяжництва, сексуальних домагань, насильства).
4. Визначено основні форми роботи практичного психолога школи з девіантними підлітками, це: бесіди (тематика пропонується психологом або визначається, виходячи з запиту) з дітьми, педагогами, баьками; проведення психолого-педагогічних семінарів; виступи на засіданнях педагогічних рад, батьківських зборах, консиліумах; інформаційне забезпечення оботи «Школи батьківства», батьківських лекторіїв; можливе оформлення «куточка психолога» та періодичне оновлення інформації на ньому.
5. У роботі з педагогами є заходи, спрямовані на те, щоб без втручання у спосіб життя підлітка, його батьків, зробити спосіб життя мінімально  шкідливим для названої категорії осіб. Важливою є підготовка вчителів, які поширюватимуть профілактичну інформацію серед підлітків, у т.ч. й під час неформального  спілкування. Це дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Бажутіна С.Б., Вороніна Г.Г., Булах И.П. Профилактическая работа с подростками. Классные часы с психологом. Вид. Основа,2002
2. Бех І. Виховання у дітей миролюбства.-Початкова школа.№8,1999, ст..17-20
3. Бех І. Виховання у дітей вміння жити в мирі й злагоді.-Освіта України.-№33-34,-1999,ст.5-6
4. Бібік Н. Вчимося жити в мирі й злагоді. – Там же, ст..20-24
5. ДекларацІя принципів толерантності.-Шлях освіти.-№2,1999,ст..2-4
6. Запобігання відхиленням у поведінці школярів/за ред..Б.С.Кобзаря, Е.І.Пєтухова.-К:Вища школа,1992.143 ст.
7. Коржова О. У дусі миру і гуманізму.-Рідна школа.-№7-8,1995,ст.3,.13-14
8. Марасанов Г.И. Социально - психологический тренинг ,4-е изд., испр. и доп. -М.:Когито-Центр,2001.-251 ст.
9. Мистецтво життєтворчості особистості.-Наук.-метод.посібник.-К:-Ізмн.-ч.ІІ.-ст.27
10. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолі-тніх/Навчально-методичний посібник.-К:1996.-ст.85
11. Основи правознавства. Пробний підручник для 9 класу середньої загальноосвітньої школи.:За ред..Усенка І.-К:Ірпінь.-ВТФ «Перун»
12. Педагогічні основи організації здорового способу життя в учнівської молоді.-Посібник.-Хмельницький.-1997
13. Права людини:Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл,гімназій та ліцеїв.Южезовська Т., Булда А., Заблоцька та інші.: Під ред..Грузінової Л.-Укр.Правн.Фундація.-Вид-во «Право».-1996
14. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива.-М..,1981.-
15. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.-К.: 1978
16. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т.-К.:Рад.школа.1976-1977
17. Форель К. Психологические группы:рабочие материалы для ведущего: практическое пособие/Пер.с нем.,3-е изд.,-М.:Генезис,2001.-ст.256