Використання педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в управління освітніми закладами та підвищення професійної майстерності сучасного вчителя

УДК 371.11

Використання педагогічних ідей В.О.Сухомлинського

в управління освітніми закладами

та підвищення професійної майстерності сучасного вчителя

Інна Базеко,

директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2

Кіровоградськоїміської ради Кіровоградськоїобласті

Анотація:

У статті розглянуто управління як складову педагогічної системи В.О.Сухомлинського та проаналізовано теоретичні аспекти професійного розвитку вчителя крізь призму поглядів великого педагога.

Ключові слова: директор школи, управління освітнім процесом, педагогічна культура , педагогічна майстерність, професійна компетентність

Abstract:

In the article the management is considered as an integral part of V.Sukhomlynsky's pedagogical system and the theoretical aspects of professional development of the teacher are analyzed through the prism of the views of the great teacher.

Keywords:  school principal, management of educational process, pedagogical culture, pedagogical skills, professional competence

Важливу роль у забезпеченні позитивних змін в системі  освіти має вирішити удосконалення професійної компетентності керівника та педагогічних кадрів навчального закладу шляхом підвищення їх наукового та загальнокультурного рівня. Освіта України перебуває на етапі реформування. У Концепції «Нова українська школа» визначено нове соціальне замовлення: компетенізація освіти шляхом реалізації компетентнісного підходу, орієнтація її на «вихід» – у формі розвинутих ключових компетентностей учнів, структури знань, поглядів, ціннісних орієнтирів, їхньої успішної самореалізації в професії і житті, формування особистості, патріота, інноватора, здатного конкурувати на ринку праці, розвивати економіку, навчатися неперервно впродовж життя. Ця модель успішного випускника можлива лише за умов навчання в сучасній школі. Для успішної школи необхідне успішне управління навчальним закладом.

Нині постає актуальна проблема створення системи освіти, що відповідала б викликам суспільства. Тому забезпечення якості освітнього процесу вимагає пошуку ефективних методів та стилів управління загальноосвітніми навчальними закладами, упровадження інноваційних технологій навчання та виховання, координації зусиль школи, сім’ї та громадськості в розвитку особистості дитини. Реалізація цих завдань потребує творчого підходу керівників загальноосвітніх навчальних закладів до власної діяльності. Важливого значення для формування толерантності в дітей набуває проблема створення в педагогічних колективах сприятливого соціально-психологічного мікроклімату,атмосфери відповідальності, розвитку творчого потенціалу вчителів, вивчення та впровадження перспективного педагогічного досвіду. Усе це є доказом необхідності модернізації освітнього процесу.

Значний внесок у розробку теорії і практики управління освітнім процесом зробив видатний педагог-гуманіст В. Сухомлинський. Особливу увагу Василь Олександрович приділяв проблемі морального виховання особистості. Він з 1948 року й до кінця життя працював директором середньої школи в с. Павлиш на Кіровоградщині, де за 22 роки створив унікальну систему навчанняй виховання дітей. Своєрідним підсумком цієїроботи став в 1955 році захист кандидатськоїдисертації з теми «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи».

Можна виділити такі основні проблеми, на які видатний педагог зосереджував увагу задля успішного керівництва навчальним закладом:

1. «Добре керувати школою означаєдобре знати науку виховання, яка повинна стати основою наукового керівництва вихованням і освітою, організації роботи колективу школи – учителів та учнів: бути майстром навчально-виховного процесу, володіти мистецтвом впливу на дитину, підлітка, юнака, дівчину. Адже виховання в широкому розумінні – це постійне духовне збагачення – оновлення як тих, хто виховується, так і тих, хто виховує. Керівник школи буде хорошим, авторитетним наставником учителів і учнів лише до тих пір, поки він вдосконалює свою майстерність учителя і вихователя. Хорошийдиректор – це перш за все хороший організатор, вихователь і дидакт не тільки по відношенню до дітей, яких він навчає на своїх уроках, але і по відношенню до всіх вихованцівшколи і вчителів» [1, с.31].

2. Директор школи повинен зосередити у своїх руках керівництво всім життям навчального закладу: планування, організація режиму й створення традицій у закладі освіти, освітня робота на уроці, позакласна робота, методична робота, робота з батьками. Він завжди повинен бачити взаємозв'язок і взаємозалежність між різноманітними явищами шкільного життя, уміти аналізувати причини й наслідки цих явищ і, відповідно, передбачати, планувати поліпшення якості навчання й виховання. 

3. Директор повинен дбайливо вирощувати кожного вчителя, удосконалювати його майстерність, виховувати й берегти свій педагогічний колектив. Це можливо тільки тоді, коли в колективі панує дух критики й самокритики. Директор повинен усіляко розвивати критику й самокритику в колективі. Заохочення критики й самокритики полягає у своєчасному усуненні недоліків, розкритих учителями [3, с. 38].

4. Керівник школи буде гарним, авторитетним наставником учителів і учнів лише доти, поки він удосконалює свою майстерність і майстерність учителя й вихователя. Директор – це, перш за все , вчитель, на роботу якого рівняються інші вчителі. «Отже, йому треба особливо старанно й уважно готуватися до власних уроків. Авторитет керівника залежить саме від цього особистого прикладу в повсякденній роботі» [3, с. 41].

5. Успішне керівництво навчальним закладом Василь Олександрович вважав в організації системи роботи директора та завуча з педагогами. З метою більшої ефективності В. Сухомлинський напередодні навчального року чітко планував й розподіляв конкретну роботу між директором і завучем, між директором і організатором позакласної роботи. Планування велось на кожний день, навчальний рік, п'ять років.

6. В.О.Сухомлинський писав, що «логіка педагогічного керівництва школою така, що нам неможливо працювати, якщо ми постійно не будемо аналізувати зв'язки сучасного з минулим і з майбутнім» [2,с. 602].

7. Педагогічне управління В. О. Сухомлинського – адміністратора полягало: в допомозі при вивченні навчальних програм, участі у роботі методичних об'єднань, керівництві підготовкою і проведенням відкритих уроків, перевірці текстів контрольних робіт, ведення зошитів, класних журналів, відвідуванні й аналізі системи уроків, бесідах із завучем про власні педагогічні погляди, знання з дидактики, результати спостережень і відвідування уроків (директор відвідував по 40 уроків у кожного вчителя за навчальний рік), керівництві роботою деяких гуртків, допомозі у підготовці й проведенні факультативних занять.

На думку В. Сухомлинського, директор школи є організатором і керівником педагогічного колективу лише за умови, якщо об'єднає зусилля вчителів, які знайдуть втілення у творчій праці. «Завдання директора – зауважував педагог, ‒ допомогти кожному вчителеві в створенні індивідуальної творчої лабораторії» [1,с.72]. Він повинен уміло знайти сферу для удосконалення педагогічної майстерності як учителя-новачка, так і досвідченого педагога. У Павлиській середній школі працювали методичні об'єднання, семінари, виходив журнал «Наукова думка». Найголовніша якість директора ‒ «глибока любов до дітей»; висока педагогічна культура, рівень якої визначається «властивістю ... пізнавати світ серцем», директор ‒ «учитель учителів», майстер педагогічної справи.

Професійний саморозвиток вчителя – одна із головних складових осучаснення освітнього процесу. Найчастіше ця проблема постає перед молодим вчителем, який сповнений прагненням знайти свій власний шлях на нелегкій вчительській ниві. Йому часто бракує досвіду, подекуди і знань, однак звернення до багатющої педагогічної спадщини видатного українського педагога В.О.Сухомлинського може стати одним із джерел саморозвитку і самоорганізації вчителя. Багато робіт В.О.Сухомлинського присвячено педагогічній майстерності вчителя «Сто порад учителеві», «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Як виховати справжню людину», «Розмова з молодим директором школи», «Павлиська середня школа» а інші. Ці твори допоможуть молодому педагогу набути професіного розвитку та вдосконалення. Ідеї та поради В. Сухомлинського виховують в учителя здатність адаптуватися в сучасних освітніх умовах, сприяють переходу на новий рівень професійної майстерності, готують педагога до гуманістичної діяльності у школі. Саме особистості вчителя, його професійній майстерності видатний педагог надавав вирішального значення у вихованні підростаючого покоління.

Проблема становлення і розвитку професіоналізму є загальнодержавною проблемою, вирішенню якої відводиться пріоритетне направлення. Не випадково основною метою освіти є не проста сукупність знань, умінь і навиків, а заснована на них особиста, соціальна і професійна компетентність - уміння самостійно добувати, аналізувати і ефективно використовувати інформацію, уміння раціонально й ефективно жити і працювати на світі, що швидко змінюється.

Ключову роль у творенні школи для дитини Василь Олександрович відводив постаті вчителя, його психолого-педагогічній та фаховій підготовці. У своїй педагогічній спадщині вчений неодноразово звертається до сутності й соціальних функцій професійної діяльності вчителя як наставника дітей, посередника між дитиною та соціумом. «Головне, -підкреслює педагог, - це віра в людину, чутливість до всього хорошого в ній. Висока моральність учителя стає нині найважливішою умовою його педагогічної майстерності... Улюбленим і авторитетним учитель стає не тільки тому, що досконало знає свій предмет, а й тому, що, глибоко люблячи його, поєднує у своєму серці цю любов з любов'ю до людини-дитини» [4,т.5,с. 114]. Василь Олександрович відстоював гуманістичну позицію педагога, який повинен сприймати дитину такою, якою вона є. Він окреслив педагогічні норми стосунків учителя й учнів. У практиці роботи Павлиської середньої школи педагог В.Сухомлинський великого значення надавав опануванню педагогічними працівниками способів індивідуальної психокорекції, адже виховний ефект залежить від урахування особливостей внутрішньої позиції вихованця.

Особистість учителя визначає розвиток особистості учня. З огляду на це традиційно висувають високі вимоги до якостей учителя, які в особистісно орієнтованому підході до навчання й виховання можуть мати вирішальне значення. Положення про необхідність високих особистих якостей учителя, розроблене В. О. Сухомлинським, можна розглядати як принцип особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання – принцип залежності розвитку особистості учня від особистості педагога. Він містить чотири вимоги до вчителя.

Першою вимогою до вчителя є вимога любові до власної справи. «Щоб знайти в кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку, всі вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими в свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові у своїх вихованців» [4, т.5, с. 15].

Другою вимогою до вчителя є вимога високої кваліфікації. «Чим більше знає вчитель, чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні...» [4, т.4,с. 56].

Третьою вимогою до вчителя є вимога високих моральних якостей. «Вирішальне значення має те, яких людей побачить у нас підліток. Ми мусимо бути для підлітків зразком багатства духовного життя; лише за цієї умови ми маємо моральне право виховувати» [4, т. 3, с. 383].

Четвертою вимогою є вимога творчого підходу вчителя до навчання й виховання. «Без вдумливого, індивідуального, творчого підходу до кожноїлюдини розв'язати це завдання неможливо, ‒ пише В.О. Сухомлинський у статті «Народний учитель». ‒ У цій справі найстрашніше – формалізм, надія на якісь універсальні форми і методи виховання. Є чудові методи виховання, але якщо в будь-який із них повірити як у всесильний, єдиний, як у панацею від усіх лих, ‒ найкраща справа може перетворитися в свою протилежність" [4, т. 5, с. 247].

Обґрунтовуючи сутність педагогічної професії як творчого процесу, В.О. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що у своїй основі педагогічна праця – це творчість, наближена до наукового дослідження. Однак педагогічна творчість неможлива без праці душі вчителя. Тому однією з найголовніших вимог до вчителя, на думку В.О. Сухомлинського, є здатність поєднувати щирість і мудрість. Він вказував на особливу роль умінь учителя щодо професійного самопізнання і самовиховання [5, с. 44-45].

Успішність освітнього процесу залежить і від самого учня, від його бажання працювати, активності процесу пізнання на уроці. Учень має стати активним учасником процесу пізнання, формувати власні знання – така вимога часу. В. Сухомлинський підкреслював, що виняткову роль відіграє вміння вчителя скерувати хід думки учнів так, щоб вони активно, зосереджено прагнули побачити невидиме, зрозуміти приховане, розгледіти незвичайне у звичайному.

В.О. Сухомлинський наголошував на гармонійному поєднанні різних організаційних форм навчання, радив вчителям початкових класів не обмежуватися уроками в класах, а пізнавати навколишній світ, проводячи уроки на природі.

З метою підвищення рівня професійної компетентності педагогів в межах навчального закладу першочерговими є такі завдання:

• організація ефективної структури методичної та психологічної служб, виходячи з мети цілі і завдань задач програми розвитку конкретного навчального закладу;
•   створення різнорівневих методичних об'єднань для їх взаємодії на частково-предметному, міжпредметному й надпредметному рівнях;
• цілеспрямоване отримання максимально достовірної інформації про системне відстеження процесу та результатів розвитку професійної компетентності вчителя, змін у діяльності вчителів, а також вплив цих змін на рівень та якість навчальних досягнень учнів, їхній розвиток (моніторинг професійної компетентності);
•          створення тимчасових творчих груп щодо реалізації як індивідуальних, так і колективних проектів з метою розвитку професійної компетентності педагогів;
• розширення системи інформаційного сервісу, ініціювання мотивації, стимулювання потреби педагогів в самоосвіті;
• - підвищення ефективності використання в навчанні і підвищенні професійної компетентності педагогів нових інформаційно-комунікаційних технологій.

Змінюються наукові парадигми, практичні підходи й методи, а ідеї педагога-гуманіста, який продовжив найкращі традиції світової та вітчизняної педагогіки, вимоги до вчителя залишаються актуальними. В. Сухомлинський вважав, що професія вчителя є особливою, близькою до науково-дослідної. Педагог має аналізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу, інакше він перетвориться на ремісника.

Головною метою системи педагогічної освіти є підготовка професійно компетентних і конкурентоздатних, гуманістично зорієнтованих високо кваліфікованих спеціалістів, тобто формування суб'єктів професійної діяльності, здатних вільно та свідомо самовизначатися у педагогічній дійсності, творчо розв'язувати проблеми педагогічного процесу в спільній діяльності з учнями. Усі ці умови успішно реалізуються, коли директор навчального закладу буде знаючим, досвідченим педагогом  та психологом.

Узагальнюючи здобутки педагогічної спадщини Василя Олександровича можна сказати, що необхідною передумовою професійного розвитку педагогів є внутрішня потреба у творчій праці , прагнення до постійного поповнення знань, бажання удосконалення. Саме такий учитель – професіонал здатний оптимізувати всі види освітньої діяльності. Сформувати світогляд учнів та розвинути їх здібності, а головне підготувати до життя.

Педагогічна спадщина видатного педагога багата й різноманітна. Його поради і рекомендації з проблем освітнього процесу та керівництва нам ґрунтуються як на багаторічному власному досвіді , так і на даних тогочасної науки та узагальненні досвіду кращих керівників шкіл країни. Впровадження та творче використання цього цінного історико-педагогічного досвіду може сприяти розв’язанню назрілих проблем, в тому числі і тих, які сьогодні нагромадилися в навчальному закладі.

Перспективи подальшого дослідження  означеної проблеми потребують вивчення форм, методів, прийомів роботи, що використовував В.О. Сухомлинський для створення системного та гуманістичного стилю керівництва закладом освіти, підвищення педагогічної кваліфікації вчителів та творче застосування кращого педагогічного досвіду в умовах сучасних освітніх процесів в Україні.

Література:

1. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5 т. —Т. 4. — К. : Радянська школа, 1977. — 638 с.

2.Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи / В.О.Сухомлинський //  Вибрані твори в 5 т.-К.: Радянська школа, 1977. –  Т.4. – С. 392-626

3. Сухомлинський В.О. Директор школи – керівник навчально-виховної роботи / В.О.Сухомлинський //  Радянська школа. – 1953. –  №1. – С. 38-41.

4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5-ти т./В.О.Сухомлинський .-К.,1976-1978

5.Новгородська Ю.Ідеї В.О.Сухомлинського живуть і розвиваються/ Ю.Новгородська // Рідна школа .-2002.-листопад.-С.44-45