Використання інноваційних методів як ефективний спосіб фізичної реабілітації дітей з ООП

Використання  інноваційних методів як ефективний спосіб фізичної реабілітації дітей з ООП.

Кінезотерапія - це ефективний метод реабілітації, що базується на рухах м’язів та суглобів. Поняття «кінезотерапія» (також відоме як «кінезитерапія», «кінезіотерапія», «кінезітерапія») походить від слів «кінезіс», що означає рух, та «терапія» - лікування, тобто, «лікування рухом».

Кінезотерапія використовується при більшості захворюваннях та розпочинається одразу ж після стабілізації стану. Її приписують для відновлення чи рекуперації рухової функції, зменшення ризику виникнення ускладнень та збереження загальної фізичної здатності людини.

Переважно, після хвороби, чи травми м’язи людини слабшають, зменшується рухливість суглобів, порушуються  природні рухи, що призводить до погіршення загального фізичного стану. А будь-яка фізична вправа змушує реагувати не лише опорно-руховий апарат, а усі системи організму: нервову, гормональну, імунну, що значно пришвидшує процес одужання.

Лікування рухами передбачає адаптовані та наростаючі силові дії, що поступово ускладнюються, індивідуально підібрані, з урахуванням анамнезу та фізіологічних особливостей. В результаті повторюваного, послідовного та наростаючого навчання рухи закріплюються на нейрорефлекторному рівні, що відновлює трофіку та обмін речовин у кістково-м'язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціального обладнання: м'ячів, еспандерів, лікувально-реабілітаційних тренажерів, гантель тощо, а також лише за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.

Важливою умовою проходження кінезотерапевтичного курсу є правильне дихання, в протилежному випадку виконувані рухи не матимуть бажаного ефекту.

Кінезотерапія успішно застосовується при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи:

• вегето-судинна дистонія
• неврити та невралгії, нейропатії
• синдром Паркінсона
• розсіяний склероз
• постінсультні стани
• головні болі
• порушення сну
• тривожні розлади
• травми головного мозку
• нейроінфекціі
• ДЦП

При захворюваннях опорно-рухового апарату:

• остеохондроз
• протрузії міжхребцевих дисків
• нестабільність між хребцями
• викривлення хребта
• артрози плечових та колінних суглобів
• артрити та періартрити

Протипоказання

• виникнення або посилення болю при виконанні вправ
• онкологічні захворювання хребта і суглобів
• гострі травми з розривом сухожиль і м’язів
• стани після операцій на хребті з формування анкілозів
• оперативні втручання на суглобах

Кінезотерапія буває:

• активна, коли дитина рухається сама (лікувальна фізкультура, рухливі ігри для дітей)
• пасивна, коли рухи кінцівками дитини здійснюються спеціалістами, або за допомогою спеціальних апаратів чи пристроїв(масаж, механотерапія, метод витягування тощо).

ЛФК  як засіб відновлювальної та компенсаторної терапії

Лікувальна фізична культура – це набір спеціально підібраних різних фізичних вправ, які використовуються в лікуванні, профілактиці і реабілітації захворювань.

ЛФК має загальнотонізуючий вплив на організм. Вона сприяє виправленню анатомо-фізіологічних порушень в окремих органах, нормалізує патологічно змінені і компенсує втрачені функції, поліпшує якість рухів, виробляє і закріплює замінні навички. Лікувальна фізкультура добре впливає на стан серцево-судинної і дихальної систем, на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м’язову системи, посилює збудливі і гальмівні процеси. Під впливом фізичних вправ у тканинах організму настають зміни білкового обміну з утворенням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний обмін і, надходячи в кров, підвищують нервово-м'язовий, тонус. Лікувальна фізкультура сприяє відновленню фізіологічних функцій, уражених хворобливими процесами. Лікувальна фізкультура є засобом відновлювальної і компенсаторної терапії. З допомогою фізичних вправ можна посилити компенсаторно-пристосувальні функції організму. Педагогічні принципи лікувальної фізкультури:

1) Свідомість.

2) Активність.

3) Доступність. Вправи повинні бути простими, легкими для запам'ятовування та виконання.

4) Міцне засвоєння. Вправи треба добре вивчити, старанно виконувати, по можливості точно.

5) Систематичність.

6) Послідовність. Це додержання окремих принципів методики.

7) Наростання навантаження.

8) Усунення різких переходів у коливанні навантаження.

9) Емоційність.

Способи і зміст вправ для роботи з дітьми з різними порушеннями:

1. Вправи для розтягування м’язів: зняття напруги в м’язах, профілактика тератогенезу, розширення діапазону руху.

2. Вправи для розвитку дрібної моторики.

3. Коригуючі вправи для виправлень порушень постави.

4. Дихальні вправи.

5. Лікування положенням.

6. Вправи на виконання побутових рухів (надівання та знімання одягу і т.д.).

7. Вправи взаємного впливу для зміцнення провідних і антагоністичних груп м’язів.

8. Вправи на витривалість, для підтримки ефективності функціонування органів.

9. Тренування на розслаблення, для усунення спазмів, напруженості і судом.

10. Тренування ходи (для навчання правильній ході).

11. Вправи на підйом по похилій площині та по прямій для поліпшення рівноваги і рухової сили.

12. Вправи на опір: поступово збільшується тренування на опір для розвитку м’язової сили.

13. Рухливі ігри та елементи спортивних ігор.

Вихідними положеннями повинні бути положення, що їх набуває людський організм послідовно в процесі розвитку і вертикалізації. Вихідними положеннями, у яких пропонується використовувати лікувальну гімнастику, є:

- положення лежачи на спині;

- положення лежачи на боці (відповідно правому і лівому);

- положення лежачи на животі;

- положення на животі з опорою на кисть;

- колінно-ліктьове положення;

- колінно-кистьове положення;

- положення стоячи на колінах із додатковою вертикальною опорою;

- положення стоячи.

При плануванні та проведенні занять з лікувальної фізкультури вчитель-реабілітолог або інструктор повинен врахувати особливості організму дітей, їх знижені функціональні можливості, повільність адаптації до фізичних навантажень. Особистісноорієнтований підхід дуже важливий. Тому вчитель або інструктор ЛФК досконально вивчає стан кожної дитини. На перших заняттях проходить оцінювання фізичного розвитку, його тестування. Вивчаються рухові можливості, характер захворювання, його важкість, наявність супутніх захворювань, виявляються можливі протипоказання для збільшення інтенсивності навантажень (епілепсія, новоутворення головного мозку, декомпенсована гідроцефалія, ураження серцево-судинної системи та інше).

На заняттях з ЛФК використовуються загальнорозвивальні вправи і коригуючі вправи, рухливі ігри, прикладні вправи, дихальна гімнастика.

Основними видами занять є спеціальні вправи з метою корекційного впливу. Корекційний вплив занять залежить не лише від підбору вправ, а й методики їх застосування.

На заняттях з ЛФК з дітьми молодшого шкільного віку необхідно використовувати нескладне різноманітне спорядження. Бажано в процесі занять використовувати тренажери з метою підвищення функціональних здібностей школярів. Необхідність використовувати тренажери особливо зростає в осінньо-зимовий період.

Правильна організація ЛФК для дітей до року покращує не тільки фізичне, а й розумовий розвиток. ЛФК для дітей дошкільного віку та школярів, в першу чергу, спрямована на зміцнення кісткової і суглобово-м'язової систем організму. Збільшується сила м'язів, їх еластичність, рухливість суглобів

Основне завдання - поліпшення обмінних процесів в органах, тканинах і зміцнення загального імунітету організму. Вправи сприяють збільшенню рівня компенсації організму, сповільнюють патологічні процеси, прискорюють одужання. Практикується ЛФК при сколіозі для дітей, при різних викривленнях хребта, порушення постави, плоскостопості, надмірній вазі. Також така фізкультура показана при зниженні адаптації до навантажень (серцебиття, задишка, слабкість м'язів). Обов'язкове використання лікувальної гімнастики після перенесених захворювань, травм, операцій.

При заняттях ЛФК використовується різноманітний спортивний інвентар. Це можуть бути м'ячі, скакалки, гімнастичні палиці, гумки. Практикуються такі види активності: ходьба, біг, стрибки, рухливі ігри, дихальна гімнастика, вправи, що розвивають гнучкість, силу і витривалість.

Проводяться як індивідуальні заняття, так і групові. Вони проходять насичено, весело, в ігровій формі, тому не тільки корисні, але і цікаві.

Кабінет для лікувальної фізкультури - це приміщення не просто для уроків фізкультури або дитячого фітнесу. Головне завдання цього приміщення, це звичайно реабілітація. Саме тому, обладнувати потрібно цей кабінет за всіма найважливішими критеріями, як наприклад, модульність, а саме коли спеціаліст може відповідно до індивідуальних потреб дитини змінювати завдання та ступінь тяжкості роботи з окремим обладнанням, і звичайно, не менш важливий критерій - це безпека. Безпека це навіть найперший та найголовніший критерій! Питання безпеки не тільки важливе для правильної реабілітації дитини, а й для полегшення роботи спеціалістів, що працюють з цією дитиною.

Дошка Євмінова, гімнастичні кільця, еспандери, велотренажери та бігові доріжки, музичні м’ячі, обручі, педальні тренажери - це навіть не повний список того, що має з’явитися у навчальних закладах для реабілітації та фізичного розвитку дітей.

Заняття з реабілітологом на сучасному обладнанні має величезне значення для дітей із неврологічними порушеннями, в післяопераційний період чи в ході відновлення після травм. Найчастіше ЛФК відвідують діти із діагнозами ДЦП, м’язовою дистрофією та іншими вродженими порушеннями фізичного розвитку.

Основне завдання під час реабілітації – максимально розвинути рухову активність, привити навички самостійності та сприяти швидкій та безболісній соціалізації у суспільстві. У ході активних чи пасивних тренувань розвивається координація, дрібна моторика, усуваються спазми, покращується іннервація (зв’язок органів з центральною нервовою системою) та кровообіг в уражених ділянках та всьому тілі.

На завершення, цікаво зазначити, що в Україні використовуються паралельно декілька понять: лікувальна фізична культура, фізична реабілітація та кінезотерапія, що часто мають схожий підхід:цілеспрямоване застосування фізичних вправ для покращення функціонального стану організму пацієнта. Однак в силу того, що стара ЛФК повністю вичерпала себе, абсолютно не розвиваючись, а ефективність фізичних вправ для реабілітації та відновлення організму цілком очевидна, представники нових напрямків та течій намагаються певним чином відмежуватися від абревіатури «ЛФК» для уникнення хибних асоціацій та поступово наближаються до міжнародної загальновизнаної концепції фізичної терапії.