«Використання нетрадиційних форм і методів проведення уроків фізичної культури».

                                                     Доповідь

на тему:

«Використання нетрадиційних форм і методів проведення уроків фізичної культури».

                                                  Вступ.

Демократизація освіти, надання їй особистісно-зорієнтованої спрямованості потребують знаходження нових більш ефективних шляхів удосконалення фізичного виховання підростаючої генерації країни. Розв’язанню цієї проблеми сприяє навчальна дисципліна «Фізична культура». Фізична культура є складовою загальної культури суспільства й особистості, вона спрямована на збереження та зміцнення особистого здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей для гармонійного формування людини та її якісної активної життєдіяльності. Фізична культура сприяє підвищенню соціальної та трудової активності людини, задоволенню її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби у взаємоспілкуванні, встановленню дружніх стосунків. Сьогодні в нашій державі загострилася проблема із збереженням здоров’я дітей. Аналіз стану здоров’я населення України вказує на наявність негативних тенденцій в цьому аспекті. Зростає загальна захворюваність, смертність при низькому рівні народжуваності. Здоров’я населення України набуває статусу проблеми, яка погрожує національній безпеці держав]. На сьогодні здоров’я в Україні розглядається, не тільки як важлива соціально-економічна і медична проблема, але і як фактор, що визначає стійкий розвиток країни в третьому тисячолітті. Здоров’я нації є показником цивілізованості держави і відображає соціально-економічне становище суспільства. За Глобальними рекомендаціями ВОЗ (2010 рік) з фізичної активності для здоров'я у світі недостатня фізична активність вважається четвертим із важливіших факторів ризику, які є причинами смерті у глобальному масштабі (6%). В багатьох країнах зростає фізична інертність (недостатня фізична активність), що приводить до розвитку неінфекційних захворювань та погіршенню здоров'я населення у світі в цілому. На глобальну охорону здоров’я впливають три тенденції: старіння населення; швидка непланова урбанізація і глобалізація, що веде до погіршення здоров’я та поведінки. Важливу роль у попередженні підвищення рівня захворюваності учнів, рівня їхньої фізичної підготовленості є рухова активність. Рухова активність не являється природною здатністю людини та може формуватися у зв’язку з її розвитком, зміною соціального середовища, в якому вона знаходиться. Рухова активність є характерною складовою культури здоров’я учня, яка спрямовує його здібності, знання, навички, прагнення, концентрацію вольових зусиль на реалізацію індивідуальних та суспільних потреб.

 1.Класифікація уроків фізичної культури

Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Ми розглянемо різновиди шкільних уроків, які найчастіше трапляються у практиці роботи школи.

Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні.

У змісті основної частини предметних уроків передбачається навчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні вправи і т. ін.)- Такі уроки проводяться переважно у старших класах. Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного виду спорту.

У молодших і середніх класах предметні уроки проводяться тільки з лижної підготовки і плавання, оскільки матеріал цих розділів програми погано поєднується із вправами інших розділів. Не сприяють включенню в ці уроки матеріалу з інших розділів і умови їх проведеня.

Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різних розділів програми. На жаль, ці уроки на сьогоднішній день ще не застосовуються належним чином, що пояснюється низкою причин:

• труднощами в організації і методиці їх проведення (предметні уроки за організацією легші);

• труднощами у доборі матеріалу, організації його взаємодії;

• структурою діючої шкільної програми, матеріал якої викладено за видами спорту;

• пропагандою предметних уроків через методичні рекомендації, наукові дослідження;

• підміною процесу фізичного виховання процесом вузької фізичної підготовки.

Поодинокі публікації з питань методики комплексних уроків за останні роки (Г. Мейксон, Ю. Копилов, М. Рахімов, А. Хан) дещо однобічно трактують необхідність таких уроків. Включення різних видів навчального матеріалу в один урок ними обґрунтовується лише тим, що дітям (при цьому йдеться лише про учнів молодших класів) протипоказаний одноманітний навчальний матеріал. Він швидко втомлює дитячий організм, не сприяє підвищенню емоційності і зацікавленості дітей. Це, поза сумнівом, вагомий аргумент на користь поєднання різних фізичних вправ в одному уроці, але, на нашу думку, далеко не головний. Головним є те, що комплексне застосування методичних та психолого-педагогічних засобів створює єдине збагачене педагогічне середовище, яке має сенергетичний ефект, — ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективність тих самих засобів у випадку їх окремого застосування.

  Дослідження і вивчення практичної діяльності вчителів переконують, що необхідність комплексних уроків визначається потребами:

• формувати стійкі навички основних рухових дій (переважно прикладних: біг, стрибки, метання, акробатичні вправи тощо), що потребує тривалого часу і певної системи;

• систематично створювати передумови навчання;

• ефективно, різнобічно впливати на розвиток рухових якостей (комплексне виховання якостей — комплексне застосування засобів);

• успішно розв'язувати оздоровчі завдання фізичного виховання ;

• уникнути шаблонів у змісті занять і в методиці їх проведення;

• ефективно підвищувати працездатність учнів;

• різнобічно впливати на їхній організм.

Комплексні уроки  відкривають можливості для забезпечення міжпредметних зв'язків. Вони дозволяють уникнути  традиційного "спортивного" Принципу добору та розміщення навчального матеріалу, що позитивно позначається і на успішності оволодіння руховими діями, і на вдосконаленні фізичних якостей.

Комплексний урок—це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань, оволодіння руховими діями; виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.

Для сучасної практики характерна і своєрідна вульгаризація ідей комплексності, коли цей складний процес підміняється випадковим набором фізичних Вправ. Насправді процес планування засобів для комплексних уроків надзвичайно відповідальний і полягає в наступному:

• визначенні стрижневого матеріалу на певну серію уроків;

• доборі допоміжних вправ з метою повторення вивченого матеріалу, його закріплення і вдосконалення;

• раціональному використанні засобів задля підготовки учнів до засвоєння матеріалу наступної серії уроків (переважно для випереджуючого виховання фізичних якостей, але не виключені і підвідні вправи);

• передбаченні характеру взаємодії елементів змісту уроку задля використання позитивної взаємодії і мінімалізації негативної (перенос, післядія, втома, відновлення);

• визначенні місця розміщення допоміжного матеріалу (він може використовуватися не тільки в основній, як вважають деякі автори, а й у підготовчій і навіть у заключній частинах уроку);

• визначенні порядку вивчення окремих груп вправ (розділів) програми. Підібраний для комплексного уроку допоміжний матеріал може бути представлено окремо (у чистому вигляді) або як фрагмент гри, естафети чи індивідуальних завдань на уроці.

Отже, підібраний матеріал повинен поєднуватись органічно. Наприклад, прискорення, різні способи бігу і стрибків будуть виглядати природно на уроці, де переважно вивчаються (стрижневий матеріал) спортивні ігри, а штрафні кидки баскетбольного м'яча не порушать логіки гімнастичної естафети. Вправи з набивними м'ячами на уроках з гімнастичним "стрижневим матеріалом" сприятимуть засвоєнню ігрових прийомів володіння м'ячем, п на ігрових уроках повторення акробатичних елементів — засвоєнню запланованих ігрових прийомів.

Питома вага комплексних уроків у шкільному навчанні поступово зменшується, й у старших класах переважають (але не цілком) однопредметні уроки. Отже, заняття в молодших класах мають загально-підготовчий (розвиваючий) характер і тільки в середніх класах (ІV-VII) — яскраво виражений комплексний характер.

Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.

На навчальних уроках увага вчителів та учнів зосереджується на техніці виконання вправ. Виявивши помилки, вживаємо заходів щодо їх усунення, забезпечуємо страховку і навчаємо дітей прийомів самостраховки. Усе це позначається на організації і методиці уроку. Тут широко використовуються взаємонавчання, широкий арсенал прийомів активізації учнів, повідомляються теоретичні відомості тощо.

Тренувальні уроки проводяться переважно з метою вдосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Тут ширше використовується груповий метод організації діяльності підлітків. На таких уроках зростає обсяг та інтенсивність навантажень, що потребує високого рівня індивідуалізації і внутрішньої дисципліни дітей. Уроки доцільно проводити у природних умовах. Учитель створює різноманітні ситуації, що посилює інтерес до занять, робить їх ефективнішими. Рекомендуємо широко використовувати в навчальному процесі ігровий і змагальний методи.

Контрольні уроки розв'язують переважно завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань для вивчення рівнів фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Водночас контрольні уроки мають великий навчальний і тренувальний ефекти. Відомо, що для вдосконалення фізичних якостей необхідно висунути до учнів підвищені вимоги, тобто виконувати вправи, незважаючи на втому, докладаючи максимальних зусиль. Такі умови і створюються на контрольних уроках. Щодо навчального ефекту цих уроків, то тут треба мобілізувати активність дітей, їхнє бажання з'ясувати незрозуміле, уточнити деталі, дійти до суті того, що вивчається. Часто на контрольних уроках деякі учні засвоюють більше (у силу своєї активності), ніж на навчальних. Цьому значною мірою сприяє атмосфера взаємодопомоги, що панує па заняттях.

"Чисті" навчальні, тренувальні або контрольні уроки у практиці фізичного виховання школярів трапляються рідко. У більшості занять присутні елементи навчання, тренування і контролю. Тому завжди пам'ятайте: під кожною конкретною назвою уроків розуміють лише переважне розв'язання завдань навчання, тренування або контролю. В молодших класах переважно навчальні уроки становлять 70-80% загальної кількості занять, у середніх — близько 60%, у старших — 25-35%. Отже, зі збільшенням віку учнів питома вага навчальних уроків у роботі з ними знижується, а питома вага тренувальних занять, навпаки, збільшується, досягаючи в 10-11 класах 60%.

Якщо на уроках однаковою мірою розв'язуються різні завдання, такі уроки називають змішаними або комбінованими. Ця категорія уроків трапляється найчастіше в усіх класах, бо створює найсприятливіші умови для засвоєння  матеріалу шкільної програми.

2. Нетрадиційні форми і методи які використовуються на уроках фізичної культури.

 Метод «Мозкового штурму».

 «Мозковий штурм» це ефективна та відома інтерактивна технологія колективного обговорення, яка спонукає учасників на виявлення уяви і творчості шляхом вираження їх думок, допомагає знаходити декілька рішень поставленої проблеми. Цей метод доцільно використовувати під час вивчання теоретичного матеріалу. Спочатку я повідомляю проблему, яку треба вирішити. Учні обдумують її, озвучують, аналізують варіанти рішень та обирають найбільш прийнятні для них.

 Наприклад, у темі «Рухливі і спортивні ігри»  я ставлю такі проблемні питання:

 «Чи потрібна безпека під час занять рухливими і спортивними іграми?»

 «Які правила безпеки ти застосував би під час ігор?»,

 «Навіщо нам ігри?»

 «Що ми розвиваємо під час ігор?»

 Тема «Гімнастика».

 «Що краще: бути сильним чи слабким?»

 «Навіщо потрібна гнучкість?»

 «Значущість сили та гнучкості у повсякденному житті людини?»

 «Що вам дає мистецтво володіння власним тілом?»

 Далі пропоную учням висловити свої ідеї. Учні по черзі висловлюють свої думки. Спонукаю учнів до висування нових ідей, підтримую оригінальні. Разом з учнями аналізуємо та оцінюємо всі запропоновані, навіть самі неймовірні ідеї.

 Урок фізичної культури урок рухової активності, що означає: усі діти повинні рухатись. Тому використання цієї вправи повинно бути короткочасним (2-3 хв.). Дітям важко мобільно висловлювати думку, це забирає час. Однак, якщо учні розуміють, чого від них вимагають, тоді «Мозковий штурм» проходить швидше. Таким чином, шляхом правильно підібраних проблемних питань активізую в учнів мотивацію щодо вирішення завдань уроку, теми. Означений метод частіше використовую у підготовчій частині уроку.

 Інтерактивна технологія кооперативного навчання:

 Робота учнів у малих групах (кооперативна діяльність)

 Робота у малих групах допомагає учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді, виробляти ідеї, які допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм означити особисті можливості та укріпити їх. Кооперативне навчання дозволяє учням співпрацювати зі своїми ровесниками, допомагає їм реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування.

 Алгоритм дій вчителя в процесі кооперативного навчання учнів у малих групах:

 об’єднати учнів у малі групи за різними показниками (за бажанням учнів, за напрямками їх інтересу до певного виду діяльності, за статтю, за рівнем сформованості в учнів рухових умінь, навичок тощо);

 ознайомити учнів із завданням;

 видати дидактичну картку з завданням щодо організації групової роботи;

 визначити час на виконання групової роботи;

 надати допомогу, якщо вона потрібна, тій групі учнів, у якій виникають певні труднощі;

 пропонувати групам представити результати роботи;

 коментувати роботу груп.

 Під час вивчання теми «Баскетбол» ми використовуємо інтерактивні ігри із елементами кооперативної діяльності (робота в малих групах) «Струмочки» та «Озера», «Математична перестрілка», «Сіамські близнюки», «Баскетбольний фристайл».

Робота в парах:

 «Один проти одного, один – вдвох – всі разом». Різновидом форм роботи в малих групах є робота в парах. Ця форма найчастіше використовується в організації уроку з фізичної культури

«Броунівський рух»

 В підготовчій частині уроку  застосовується фронтальна технологія колективно-групового навчання – «Броунівський рух». Цей метод сприяє розвитку вміння учнів швидко і точно приймати вірне рішення щодо орієнтування у просторі, в якому присутні декілька факторів-перешкод із дотриманням правил безпеки власної та оточуючих. Наприклад: Інтерактивна гра «Веселий атом». Учні за командою «Веселий атом» у довільному порядку пересуваються по майданчику не перетинаючи маршрути руху інших учасників, не зіштовхуючись. За командою «Молекула» учні об’єднуються в групи (кількість «атомів» обумовлюється) і пересуваються за лідером обумовленим способом

Сюжетно-рольові уроки

«Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь га навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.

 Підведення підсумків роботи учнів

 Метод «Мікрофон»

 В заключній частині уроку  використовується фронтальна технологія інтерактивного навчання метод «Мікрофон». Цей метод дає змогу кожному швидко, по черзі, відповісти на запитання, висловлюючи свою думку щодо підсумків уроку. Учні уявляють, що у них у руках мікрофон і саме йому потрібно висловити власну думку. Інші учні не можуть говорити, перебивати «інтерв’ю», кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого в руках мікрофон. Питання для учнів, які я використовую, прості, нескладні, потребують конкретної відповіді. Наприклад:

 «Що тобі сподобалось на уроці?»

 «Що не сподобалося на уроці?»

 «Щоб ти хотів побачити на наступному уроці?»

 «Щоб ти хотів змінити на уроці?».

 Така форма підведення підсумків уроку вчить учнів поважати думку інших, покращують їх емоційний стан, створюють позитивний настрій під час рефлексивної діяльності учнів. Для поточного оцінювання учнів я застосовую стратегії заохочення. Відомо, що більшість людей любить похвалу і нагороди, які можуть заохочувати людину на самовдосконалення, допомагати їй стати впевненою в собі, самодостатньою особистістю. Але слід зазначити, що помірне використання означених стратегій може спричинити небажані наслідки: появу звикання, несправедливе оцінювання, маніпулювання, перебільшення тощо.

3. Висновок

Кожен урок фізичної культури має свою специфіку та використовується з певною метою. Досить важливе місце у структурі уроку займає підготовча частина уроку, вона визначає ефективність наступного етапу уроку. Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні. Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.

Висунення проблеми здоров'я в число пріоритетних завдань суспільного і соціального розвитку зумовлює актуальність теоретичної і практичної її розробки, необхідність розгортання відповідних наукових досліджень і відпрацювання методичних і організаційних підходів до збереження здоров'я, його формування і розвитку.

У зв'язку з цим одним з пріоритетних завдань нового етапу реформування системи освіти має стати збереження і зміцнення здоров'я учнів, формування у них цінностей здоров'я і здорового способу життя.

У розробці нової стратегії здоров'я мас бути передбачено зміщення акценту з лікувальної медицини на профілактичні спрямування, яке включає подолання чинників ризику і активне виховання людини у гігієнічному режимі з моменту народження. Для своєчасного виявлення можливих негативних змін у здоров'ї, визначення відповідності способу життя та навчального або тренувального навантаження індивідуальним особливостям організму школяра, прогнозу щодо можливих захворювань за умов недотримання принципів здорового способу життя, оперативного його коригування в разі потреби та своєчасного вживання відповідних профілактичних і оздоровчих заходів, — особливої актуальності набуває застосування.

 Практикою доведено, що інтерактивні технології навчають дітей вчитися. Педагог при інтерактивному навчанні виступає як організатор освітнього процесу. Головними в процесі інтерактивного навчання є взаємодія та співпраця учнів і учителя, коли позитивних результатів навчання можна досягти лише взаємними зусиллями його суб’єктів. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання. Вони розуміють суть поставленого завдання і зацікавлені в його успішному виконані. Останнє інтенсифікує процес освоєння учнями учбового матеріалу. При застосуванні інтерактивних методів змінюється роль учнів. Їхня активність збільшується над активністю учителя, завдання якого створити умови для ініціативної учнівської роботи. Мотивації учнів до навчання стають внутрішніми, стають інтересом самого учня. Крім того, суттєво підвищується роль особистості педагога, його авторитету. Учитель більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор . Дещо змінивши вираз китайського філософа Конфуція, можна формулювати кредо інтерактивного навчання: Кредо інтерактивного навчання:

 «Те, що я чую, я забуваю.

 Те, що я бачу й чую, я пам’ятаю.

 Те, що я роблю, я розумію.

 Коли я ділюся знання з іншими, я стаю майстром».

 4.Список використованої літератури:

1. Аксьонова О.П. Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання / Аксьонова О.П. – Дис…канд. пед. наук: 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Запоріжжя, 2005. – 226 с.

2. Больсевич В.К.,Лубышева Л.И. Фізична культура; молодь і сучасність // Теорія і практика фізичної культури. – 1995. – №4. – С. 2-7.

3. Вукіна Н.В. Критичне мислення: як цього навчити / Вукіна Н.В., Дементієвська Н.Л., Суизенко І.М. – Х., 2007. – 190 с.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології / Дичківська І.М. – К.: Академвидав,2004. – 70 с.

5. Евдокшюв В. Практикум по развитию критического мышления / Евдокшюв В.И., Олейник Т.А., Горькова С.А. – X.: Торнадо,2002. – 144 с.

6. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових классах / Савченко О. Я. – К.: Магістр,2007. – 255 с.

7. Столярів В.И. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) / Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И.// Теорія і практика фізичної культури, 1998. – № 5. – С. 11-15.