«Використання нетрадиційних форм проведення нестандартних занять»

Міністерство освіти і науки України

Харківський автомобільно-дорожній технікум

Лозівська філія

Методична розробка

Використання нетрадиційних форм проведення нестандартних занять

Лозова

2016

,Міністерство освіти і науки України

Харківський автомобільно-дорожній технікум

Лозівська філія

Методична розробка

Використання нетрадиційних форм проведення нестандартних занять

Укладач: Шморгун С.С.

Розглянуто і затверджено   

на засіданні методичної ради

Лозівської філії ХАДТ

Протокол № ___ від _________ 20__ року

Використання нетрадиційних форм проведення нестандартних занять: Методична розробка / Укладач  Шморгун С.С  – Лозова. ЛФ ХАДТ, 2016, – 30 с.

 У методичній розробці «Використання нетрадиційних форм проведення нестандартних занять» представлено методику проведення нетрадиційних занять, поняття нестандартного заняття та найбільш поширені типи нестандартних занять. Розробка призначена для викладачів та методистів ВНЗ І-ІІ р.а.

«Використання нетрадиційних форм проведення нестандартних занять» розглянуто і затверджено на засіданні методичної ради Лозівської філії ХАДТ

Зміст

ВСТУП

Для нашого дослідження обрана методика проведення нестандартних занять, тому що вона є невід’ємним компонентом сучасної системи освіти. Нестандартні заняття повинні використовуватися у навчальних закладах для підвищення ефективності навчання, формування мотивації на занятті. Ми зробимо огляд методики проведення нетрадиційних занять для того, щоб викладачам було легше розібратися у розмаїтті видів занять, у підготовці до їх проведення.

Тема нестандартних занять надзвичайно актуальна сьогодні. Наша держава стоїть на порозі глобальних змін у суспільстві. Людина, вимоги до життя дуже змінилися. Основні проблеми, які викладач має розв’язати на занятті зі студентами, - уміння мислити, комунікабельність, тобто необхідно пробудити творчість, активність, захоплення студентів, інтерес до навчального процесу. Тому важливо використовувати особливі форми і методи навчання для цього. Актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, інтуїції, творчості, інтегративності мислення.

Об’єктом дослідження є методика проведення нестандартних занять, їх роль в організації навчально-виховного процесу.

Наукова гіпотеза нашого дослідження визначається як наукове осмислення передових ідей, теорій, які завжди були рушійною силою вдосконалень. Тому вивчення методики проведення нетрадиційних занять є гарантією вдосконалення вивчення дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Чим глибше ми вивчаємо методику викладання дисциплін, тим результативнішою буде наша діяльність, спрямована на поглиблення знань студентів.

Метою нашого дослідження є:

1. Визначити суть поняття «нестандартне заняття».
2. Розкрити роль нетрадиційних занять у сучасному навчанні.
3. Окреслити методику проведення нестандартних занять.
4. Науково та практично осмислити можливості використання нетрадиційних занять у сучасному виші.

Згідно з вищезазначеною метою можна сформулювати такі завдання:

1.   Розкрити поняття «нестандартне заняття», використовуючи різні його типи.
2.   Описати різноманітні види нетрадиційних занять та методику їх проведення.
3.   Зробити методичний аналіз нестандартного заняття.

Для того, щоб виконати усі завдання, будуть використовуватися такі методи, як: вивчення педагогічного досвіду, монографічний, соціологічний, методи роботи з літературою (аналіз, вивчення документації), дистрибутивний аналіз (вивчення оточення), структурний.

Методологічною основою нашого дослідження є ідеї використання нетрадиційних форм проведення нестандартне занять, а саме: шляхи підвищення ефективності навчання, пробудження інтересу студентів до вивчення дисциплін, ідеї розвитку творчих здібностей студентів, емоційного піднесення на заняттях.

Ми вважаємо, що дослідження допоможе упевнитися в тому, що традиційний процес вивчення дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації потребує нововведень, одним із видів яких і є нестандартні нестандартне заняття. Дослідна робота допоможе викладачам краще орієнтуватися у різних типах нетрадиційних нестандартне занять та у їх використанні під час вивчення дисциплін загальноосвітньої, фундаментальної та професійної підготовки.

1.1 Поняття нестандартного заняття

Держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому змінилися.

Тож бачимо, що суспільство «Епохи інформації» (постіндустріальне) вимагає від людини:

1. певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;
2. уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;
3. не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;
4. комунікабельності – уміння працювати у згоді з іншими і спільно доходити мети.

Саме тому виникла необхідність застосування під час викладання дисциплін у ВНЗ таких форм і методів, які б збуджували творчість студентів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення молоді до навчального процесу.

У практиці навчання почали з’являтися театралізовані вистави, рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі заняття через свою незвичайність наприкінці 80-х рр.. ХХ ст. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних. Вони справді відрізняються від звичних комбінованих занять і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів студентів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих загально навчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів заняття, передбаченої загальноприйнятою типологією занять; наявністю у структурі заняття ознак інших форм навчання.

Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) заняття є звичною ознакою будь-якого навчального закладу, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип заняття, та ставлення до них не можна назвати однозначним.

Навіть чіткого визначення поняття «нестандартне заняття» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характеристика такого заняття як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й організаційну форму. З іншого боку, нестандартним можна назвати заняття у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особисто зорієнтований заняття, заняття у розвивальній системі навчання, модульне заняття тощо.

Визначимо, що не існує й загальноприйнятої типології нестандартних занять. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними.

У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (заняття-гра, заняття-рольова гра, заняття-діалог, бінарне заняття та ін.). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні заняття, доповнивши типологію «класичного» заняття. Наприклад, заняття-вікторини, захист проектів тощо відносять до групи занять контролю знань, а заняття-конференції – до занять формування нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних занять:

1. Заняття зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, заняття взаємоконтролю).
2. Заняття, пов’язані з фантазією (заняття-казка, театралізований заняття).
3. Заняття, що імітують які-небудь види діяльності (заняття-екскурсія, заняття-експедиція).
4. Заняття з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).
5. Заняття з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, моделювання).
6. Заняття з оригінальною організацією (заняття взаємонавчання, заняття-монолог).
7. Заняття-аналогії певних дій (заняття-суд, заняття-аукціон).
8. Заняття-аналогії з відомими формами й методами діяльності (заняття-диспут, заняття-дослідження).

Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандартних занять, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі викладача; нестандартні підходи до оцінювання та ін.

Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження в суспільстві. З огляду на це найбільш продуктивними у цьому віці є нестандартні заняття, які залучають молодь до діяльного розв’язання завдань і проблем, ставлять його в позицію причетності до подій. Адже відомий педагог А. Макаренко стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній діяч виховується насамперед у грі, зокрема на нестандартних заняття під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.

Актуалізація проблеми нестандартних занять та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов ’язані насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об ’єктивної та суб ’єктивної готовності молоді до життя за межами вишу, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готовності студента до життя, що включає такі якості:

•      уміння приймати рішення та робити вибір;
•      бути свідомим громадянином своєї держави;
•      відчувати себе громадянином цілого світу;
•      вміти співпрацювати з іншими людьми;
•      завжди працювати якісно;
•      проявляти ініціативу;
•      навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації,самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;
•      бути свідомим того, що існують різні цінності.

Цих якостей майбутні громадяни можуть набути через використання та запровадження у ВНЗ інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних занять.

Перш ніж запропонувати студенту взяти участь у нестандартному занятті, треба створити своєрідний «архів», чи «банк даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо соме вони допомагають  студенту виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як викладачі, так і студенти. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.

До нестандартних занять готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми студентів (якщо це нова тема, то даємо опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов’язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з аудиторією. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки питань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.

Більшість занять нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплексних його цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов’язку й відповідальності за результати навчання. Студент на таких заняттях не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.

Методичний аналіз таких занять дає підстави стверджувати, що усі вони можуть успішно використовуватися у вивченні різного роду дисциплін.

Нестандартне заняття є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

1.2. Найбільш поширені типи нетрадиційних занять:

Заняття КВК

Заняття типу КВК може бути проведено як заняття повторення певної теми чи розділу. Структура його така:

1 етап – розминка – розповідь з теми. Студенти двох команд за чергою розповідають, з’ясовують теоретичний матеріал, аргументують його прикладами.

2 етап – конкурс «Перевірка домашнього завдання». Завдання творчого характеру. Може бути розіграна сценка, діалог тощо.

3 етап – виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру).

4 етап – конкурс «Відгадай». Загадки, ігри (для кожної команди окремо). Наприклад: гра – один студент виходить з аудиторії, а коли повертається, то інші натяками підказують йому відповідь. Виграє та команда, студенти якої дадуть відповіді швидко й точно.

5 етап – конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням нового матеріалу.

6 етап – підсумки конкурсу, визначення переможців.

Заняття-семінар

Семінар можна проводити після кількох (двох-чотирьох) занять-лекцій або під час вивчення нового матеріалу, який відсутній у підручнику.

Завдання заняття-семінару

1. Перевірити якість засвоєння нового матеріалу.
2. Розвивати вміння самостійно працювати з додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності студентів, спрямовувати навчання на практичне застосування знань.
3. Навчити студентів застосовувати знання, одержані на практиці, для аналізу різних процесів.

Головна умова семінару – допомогти студентам підготувати відповіді на всі питання з подальшим оформленням у вигляді виступу, тез, таблиць тощо.

Основні принципи організації заняття-семінару

1. Аудиторію студентів наперед поділено на групи («доповідачі», «рецензенти», «хроністи», «журналісти» тощо), оголошено тему, план і літературу до семінару.
2. Кожен учасник будь-якої з груп бере участь у семінарі.
3. Група «хроністи» результати своїх та чужих виступів оформляє у вигляді письмового завдання, а група «журналісти» - у вигляді запитань.
4. Кожен член групи бере участь у виступах.

Основні правила заняття-семінару

1. Тема семінарського заняття визначається викладачем, виходячи з того, що вона, скажімо, відсутня в підручнику.
2. Усі студенти повинні записати тему, план та літературу майбутнього семінарського заняття.
3. Вироблення регламенту заняття є обов’язковим, адже це дає змогу виступити якомога більшій кількості студентів групи і не дає їм розслаблятися на занятті.
4. Така форма проведення заняття дозволяє уникнути пасивності всіх студентів групи, допомагає їм краще засвоїти новий навчальний матеріал.

Регламент заняття-семінару

1-й етап. Доповідач №1 виступає з повідомленням, що розкриває перше питання семінару.

2-й етап. Рецензент №1 робить рецензію відповіді Доповідача №1 і доповнює її, якщо це потрібно.

3-й етап. Хроніст №1 складає табличку на основі цих виступів.

4-й етап. Журналіст №1 на основі виступів своїх попередників придумує перше запитання і ставить його для всіх учнів класу. Все знову повторюється до тих пір, доки не вичерпаються питання плану семінарського заняття.

5-й етап. Підсумок заняття. Оцінювання студентів. Домашнє завдання.

Заняття-практикум

Заняття-практикуми присвячуються вдосконаленню набутих раніше умінь і навичок студентів, на таких заняття виконуються завдання, що складаються зі спеціально дібраного дидактичного матеріалу.

У завданнях бажано передбачити ті етапи роботи, за якими мають працювати студенти.

Вправи, що виконуються на заняттях-практикумах, мають бути переважно конструктивними. Щоб закріпити вміння і навички, корисно пропонувати творчі вправи. Під час роботи на заняттях доцільно дозволяти студентам користуватися таблицями, підручниками, схемами, довідниками тощо.

На заняттях-практикумах виконуються індивідуальні і колективні види робіт, що впливають на формування в студентів навичок взаємо- і самоконтролю.

Заняття-залік

Заняття-заліки сприяють повторенню, узагальненню та систематизації вивченого матеріалу,активізації розумової діяльності студентів, вихованню серйозного ставлення до предмета. Для цих занять обираємо теми теоретичного характеру, студенти готуються до них протягом певного часу. Поділ студентської аудиторії на кілька груп для складання заліку (його можуть приймати і студенти з більш високим рівнем знань) значно прискорює перевірку знань студентів.

Заняття захисту реферату

Метою підготовки реферату є демонстрація вміння критично осмислювати вивчений матеріал, аналізувати, узагальнювати та описувати свої власні спостереження, практично реалізувати теоретичні положення в самостійних розробках.

Вимоги до написання реферату можуть бути такі:

1. Вивчення та аналіз теоретичних джерел для висвітлення стану проблеми, що досліджується, вибору та аргументації об’єкта дослідження.
2. Показати вміння ставити дослідницьке завдання, визначити мету, проводити і описувати експериментальну роботу, узагальнювати і робити висновки, висвітлювати своє бачення проблеми з проведеного дослідження.
3. Ознайомитися з відповідною літературою, з найновішими публікаціями з проблеми, концентруючи увагу на тих питаннях, що можуть скласти план дослідження.
4. Теоретичну частину реферату необхідно подавати відповідно до укладеного плану, здійснивши глибокий критичний аналіз опрацьованої літератури.
5. Обсяг реферату має бути не менше 10 сторінок без списку використаних джерел та додатків, якщо вони є.
6. У бібліографічний список необхідно включати теоретичні і практичні роботи, подані в алфавітному порядку й оформлені з урахуванням усіх необхідних вимог.
7. Реферат має бути охайно оформлений, грамотно написаний. У тексті необхідно робити посилання на авторів у наведених цитатах, демонструючи їхні точки зору.
8. Для оформлення списку необхідно дотримуватися правил бібліографічного опису.

Інтегральні (інтегровані) заняття

Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні заняття. Різновидом їх є заняття словесності, що інтегрують два або три предмети. До проблеми інтегрованих занять звертаються й інші вчені. Так, поєднання в одному занятті відомостей інших навчальних предметів, об ’єднаних однією темою, сприяє, на думку О. Савченко, «інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів студентів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань». С. Гончаренко акцентує увагу на тому, що саме через інтеграцію здійснюється особистісно зорієнтований підхід до навчання, тому студент має сам вибирати «опорні» знання з різних предметів «з максимальною орієнтацією на суб ’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю».

Досліджуючи проблему між предметної інтеграції, О. Біляєв виділяє повну та часткову інтеграцію. Повна інтеграція «дає змогу нівелювати деякі недоліки предметної системи навчання, якими є розрізнення і фрагментарність викладу, та залучити потрібні відомості із суміжних предметів, що сприяє різнобічному і цілісному засвоєнню знань». Часткова інтеграція полягає в «поєднанні матеріалу різних предметів, підпорядкованого одній темі».

Учений також розглядає «інтеграцію за змістом (залучення матеріалу з інших предметів) та інтеграцію за способами пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення)», він зазначає, що в інтегрованому занятті застосовується обидва способи інтеграції. Л. Варзацька, Л. Дворецька, пропонуючи методику інтегрованого заняття, розглядають найголовніші його особливості: сутність інтегрованого заняття, розвивальні можливості видів діяльності, місце інтегрованих занять у навчально-виховному процесі, принципи організації та його структура, види мовних завдань та календарне планування таких занять.

Дослідницькі заняття

Це різновид дослідницьких занять, метою яких є отримання навчальної інформації з першоджерел, розвиток спеціальних умінь і навичок.

Завдання дослідницького заняття:

1. Опис різного роду схем, предметних малюнків, фоторепродукцій, муляжу, макети, діючі стенди тощо.
2. Складання характеристик предметів, процесів тощо .
3. Проблемне вивчення певної події, позиції дослідників щодо неї.
4. Заняття з аналізу писемних джерел, документальних матеріалів, літератури.
5. Опрацювання статистичних даних, складання графіків, таблиць тощо.

Основні принципи організації дослідницького заняття:

1. За два тижні до заняття викладач оголошує тему заняття і дає кільком студентам опрацювати різні за точками зору публікації, що розкривають по-різному одну й ту саму тему.
2. Кожний з цих студентів виступає в групі перед своїми товаришами.
3. Решту студентів поділено на дві групи, кожна з яких має власне завдання.
4. Другу частину заняття проводимо у формі «Письмових дебатів», що вимагає від студентів дослідницьких навичок, адже тему для «дебатів» також необхідно дослідити, використовуючи різні підходи, що існують в науковій літературі.

Основні правила дослідницького заняття:

1.     Тема такого заняття визначається викладачем, виходячи з того, що вона викликає різні думки серед дослідників.
2.     Всі студенти групи включаються в роботу на занятті, пасивних немає.
3.     Під час проведення такого заняття необхідно виробити його регламент, що полегшить роботу викладача й студентів.
4.     Така форма заняття дозволяє всім студентам групи ознайомитись із різними поглядами на проблему набагато ефективніше, ніж це можна зробити під час звичайного заняття.

Регламент дослідницького заняття.

1-етап. На цьому етапі обираються сім студентів із різними поглядами на проблему, решта студентів поділена на три групи, кожна з яких має власне завдання; в результаті його виконання в студентів з ’являються дві таблички.

2-етап. Письмові або усні дебати. Студентів поділено на дві групи, які розсаджено один проти одного, - стверджуюча і заперечуюча сторони. На аркуші паперу студенти по черзі виголошують аргументи. В результаті виходить табличка, третя за заняття.

3-етап. Узагальнення й систематизація результатів заняття. Домашнє завдання.

Заняття-суд

Ця форма співпраці використовується для вивчення протилежних поглядів у формі справжнього суду.

Завдання заняття-суду

1.     Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати явища та події згідно з інтересами студентів.
2.     Вести пошукову роботу відповідно до своїх захоплень.
3.     Виробляти вміння відстоювати свою точку зору, поважаючи думку опонента.

Основні принципи організації заняття-суду

1.     Поділ групи студентів на ролі за побажаннями самих студентів (суддя, секретар суду, адвокат, прокурор тощо).
2.     Обов ’язкове «переобладнання» аудиторії на судову залу; перевдягнення студентів згідно з обраною роллю.
3.     Наявність двох сторін – обвинувачення та захисту.
4.     Включення в роботу всієї групи через поставлені завдання.

Регламент заняття-суду

1. Вступне слово викладача.
2. Актуалізація опорних знань (бесіда).
3. Засвоєння нових знань (рольова гра-суд).
4. Закріплення вивченого (виконання завдань, поставлених викладачем).
5. Підсумок заняття (вирок суду). Домашнє завдання.

Така форма заняття сприяє активності всіх студентів групи, різноаспектному вивченню позицій. Дуже важливо в процесі проведення такого заняття не допустити однобічної, звинувачувальної версії. А щоб заняття не перетворився на банальну виставу, де студенти просто відбувають свій номер, необхідно поставити завдання, які вони повинні виконати до кінця заняття.

Заняття-дискусія

Сьогодні набувають популярності дискусійні форми занять, які, виключаючи штучну поляризацію і психічно шкідливий наслідок негативних ролей, сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку. Дискусія має багато різновидів, а саме – дебати, диспут та власне дискусія. Ми зупинимось на диспуті. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного роз-

  в ’язання. Диспут виникає внаслідок спілкування викладача і студентів одного з одним, у процесі розв ’язання проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії (диспуту)

Проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан студентів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія (диспут) включає три компоненти:

1.     Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.
2.     Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.
3.     Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Основні принципи організації заняття-диспуту

1.     Студентську аудиторію наперед поділено на групи (стверджувальна та заперечувальна сторона, може бути й нейтральна сторона, але обов’язково слід обґрунтувати таку позицію).
2.     Команди-опоненти проводять між собою дискусію.
3.     Після кожного заняття-диспуту команди змінюють свого лідера (капітана), щоб кожний учасник набрав досвіду лідерства.
4.     Кожен учасник команди обов’язково бере участь в заняття-диспуті, відстоюючи позицію своєї команди, для решти студентів, що не потрапили до жодної з команд, викладач ставить завдання, яке вони розв ’язують протягом заняття.

Основні правила заняття-диспуту

1.     Теза заняття-диспуту визначається викладачем наперед і залежить від теми, що вивчається за програмою.
2.     Усі студенти повинні записати тезу і самостійно або за допомогою викладача підготуватися до заняття. Підготовка проходить згідно з поділом студентів на групи.
3.     Під час підготовки до заняття викладач повинен дати студентам список рекомендованої літератури, а якщо студентам важко її знайти, то зробити ксерокопії головних фрагментів, розділів чи статей.
4.     Під час проведення такого заняття необхідно виробити його регламент, адже це дозволить виступати всім студентам групи.
5.     Обов ’язково оформити у вигляді таблиці чи індивідуальних карток пам ’ятку «Як вести дискусію (диспут)».

Регламент заняття-диспуту 

Пам’ятка «Як вести дискусію (диспут»)

1.     Сперечатися по суті: головне в дискусії – аргументи, факти, логіка і доказовість.
2.     Уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти його раніше, ніж критикувати, виявляти стриманість.
3.     У суперечці не допускати підвищення голосу.
4.     Чітко формулювати власну думку.
5.     Прагнути встановити істину, а не демонструвати власне красномовство.
6.     Виявляти скромність і самокритичність, вміння з гідністю визнавати недостатність своєї аргументації.
7.     Все це дає змогу не тільки запам’ятати навчальний матеріал, але й зробити ґрунтовний аналіз цього матеріалу, що, з рештою, формулює глибокі знання студентів.

Заняття -прес-конференція

Заняття – прес-конференції розвивають активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вони вчать самостійно здобувати знання.

Основні принципи організації заняття – прес-конференції

1.     Заздалегідь оголошується тема, день і час проведення прес-конференції.
2.     Розподіл ролей за бажанням (журналісти, фахівці з конкретних питань (політологи-історики, експерти тощо); оформлення аудиторії.
3.     Випереджальні завдання обов ’язкові для всіх студентів групи.

Основні правила проведення прес-конференції

1.     Тема такого заняття визначається викладачем згідно зі шкільною програмою, як правило, в більшості випадків перевага надається великим за обсягом темам.
2.     Заняття починається зі вступного слова викладача, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її мету і проблему, над якою працюватимуть студенти, а також епіграф заняття.
3.     Вчитель представляє учасників конференції.
4.     Для кращого засвоєння даної теми можна організувати рольову гру. Це сприяє активізації всієї аудиторії і виключає пасивне відбуття своєї ролі на занятті.

Схематично проведення такого заняття можна показати так:

Основні етапи заняття-конференції

•     Вступне слово викладача (актуалізація процесу навчання).

•     Прес-конференція (засвоєння нових знань).
•     Рольова гра «Діяльність інформаційного агентства» (закріплення вивченого).
•     Підсумки заняття.
•     Домашнє завдання.

Підсумки заняття. Домашнє завдання.

Така форма заняття поєднує одночасно дві гри – прес-конференцію та «Діяльність інформаційного агентства», що сприяє активності всіх студентів групи, створює атмосферу розкутості, дає студентам можливість відчути себе учасником конференції.

Заняття - теле-, радіопередача

Цікавою формою під час проведення нестандартних занять є теле-і радіо передачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми. Такі заняття сприяють формуванню в занятті уміння аналізувати й узагальнювати матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо.

Основні принципи організації заняття – теле-, радіопередачі.

1.     Розподіл ролей за бажанням.
2.     Оформлення аудиторії (телестудії, радіостанції); виготовлення емблеми, прикріплення мікрофонів, розташування парт та стільців так, як у справжній програмі.
3.     Випереджальні завдання студентам групи, а також перевдягнення студентів згідно з ролями.

Основні правила проведення заняття – теле-, радіопередачі

1.     Заняття проходить за сценарієм (без змін) відомих теле-і радіопередач.
2.     Під час розповідей «гостей» студенти групи не просто їх слухають, а виконують завдання, поставлені викладачем, що дозволяє активізувати групу та уникнути їхньої пасивності

Схематично проведення такого заняття можна зобразити так.

Заняття-салон

Цікавою є форма проведення заняття підбиття підсумків з питань вивчення культури. Такі форми занять дозволяють розвивати у студентів уміння самостійно одержувати знання й творчо їх використовувати. Також формують у студентів інтерес до культурних надбань усього людства.

Основні принципи заняття-салону:

1.     За два-три тижні до заняття група ділиться на шість творчих груп (по чотири-п’ять осіб).
2.     Вибирається «господиня салону».
3.     Визначається символічне місце і час (наприклад, Київ 1945р., Музей мистецтв).
4.     Кабінет обладнано подібно до салону.

Основні правила проведення заняття-салону

1.     Вступне слово викладача. Актуалізація опорних знань.
2.     Вступне слово господині салону (розповідь про умови розвитку культури, представлення гостей).
3.     Виступ групи 1 «Науковці» (представлення стіннівки; доповіді). Решта студентів групи записують почуте в табличку.
4.     Виступ групи 2 «Літературознавці» (захист стіннівки; доповіді). Решта студентів групи записують почуте в табличку.
5.     Виступ групи 3 «Мистецтвознавці» (доповідь; показ і коментар репродукцій, фотоілюстрацій, плакатів). Решта студентів групи записують почуте в табличку.
6.     Виступ групи 4 (представлення стіннівки; доповіді, музичний номер). Решта студентів групи записують почуте в табличку.
7.     Виступ групи 5 «Науковці» (представлення стіннівки; доповіді). Решта студентів групи записують почуте в табличку.
8.     Виступ групи 6 «Статисти» (копії доповідей роздають усім студентам групи, а ті записують дані у свої таблички).
9.     Завершальне слово господині салону та ввикладача. Підсумок заняття. Домашнє завдання.

Вищезгадана форма сприяє кращому засвоєнню нового матеріалу, дає можливість більше побачити надбань культури (творів живопису, архітектури, скульптури), студенти вчаться самостійно записувати почуте у своїх конспектах.

Заняття-екскурсія

За формою проведення, схожою на заняття салон, є заняття-екскурсія. Заняття-екскурсії розвивають уміння сприймати та аналізувати твори образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури, літератури, музики. Це означає, що найкраще до такої форми проведення занять підходять теми з історії розвитку культури.

Основні принципи організації заняття-екскурсії

1.     Поділ студентської аудиторії на групи (екскурсоводи, репортери, дослідники, енциклопедисти).
2.     Оформлення аудиторії.
3.     Підбір літератури, джерел, фотоілюстрацій, виготовлення стендів-стіннівок.

Одним із головних шляхів, який допомагає навчити студентів мислити, є інтелектуальні ігри на заняттях історії. Під час проведення дидактичних ігор розвивається уява й фантазія, створюється атмосфера змагання, навіть пасивні студенти активізуються, бо й на них лягає відповідальність за успіх команди. Крім того, така форма роботи формує характер, волю, інтелект, прищеплює любов до вивчення предмета. Найкраще застосувати ігри під час проведення

підсумкових та повторювально-узагальнюючих занять.

Заняття - брейн-ринг

Заняття – брейн-ринг дозволяє студентам відчути себе ерудитом, частиною команди, згуртовує колектив.

«Брейн-ринг» - відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем – відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже час для прийняття рішення обмежений.

Основні принципи організації заняття - брейн-рингу

1.     Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.
2.     Поділ групи на команди (шість осіб).
3.     Повідомлення теми чи розділу, які необхідно повторити, адже питання для гри будуть саме з них.
4.     Підбір додаткових джерел та літератури, яку необхідно проглянути і вивчити (для капітані команд).

Основні правила проведення заняття - брейн-рингу

1.     Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети.
2.     Повторення вивченого матеріалу (брейн-ринг) – змагаються по дві команди по черзі, поки не зіграють тричі; гра триває до 5 балів.
3.     Конкурс капітанів, де пропонується питання підвищеної складності (ІV рівень оцінювання знань).
4.     Підсумок заняття робиться у вигляді проблемного запитання до теми.

Правила гри «Брейн-ринг»

1.     Ведучий ставить запитання і виголошує «час», після чого команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.
2.     На обговорення одного питання дається одна хвилина.
3.     Відповідь повинна бути повною, точною, впевненою.
4.     Якщо одна з команд дала неправильну відповідь, тоді друга команда отримує право на відповідь та 20 секунд на обговорення.
5.     У рамках гри відбувається конкурс капітанів, де пропонуються запитання підвищеної складності.
6.     Якщо одна з команд натисне на кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.

Заняття-репортаж

Заняття-репортаж удосконалює вміння аналізувати та систематизувати матеріал, сприяє набуттю студентами самостійного отримання знань. Це нова форма проведення нетрадиційних занять.

Завдання заняття-репортажу

1.     Пошук нових джерел інформації до теми, що вивчається.
2.     Уміння в скороченому варіанті записати почуту інформацію.
3.     Навчити студентів застосовувати знання, здобуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Основні принципи організації заняття-репортажу

1.     Поділ групи студентів на «репортерів», «архівістів», «статистів», «аналітиків» тощо.
2.     Повідомлення теми, мети, завдань майбутнього заняття.
3.     Літературу, джерела надає сам викладач, а студенти вибирають найважливіше з цієї літератури.

Рольова гра на заняттях

Що наше життя? Це – гра. Відома всім істина. Оскільки гра й життя тотожні, то саме проведення рольових ігор – це певною мірою репетиція діяльності людини в житті. Їх застосування в навчальній практиці – можливість «програти» практично конкретну життєву ситуацію за особами.

Актуальність вольової гри в тому, що вона дає змогу учасникам діяти «Ніби насправді», а отже, дозволяє розкрити студентам свої можливості, здібності, навчає займати активну життєву позицію.

Викладачам же рольова гра допомагає створити суб’єкт-об’єктні стосунки, підвищити інтерес студентів до вивчення дисциплін (пам’ятаймо, що це найдієвіший мотив навчання), розкрити приховані творчі їх здібності.

Пропонуємо до вашої уваги розроблені та апробовані нами такі види рольових ігор.

Як відомо будь-яка діяльність принесе бажаний результат, якщо її добре спланувати. Рольова гра як інтерактивний метод передбачає навчання у взаємодії всіх студентів групи, а тому, як ніяка інша сумісна діяльність, вимагає чіткого плану проведення (хоча й не заперечується імпровізація на певних етапах).

План проведення рольової гри може бути таким:

1. Підготовчий етап.

•    розподіл ролей (бажано за вибором учнів), виготовлення викладачем й студентами необхідних матеріалів для проведення гри (декорацій, костюмів, карток із завданнями тощо);
•    консультації учасників гри щодо правильності дібраного матеріалу, виготовлених декорацій, костюмів, підібраних художніх творів.

2. Власне гра.

•    Виконання студентами обраних ролей;
•    Викладач коригує при необхідності дії учасників гри.

   Він може займати такі ролі:

•    керівник, координатор;
•    один із гравців (актор, лектор, роботодавець,глядач, продавець);
•    спостерігач;
•    відсторонений (драматург або критик).

3. Підбиття підсумків.
4. Аналіз, обговорення, оцінка результатів.

Ставимо перед студентами запитання:

•  Чи сподобалася вам гра взагалі? Чим саме?
•  Чи сподобалася вам роль, яку ви виконували? Чому саме?
•  Що вам видалося важким, нецікавим? Чому?
•  Яку роль у цій грі ви хотіли б виконати? Чому?

На мою думку постановка таких запитань дає можливість студентові зрозуміти, чи зумів він сам самореалізуватися в цій грі.

Важливе завдання викладача – привчити студентів до участі в грі. З цією метою знайомимо їх із пам ’яткою:

1.     Обирай ту роль, яка тобі подобається й виконання якої принесе тобі задоволення, а іншим користь.
2.     Дотримуйся своєї ролі.
3.     Коли виконуєш роль, стався до неї, як до реальної життєвої ситуації.
4.     Обов ’язково візьми участь в обговоренні ролі своїми почуттями з іншими:

-  Що сподобалося?

-  Що було цікавим?

-  А що видалося важким?

Подаємо детальний опис розроблених і застосовуваних нами рольових ігор.

Однією з особливостей їх проведення є кооперативна форма роботи, тобто виконання ролей у групах постійного або змінного складу й опрацювання навчальних завдань, які часто мають диференційований характер.

Висновки

З усього сказаного випливає висновок: сучасне заняття – плід майстерності і творчості викладача, його професійності, ґрунтовних знань своєї дисципліни, його патріотизму. Критерії сучасного заняття відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.

Серед найголовніших критеріїв сучасного заняття варто виділити такі:

•    розвивальний потенціал заняття;
•    використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);
•    проблемне та інтерактивне навчання;
•    раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного студента);
•    системність знань студентів (повторення й узагальнення і систематизація вивченого, блоковий виклад матеріалу, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) заняття);
•    методичне забезпечення заняття, сучасна технологія;
•    творчий потенціал заняття (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні заняття);
•    вивчення кращого досвіду, використання досягнень сучасної лінгводидактики.

Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення заняття. Сучасний викладач має широкі можливості для його удосконалення.

Сьогодні перед викладачем постає нелегке запитання: як зробити, щоб заняття було радісним і цікавим для студентів, щоб розкрити творчий потенціал особистості, поставити у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення. Потрібні шляхи оптимізації навчального процесу. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування вольових та інтелектуальних сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.

Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних занять дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання.

Наукова достовірність  матеріалу, що вивчається, його оптимальність, змістова наповнюваність є важливими чинниками, що в сполученні з правильним вибором типу, структури заняття та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять.

Однотипність занять знижує студентську активність, притупляє увагу. Нестандартне заняття – це органічний стиль навчання.

Література

1.     Бабанський Ю. К. Оптимізація навчально-виховного процесу: Методичні основи. – М.: Педагогіка, 1982. – 192с.
2.     Волокітіна А. Море, сонце і … навчання (урок-естафета) // Дивослово. – 1999. - №6. – С. 26-27.
3.     Гаврилова В.С. Мова. Суспільство. Особистість. Урок-конференція // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. - №22-23. – С. 17-19.
4.     Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. – К. : Академвидав, 2004.
5.     Іванов І. П. Енциклопедія колективних творчих справ. – М.: Педагогіка, 1989. – 207с. 10 клас. – К. : Освіта, 1991.
6.     Кларін М. В. Педагогічна технологія в навчальному процесі (Аналіз зарубіжного досвіду). – М.: Знання, 1989. – 325с.
7.     Кратасюк Л. Урок-конкурс // Дивослово. – 1998. - №4. – С. 56-57.
8.     Онищук В. Типи, структура і методика уроку в школі. – К.: Радянська школа, 1976. – 184с.
9.     Панчук О. «Ігрова допомога» на уроках української мови // Українська мова та література в школі. – 2007. - №3. – С. 27-29.
10. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 176с.
11. Пластун Я. Текст, його основні ознаки та структурні особливості : Урок-подорож // Українська мова та література. – 2006. - №29-30. – С. 3-5.
12. Пометун О. І. , Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посіб. / За ред.. О. І. Пометун. – К. :А.С. К.,2003. – 192с.
13. Пономаренко О. В. Урок програма-передач // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - №9. – С. 17-18.
14. Попова Т. Ю. Рольова гра на уроках словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №16. – С.18-19.
15. Форми навчання в школі / За ред. Ю. І. Мальованого. – К. : Освіта, 1992.
16. Цінько С. та ін. Інноваційні методи в навчанні рідної мови // Українська мова та література. – 2007. - №2. – С. 9-13.