«Протидія булінгу у закладі освіти».

Виступ для педради:

«Протидія булінгу у закладі освіти».

Соціальний педагог: Л.А.Дивнич

Провідну роль з попередження булінгу покладено на педагогічних працівників.

Булінг (знущання, цькування, залякування).

Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальня, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. Тому  чергування педагогів школи під час перерв є обов’язковим.

1. Вербальний (словесний) булінг

• Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою жорстоких слів, яке включає в себе постійні образи, погрози і неповажні коментарі про будь-кого (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу, т. і. ).

• Приклад: одна дитина каже іншій дитині: «Ти дуже жирний, прямо як твоя мама».

• Характерні ознаки: діти, які зазнали вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось вимовив на їх адресу, і запитати вас про те, чи правда це.

2. Фізичний  булінг

• Що це таке: фізичне залякування, стусани, підніжки, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

• Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику.

• Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами і непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, забої, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль в животі.

3. Соціальний (психологічний) булінг

• Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, будь це трапеза за обіднім столом, гра, заняття спортом або ж громадська діяльність.

• Приклад: група дівчаток в танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому ніякої уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, вдаючи, що її не існує.

• Характерні ознаки: дівчата частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же  сильним, як від фізичного насильства, і тривати набагато довше.

4. Кібербулінг

• Що це таке: кібербулінг полягає в звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні і неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень в соціальних мережах.

• Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується ?! Він же гей».

• Характерні ознаки: стежте за тим, скільки часу дитина проводить в Інтернеті, спілкуючись в соціальних мережах, чи буває при цьому сумна і тривожна. Також звертайте увагу, чи є у дитини проблеми зі сном, чи просить вона залишитися вдома і не ходити до школи, або відмовляється від улюблених занять.

Булінг включає чотири головні компоненти:

• це агресивна і негативна поведінка;
• здійснюється регулярно (цим і відрізняється від конфлі
• відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;
• навмисною

За даними психологічних досліджень зарубіжних та вітчизняних шкіл, булінг – явище досить поширене в школі

Були у ситуацції булінгу – 85%

У ролі жертви – 65%

Сказали про це – 4%

Відразу – 1%

Соціальна структура булінгу:

• переслідувач (булер);
•  жертва;
• спостерігач.

ПРИЧИНИ БУЛІНГУ:

• Особиста неприязнь;
• Низький рівень доходу в сім’ї
• Замкнутість чи відлюдькуватість
• Успіхи у навчанні або навпаки
• Зовнішній вигляд
• Ім’я чи прізвище
• Національність
• Втрату цінності сім’ї

Існують певні ознаки ,
за якими можна розпізнати булінг :

• когось затискають в кутку приміщення ;
• коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку);
• один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції);
• весь клас сміється над одним і тим же учнем;
• прізвиська дуже образливі;
• по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі;
• молодші школярі бояться зайти в туалет;
• школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи

Шкільне цькування спричиняє небезпечні довготермінові психологічні наслідки – низька самооцінка, самотність, відсутність почуття безпеки, депресія і навіть суїцидальні настрої.

Типові риси учнів, схильних ставати буллі (агресор):

•    відчувають сильну потребу панувати і підкоряти собі інших учнів, домагаючись таким шляхом своїх цілей;
•    імпульсивні й легко приходять в лють;
•    часто зухвало і агресивно ведуть себе по відношенню до дорослих, зокрема батьків і вчителів;
•    не відчувають співчуття до своїх жертв;
•    якщо це хлопчики, зазвичай вони фізично сильніше за інших хлопчиків;
•    діти, які виховуються у сім'ях з авторитарним, жорстким вихованням – будучи заляканими і забитими вдома, вони намагаються виплеснути пригнічені гнів і страх на більш слабких однолітків;
•    діти, виховуються в сім'ях з низьким рівнем емоційного тепла і підтримки (наприклад, сироти в опікунських сім'ях тощо).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

•     фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;
•    особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;
•    ​ особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;
•    страх перед школою;
•    відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);
•    хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення,
•    низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні;
•    обдаровані діти;
•    неохайні (мають брудні речі, неприємний запах);
•    фізично слабкі, невпевнені, емоційно реагуючі, тривожні.

Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні особливості поведінки:

• прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
• бояться самі йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
• виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей;
•  часті прохання дати гроші, крадіжки;
•  зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять;
• мовчазність, небажання йти на розмову;
•  як прояв ступеню: суїцидальні нахили.

Поведінка жертви виявляється
за такими показниками:

• Шкільні речі часто бувають розкидані по класу чи сховані.
• На уроках веде себе боязливо, замкнений, коли відповідає, по класу розповсюджується шум, сміх, коментарі.
• Під час перерви, в їдальні, тримається осторонь, намагається бути недалеко від вчителів.
•  Дитину ображають, дражнять, дають образливі прізвиська.
• Добре контактує з вчителями і погано з ровесниками.
• Запізнюється на уроки або пізно йде зі школи.

Учені відзначають такі типові характерні риси спостерігачів:

• відчуття провини;
•  відчуття власного безсилля;
• самі колись були у ролі жертви.

Кривдники-хлопці частіше застосовують фізичний булінг, а дівчата – соціальний: ізолюють, ігнорують.

Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ.

Бажання розвіятись чи виділитись серед інших.

Нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з виїздом батьків за кордон).

Наслідки булінга

•    ​занижена самооцінка;
•    ​відхилення в поведінці – адиктивна, асоціальна, суїцидальна;
•    ​формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;
•    ​порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) - страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).

Напрямки превентивної роботи:

•    підтримуйте позитивний статус дитини (жертви булінгу);
•    засуджуйте деструктивну й асоціальну поведінку учнів;

•    формувати толерантність, емпатійність в учнів
•    ретельно вивчити і проаналізувати підгрунтя цього явища в кожному конкретному випадку те, на чому ґрунтуються знущання в учнівському середовищі.

Алгоритм реагування

на виявлені або встановлені факти булінгу

•             Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору;
•             дитина може звернутись на гарячу лінію «Ла Страда - Україна», до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги;
•             якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні;
•             після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу;
•             директор школи має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу,  скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії (до складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи);
•             якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей;