Використання методу проектів як засобу активізації пізнавальної та дослідницької діяльності учнів на уроках хімії

Анотація:   Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти. Відповідно до навчання і виховання висуваються все нові і нові вимоги. В статті автор дослідив особливості використання методу проектів на уроках хімії.

Ключові слова: метод проектів, особистісно-орієнтоване навчання, міжпредметні зв'язки, критичне мислення, профільне навчання.

     Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності.

     У сучасній концепції освіти все більш значущою стає завдання виховання людини, здатної до забезпечення життєвого успіху. Тому, перед учителем сьогодні висувається складне завдання: не забезпечувати учнів багажем знань, а навчити їх орієнтуватися в цілому світі.

     Згідно з метою освітньої галузі «Природознавство» та її хімічного компонента, визначеній в новій редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, навчання хімії у школі спрямовується на розвиток засобами предмета особистості учнів, формування їхньої загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення.

      Хімічний компонент забезпечує засвоєння учнями знань про речовини та їх перетворення, хімічні закони і методи дослідження, навички безпечного поводження з речовинами; формує ставлення до екологічних проблем і розуміння хімічної картини світу, вміння оцінювати роль хімії у виробництві та житті людини. Тому, завдання педагога – дати потрібний напрям творчого мислення учня, стимулювати творчий пошук, створюючи відповідні ситуації та умови, дати поштовх до систематичного дослідження, аналізу, пошуку нових, своїх власних шляхів вирішення тієї чи іншої проблеми. Правильно сформульовані цілі та завдання сприяють розвитку творчого мислення.
     У зв'язку з цим все більшу увагу привертає метод проектів. Адже, у 7-9 класах за новою навчальною програмою, укладеною відповідно до нової редакції Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти зі змінами, затвердженими наказом МОН від 07.06.2017 року № 804, запропоновано орієнтовані теми проектів.

     Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Метод проектів виник ще на початку минулого сторіччя в США розробленими філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем У.Х. Кілпартиком.

     Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розв'язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики.

     Саме метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти. Проте суть його залишається незмінною – поєднання академічних знань з прагматичними. Метод проектів стимулює інтерес школярів до певних проблем, а це передбачає оволодіння певною сумою знань і допомагає побачити практичну цінність набутих знань .

     Метод проектів надає вчителеві широкі можливості для зміни традиційних підходів до змісту, форм і методів навчальної діяльності, піднімаючи на якісно новий рівень всю систему організації процесу навчання. Він може знайти застосування на будь-яких етапах навчання, у роботі з учнями різного віку, здібностей і під час вивчення матеріалу різного ступеня складності. Метод легко адаптується до особливостей викладання практично всіх навчальних дисциплін.

      В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватись в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.
     Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим (cooperative learning) підходом до навчання. Метод проектів завжди припускає рішення якоїсь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Залучення учнів до проектної діяльності спрямоване в першу чергу на:

•   досягнення конкретних цілей (розвиток аналітичного, критичного, творчого й проектного мислення, стимулювання мотивації на оволодіння знаннями, включення учнів у режим самостійної роботи, опрацювання різних джерел інформації з метою оволодіння новими знаннями, формування вмінь використовувати знання для вирішення нових пізнавально-практичних завдань або життєвих ситуацій тощо);
•   розвиток життєвих компетенцій (спільне прийняття рішень, толерантне регулювання конфліктних ситуацій тощо);
•   формування дослідницьких умінь (виявлення та формулювання проблеми, висунення гіпотези, збір необхідної інформації, здійснення різних видів дослідницької роботи, аналіз та узагальнення отриманих результатів тощо).

     Педагогічна література подає кілька типів проектів, які використовують у шкільному навчанні: творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані, дослідницькі.

     Для виконання на уроках хімії, найбільш придатними можуть бути використані такі проекти:

1.                   Дослідницькі проекти.

     Вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинного дослідження. Цей тип проектів пов’язаний з аргументацією актуальності теми, формулюванням проблеми дослідження, зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень. Таким проектом може бути тема «Хімічні явища у побуті» у 7 класі.

2.                   Рольові або ігрові проекти.

     У таких проектах структура тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту. Це можуть бути учасники виробничого процесу: науковці, технологи, інженери з охорони праці і т.д. Ступінь творчості тут дуже високий, результати виявляються тільки після завершення проекту.  Прикладом такого проекту може бути використана тема «Використання хімічних явищ у художній творчості й народних ремеслах»

3.                   Інформаційні проекти.

      Спрямовані на збір інформації про певний об’єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів.

Структура такого проекту може бути визначена планом:
    1)мета проекту, його актуальність;

2)джерела інформації (літературні, засоби масової інформації,
бази даних, анкетування, "мозкова атака");

3)обробка інформації ( аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки);

4)результат-презентація.

       Наприклад у 7 класі з теми « Вступ. Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімічних знань». Проект спрямований на формування уявлення про предмет вивчення хімії, встановлення зв’язку хімії з іншими природничими науками. Для його реалізації учасники проекту збирають інформацію про значення основних етапів розвитку хімії як науки та їх особливості; з’ясовують основні напрямки застосування хімічних знань; звертають увагу на вплив хімії на розвиток цивілізації.

4.     Прикладні проекти.

     Відрізняються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси самих учнів (логічне пояснення структури періодичної системи, пояснення явища радіоактивності, значення окисно-відновних реакцій).

     На уроках хімії доцільно використовувати короткотермінові проекти, які можна опрацювати на двох-трьох уроках з предмета, використовуючи знання з інших предметів(математика, фізика, біологія, географія).

      Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється психологічний клімат в класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру. За допомогою методу проектів здійснюються міжпредметні зв’язки та здобуваються знання через взаємодію учнів між собою та вчителем, що є дуже важливим для формування інтелектуальних здібностей учнів, особливо в умовах профільного навчання.  

      Зокрема, проекти сприяють підвищенню активності і самостійності учнів у роботі, створюють стійку позитивну мотивацію на вивчення хімії, формують почуття відповідальності за виконану роботу, сприяють розвитку творчого підходу до виконання завдань, дають змогу досягти поставленої мети – оволодіти знаннями та творчо їх використовувати у своїй практичній діяльності.

       Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички.  

       Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації вчителя, його прогресивної методики навчання і розвитку. Недарма ці технології відносять до технологій XXI століття, яка передбачає перш за все вміння адаптуватися до стрімко мінливих умов життя людини.

Список використаних джерел

1. Бібік Н.М. Компетентнісна освіта від теорії до практики, – К.: Плеяда, 2005. – 120 с

2.Бондар С. Компетентність особистості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. – 2003. – №2

3. Буджак Т. Метод проектів як педагогічна технологія // Біологія і хімія в школі. – 2004. - №1, – С. 43-45.
4. Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти. / Под ред. Є.С.

Полат. – М., 2000
5. Освітні технології: Навч . – метод, посіб./ За ред. О.Пєхоти, А.Кіктенко, О. Любарської. – К.: Видавництво А.С.К., 2002. – 255с.

6. Пахомова Н.Ю. Проектне навчання – що це? / / Методист, № 1, 2004. – С. 42.

7. Пироженко Л.Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2003. –192 с.

8. Сучасна гімназія: погляд теоретика і практика. / Под ред. Є.С. Полат. – М., 2000.

9. Інтернет ресурс: cikavahimiya.blogspot.com/p/blog-page_25.html

10. Інтернет ресурс: osvita.ua › Середня освіта › Форум педагогічних ідей › Методика та технологія