Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики та інформатики

 

 

 

 

 

 

Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики та інформатики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор проекту: Ткаченко Ольга Дмитрівна

слухач курсів підвищення кваліфікації

вчителів математики за дистанційною формою навчання,

вчитель математики Броварської ЗОШ І-ІІІ стуменів №1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019

 

Зміст

 

Вступ

 

1.                   Інтерактивні технології навчання та їх сутність

 

1.  Методи колективно-групового навчання:
2.  Технології кооперативного навчання
3. Технологія опрацювання дискусійних питань
4. Гра як інтерактивний метод навчання
5. Робота в парах
6. Акваріум
7. Дерево рішень 
8. «Снігова куля» («Два – чотири – вісім»)
9. Незакінчене речення

 

2.                   Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

Вступ

Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») звертає увагу на динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізацію та демократизацію суспільства, інтелектуалізацію праці, швидку зміну техніки і технологій в усьому світі, акцентує увагу на створенні таких умов, за яких народ України став би нацією, яка навчається. Авторитарно-дисциплінарні моделі навчання змінюються на особистісно-орієнтовані, суттєвими ознаками яких є навчання і виховання особистості на засадах індивідуалізації [3, с.22-24].

Кожна дитина індивідуальна, особлива, не схожа на якісь іншу, на ту що навчалася в минулому році, а тим більше «колись». Тому і педагог повинен бути сучасний, щороку «новий», тобто йти в ногу з кожною дитиною, котру він хоче навчити.

Мета роботи – дослідити, уточнити й обґрунтувати особливості використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики та інформатики.

Актуальність теми дослідження. Для досягнення високих ефективних результатів у процесі засвоєння знань та практичному їх використанні у сучасній школі широко впроваджуються інтерактивні методи та форми роботи з учнями. Інтерактивні технології розглядаються як такий спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання й досягнення цілей навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Але є вчителі математики, які впенені, що математика – це серйозна наука, викладання, якої може здійснюватись тільки стандартними методами і відкидають можливість урізноманітнити цю прекрасну науку. Ось чому, я вважаю, вибрана тема проекту є актуальною.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Інтерактивні технології навчання та їх сутність

У підручниках і посібниках з педагогіки наведено різні визначення навчання. Різні автори в центр уваги ставлять різноманітні боки навчання як процесу, проте всі одностайні в тому, що навчання – це спільна діяльність учителя й учнів. Діяльність учнів називають учінням, а діяльність учителя – викладанням, хоч є термін, який, на мою думку, точніше відображає суть діяльності вчителя – це научування. Навчання – це не проста сума двох діяльностей, учіння і викладання, це їхня органічна єдність. Отже, навчання – це процес організації і управління засвоєнням учнями системи знань про суспільство, природу, людину і розвиток на цій основі їх пізнавальних сил, наукового світогляду та позитивних людських якостей.

Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Адже куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Цей процес потребує напруженої розумової роботи підлітка та його власної активної участі в цьому процесі. Цю мету і переслідує застосування інтерактивних технологій.

Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Педагогічний словник дає таке визначення: «Інтерактивне навчання (від лат. Interaction – взаємодія) – навчання, побудоване на взаємодії учнів з навчальним оточенням, навчальним середовищем, що служить сферою засвоєння знань» [2, с.48]. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що учитель та учні є рівноправними суб’єктами навчання. Головна особливість інтерактивного навчання полягає в тому, що процес учіння відбувається у спільній діяльності за схемою «учитель – учень». Навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Така співпраця підвищує ефективність уроку. В інтерактивному навчанні змінюється взаємодія вчителя та учня: активність учителя поступається місцем активності учня, а метою вчителя стає створення умов для ініціативи школярів. Інтерактивне навчання забезпечує взаєморозуміння, взаємодію, взаємозбагачення.

За рівнем активності учнів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації можна розділяти типи організації навчальної діяльності. В своїй праці Голант Е.Я. (60-ті рр.) поділив типи та методи навчання на активні та пасивні залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Звісно, термін “пасивне” є умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення навіть мінімального результату неможливе. Під словом «пасивність» вчений мав на увазі мінімальну активнісь саме учня, навідміну від вчителя, той в свою чергу весь час і простір мав заповнити своєю інформацією, що за звичай відбувалося в одній формі – монолог. До відповідних методів навчання належать методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються один з одним і не виконують жодних творчих завдань.

До цієї класифікації ми додамо інтерактивне навчання як різновид активного, котрий, однак, має свої закономірності та особливості.

За активної форми навчання відбувається так би мовити обмін ролями. На учня спрямовується основна робота, а вчитель є лише допомогою та коректором процесу самонавчання учнів. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, питання учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

У сучасному світі, з його темпом, викладання будь якого предмету в пасивному стилі стає не можливим. Педагоги приходять висновку, що інтерактивне навчання стає найефективнішим та дозволяє досягти найкращого результату. У зв’язку з цим важливим видається визначення самого поняття і сутності цієї групи методів, їх відмінностей від інших.

Нагадаємо, що термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий: його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність», «інтерактив» прийшли до нас з англійської мови. «Inter» – поміж-, серед-, взаємо-, «act» – діяти, отже, Interact – взаємодіяти. Інтерактивністю в навчанні можна вважати взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який разом з іншими здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, особисто створюючи це.

Суть інтерактивного навчання полягає у тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці). В ньому всі учні та вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасилітатор, який ніколи не «замикає» навчальний процес на собі. Головними у процесі навчання є зв’язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання. [11] 

Отже, інтерактивні технології – це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.[8] 

Л. Гейхман визначив принципи інтерактивного навчання, а саме: поліфункціональність вправ, особистісно-зорієнтоване спілкування, рольову організацію навчального процесу, колективну (групову) взаємодію, сконцентрованість в організації навчального матеріалу й навчального процесу [2] 

Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід, переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють учням: 

- аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним; 

- навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати; 

- навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; 

- моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації; 

- вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу; 

- знаходити спільне розв’язання діалогу; 

- розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт. 

Залежно, від інтерактивних технологій, визначених у працях М. Пентилюк, Т. Онукевич, Н. Солодюк, виділяють такі типи інтерактивних методів навчання:

 

1. Методи колективно-групового навчання:

 

1.1. Рішення ситуаційних задач

Ситуації слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.

Ця вправа навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

 

1.2. Мікрофон

Метод «Мікрофон» надасть можливість кожному або кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

 Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується щось, що буде слугувати мікрофоном, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає «мікрофон». Якщо учень не має що сказати, він передає слово однокласнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню вчитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.

Наприклад, в шостому класі під час вивчення теми „Масштаб” при обговоренні відео та пригадуванні потрібної інформації з відповідної теми географії (Додаток 1)

 

1.3. Мозковий штурм.

Це ефективний метод заохочення творчої активності для швидкого генерування великої кількості ідей. Він спонукає учнів розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. Його варто застосовувати саме для розв’язання конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь запитання.

За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей. На завершальному етапі ці ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.

Перед виконанням завдання учнів ознайомлюють з правилами мозкового штурму:

1. Висловлюйте все, що спадає на думку.

2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.

Наприклад, на уроці інформатики під час вивчення теми Power Point можна обговорити оформлення презентації (розмір шрифту, фон, стиль оформлення, доцільні зображення, тощо).

 

1.4. «Ажурна пилка» («Мозаїка», «Джиг-со»)

 Метод дозволяє учасникам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий відтинок часу, а також заохочує їх допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Під час роботи за методом «Ажурна пилка» учасники повинні бути готовими працювати в різних групах. Спершу кожен учасник працюватимете в «домашній» групі. Завданням для кожного учасника у «домашній групі» є аналіз та засвоєння певної порції інформації на такому рівні, щоб він був здатний чітко і зрозуміло викласти її з метою навчання інших учасників. Потім в іншій групі, яка називається «експертною», такі учасники виступатимуть в ролі «експертів» із питання, над яким вони працювали в «домашній» групі, навчатимуть цієї інформації інших та відповідатимуть на їхні питання. В «експертній» групі учні також повинні отримати інформацію від представників інших груп. Завдання «експертної» групи — здійснити обмін інформацією. В останній частині уроку учасники знову повертаються до своєї «домашньої» групи, щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп. Їхнім завданням тепер буде знов обмінятись інформацією, узагальнити її та виробити спільні рішення разом з учасниками «домашньої» групи.

 

1.5. Виконання проектів

Це самостійне вивчення учнями окремої проблеми протягом певного проміжку часу, яке завершується творчим звітом. Сприяє розвитку пізнавальних інтересів та згуртованості колективу.

Оголошення загальної теми та вибір підтем із цієї проблеми здійснюється заздалегідь. Теми доцільно підбирати у вигляді конкретних, чітких запитань, які б зацікавили учнів. Необхідно враховувати, що чим менший вік учасників проекту, тим доступнішою має бути тема для дослідження. Наприклад, це може бути тема в 6 класі «Кругові діаграми». На той час вони вже мають достатні знання з попередніх тем «Пропорційний поділ» та «Коло і круг».

 

2. Технології кооперативного навчання

 

2.1. Карусель

Це варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залучаються в роботу всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування та обговорення проблеми між усіма учнями класу. Цю технологію варто застосовувати для:

- Збирання інформації з будь-якої теми;

- Інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;

- Розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Клас об’єднується у кілька бригад (залежить від кількості проблем, що будуть вирішуватися).

Кожна з них обирає бригадира, який відповідає за збір інформації. Групи отримують завдання, обговорюють його та занотовують на аркуші паперу основні тези (до 3 хв.). Після запису інформації аркуші передаються за годинниковою стрілкою від однієї групи до іншої. Кожна команда знайомиться із записаними фактами та при необхідності доповнює своїми. Коли „карусель” робить один оберт, бригада узагальнює матеріали та звітує з певної проблеми.

 

2.2. «Займи позицію»

Цей метод допоможе під час суперечки чи дискусії, надасть можливість висловитися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь-який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими. Предметом обговорення мають бути дві протилежні думки, які не мають однозначної (правильної) відповіді.

 

2.3. Діалог

Для виконання творчого завдання діти об’єднуються у групи (до 5 учнів), а результати своєї діяльності оформляють у вигляді схем, таблиць, на основі яких потім звітують, захищаючи свої погляди. Мета вправи – сформувати спільні погляди на певні проблеми. Узагальнені висновки учні занотовують.

 

2.4. «Шкала думок»

Різновидом методу «Займи позицію» є метод «Шкала думок». Підготувавши аргументи щодо обговорюваної проблеми, розташуйтеся однією лінією у будь-якому вільному місці класу або кабінету (наприклад, біля дошки). Визначити вам ваше місце допоможуть плакати, що розміщуватимуться на початку, посередині та у кінці шкали: «згодна (або згоден) на 100%», «згодна (згоден) на 50%», «згодна (згоден) на 0%». Після аргументації, озвученою всіма, хто вишикувався за шкалою, ви можете змінити свою позицію, пояснивши, які саме аргументи вплинули на ваше рішення. Шкала думок дає можливість учасникам більш гнучко представити свою індивідуальну позицію та висунути свої аргументи, не працюючи у визначеній групі. Це дуже важливе питання персонального вибору і висловлення позиції.

 

3. Технологія опрацювання дискусійних питань

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Воно значною мірою впливає на розвиток критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми – і все це повністю відповідає завданням сучасної школи, використовується при обговоренні питань. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

До дискусії учні готуються заздалегідь: ознайомлюються з етапами, підбирають матеріал, працюють з додатковою літературою.

 

3.1. За - проти

Цей метод використовується для демонстрації різноманітних поглядів на проблему, що вивчається. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні ознайомлюються з альтернативними поглядами, на практиці навчаються захищати свою власну позицію, вислуховують інших.

 

3.2. «Незакінчені речення»

Цей прийом часто поєднують із «Мікрофоном». Він дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлювання власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо. Визначивши тему, з якої учні (студенти) будуть висловлюватися в «Колі ідей» (див. нижче) або використовуючи «Уявний мікрофон», учитель (викладач) формулює незакінчену тезу і пропонує учням завершити її. Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із відкритими реченнями, наприклад: «на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було...», або: «ця інформація дає нам підстави для висновку, що...», або: «це рішення було ухвалено, бо...» тощо.

 

 3.3. «Метод ПРЕС» (PRES — Position, Reason, Example, Solution)

Метою застосування цього методу є надання учасникам можливості навчитися формулювати й висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано в чіткій та стислій формі.

 

4. Гра як інтерактивний метод навчання

Гра... Вона входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають життя, набувають різних навичок і вмінь. Недарма ж гру називають „восьмим чудом світу”.

„Казка, гра, фантазія – життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень”, - писав В. Сухомлинський. Активізація пізнавальної активності та розвиток інтелектуального мислення – це ті проблеми, які вирішуються в процесі ігромистецтва, колективної радісної дії вчителя і учнів, у стані емоційної піднесеності. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав’язується дітям, не викликає у них неприємних відчуттів. Гра висуває до дитини моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення один до одного.

Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремому занятті. Тривалість гри може бути різною – це залежить від мети, якої хоче досягнути вчитель цією грою.

Ось тут на допомогу можуть прийти різні програмні засоби, а також додатки з логічними завданнями, головоломками, судоку, загадками тощо.

 

5. Робота в парах

(Один проти одного, один – вдвох –всі разом, « Думати працювати в парі, обмінятися думками»)

Технологія особливого ефективна на початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах . Робота в парах дає час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння вести дискусію й переконувати співрозмовника. Під час роботи в парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу: 

• Обговорити короткий текст, завдання; 
• узяти інтерв`ю і визначити ставлення партнера до тої чи іншої навчальної діяльності; 
• зробити редагування письмової роботи один одного; 
• сформулювати підсумок уроку; 
• протестувати та оцінити один одного; 
• дати відповіді на запитання вчителя; 
• порівняти записи, зроблені в класі. 

 

6.Акваріум 

Це метод структурованої загальногрупової дискусії, застосування якого здійснюється за таким алгоритмом: 1. Постановка проблеми. Формулює її викладач. 2. Вчитель розподіляє учнів на малі групи (не більше сімох осіб). Зазвичай групи розташовуються по колу. 3. Від кожної групи обирається представник, який буде відстоювати інтереси та позиції всієї групи. 4. Групам надається час (не більше десяти хвилин) на обговорення поставленої проблеми і напрацювання спільного її бачення. 5. У центрі класу збираються представники груп. Їхнє завдання — висловити та захистити позицію власної групи. Інші учасники заняття в цей момент не мають права нічого говорити, але можуть передавати інструкції своєму представникові письмово. 6. Якщо необхідно, викладач може дозволити представникам та їхнім групам взяти тайм-аут для консультацій. 7. Після завершення «акваріумного» обговорення проводиться його критичний розгляд усією групою. Учасники дають оцінку тому, хто і як вів дискусію, чиї аргументи були більш переконливими.

 

7. Дерево рішень 

Як варіант технології вирішення проблем можна використовувати « Дерево рішень», яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

Проблема 

Рішення III 

Рішення I 

Рішення II 

позитивні наслідки 

негативні наслідки 

негативні наслідки 

позитивні наслідки 

негативні наслідки 

Позитивні наслідки 

 

8. «Снігова куля» («Два – чотири – вісім»)

Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у «четвірках», пізніше в групах по вісім учасників тощо. Важливим для навчання є як публічне озвучення, так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу в тому, що він навчає вести переговори, робити вибір та досягати консенсусу (згоди).

 

9.Незакінчене речення

Цей прийом часто поєднується з „ Мікрофоном” і дає можливість працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

 

Розділ 2. Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.

Якщо учні ще не знайомі з подібними методами роботи, то потрібно спочатку чітко пояснити правила, або навіть провести пробне заняття. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі (практиці їх було розмножено і видано кожному учневі для вклеювання в зошит) 

 Правила для учнів

Кожна думка важлива.

Не бійся висловитися!

Ми всі – партнери!

Обговорюємо сказане, а не людину!

Обдумав, сформулював, висловив!

Говори чітко, ясно, красиво!

Вислухав, висловився, вислухав!

Тільки обґрунтовані докази!

Вмій погодитися і не погодитися!

Важлива кожна роль.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

Інтерактивні вправи застосовують на різних етапах уроку. На етапі мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовують такі нестандартні інтерактивні технології, як «Мозковий штурм», «Криголам», «Мікрофон», «Незакінчене речення». «Асоціативний кущ». Під час засвоєння навчального матеріалу застосовують уже складніші технології: «Акваріум», «Ажурна пилка», «Ситуативне моделювання», «Прес». На підбитті всіх етапів уроку доречними є технології «Займи позицію», «Дерево рішень». На всіх етапах уроку можна використовувати групові форми роботи: робота в парах, малих групах [6, с.16].

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри" [6, 10].

"В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні" [4, 5]. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

"Інтерактивні технології – не самоціль"[9, 10]. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.

Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

З технічних засобів навчання на сьогодні, краще, що існує для взаємодії викладача із учнями — це інтерактивні дошки. У них поєднуються проекційні технології із сенсорним обладнанням. Така дошка не просто відображає те, що відбувається на комп'ютері, а дозволяє керувати процесом презентації, електронним маркером вносити поправки й корективи, робити кольором позначки та коментарі поверх навчальних відеокліпів або заздалегідь створених презентацій, звертаючи увагу присутніх на найбільш важливі і значущі блоки інформації. Різноманітність кольорів, доступних на інтерактивній дошці, дозволяє викладачу виділяти важливі області й привертати увагу до них, пов'язувати загальні ідеї або показувати їх відмінність і демонструвати процес міркування.

Частину екрана можна сховати, використовуючи так званий «ефект шторки» або «затемнення екрана» і показати його, коли це буде потрібно. За допомогою гіперпосилань завжди можна одержати додаткову інформацію, докладно розглянути фрагмент слайда, перейти в іншу статтю, вийти на Інтернет-сторінку. У процесі мультимедійного заняття обсяг пройденого, і відповідно, засвоєного матеріалу можна збільшити без ризику «перевантажити» учнів. Інформація, отримана через різні сенсорні шляхи: через текст, відео, графіку, звук, засвоюється краще і зберігається набагато довше. Учні починають розуміти більш складні ідеї в результаті більш зрозумілого, ефективного й динамічного подання матеріалу; починають працювати більш творчо і стають впевнішими у собі.

Інтерактивне навчання дозволяє реалізувати суб'єктний підхід в організації навчальної взаємодії, відпрацьовувати на кожному занятті в різних формах комунікативні вміння учнів; справедливо оцінити кожного учасника освітнього процесу; формувати їх активно-пізнавальну позицію, що відповідає актуальним освітнім потребам сучасного навчально-виховного процесу.

Проаналізувавши досвід багатьох вчителів математики та інформатики і спираючись на власний досвід, можу сказати, що найбільш ефективними і доцільними на уроках такі технології: «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в парах, «Навчаючи – учусь», «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Незакінчене речення». А мій найулюбленіший – це метод запитань. Він полягає в побудові уроку, або його частини, використовуючи лише запитання від вчителя, а від учнів лише відповіді. Запитання потрібно формулювати так, щоб учні самі визначили проблему уроку, мету та спосіб вирішення.

 

 

Висновок

Отже, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. З іншого боку, інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу. Розглянута проблема потребує подальших досліджень та розробок, адже ефективність проведеного уроку значною мірою залежить від правильного застосування тієї чи іншої інтерактивної технології вчителем на кожному з етапів. Вчитель у процесі інтерактивного навчання виступає лише як інструктор і оцінювач здобутих учнями результатів. Основну діяльність учні виконують самостійно, спираючись на власний досвід взаємодії у групах, а також на свої вміння висловлювати власну думку, аналізувати думки своїх однокласників.

Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів.

На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу.

В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Мозковий штурм спонукає учнів виявляти уяву та творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спільного питання.

Казка, гра, фантазія – життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень. (В. Сухомлинський).

 

Список використаної літератури

 

 1 Воронцов В. В. Технология обучения // Педагогика / Под ред. П. И. Пидкасистого. – М.: 1996. – 168 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376с.

3. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). К. : Райдуга, 2000. 62 с.

4. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6. 

 5. Кондратюк О. Інноваційні технології в початковій школі. Київ, 2015. 250 с.

6. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Київ, 2011. 135 с.

7. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб. Уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002. 

8. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2004. – 84 с. 

9. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9

10. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6. 

11. Застосування інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів: Методичний посібник для вчителів початкової школи / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко, О. А. Біда та ін. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. — 304 с.