Використання ігрових технології в роботі соціального педагога як засіб соціалізації

Про матеріал
Особливе місце в процесі соціалізації підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство обрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимуше нопізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

 Використання ігрових технології в роботі соціального педагога як засіб соціалізації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціальний педагог

Запорізького ліцею «Логос»  

м. Запоріжжя

Селіна Ганна Павлівнв

 

 

 

 

 

 


ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………….

4

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження ігрових технологій в роботі соціального педагога ………………………………………………………

6

1.1. Структура та класифікація ігор……………………………………….

6

1.2. Основні функції та мотиви ігор………………………………………..

9

Розділ 2. Ігрові технології в роботі соціального педагога як спосіб соціалізації……………………………………………………………………

13

2.1. Сутність та значення ігрових технологій в роботі соціального педагога………………………………………………………………………

13

2.2. Роль ігрових технологій як засобу соціалізації в роботі соціального педагога ……………………………………………………………………..

 

17

Висновки………………………………..…………………………………...

20

Список використаних джерел………………………………………………

22

Додатки…..……………………………………………………………………

23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Проблема соціалізації школярів у процесі ігрової діяльності знайшла відображення в працях Н. Головіної, О. Карамана, М. Лукашевича, А. Мудрика, І. Печенко, О. Савченко, С. Харченка, Ю. Богінськоїта, К.Гросса,  М. і Е. Неймейер, Е.Берн, Д. Б. Ельконіна та  ін.

Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості дає підстави стверджувати про відсутність усталеної дефініції цього феномену. Соціалізацію ідентифікують насамперед з такими процесами, як соціальна адаптація, формування особистості, виховання. Найчастіше соціалізацію пов’язують із входженням в певний колектив та засвоєння дитиною певного соціального досвіду. Представники гуманістичної психології розглядали даний процес засвоєння людиною певного соціального досвіду як самоактуалізацію особистості. Л. Божович вважає, що процес соціалізації є активним і цілеспрямованим правлінням формування людської особистості, яке здійснюється під контролем виховання.

Особливе місце в процесі соціалізації  підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство обрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціалізації дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.

Вплив гри на соціалізацію  особистості дитини полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню вона знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для її власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом. Саме тому вважаємо тему «Ігрові технології в роботі соціального педагога як спосіб соціалізації» актуальною та своєчасною 

Мета дослідження: теоретичний аналіз особливостей ігрових технологій як засобу соціалізації в роботі соціального педагога.

Завдання дослідження:

  1. Окреслити структуру та класифікацію ігор;
  2.  Визначити сутність та значення ігрових технологій;
  3. Визначити роль ігрових технологій як засобу соціалізації в роботі соціального педагога.

Об’єкт дослідження: феномен соціалізації в роботі соціального педагога.

Предмет дослідження: ігрові технології як засіб соціалізації в роботі соціального педагога.


РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ  ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДГОГА

 

  1.        Структура та класифікація ігор

 

Першим показав соціальну якість і значення гри, як дитячої, так і дорослої, швейцарський вчений К. Гросс. Дитячу гру він розглянув як важливий засіб формування і тренування навичок, необхідних для розвитку та майбутньої діяльності індивіда. За К. Гроссом, гра є первинною формою залучення людини до соціуму: добровільне підпорядкування загальним правилам чи лідеру; виховання почуття відповідальності за свою групу, благородного прагнення показати свої можливості в дії, що здійснюється заради групи; формування здатності до спілкування.

На соціальне стимулювання і культурний вплив як на основні фактори, що обумовлюють форми гри і розваг, вказали в своєму дослідженні американські вчені М. і Е. Неймейер. На їхню думку, ігри містять подвійну соціальність: з одного боку, розвиваються в процесі соціальної взаємодії і групових впливів, з іншого, самі впливають через поведінку особистості на суспільство. Підкреслюючи груповий характер гри, автори зазначають, що саме групова стимуляція є найістотнішим елементом гри, що додає їй «родзинку». 

Особлива виховна роль, на думку родоначальника теорії гри у вітчизняній науці К. Д. Ушинського, належить колективним іграм, що виробляють у дітей навички суспільної поведінки і зав’язують «перші асоціації громадських відносин».

Д. Б. Ельконін, називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», трактував її як діяльність, що виникає на певному етапі онтогенезу. Вчений визначив гру в дитячому віці як «головний засіб, що сприяє вирішенню внутрішніх суперечностей і являє собою приготування їжі дитини до здійснення нових видів діяльності».

У свою чергу, О. В. Вакуленко  для роботи з дітьми пропонує тренінговий метод ситуаційно-рольової гри. На думку автора, ситуаційно-рольові ігри дозволяють:

  • вичленувати окремі необхідні для цілей тренінгу соціальні ролі, зосередити на них увагу учасників тренінгу та завдяки ігровій формі викликати в них певні емоційні переживання;
  • цілеспрямовано активізувати творчі можливості учасників тренінгу, що створює необхідну мотивацію для їх активної участі у тренінгу;
  • при виконанні учасниками тренінгу різних соціальних і міжособистісних ролей краще усвідомлювати і засвоювати відповідні цим ролям плани поведінки, а також навчитися адекватно сприймати свою власну і чужу поведінку.

Більшості ігор властиві чотири головні риси (по С.А.Шмакову):

  1. Вільна розвивальна  діяльність, що вживається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від результату (процедурне задоволення);
  2. Творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності ( «поле творчості»);
  3. Емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція і т.п. (Чуттєва природа гри, «емоційне напруження»);
  4. Наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

Усвідомити структуру і функції гри допомагають класифікації ігор, яких існує чимало , але практичний характер мають дві: за мотиваційними і за змістово-процесуальними критеріями.

Перша з них акцентує увагу на об’єктах впливу гри і поділяє їх на:

- психо-чуттєві (сенсорні), які сприяють розвитку гостроти сприймання, мислення і пізнання навколишнього світу, що є основою для набуття знань, умінь;

- рухові – здійснюють тілесний розвиток дитини, формують такі необхідні якості, як спритність, гнучкість, силу, швидкість, координацію рухів;

- соціальні – сприяють соціалізації дитини в процесі спілкування, виконанню необхідних правил, вироблення моральних рис;

- розважальні – сприяють відпочинку, емоційному задоволенню, естетичній насолоді.

Друга класифікація базується на змісті і способах здійснення ігор і включає такі їх види:

- рухливі;

- малорухливі;

- інтелектуальні;

- музичні;

- сюжетно-рольові;

- забави, атракціони;

- конкурси тощо.

Обидві класифікації ігор співвідносяться між собою і назви груп, до яких одночасно мають приналежність ігри, допомагають в розумінні мотиваційного, змістового і процесуального аспектів гри.

Наприклад, реалізація функцій соціальних ігор, може здійснюватись через рухливі, музичні, сюжетно-рольові, конкурсні ігри.

Педагогічні ігри класифікуються:

1. По цілях застосування:

- навчальні (пізнавальні, тренінгові, творчі, узагальнюючі);

- виховують, розвиваючі (комунікативні, соціальні та ін);

- контролюючі;

2. За особливостями методики та технології їх організації:

- предметні;

- сюжетні;

- рольові;

- евристичні;

- імітаційні;

- ділові;

3. За рівнем проблемності: тренінгові, репродуктивні, творчі;

4. По комунікативному взаємодії: індивідуальні, парні, групові, колективні.

Поняття «ігрові  технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі педагогічна гра має суттєвою ознакою чітко поставленою метою навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.


1.2. Основні функції та мотиви ігор

 

У людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:

- розважальну (це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);

- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

- самореалізації в грі як полігоні людської практики;

- ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

- діагностичну: виявлення відхилень від нормальної поведінки, самопізнання в процесі гри;

- функцію корекції: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;

- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

- соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського співжиття.

Функція гри - її різноманітна корисність. У кожного виду гри своя корисність. Виділимо найбільш важливі функції гри як педагогічного феномена культури.

1. Соціокультурне призначення гри. Гра - найсильніший засіб соціалізації дитини, що включає в себе як соціально контрольовані процеси їх цілеспрямованого впливу на становлення особистості, засвоєння знань, духовних цінностей і норм, властивих суспільству чи групі однолітків, так і спонтанні процеси, що впливають на формування людини. Соціокультурне призначення гри може означати синтез засвоєння людиною багатства культури, потенцій виховання й формування її як особистості, що дозволяє функціонувати в якості повноправного члена колективу.

2. Функція міжнаціональної комунікації. І. Кант уважав людство самою комунікабельністю. Ігри національні й у той же час інтернаціональні, міжнаціональні, загальнолюдські. Ігри дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, учать розмаїтості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті.

3. Функція самореалізації людини у грі. Це одна з основних функцій гри. Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому плані їй важливий сам процес гри, а не її результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети. Процес гри - це простір для самореалізації. Людська практика постійно вводиться в ігрову ситуацію, щоб розкрити можливі чи навіть наявні проблеми в людини й моделювати їхнє зняття.

4. Комунікативність гри. Гра - діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами і конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських відносин. Будь-яке ігрове суспільство - колектив, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв'язків. Якщо гра є формою спілкування людей, то поза контактами взаємодії, взаєморозуміння, взаємопоступок ніякої гри між ними бути не може.

5. Діагностична функція гри. Діагностика - здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу. Гра володіє завбачливістю; вона діагностичніше, ніж будь-яка інша діяльність людини, по-перше, тому, що індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість); по-друге, гра сама по собі - це особливе «поле самовираження».

6. Ігротерапевтична функція гри. Гра може й повинна бути використана для подолання різних труднощів, що виникають у людини в поведінці, у спілкуванні з оточуючими, у навчанні. Оцінюючи терапевтичне значення ігрових прийомів, Д. Ельконін писав, що ефект ігрової терапії визначається практикою нових соціальних відносин, які отримує дитина в рольовій грі.

7. Функція корекції у грі. Психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учні засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник гри добре знає не тільки свою роль, а й ролі своїх партнерів, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри здатні надати допомогу учням з такою поведінкою, яка відхиляється від прийнятої норми, допомогти їм упоратися з переживаннями, що перешкоджають їхньому нормальному самопочуттю й спілкуванню з однолітками у групі.

8. Розважальна функція гри. Розвага - це потяг до різного, різноманітного. Розважальна функція гри пов'язана зі створенням певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх - пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії, що виводить на розважальність.

Ігрові технології сприяють використанню різних способів мотивації.

1. Мотиви спілкування:

- Учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться спілкуватися, ураховувати думку товаришів;

- При рішенні колективних завдань використовуються різні можливості учнів;

- Спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню міжособистісних відносин.

2. Моральні мотиви:

- У грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер, вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.

3. Пізнавальні мотиви:

- Кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба знати більше інших);

- У грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає відмінників і трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру;

- Знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення. Учні приміряють соціальні маски, поринають в історичну обстановку й відчувають себе частиною досліджуваного історичного процесу;

- Ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш);

- змагальність - невід'ємна частина гри - притягальна для дітей;

- У грі завжди є якесь таїнство - неотримана відповідь, що активізує розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;

- Думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань. До педагогічних підходів організації дитячих ігор, на наш погляд, необхідно віднести ряд таких моментів.

Гра здатна виступати засобом отримання чогось, хоча джерелом її активності є завдання, добровільно взяті на себе особистістю, ігрова творчість і дух змагання. 


РОЗДІЛ 2.

ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

 

2.1. Сутність та значення ігрових технологій в роботі соціального педагога

 

Зміст роботи соціального педагога полягає у виявленні вихованців, які потребують допомоги, створенні умов для розвитку вихованця та організації роботи з мікросоціумом. Встановлено, що діяльність соціального педагога ґрунтується на його основних функціях: діагностичній, прогностичній, організаційній, профілактичній, консультативній, соціально-перетворювальній, захисній.

У вітчизняній педагогіці і психології проблему ігрової діяльності розробляли К.Д. Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін, у закордонній - 3. Фрейд, Ж. Піаже та інші. У їхніх працях досліджена і обгрунтована роль гри в онтогенезі особистості, у розвитку основних психічних функцій, у самоврядуванні і саморегулювання особистості, нарешті, в процесах соціалізації - у засвоєнні і використанні людиною суспільного досвіду.

У соціально-педагогічній практиці загальноприйнятим є положення про те, що гра – це один з найголовніших засобів всебічного розвитку дитини. Саме ігрова діяльність сприяє формуванню дитячого колективу, розвитку позитивних взаємин у ньому, закладенню початків суспільної спрямованості особистості вже на етапі дошкільного дитинства (під суспільною спрямованістю особистості розуміють домінування колективістичних проявів у поведінці людини).

У грі діти бачать зв’язок суспільної спрямованості поведінки з реальним життям та переконуються в доцільності одних й шкідливості інших моделей поведінки. Завдяки цьому вони розширюють і поглиблюють свої знання про сутність та особливості людських взаємин, вчаться аналізувати їх на основі власного сприйняття.

Доведено, що участь у грі є ефективним засобом соціалізації дітей. У спілкуванні з однолітками розкривається сутність дитини: моральні уявлення, інтелект, ставлення до навколишньої дійсності. Виявляючи свої знання, вміння, дитина ділиться ними з ровесниками, тобто відбувається обмін соціальним досвідом. У дітей формуються колективістські навички: вони вчаться налагоджувати спілкування, домовлятися, узгоджувати свої бажання з бажаннями й мірами інших, переконувати у правомірності своїх міркувань, рахуватися з інтересами інших тощо.

У грі поглиблюється аналіз явищ, взаємин, моральних якостей людей. Ігри дітей соціальні за своєю спрямованістю. У них відображаються досвід і культура народу, вони завжди активно спрямовані на предмет або людину, з якою дитина вступає в контакти. Відомий психолог Л.Виготський зазначав, що «гра є арифметикою соціальних взаємин. У реальній дійсності взаємини між людьми закриті для дитини матеріальними предметами, з якими діють люди, у грі вони вперше відкриваються, отже, гра – найважливіше джерело формування соціальної свідомості дошкільника. У цьому її основна функція і значення для розвитку особистості дитини. Найбільші можливості формування дитячого товариства забезпечуються ігровою діяльністю дітей. Саме в ній найповніше активізується їхнє суспільне життя. Ігрова діяльність дає дітям змогу на найбільш ранніх сходинках розвитку створювати самодіяльним шляхом ті чи інші форми спілкування.

До основних шляхів оптимізації роботи соціального педагога в закладі освіти і відносяться:

  • розробка та впровадження нових ефективних форм, методів роботи соціального педагога щодо соціального виховання та соціалізації учнів;
  •  гармонійний розвиток особистості дитини та створення навколо неї позитивного оточення;
  • формування педагогічних знань у батьків щодо важливості авторитету батьків, процесів соціалізації і виховання дитини, причин ранніх відхилень у поведінці дитини;
  • сприяння оволодіння батьками засобами і методиками виховної роботи з дитиною на різних вікових етапах її розвитку;
  •  забезпечення взаємодії сім’ї з усіма виховними інститутами.

 Таким чином, соціально-педагогічна діяльність повинна спрямовуватись на соціалізацію дитини, що забезпечить їй успішну адаптацію, розвиток та самореалізацію в соціумі. В основі соціалізації дитини лежить цілеспрямований процес її соціального виховання. Важливу роль у цьому відіграє правильно організована ігрова діяльність.

Поняття «ігрові технології» включає велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.

Але більш глибоко проблему ігрової діяльності розробив автор технології знаково-контекстного навчання у професійній педагогіці - доктор психологічних наук, професор А.А. Вербицький. Здійснивши глибокий аналіз основних тенденцій розвитку професійної освіти, він дійшов висновку, що ситуація, що складається в освіті, в якому домінує донині жорстке, авторитарне управління і в якому учень, студент виступає «об'єктом» навчальних впливів, не забезпечує умов для розвитку активної позиції учня в навчально-пізнавальної діяльності, ускладнює процеси його професійного самовизначення, нарешті, ускладнює процеси переходу від абстрактної, заданої в теоретичній формі моделі професійної діяльності фахівця, до реальної, конкретної, зі всілякими проблемами і суперечностями.

Ігрова технологія будується як цілісне утворення, що охоплює певну частину навчального процесу та об'єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати ряд навчальних елементів. Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань. Засвоєння нового, закріплення матеріалу, розвиток творчих здібностей, формування загальнонавчальних умінь дає можливість учням зрозуміти і вивчити навчальний матеріал з різних позицій.

Перевагами ігрових технологій є:

  •                   активізація та інтенсифікація процесу навчання;
  •                   відтворення міжособистісних відносин, процедури прийняття колективних рішень учнів в ситуаціях, що моделюють реальні умови професійної діяльності;
  •                   гнучке поєднання різноманітних прийомів і методів навчання (від репродуктивних до проблемних);
  •                   моделювання практично будь-якого виду діяльності.

Можна зробити висновок, що гра – вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння соціальних відносин, в якому формується і вдосконалюється соціально активна індивідуальність дитини.  Для дітей старшого дошкільного віку необхідно створювати спеціальний ігровий простір, в якому б дитина могла не просто вступати у взаємини з однолітками та близькими дорослими, але й активно засвоювати знання, норми, правила суспільства, іншими словами – формуватися як соціально компетентна особистість

 

 


 

2.2. Роль ігрових технологій як засобу соціалізації в роботі соціального педагога

 

Педагоги та психологи, побачивши в грі потужний потенціал для подолання кризових явищ в освіті, вже багато років успішно використовують її у своїй діяльності. Деякі країни навіть визначилися з напрямком: США, наприклад, «спеціалізується» на ігрових методиках навчання, в Ізраїлі взагалі педагоги без знання ігрових технологій не допускаються до роботи з дітьми.

Ігрова форма роботи зорганізується за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів, розвивати та корегувати психічні процеси, сприяти процесу соціалізації учнів. В діяльності соціального педагога Запорізького ліцею «Логос» ігові технології використовуються систематично, починаючи з елементарних ігрових ситуацій і продовжуючи тренінговими, сюжетно-рольовими, діловими та рухливими іграми.

Цікавість умовного світу гри робить позитивно емоційно забарвленою монотонну діяльність із запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєнню інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини. Актуальність гри в даний час підвищується також через перенасиченість сучасного школяра інформацією. У всьому світі, і в Україні зокрема, незмірно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі останнім часом виливають на учнів величезний обсяг інформації. Актуальним завданням школи стає розвиток самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації.

Можемо виокремити наступні правила використання ігрових технологій в роботі соціального педагога:

  •              ігрова оболонка: повинен бути заданий ігровий сюжет, мотивуючий всіх учасників на досягнення ігрових цілей;
  •              включеність: команди в цілому і кожного гравця особисто. Можна не ставити індивідуальних мотивів, якщо мова йде, наприклад, про змагання. Але тоді можливість досягнення виграшу повинна бути у кожного члена команди;
  •              можливість дії для кожного учасника. Повинні бути опрацьовані і закладені в ігрову оболонку не тільки мотиви, але і можливість самостійного активної дії для кожного гравця, таким чином, щоб він міг приймати рішення, вибирати варіанти способів дії, мав право відмови від дії і т.д.
  •              результат гри повинен бути різний залежно від зусиль, гравців;
  •              ігрові завдання повинні бути підібрані так, щоб їх виконання було пов'язано з певними труднощами(створення проблемної ситуації);
  •              завдання повинні бути доступні кожному учаснику;
  •              варіативність - у грі не повинно бути одного єдино можливого шляху досягнення мети;
  •              повинні бути закладені різні засоби для досягнення ігрових цілей.

В роботі детально описані сутність і функції гри для того, щоб підкреслити тезу «Потреба у грі - одна з базових потреб людини взагалі та дитини, зокрема». А зміст гри варіюється в залежності від ситуації, в яку занурена дитина.

Перед проведенням ігор з дітьми соціальним педагогом доступно викладається сюжет, розподіляються ролі, ставляться конкретні завдання. Плануючи організацію ігрової діяльності, визначається, розвивальну і виховну мета.

На власному педагогічному досвіді відзначимо, що завдяки успішному проведенню ігор у учнів розвиваються комунікативні навички, підвищується соціометрійний статус учнів, полегшуються процеси адаптації та соціалізації. Крім того, соціальний педагог отримує можливість для створення «ситуації успіху» для окремих учнів, забезпечення емоційного благополуччя та психологічного комфорту кожній дитині вже з перших днів навчання у школі.

Завдяки ігровим формам роботи можна залучити пасивних учнів до систематичної взаємодії із оточуючими, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили.

Безумовною перевагою використання ігрових технологій є можливість їх використання як в індивідуальній формі, так і в груповій. Для проведення ігор в роботі соціального педагога використовується наступний інвентар:

  •              м’ячики;
  •              фарби, олівці, кольорова крейда;
  •              різні колоди метафоричних асоціативних карт («КРЕАТИВ», «DIXIT», «Персоніта»);
  •              картки із проблемними ситуаціями;
  •              асоціативні кульки;
  •              іграшки;
  •              завдання-квести;
  •              аудіо- та відеоматеріали, презентації тощо.

 


ВИСНОВКИ

 

Спираючись на теоретичний аналіз актуальної літератури та власний педагогічний досвід можемо виділити наступні особливості ігрових технологій, що сприяють соціалізації дітей:

  •                 різноманітність предметного змісту ігор, що представляє широкий спектр знань про навколишній світ;
  •                 емоційна привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивного взаємодії з соціумом;
  •                 практична спрямованість на творчість, що дає можливість самореалізації;
  •                 досвід індивідуального проживання унікальних соціальних ролей;
  •                 навички соціально адекватної поведінки.

Таким чином, ігри допомагають зблизити дітей, об’єднати їх загальною цікавою для всіх діяльністю. Регулярне проведення спільних ігор збагатить дошкільнят новими враженнями, буде сприяти формуванню навичок соціальної компетентності, дасть їм новий соціальний досвід, який так важливий для розвитку їх особистості.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків, зокрема:

  •              соціально-педагогічна діяльність повинна спрямовуватись на соціалізацію дитини, що забезпечить їй успішну адаптацію, розвиток та самореалізацію в соціумі;
  •              гра та ігрові технології – ефективні засоби полегшення процесу соціалізації учнів на всіх вікових етапах;
  •              завдяки успішному проведенню ігор у учнів розвиваються комунікативні навички, підвищується соціометрійний статус учнів, полегшуються процеси адаптації та соціалізації;
  •              використання ігрових технологій в роботі соціального педагога сприяє підвищенню рівня згуртованості в класних колективах;
  •              завдяки використанню ігрових технологій відмічається підвищення навчальної мотивації  учнів;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Аніщенко О.А. Розвиваємо у грі. - Мн., Асар.2000. - С.5

2.Андруховець П. Ігрова педагогіка // Завуч. – 2004. – № 1 (187). - С. 6-16. 

3.Берн Е. Люди, які грають в ігри. Ігри, в які грають люди. М., 1996

4.Бондаренко А.К. Виховання дітей у грі. - М., 2008

5.Букатов В.М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор. М., 1997

6.Галкін С. Організація ігрової діяльності на уроці // Завуч. – 2004. – № 30 (216).

7.Єршова А. П. Уроки театру на уроках у школі. М., 1992. 

8.Жданов Д. Дидактичні можливості інтелектуальних ігор // Завуч. – 2007. – № 7 (301). – Наша вкладка. – С. 1 – 14. 

9.Кукушин В. Ігрові технології на уроках // Відкритий урок. – 2006. – № 6.– С. 3 – 10. 

10.Педагогічні технології / За ред. Кукушкіна В.С. Ростов н / Д. 2002.

11.Селевко Г.К. Сучасні освітні технології. М., 1998. 

12.Фіногенов А.В. Ігрові технології в школі: Навчальний метод. Посібник/ В. Фіногенов, В.Е. Філіппов. Красноярськ: Краснояр. держ. ун-т, 2001. 

13.Ельконін Д.Б. Ігри та психологічний розвиток дитини-дошкільника 2001

14. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі: Монографія. – К.: КМПУ, 2003. – 272 с.

15. Дичківська І., Поніманська Т. М. Монтессорі: теорія і технологія. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2006. – 304 с.

16. Богінська Ю. В. Планування й проведення соціально-рольових ігор у початковій школі // Освіта Донбасу. – 2003. – № 5–6. – С. 57–63.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 


Додаток 1

Банк ігрових технологій

Ігрові вправи для молодшого шкільного віку

 

«Снігова королева»

Мета: розвиток вміння давати доброзичливу оцінку іншій людині.

Хід: Ведучий пропонує згадати казку «Снігова королева» і говорить, що у неї є пропозиція: Кай і Герда виросли і зробили чарівні окуляри, через які можна було розгледіти все те хороше, що є в кожній людині. Ведучий пропонує «приміряти ці окуляри» і подивитися уважно один на одного, намагаючись в кожному побачити якомога більше хорошого і розповісти про це. Дорослий перший надягає «окуляри» і дає зразок опису двох – трьох дітей. Після гри діти говорять, які труднощі вони зазнали в ролі розглядають, що відчували. Гру можна проводити кілька разів, відзначаючи, що з кожним разом дітям вдавалося побачити більше хорошого.

Варіант. Можна запропонувати всій групі «надіти окуляри» і по черзі розглядати кожного учасника гри.

«Телеграф»

Мета: розвиток вміння встановлювати «зворотний зв’язок» при взаємодії з іншими людьми.

Хід: Чотири дитини – «зв’язківці»; інші – спостерігачі; ведучий – відправник телеграми; одна дитина – її одержувач. Зв’язківці і одержувач телеграми виходять за двері. Ведучий запрошує одного зв’язківця і зачитує йому текст телеграми один раз. Перший зв’язківець, щоб краще запам’ятати текст, може ставити уточнюючі питання. Потім він запрошує другого зв’язківця і передає йому почутий текст; другий – третій; третій – четвертому; четвертий – одержувачу. Одержувач переказує почуте спостерігачам і питає: чи правильно він все зрозумів?

Приблизний текст. Вилітаю 7. Зустрічай рейсом о 10.00. Не забудь про цукерки і квіти. До зустрічі. Твій друг.

«Магазин іграшок»

Мета: розвиток вміння розуміти один одного, зняття психічного напруження, страху соціальних контактів, комунікативної боязкості.

Хід: діти діляться на дві групи – «покупці» і «іграшки». Останні загадують, який іграшкою кожен з них буде, і приймають пози, характерні для них. Покупці підходять до них і питають: що це за іграшки? Кожна іграшка, почувши питання, починає рухатися, здійснюючи характерні для неї дії. Покупець повинен здогадатися, яку іграшку йому показують. Покупець який не здогадався – йде без покупки.

«Міст дружби»

Мета: розвиток емпатії у емоційно відгороджених і егоїстичних дітей, подолання нерішучості, скутості у сором’язливих дітей.

Хід: Ведучий показує дітям лінійку і каже комусь із них: «Це міст дружби. Давай спробуємо утримати міст лобами. При цьому будемо говорити один одному що-небудь приємне». Гру можна проводити у вигляді змагань, виграє та пара, яка протрималася довше інших. Можна використовувати секундомір.

«Радіо»

Мета: розвиток стійкого інтересу до однолітків.

Хід: Гравці діти сідають півколом так, щоб добре бачити один одного. За лічилці вибирається ведучий (для першого разу може бути Ведучий), він вибирає для опису одного з тих, хто сидить і відвертається до них спиною і говорить в «мікрофон»: «Увага! Увага! Загубилася дівчинка (хлопчик) … (дає опис будь-кого з дітей). Нехай вона (він) підійде до диктора ». Всі діти по опису визначають, про кого йде мова. Потім роль диктора виконує дитина, яку описували.

Дана гра допоможе встановити контакт дітей один з одним в колективі, сприятиме вмінню прислухатися до думки інших, формувати позитивне ставлення до однолітків.

«Валіза»

Мета: розвиток здатності до встановлення позитивних взаємовідносин з іншими людьми.

Хід: Для того, щоб зіграти в цю гру, нам необхідно розділитися на дві команди. Для цього у мене є розрізні картинки, кожен візьміть для себе один фрагмент картинки. Ваше завдання – зібрати картинку, знайти місце своє команді. Далі Ведучий пропонує дітям уявну ситуацію: вони їдуть відпочивати без дорослих. Напередодні самі складають свій чемодан. Щоб нічого не забути, треба скласти список необхідного і того, що допоможе швидше познайомитися з іншими дітьми. Список потрібно скласти за допомогою схем, малюнків, значків.

Командам необхідно приготувати матеріали, обговорити і замалювати, що потрібно взяти для подорожі. Для цього вам відводитися 10 хвилин (ставляться пісочний годинник). Після закінчення часу, ведучий пропонує помінятися списками – замальовками і відгадати, що ж інша команда бере з собою в подорож.

 «Подарунки»

Мета: розвиток емпатії, творчості в спілкуванні, здатності передбачати бажання іншого, стверджувати своє позитивне «Я».

Хід: Для того, щоб почати грати в цю гру, вам необхідно розділитися на дві команди. Для цього пропоную встати півколом за номерами будинків, в яких ви живете, по наростанню (грають встають), а тепер розрахуйтеся на яблуко – Апельсин. Всі «яблука» встають у внутрішнє коло, а всі «апельсини» у зовнішнє коло. Діти утворюють два кола і рухаються під музику, по колу, в протилежних напрямках. За сигналом – зупиняються, беруться за руки з однолітком, хто стоїть навпроти і повертаються один до одного обличчям.

Завдання: Спочатку діти із зовнішнього кола загадують про себе, щоб вони хотіли отримати в подарунок, а діти з внутрішнього кола відгадують. Якщо дитина відгадує, загадує дає їй жетон, якщо ні – віддає свій. У кожного гравця по 3 жетона. Граємо 3 рази, потім підраховуємо жетони.

«Один до одного»

Учні стоять парами. Ведучий дає команди: рука до руки, вухо до вуха, спина до спини, плече до плеча, віч-на-віч тощо.За командою «Один до одного» змінити пари.

«Грім — ураган — землетрус»

Учні об'єднуються в трійки. У кожній трійці двоє учасників беруться за руки і, піднявши їх угору, утворюють «хатинку», а третій учень стає між ними — це мешканець хатинки.  Якщо ведучий каже «Грім», мешканці хатинок намагаються знайти собі нові  хатинки й забігають усередину нової пари. Якщо він каже «Ураган», «хатинки»  шукають собі нових мешканців. А за командою «Землетрус» усі трійки розпадаються і створюють нові. Завдання ведучого — знайти собі трійку. Той, хто не встиг знайти нову хатинку або нового мешканця, стає ведучим.

«Світлофор»

 Учні рухаються, а ведучий віддає команди, називаючи кольори світлофору. «Червоний!»,  учні мають швидко присісти; якщо «Зелений!» — учасники продовжують іти й  плескають у долоні; якщо вони чують «Жовтий!», то мають зупинитися і підняти руки вгору. Вправа виконується швидко. 


 

Ігрові вправи для середнього шкільного віку

 

 «Бінго»

Мета: сприяти усвідомленню унікальності особистості кожної людини; продовжити знайомство учасників один з одним.

Хід вправи. Кожному учасникові дається аркуш паперу А4. Необхідно скласти аркуш вертикально навпіл, а потім без ножиць, тільки руками, «вирізати» фігурку «Бінго» — силует людини. Після цього кожен учасник пише на «Бінго» про свою мрію (на голові), захоплення (на лівій руці), особистісні риси (на правій руці), де найзатишніше (на лівій нозі), чим я пишаюсь (на правій нозі), ім'я (на тулубі). Після презентації «Бінго» можна вивісити на ватмані, де напи

«Трояндовий кущ»

Мета: підвищення самооцінки.

Хід вправи. Складається з трьох етапів — релаксації з використанням мислених образів, малювання та опитування після малювання.

 - Заплющіть очі і просто відчувайте своє тіло.
Забудьте про те, що відбувається навколо вас. думайте тільки про те, що відбувається всередині вас. Думайте про дихання... ви відчуєте, як повітря надходить через ваш рот, ніс і рухається далі у груди. Уявіть собі, що ваше дихання схоже на м'які хвилі, що накочуються на берег... Кожна хвиля приносить вам заспокоєння. Тепер уявіть, що кожний з вас перетворився у кущ троянд. Спробуйте з'ясувати, що означає бути трояндовим кущем... Який ви кущ? Великий? Маленький? Широкий? Високий? У тебе є квіти? Якщо так, то які? Які у тебе стебло і гілочки? На що схоже твоє коріння ? Якщо у тебе є коріння, то яке воно? Довге і пряме?... Скручене? Чи глибоко воно йде у землю? Озирніться навколо (пауза). Де ви знаходитеся? У подвір'ї? У парку? У пустелі? У місті? За містом? Посеред океану? Ви знаходитеся у посудині чи ростете у землі? Чи може, ви пробиваєтеся крізь бетон? Ростете посеред чогось? Озирніться навколо (пауза Що ви бачите? Інші квіти? Ви самотні? Поблизу є дерева? Тварини? Люди? Птахи? Ви схожі на трояндовий кущ чи на щось інше? Чи не обгороджує вас огорожа? Хто за вами доглядає? Яка зараз погода? Як ви сприймаєте життя? Що ви відчуваєте? Що відбувається з вами, коли змінюється час року? Не забувайте, що ви — трояндовий кущ. Визначте своє ставлення до свого життя і того, що від­бувається з вами.

Через декілька хвилин я попрошу вас розкрити очі і зобразити себе на малюнку у вигляді куща троянд. Потім я поставлю вам декілька запитань. Ви розкажете мені про малюнок так, ніби ви були трояндовим кущем (довга пауза)... Готові?»

Розкрийте очі і намалюйте кущ троянд.

Запитання після завершення малювання трояндового куща.

1. Яким кущем троянд ти є і як виглядаєш?

2. Розкажи мені про свої квіти?

3. Розкажи мені про своє листя?

4. У тебе є колючки? Якщо так, то розкажи мені про них. Якщо ні, тоді розкажи, як ти захищаєшся. Ти добрий чи злий кущ?

5. Розкажи мені про своє стебло і гілки.

6. Розкажи мені про своє коріння.

7. Розкажи мені, де ти живеш? Які предмети тебе оточують? Тобі подобається жити у тому місці, де ти знаходишся?

8. Ти думаєш, що схожий на трояндовий кущ чи на щось інше? Якщо так, то на що ти схожий?

9. Хто доглядає за тобою? Тобі це подобається? Яким чином вони за тобою доглядають?

10. Як ти ставишся до теперішньої погоди? Що з тобою відбувається, коли погода змінюється?.

11. Як ти себе почуваєш у ролі куща троянд? Як тобі живеться у ролі куща?

"Чарівний стілець"

Мета: сприяти підвищенню самооцінки дитини, покращенню взаємовідносин між дітьми.

У цю гру можна грати з групою дітей протягом тривалого часу. Попередньо дорослий повинен дізнатися історію імені кожної дитини - його походження, що воно означає. Крім цього треба виготовити корону та "Чарівний стілець"

 він повинен бути обов'язково високим. Дорослий проводить невелику вступну бесіду про походження імен, а потім каже, що буде розповідати про імена всіх дітей групи (група не повинна бути більше 5-6 осіб), причому імена тривожних дітей краще називати в середині гри. Той, про чиє ім'я розповідають, стає королем. Протягом усього розповіді про його імені він сидить на троні в короні.

В кінці гри можна запропонувати дітям придумати різні варіанти його імені (ніжні, пестливі). Можна по черзі розповісти щось хороше про короля.

«Намалюй майбутнє»

Мета: визначити найбільш значущі, на думку дитини, чинники дорослішання та успішної соціалізації.

Інструкція до виконання: Діти, намалюйте майбутнє, що, на вашу думку, є найголовнішим, для того, щоб стати дорослим, щоб бути визнаним серед дітей і дорослих.

«Місток»

Гра спрямована на тренування взаєморозуміння дітей.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані 30 см. Це міст, під ним далеко внизу - швидка гірська річка. Назустріч одна одній на міст ступають по одній людині. Не користуючись мовою, необхідно зрозуміти один одного, що вам потрібно розійтися і, не наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію — значить зірватися вниз.

Працюють діти парами зі зміною партнерів. Відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?» У грі яскраво виявляється
спрямованість взаємин. Високо цінується бажання й уміння безкорисно допомагати іншим.

«По команді - шикуйсь!»

Граємо у виконання команд. Головна вимога – не можна розмовляти. Отже, вишикуйтеся в колону або в шеренгу:

-за іменами за алфавітом;

-за прізвищами за алфавітом;

-за зростом;

-за кольором волосся, починаючи з тем­ного;

-за кольором очей, починаючи з темноокого тощо.

Ця гра спрямована на адаптацію дитини в новому колективі і на згуртування .

«Будинок мрій»

Мета: з’ясувати здатність дитини адекватно оцінювати власне соціальне становище (позицію, статус) та визначити соціальний статус своїх однолітків, товаришів.

Інструкція до виконання: Після короткої вступної бесіди про те, де живе дитина, чи подобається їй її житло, на яких поверхах краще жити у багатоповерхових будинках, експериментатор пропонував розглянути зображення будинку та послухати таку розповідь: «Це незвичайний будинок. В ньому людина розташовувалась залежно від того, як її оцінювали інші та як вона сама себе оцінювала. Якщо можна про неї було сказати «Гарна людина» -то її переселяли на верхній поверх до сонечка, якщо ж ні - то
людину селили на нижньому поверсі. Як ти вважаєш, де буде твоя квартира? Де б поселилися твої друзі?».

«Австралійський дощ»

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Хід вправи. Учасники стають у коло.

Тренер. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

В Австралії піднявся вітер. (Тренер тре долоні).

Починає крапати дощ. (Клацання пальцями.)

Дощ посилюється. (Плескання долонями по грудях.)

Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

А ось град— справжня буря. (Тупіт ногами.)

Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

Дощ стихає. (Плескання долонями  по грудях.)

Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями.)

Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

Сонце! (Руки догори.)

Етюд «Посмішка по колу»

Всі беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передавати її по колу, з рук в руки. Така форма прощання може стати традиційним ритуалом за час роботи тренінгової групи. Керівник цікавиться враженнями дітей від заняття, дякує групу за роботу та запрошує на наступну зустріч.

Етюд «Веселка» (вправа на ауторелаксацію)

Діти сідають зручно, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють легку, прекрасну веселку, гру кольорів і себе в спокійному, приємному, розслабленому стані. Керівник настроює дітей на відчуття спокою, розслабленості. По закінченні вправи обговорюється, що відчули діти під час її виконання, хто «бачив» щось незвичайне. Закінчується заняття тим, що діти встають, потягаються та рухами рук над головою зображують веселку.

«Я люблю…»

    Вчитель. Для того, щоб ми могли краще пізнати один одного, я пропоную вам пограти в гру «Я люблю…». Той, у кого опиниться м’ячик, повинен кинути його будь-кому із учасників і сказати при цьому, що саме він любить робити, чим гратися. Наприклад, я кидаю м’ячик Валі та кажу: «Я люблю кататися на велосипеді».


Ігрові вправи для старшого шкільного віку

 

«Стикування космічних кораблів»

Мета: Робота на спільний результат замість конкуренції.

Обладнання: дві пов’язки на очі

Хід проведення. Ведучий потребує чотирьох добровольців, двоє з яких будуть виконувати ролі космічних кораблів, двоє інших – диспетчерів. „Корабель” і „диспетчер” створюють одну команду. „Кораблі” сідають на стільці один проти одного, їм зав’язують очі. „Диспетчери” стають за спинами „кораблів”, кожний навпроти свого „корабля”. „Кораблі” повинні „зістикуватися” вказівними пальцями за допомогою вказівок „диспетчерів”. Інші учасники виконують ролі наглядачів. Після обговорення вправи група формулює другий закон команди, який записується тренером.

«Цивілізація»

Мета: формувати навички, необхідні для успішної взаємодії між учасниками гри, які мають розбіжності в думках і поглядах; усвідомлення учасниками ефективності виконання роботи за умов розподілу членів команди за функціональними ролями.

Обладнання: аркуш паперу А1; кольорові фломастери; маркери.

Хід проведення. Ведучий пропонує учасникам уявити, що вони – окрема прогресивна цивілізація, яка мешкає на одній з планет всесвіту. Завдання представити свою цивілізацію вигадавши її назву, фізіологічні особливості представників, фізичні закони, природні ресурси, економіку, юридичні закони, систему управління, систему оборони, культурні особливості. Обов’язково все це написати або намалювати. Незаписаного не існує. На створення „цивілізації” 20 хвилин. Після цього два представника групи презентують роботу.

Питання для обговорення:

 1. Що відчували під час вправи?

2. Які етапи було пройдено?

 3. Що допомагало?

 4. Що заважало?

5. Чи вистачило часу? Чому?

6. Чи відчували себе командою? В чому це виявилося?

7. Чи розділили функціональні обов’язки? Як? Після обговорення група робить висновок про підвищення ефективності виконання роботи за умов розподілу членів команди за функціональними ролями.

«Невербальні етюди»

Мета: розвивати в учасників навички несловесної передачі інформації. Хід вправи: Ведучий об’єднує учасників у чотири підгрупи, кожній з яких дає картку, на якій вказано тему. Протягом 10 хв група має підготувати етюд (коротку сценку), яку потрібно буде без слів показати іншим учасникам групи. Теми етюдів: розмова з батьками; весела вечірка;розмова збатьками, справжня дружба тощо.

«Ярлики»

Мета: дати можливість учасникам відчути переживання, які виникають при спілкуванні, якщо їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

Необхідно мати: набори розрізаних картинок за кількістю груп, набори «корон». На кожній «короні» написаний один із поданих виразів:

  •            «Усміхайся мені»;
  •            «Будь похмурим»;
  •            «Корчи мені гримаси»;
  •            «Ігноруй мене»;
  •            «Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років»;
  •            «Підбадьорюй мене»;
  •            «Кажи, що я нічого не вмію»;
  •            «Жалій мене».

Хід вправи Ведучий об’єднує учасників у групи по 5–7 чоловік. Кожному на голову одягає «корону» так, щоб той не бачив, що на ній написано. Після цього кожній групі дається завдання протягом 10 хв скласти цілу картинку з розрізаних шматочків («пазл»), але звертатися під час роботи до учасника своєї групи потрібно так, як написано на його «короні». Після завершення усі учасники повертаються у коло і по черзі, не знімаючи «корон», відповідають на запитання: як ви почувалися, коли з вами так спілкувалися? Після того, як усі висловляться, ведучий пропонує учасникам зняти «корони» і вийти зі своїх ролей.

 

 

docx
Додано
16 вересня 2020
Переглядів
3061
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку