Використання педагогічної спадщини Василя Сухомлинського в умовах модернізації освіти

Використання педагогічної спадщини Василя Сухомлинського в умовах модернізації освіти Підготувала: Методист Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту Наталія Корж

Ні з чим не порівняти труд учителя. Радіє ткаля шовку під руками. Радіє сталевар вогню своєму, Сівач радіє диво оксамиту Озимини під небом барвінковим – Учителю потрібні ж роки й роки, Щоб цвіт у плід тривожно перецвів. Нема тихішої роботи, ніж учительська. Нема виснажливішої роботи, Де нерви паляться, мов хмиз сухий, Де серце рветься в клекоті і чаді, Але нема щасливішої долі, Коли Людина з рук твоїх, Людино, Іде у світі, – на краплю світ людніє.

«Педагог без любові до дитини, ніби співак без голосу, музикант без слуху, художник без відчуття кольору. Мова не про інстинктивну любов, котра лише шкодить дитині, а про мудру, з глибоким розумінням всіх слабких і сильних сторін особистості, про любов, яка оберігає від необдуманих вчинків, яка надихає на вчинки чесні, благородні. Любити дитину – це захищати її від того зла, яке її оточує»

«Я намагався працювати, працювати, працювати. Працював день і ніч. Років зо три прокидався о другій годині ночі, не лягав , а працював. Вивчав іноземні мови, оволодів досконало німецькою, чеською, польською мовами, написав більше трьохсот научних робіт, а також 32 книги. Але я не вважаю наукову роботу головною в моєму житті. Головне – це те, що я народний учитель, адже творити людину – це велике щастя»,- так писав В.О.Сухомлинський.

“Притча про мудрого вчителя”

Василь Олександрович казав: «Це щастя – бути вчителем, бо завжди повторюєш себе в дітях»

І стане головним Все, що бачилось ними та чулося, І підноситься в небо дзвінка, як вітрило, мета Бо вишнево крута Сухомлинського сонячна вулиця Там, за рідним селом, У далеке майбутнє впада (В. Терен, поема «Кроки»).

В. О. Сухомлинський зазначав: «Людина тільки тоді стає людиною, коли вона любить людей. Люби людей! Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою та сильною. Бути справжньою людиною — це значить віддати всі сили своєї душі в ім‘я того, щоб люди навкруги тебе були кращими, духовно багатими; щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось гарне від тебе, від праці твоєї душі».

Живи, добро звершай, Та нагород за це не вимагай! Лише в добро і вищу правду віра Людину відрізняє від мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара – Людина починається з добра Людина починається з добра…

Любов до дітей і до кожної окремої дитини; Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість; Віра в дитину, як запорука педагогічного успіху; Глибоке знання дитини; Розуміння дитини; Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини; Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності; Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей; Бути другом, мудрим радником дитини.

Педагогічна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – цілюще джерело людської мудрості, любові, золоті розсипи цінних педагогічних думок, спостережень і порад.