Волейбол. Загальні відомості про гру

Автор : Діана Іванівна Мацола, вчитель фізичної культури

Волейбол (англ. volleyball від volley - «вдаряти м'яч з льоту » ( також перекладають як «літаючий » , « повітряний») і ball - « м'яч» ) - вид спорту , командна спортивна гра , в процесі якої дві команди змагаються на спеціальному майданчику , розділеного сіткою , прагнучи направити м'яч на сторону суперника так , щоб він приземлився на майданчику супротивника ( добити до підлоги) , або гравець команди, що захищається , допустив помилку. При цьому для організації атаки гравцям однієї команди дозволяється не більше трьох торкань м'яча підряд (додаток торкання на блоці). Центральний орган волейболу як міжнародного виду спорту , що визначає правила FIVB ( англ.) - Міжнародна федерація волейболу . Волейбол - олімпійський вид спорту з 1964 року.

Волейбол - неконтактний , комбінаційний вид спорту , де кожен гравець має строгу спеціалізацію на майданчику. Найважливішими якостями для гравців у волейбол є стрибучість для можливості високо піднятися над сіткою , реакція , координація, фізична сила для ефективного виконання атакуючих ударів. Для любителів волейболу - поширена розвага і спосіб відпочинку завдяки простоті правил і доступності інвентарю . Існують численні варіанти волейболу , які відгалузилися від основного виду - пляжний волейбол ( олімпійський вид з 1996 року) , міні -волейбол , пионербол , парковий волейбол ( затверджений конгресом FIVB в листопаді 1998 року в Токіо).

Винахідником волейболу вважається Вільям Дж. Морган , викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн у місті Холіок (штат Массачусетс, США ). 9 лютого 1895 в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см , і його учні , число яких на майданчику не обмежувалося , стали перекидати через неї баскетбольний м’яч. Морган назвав нову гру « мінтонет ». Роком пізніше гра демонструвалася на конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді і за пропозицією професора Альфреда Т. Хальстеда отримала нову назву - « волейбол» . У 1916 році були опубліковані перші правила волейболу . Основні правила гри сформувалися в 1915- 1925 рр. У країнах Америки , Африки , Європи практикувався волейбол з шістьма гравцями на майданчику , в Азії - з дев'ятьма або дванадцятьма гравцями на майданчику 11х22 м без зміни позицій гравцями під час матчу.

У 1922 році проведені перші загальнонаціональні змагання - в Брукліні відбувся чемпіонат YMCA за участю 23 чоловічих команд. У тому ж році була утворена федерація баскетболу і волейболу Чехословаччини - перша в світі спортивна організація з волейболу. У другій половині 1920 -х років виникли національні федерації Болгарії , СРСР , США та Японії. У той же період формуються головні технічні прийоми - подача , передачі , атакуючий удар і блок . На їх основі виникає тактика командних дій . У 1930-і роки з'явилися груповий блок і страховка , варіювалися атакуючі і обманні удари. У 1936 році на конгресі міжнародної федерації з гандболу, що проводився в Стокгольмі , делегація Польщі виступила з ініціативою організувати технічний комітет з волейболу як частину федерації з гандболу. Була утворена комісія , до якої увійшли 13 країн Європи , 5 країн Америки і 4 країни Азії. Членами цієї комісії в якості основних були прийняті американські правила з незначними змінами: виміри проводилися в метричних пропорціях , м'яча можна було торкатися всім тілом вище пояса , після торкання м'яча на блоці гравцю було заборонено повторне торкання підряд , висота сітки для жінок - 224 см , зона подачі була строго обмежена .

З 2006 року FIVB об'єднує 220 національних федерацій волейболу, волейбол є одним з найпопулярніших видів спорту на Землі. У серпні 2008 року новим президентом FIVB був обраний китаєць Вей Цзічжун. Найбільш розвинений волейбол як вид спорту в таких країнах як Росія, Бразилія, Китай, Італія, США, Японія, Польща. Чинним чемпіоном світу серед чоловіків є збірна Бразилії (2010), серед жінок - збірна Росії (2010).

Гра ведеться на прямокутному майданчику розміром 18х9 метрів. Майданчик розділений посередині сіткою. Гра ведеться сферичним м'ячем колом 65—67 см вагою 260—280 г. Кожна з двох команд складається максимум з 12 гравців, а на полі одночасно знаходяться 6. Мета гри — ударом добити м'яч до ігрової поверхні майданчика половини супротивника або примусити його помилитися. Гра починається введенням м'яча в гру за допомогою подачі. Після введення м'яча в гру подачею і успішного розіграшу подача переходить до тієї команди, яка виграла очко. Майданчик за кількістю гравців умовно розділений на 6 зон. Після кожного переходу права подачі від однієї команди до іншої в результаті розіграшу очка, гравці переміщаються в наступну зону за годинниковою стрілкою.

Виконує подачу гравець , який в результаті останнього переходу переміщається з другої в першу зону. Подача проводиться із зони подачі за задньою лінією ігрового майданчика з метою приземлити м'яч на половину супротивника, ускладнити прийом. До того як гравець не торкнеться м'яча при подачі , жодна частина його тіла не повинна торкнутися поверхні майданчика (особливо це стосується подачі в стрибку ) . У польоті м'яч може торкнутися сітки , але не повинен торкатися антен або їх уявного продовження вгору . Якщо м'яч торкнеться поверхні ігрового майданчика, команді, що подавала , зараховується очко . Якщо гравець, який подавав порушив правила або відправив м'яч в аут , то очко зараховується протилежній команді. Не дозволяється блокувати м'яч при подачі , перериваючи його траєкторію над сіткою. Якщо очко вигране командою , яка подавала м'яч , то подачу продовжує виконувати той же гравець. У сучасному волейболі найбільш поширена силова подача в стрибку. Її протилежністю є укорочена ( плануюча , тактична ) подача , коли м'яч направляється близько до сітки .

Зазвичай приймають м'яч гравці , які стоять на задній лінії , тобто в 5 -й , 6 -й , 1 -й зонах. Проте взяти подачу може будь-який гравець . Гравцям команди, дозволяється зробити три торкання і після третього торкання перевести м'яч на половину супротивника. Обробляти м'яч на прийомі можна в будь - якому місці майданчика і вільного простору , але тільки не на половині майданчика супротивника . При цьому якщо доводиться пасом переводити м'яч назад на свою ігрову половину друга передача з трьох не може проходити між антенами , а обов'язково повинна проходити повз антен. При прийомі не допускається затримка м'яча при його обробці , хоча приймати м'яч можна будь - якою частиною тіла. Плануючу подачу - можуть приймати 2 гравця на задній лінії , але для прийому силової подачі потрібно вже 3 гравця.

Зазвичай при позитивному прийомі м'яч приймається гравцями задньої лінії ( 1 - е торкання ) , доводиться до зв'язуючого гравця ( 2 - е торкання ) , сполучний передає м'яч атакуючому гравцеві (3-е торкання). При атакуючому ударі м'яч, повинен пройти над сіткою, але в просторі між двома антенами . При цьому м'яч може зачепити сітку , але не повинен зачіпати антени або їх уявного продовження вгору . Гравці передньої лінії можуть атакувати з будь-якої точки майданчика. Гравці задньої лінії перед атакою повинні відштовхуватися за спеціальною триметровою лінією. Заборонено атакувати (тобто завдавати удару по м'ячу вище лінії верхнього краю сітки) тільки ліберо. Розрізняють атакуючі удари прямі (по ходу ) і бічні , удари з перекладом вправо ( вліво ) і обманні удари ( знижки).

Це ігровий прийом , при якому команда, що захищається перешкоджає переведенню м'яча при атаці суперника на свою сторону , перекриваючи його хід будь-якою частиною тіла над сіткою , зазвичай руками , перенесеними на сторону суперника в рамках правил. Дозволяється переносити руки на сторону суперника при блокуванні в тій мірі, щоб вони не заважали атакувати або виконувати інші ігрові дії . Блок може бути одиночним чи груповим ( подвійним , потрійним ) . Дотик блоку не вважається за одне з трьох торкань . Блокувати можуть тільки ті гравці , що стоять на передній лінії , тобто в зонах 2 , 3 , 4 .

Одним з 12 гравців команди може бути призначений ліберо. Гравець цього амплуа не може брати участь в атаці, в блоці і подавати. Форма ліберо повинна відрізнятися від форми інших гравців. Дозволяється замінювати ліберо необмежену кількість раз, не ставлячи до відома суддю. Так як ліберо не має права атакувати і блокувати, він зазвичай знаходиться на задній лінії, міняючись позицією з гравцями, яких вигідно тримати на передній лінії, наприклад з центральним блокуючим. Ліберо не може бути капітаном команди.

Волейбольна партія не обмежена в часі і триває до 25 очок. При цьому якщо перевага над супротивником не досягла 2 очок , партія триватиме до тих пір , поки це не відбудеться. Матч триває до того , як одна з команд виграє три партії. У партії ( тай- брейк ) рахунок ведеться до 15 очок. У кожній партії тренер кожної з команд може попросити два тайм- аути по 30 секунд. Додатково в перших 4 партіях призначаються технічні тайм- аути після досягнення однієї з команд 8 і 16 очок (по 60 секунд). Після закінчення перших чотирьох партій , а також при досягненні однієї з команд 8 очок у п'ятій партії , команди міняються сторонами майданчика. У кожній партії тренер має право провести не більше 6 замін польових гравців (окрім ліберо )

При подачі: Гравець заступив ногою на простір майданчика. Гравець підкинув і зловив м'яч. Після закінчення 8 секунд після свистка судді м'яч передається команді суперників. При розіграші: Зроблено більше трьох торкань Дотик сітки гравцем , що виконує активну ігрову дію . Заступ гравцем задньої лінії триметрової лінії при атаці. Помилка на прийомі: подвійне торкання або затримка м'яча . Дотик антени м'ячем при ударі. Регламент: Порушення розстановки . Неспортивну поведінку одного з гравців або тренера. Заступ на бік противника . Дотик сітки.

Починаючи з сезону 2009 року правила були змінені. Тепер заявка команди в офіційних міжнародних зустрічах становить 14 гравців, 2 з яких ліберо. Також змінено тлумачення помилок «торкання сітки» і «заступ» на ігрову половину суперника.

Швидкість польоту м'яча при подачі у кращих гравців може досягати 130 км / год. Рекорд відвідуваності волейбольного матчу було встановлено 19 липня 1983. За товариською грою збірних Бразилії і СРСР на знаменитому футбольному стадіоні «Маракана» спостерігали 96 500 глядачів. Першими подавати в стрибку почали бразильські волейболісти на початку 80-х, що дозволило їм завоювати срібло на Олімпіаді 1984 року.