Використання прислів'їв та приказок у виховній роботі

Використання прислів’їв та приказок в позакласній виховній  роботі

 

 

Збір неписаних правил, якими людина користується у повсякденному житті, стають прислів’я та приказки. Вони рекомендують, схвалюють або засуджують, бо за ними стоїть авторитет поколінь. вони створені практичним досвідом , відображають споконвічне прагнення людини до правди, щастя, здоров’я, справедливості.

З давніх-давен, працюючи, відпочиваючи, налаштовуючи побут, у розмовах між собою наші предки з притаманною їм кмітливістю, спостережливістю і здатністю до філософських роздумів давали оцінку природним явищам, людським взаєминам, власним діям і вчинках ближніх. Деякі влучні короткі фрази закарбувалися в людській пам’яті і передавалися від покоління до покоління. Це були згустки людської думки, узагальнення життєвого досвіду, оформлені в досконалих словесно-художніх мініатюрах, що стали скарбницею перевірених поколіннями істин, знань, неписаним моральним кодексом, за яким формувалося цивілізоване суспільство.

 

Прислів’я – це короткий, часто віршований вислів повчального змісту, воно дає якусь пораду, застерігає від помилок. У них виражений життєвий досвід, узагальнена народна мудрість.

Прислів’я – не минуле, не старовина, а живий голос народу: народ зберігає у пам’яті тільки те, що йому необхідно сьогодні і потрібно буде завтра.

Близькі до прислів’їв приказки. Відрізняються лише тим, що у приказках нема висновків, повчань, які є у прислів’ях. Приказка тільки натякає на висновок, у них висловлюється незакінчена думка. Приказка дає дотепну оцінку події, вчинкам людини, але тут нема повчання, висновків ( Сонце блищить, а мороз тріщить. Осінь збирає, а зима з’їдає.).

Кожне прислів’я чи приказка – утвердження народної мудрості, наказ прийдешнім  поколінням, добра порада.

Походження прислів’їв і приказок таке ж давнє, як і мовлення людини. У глибоку давнину їх ще називали приповідками, половицями.

Прислів’я і приказки збагачують наше мовлення., роблять його образним, яскравим.

 

Прислів’я та приказки про природу, її  явища, рослинний і тваринний світ дуже давні за походженням. В центрі їхньої уваги – небесні світила, атмосферні явища, зміна пори року, дня, тощо. Спостереження в цій сфері пов’язані з хліборобством, тому їх ще називають народним календарем.

Соціальна нерівність між людьми, розподіл на багатих та бідних, гнобителів і пригноблених протягом століть розпалювали суперечності в суспільстві. Це відбилося в цілих циклах прислів’їв про боротьбу народу за незалежність, волю, проти несправедливості.

Упродовж віків навички господарювання  передавалися від покоління до покоління. Це сприяло виробленню усталених поглядів на працю, її результати, методи трудової діяльності, що, в свою чергу, знайшло відображення в народній мудрості.

Найбільший масив  складають прислів’я та приказки про взаємини в родині між усіма її представниками. Вони узагальнили народний погляд на призначення сім’ї, обов’язки в ній кожного члена, передали всі етапи її функціонування. У них поєднується і ніжна лірика, і легкий гумор, і в’їдливий сарказм.

Особливий тематичний пласт народних афоризмів присвячений особистості з усіма її фізичними і моральними якостями. Тут дається філософське осмислення її буття та поведінки, критична оцінка таких негативних явищ, як підступність, шахрайство, скупість, нахабство, сварливість, впертість, лінощі тощо. всі ці якості, на жаль, дожили до наших днів, тому приказки і прислів’я мають і сьогодні активний виховний заряд.

 

Інтерактивні методи навчання  у роботі з прислів’ями та приказками

   Слово інтерактив (пер. з англ. Inter – взаємний, act – діяти ) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод  -  це спосіб взаємодії  через бесіду, діалог.

   Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних  завдань, розвитку особистісних якостей учнів.  Інтерактивні методи навчання передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Найефективніші результати можна отримати при організаціі роботи учнів малими групами. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а  суб’єктом навчання, він відчуває себе учасником подій і власної освіти та розвитку. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне

 розв’язання проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

 

 

Незакінчені речення

 

Учні об’єднуються у групи, і кожна група працює  з реченням.

• Всяке діло починай з голови.

Так говорять, коли…

• Не одежа красить чоловіка, а добрі справи.

Так говорять, коли…

• Не роби нікому того, що тобі не мило.

Так говорять, коли…

• Хто шукає, той знайде.

Так говорять, коли…

• Не хвали сам себе, нехай тебе люди похвалять.

Так говорять, коли…

• Не втаїш шила в мішку, все одно вилізе.

Так говорять, коли…

 

Керовані почуття

Вихователь читає прислів’я. учні, попрацювавши індивідуально або в групах, висловлюють свої почуття та припущення щодо розв’язання цієї проблеми.

• Незваному гостю місце за дверима.
• Прийшли непрохані, то й підем  некохані.
• Дома як схочу, а  в людей як звелять.
• В лиху годину узнаєш вірну людину.
• Яку дружбу заведеш, таке життя й проживеш.
• Паршива вівця все стадо спаскудить.
• Бджола жалить жалом, а людина - словом.
• Не кричи, а краще научи.
• Робиш добро – не кайся, робиш зло -  зла сподівайся.
• Де люблять – не части, де не люблять – не ходи.
• Не замітай чужої хижі, - дивись чи твоя заметена.

 

 

Інсценізація

1 варіант.

Школярі об’єднуються у групи. Зачитується прислів’я, кожна група має інсценізувати його.

2 варіант.

Школярі, об’єднавшись у групи, виконують завдання: придумати і показати пантоніму на прислів’я, запропоноване вихователем.

• Ти йому хліба й солі, а він камінь у пазусі.
• Прийшов провідать, та й зостався обідать.
• Гусак свині не товариш
• Один гроші складає, а другий мішок шиє.
• Хто часто міняє, той без штанів ганяє.
• Пальця до рота не клади, бо відкусить.
• Насупивсь, як чорна хмара.
• Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл.
• Однією рукою дає, а другою відбирає.
• В душу в’ється, а в кишеню лізе.

 

Обговорення

Вихователь зачитує прислів’я і заохочує учнів до обговорення з їхнього власного досвіду щодо цієї ситуації. Педагог ставить запитання і керує дискусією так, щоб учасники  мали змогу детально його обговорити.

Наприклад:

• Пташка красна пір’ям, а людина знаннями.
• Сама баба злизала, а на кота сказала.
• Захворів на хитрощі.
• Краденим добром не забагатієш.
• Брав  - не пишався, верни -  не встидайся.
• І будень, і неділя – лінивому все безділля.
• Під лежачий камінь і вода не тече.
• Їли як пани, а накидали як свині.
• Як овечка, не скаже ні словечка.
• Хоч кілка на голові теши, а він своє.

 

Ї

Мозковий штурм

Учні об’єднуються у групи. Кожна група отримує предмет (картку з малюнком). Завдання: дібрати прислів’я. щоб назва предмета згадувалась  у тексті.

Наприклад:  хліб

• Хліб – усьому голова.
• Чужий хліб боком вилізе
• Гіркий чужий хліб
• Паляниця хлібові сестриця.
• Найсмачніший хліб від свого мозоля.

Наприклад: сонце

• Блисне сонце і  в наше віконце.
• Досить і одного сонця на небі.
• Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє.
• Сонце низенько, то й вечір близенько.
• Хмарні дні вчать сонце любити.
• Сонце блищить, а мороз тріщить.

Наприклад: книга

• Книга вчить, як на світі жити.
• Книги читати – усе знати.
• День без книги – що обід без хліба.
• Хліб наснажує тіло, книга – розум.
• Книга – друг, без неї як без рук.

 

Читання із зупинками

1варіант.

Педагог розбиває  підібраний текст на частини так, щоб головна думка уривку відповідала певному прислів’ю. Учні, об’єднавшись у групи, отримують завдання: уважно прочитати частину твору і підібрати до його змісту прислів’я.

Текст читається із зупинкою після кожної частини. Учні пропонують варіанти прислів’їв, доводять свою думку.

2 варіант.

Учнів об’єднано в групи. Кожна група має картку із записаним прислів’ям. Завдання для учасників: підібрати уривок із тексту, що підходить за змістом до даного прислів’я.

Наприклад: казка «Колосок», використані прислів’я:

• Робота спільна – як пісня весела.
• Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
• На чужу роботу дивитись – ситому не бути.
• Умілому всяка робота легка.
• Хто нічого на робить, той ніколи не має часу.
• Хочеш їсти калачі -  не сиди на печі.
• Добре на світі тому жити, хто все вміє робити.
• Хто ледарює, той голодує.

 

 

Інтегровані ігри

Ігри з прислів’ями  не тільки зацікавлюють , а  й сприяють кращому  запам’ятовуванню  народних висловів.

Чи знаєш ти прислів’я?

Учні об’єднуються у групи. Ведучий називає тему, на яку школярі мають пригадати прислів’я. Виграють ті, хто пригадав більше висловів.

 

Впізнай прислів’я.

Змагаються дві групи учнів. Ведучий називає слово. Школярі мають пригадати прислів’я з цим словом. Виграє той, хто першим дав правильну відповідь. Наприклад, «правда»:

• Хліб-сіль їж, а правду ріж.
• По правді роби, по правді і буде.
• Правда очі коле.
• Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.
• Не шукай правди в інших, коли в тебе її нема.
•  

Хто швидше?

Учні отримують завдання: назвати прислів’я, яке б починалося однією з букв алфавіту.

• Земля  - наша мати , всіх годує.
• З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
• За водою підеш, то й не вернешся.
• З малої хмари великий дощ буває.
• Згаяного часу і конем не здоженеш.
• Зимова днина така: тень, тень та й уже минув день.

 

Згадай початок.

Ведучий називає кінець прислів’я, учасники гри мають пригадати його початок.

Наприклад:

«… , де влітку був». ( Зима спитає )

« … , а лінь марнує». ( Праця людину )

«…   - вік учись» .( Вік живи)

« …  -  найбільший скарб людини». ( Розум )

«… , а добрі справи» ( Не одежа красить чоловіка)

 

Вихователь зачитує прислів’я і заохочує учнів до обговорення з їхнього власного досвіду щодо цієї ситуації. Педагог ставить запитання і керує дискусією так, щоб учасники  мали змогу детально його обговорити.

Наприклад:

• Пташка красна пір’ям, а людина знаннями.
• Сама баба злизала, а на кота сказала.
• Захворів на хитрощі.
• Краденим добром не забагатієш.
• Брав  - не пишався, верни -  не встидайся.
• І будень, і неділя – лінивому все безділля.
• Під лежачий камінь і вода не тече.
• Їли як пани, а накидали як свині.
• Як овечка, не скаже ні словечка.
• Хоч кілка на голові теши, а він своє.

 

Число у прислів’ї.

Ведучий пропонує назвати прислів’я, у яких є числа. Наприклад, 7

• Сім разів відмір, один раз відріж.

 

Назви прислів’я:

Ведучий пропонує назвати прислів’я з антонімами. Наприклад:

• Літо збирає, а зима з’їдає.

    Вгадай прислів’я.

Один гравець виходить з кімнати. Учасники  гри загадують одне прислів’я. слова із тексту розподіляють між гравцями. Учень має відгадати прислів’я, скориставшись правом запитати у двох-трьох дітей їхні варіанти.

 

 

 

За змістом прислів’я можна об’єднати у певні тематичні групи:

 

Про Батьківщину

Батьківщина – мати, чужина – мачуха.

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

Треба сумлінно працювати, щоб Вітчизною пишатись.

Добре робити – Вітчизні служити.

Соловей любить  троянду, а людина – Вітчизну.

Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.

Кожному мила своя сторона.

Рідна земля і в жмені мила.

Жити – вітчизні служити.

 

Про соціальні відносини в суспільстві

Панам косять, а собі хліба просять.

Ситий голодному не товариш.

Багатому й під гору вода тече, а бідному і в долині треба криницю копати.

Де один панує, там сотня бідує.

Велика риба маленьку цілою ковтає.

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Від багача не жди калача.

Коли карман пустий, той суддя глухий.

Де гроші говорять, там правда мовчить.

Сильні та багаті рідко винуваті.

Не ходить біда по лісу, тілько по бідних людях.

Всюди біда, лише там добре , де нас нема.

Не шукай горя – воно само знайде.

Лихо приходить тихо.

Хліб та каша – то їда наша.

Багач не відає, що бідний обідає.

Краще без вечері  лягати, та без боргів вставати.

Коли бідний, то й забуде брат рідний.

Аби шия, а ярмо найдеться.

Легше десятьом подарувати, ніж  в одного попростити

.

Боротьба проти несправедливості

Правда в постолах, а кривда в чоботях.

Стільки правди, як у решеті  води.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

Не шукай правди в других, коли в тебе її нема.

Правда ясніша від сонця, та її з свічкою шукають.

Кривда людська боком вилізе.

Гуртом і батька добре бить.

Згода будує, а незгода руйнує.

Хто стає вівцею, того вовк з’їсть.

Сльозами горю не поможеш.

Не все котові масляна – буде і великий піст.

За праве діло стій сміло.

Погане дерево не зрубуй, а викорчуй.

Буде й на нашій вулиці свято.

Щирий козак ззаду не нападає.

Чи пан, чи пропав - двічі не вмирати.

Один солдат в полі не воїн.

Без доброго командира військо – отара.

До булави треба й голови.

 

Про природу

Не кожному природа мати, іншому й мачуха.

Горнешся до природи – не матимеш пригоди.

З природою живи в дружбі, то й буде вона тобі в службі.

До природи не неси шкоди.

Де природа - мати, а людина  - батько, там добра багацько.

Немає іншої краси, ніж гаї та ліси.

Ліс не школа, а всіх учить.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Посадив дерево – себе прославив, посадив сад – рід прославив.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Земля найбагатша, вода найсильніша.

Без води й борщу не звариш.

В решеті води не наносиш.

Вода греблю рве.

За водою підеш, той не вернешся.

З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

Глибока річка, як думка, йде спокійно.

Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.

Без дощу і трава  не росте.

Грім гримить – хліб буде родить.

 

Про риси особистості, її характер

 В тихому болоті чорти плодяться.

Не клади в рот пальця, бо одкусить.

За шматок ковбаси чортові душу продаси.

Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

Бережись козла з переду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків.

І сам на гам, і другому не дам.

Посеред зими льоду не випросиш у куми.

Як «на» - то чує, а як «дай»,  - то глухий.

Ти йому плюй межи очі, а він каже – дощ іде!

Знає кіт, чиє сало з’їв.

Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл.

Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться.

Хвали мене моя  губонько, а то роздеру тебе аж до вуха.

Діла на копійку, а балачок на карбованець.

Намолов сім мішків гречаної вовни.

Вдача собача: не брехне – то й не дихне.

І за холодну воду не візьметься.

То снідаю, то обідаю, - і погуляти ніколи.

Що в тверезого на умі, то у  п’яного на язиці.

Полохливий заєць і пенька боїться.

Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.

Хоч кіл на голові теши, а він своє.

Ні швець, ні кравець, ні в дуду грець.

Видно, що Гапка млинці пекла, бо ворота в тісті.

Моя хата скраю, - я нічого не знаю.

Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйсь!

Одним вухом почує – другим випустить.

 

Про навчання і розум

Буде терпіння, буде і вміння.

Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носити.

Міцні знання на все життя.

Хто багато читає, той багато знає.

Хочеш багато знати – треба багато вчитись.

Людей питай, та свій розум май.

Навчай інших – і сам навчишся.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

Мудрий не все каже, що знає, а  дурень не все знає, що каже.

Одна розумна голова добре, а дві краще.

Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.

 

Про працю

Бджола мала, а й та працює.

Без труда нема плода.

Праця людину годує, а лінь марнує

Як працюєш, так і маєш.

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

Без охоти нема роботи.

На чужу роботу дивитись – ситому не бути.

Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.

Добре на світі тому жити, хто все вміє робити.

Хто ледарює, той голодує.

Чесне діло роби сміло.

Не одежа красить чоловіка, а добрі справи.

Краще тепер, як у четвер.

Хто працює, той працю шанує.

Кінець діло хвалить.

Зробив діло – гуляй сміло.

Поки не упріти, доти не уміти.

Без охоти нема роботи.

Птиця створена для літання, людина  - для праці.

Без охоти нема роботи.

Очам страшно, а руки зроблять

Слова – полова, а праця – диво.

Без роботи день роком стає.

Маленька праця краща за велике безділля.

Хто дбає, той має.

Що посієш, те й пожнеш.

Поспішиш – людей насмішиш.

Хто не робить, той не помиляється.

По роботі майстра пізнають.

Діло майстра величає.

Зароблена копійка краще вкраденого карбованця.

Хто в роботі, той в турботі.

Що ранком не зробиш, то ввечері не доженеш.

Від дощу земля зеленіє, а від праці народ багатіє.

Кожний майстер колись був невмілий.

Умілому всяка робота легка.

Хто спішить, той двічі робить.

 

Про здоров’я

Найбільше багатство – здоров’я.

У здоровому тілі  - здоровий дух.

Веселий сміх – здоров’я.

Бережи одежу знову,  а здоров’я змолоду.

Після обіду полежи часок, то зав’яжеться сала кусок.

Немає щастя без здоров’я.

Не смерть страшна, а  недуга.

Чужий біль нікому не болить.

Дорогі ліки допомагають не хворому, а аптекарю.

Коли немає сили, то й світ не милий.

Про дітей і батьків

Яке дерево, такі його квіти; які батьки такі й діти.

Який дуб, такий тин, який батько, такий син.

Нема чого дивувати – така була її мати.

Буває, і від гарного отця родиться дурна вівця.

Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться.

Діти, діти, де вас подіти, - чи на піч загнати, чи горщик каші дати?

Горе з дітьми, горе й без дітей.

Мудріші тепер яйця, ніж кури .

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

Добрі діти  - батькам вінець, а злі діти – кінець.

Рад би небо до дітей прихилити та зорями вкрити.

Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.

Однієї матері діти, та не однакі.

Охотнішне один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька

 

Про родину-сім’ю

Чоловік у домі голова, а жінка – душа.

Сім’я міцна – горе плаче.

Вся сім’я вмісті й душа на місці.

Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.

Горе тому, в кого нема порядку в домі.

Найкраща спілка – чоловік та жінка.

Куди голка, туди й нитка, куди чоловік, туди й жінка.

Жінка за три кути хату держить, а чоловік за один.

Дім держиться не на землі, а  на жінці.

Чоловік любить жінку здорову, а тещу багату.

Ой за мостом, попід мостом трава зеленіє, за хорошим чоловіком жінка молодіє.

Не з багатством  жить, а з людиною.

Хоч нема що з’їсти, аби було з ким сісти.                                                                                                                                                                                                                                                            

 

Про правду і кривду

Хліб-сіль їж, а правду ріж.

Правда світліша за сонце.

За праве діло стій сміло.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

Правда у вогні не горить, і в воді не тоне.

Правди не сховаєш.

Правда очі коле.

Всяк про правду трубить, та не всяк ту правду любить.

Пан не любить правди, як пес мила.

Біда на світі , коли нема правди.

Не шукай правди в інших, коли в тебе її нема.

Кривда людська боком вилазить.

 

Про зло

Було би добре, якби не було зле.

Злий чоловік зліше вовка.

До добра як до ярма, а  до зла як до меду.

Зі злості болять кості.

У злому зле й сидить.

На гнів нема ліків.

Пальця до рота не клади, бо відкусить.

Такий добрий, що в ложці води втопив би.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Все зле – все немудре.

Добрий собака кращий, ніж зла людина.

Серце з перцем, а душа з часником.

Не дай йому вмерти, то він тобі не дасть жити.

Про розум

Розум найбільший скарб людини.

Не краса красить, а розум.

Що старше від розуму? Увага!

І сила перед розумом никне.

Не силою роби, а розумом.

Ранок мудріший від вечора.

Маєш голову, май же і розум.

Кожна голова має свій розум.

Голова не на те, щоб тільки кашкет носити.

Борода не робить чоловіка мудрим.

Коли б той розум наперед, що потім.

Хоч і молодий ще, а розум старечий має.

Дарма, що малий, а й старого навчить.

Сказав, як у воду глянув.

Людей питай, а свій розум май.

Не купити ума, як нема.

Як біда докучить, то і розуму навчить.

Буде лихо. то найдеться і розум.

Розумну річ приємно й слухать.

Яка головонька, така й розмовонька.

Мудрій голові досить два слова.

З самого початку думай, який буде кінець.

Не перо пише, а розум.

Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.

Краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти.

Догана мудрого більше коштує, ніж похвала дурного.

З розумним поговори – розуму наберешся, а з дурним, то і свій загубиш.

Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

Не по лобі розум визначають.

 

Про добро

Добре діло твори сміло.

Раз добром нагріте серце вік не прохолоне.

Добро не пропадає, а зло вмирає.

Добро не лихо, ходить у світі тихо.

Добрі діла тихо ходять, а злі дзвонять, як дзвони.

Добрі помирають, а діла їхні живуть.

Коли люди до тебе добрі, то ти будь ще добрішим.

Хто людям добра бажає, той і сам має.

Доброму скрізь добре.

Добре довго пам’ятається.

Від добра добра не шукають.

 

Про взаємність

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

Хто іншим яму копає, той сам у неї потрапляє.

Не плюй у криницю – доведеться води напиться.

Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.

Чужому лихові не смійся.

Про книгу

Книга вчить, як на світі жить.

Книги – ключ до знань.

Золото добувають з землі, а знання з книжок.

Розум без книги, що птах без крил.

Книга корисна, коли її читають.

Книгу читають не очима, а  розумом.

З книгою жити, з добром дружити.

Нема розумного сусіда – з книгою поговори.

День без книги – що обід без хліба.

Книга мала, та серцю люба.

 

Про хліб

Хліб – усьому голова.

Чий хліб їси, під того дудочку і скачи.

Чужий хліб боком вилізе.

Гіркий чужий хліб.

Найсмачніший хліб од свого мозоля.

Хліб – батько, вода – мати.

Що до чого, а хліб до борщу.

Паляниця хлібові сестриця.

Рибка без хліба бридка.

Дурне сало без хліба.

 

Про старість

Старість – не радість, а вмирать не хочеться.

Прийде старість, настане слабість.

Старість іде і хвороби веде.

Старий, як світ.

Старий багато знає, а ще більше забув.

Старі люди про старе говорять.

Старому піч, а малому – колиска.

Жуй діду воду, коли хліба нічим.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

Старе, як мале.

Слухай старих людей, то чужого розуму наберешся й свого не загубиш.

Коли немає сили, той світ не милий.

Двічі молодим не бути.

Старе – як мале: що побачить, того й просить.

Не буду баба дівкою.

Старість – не радість, а смерть – не весілля.

Одної смерті не минеш, а двох не буде.

Смерть вістки не посилає.  

 

Про дружбу

Без вірного друга велика туга.

Дерево міцне корінням, а людина  - друзями.

Нових друзів май, старих не забувай.

Друга шукай, знайдеш – тримай.

Друзі пізнаються у біді.

З добрим дружись, а лихого стережись.

Вірний приятель – найбільший скарб.

 

Про лінь

Лінивий у своїй хаті змокне.

Як проголодається, то хліба дістати здогадається.

Не ображайся на сусіда, якщо спиш до обіда.

Без труда нема плода.

Лінь – гірше хвороби.

Лінивому все ніколи.

Йому щодня неділя.

Аби день до вечора.

Робота не ведмідь – у ліс не втече.

Хто пізно встає, у того хліба не стає.

 Його по смерть добре посилать.

Лізе, як муха по столі.

Робить, як мокре горить.

Без охоти нема роботи.

Під лежачий камінь і вода не тече.

 

Про маму

Мама сама не з’їсть, а дітей нагодує.

На сонці тепло, а біля матері добро.

У дитини болить пальчик, а у матері серце.

Нема того краму, щоб купити маму.

Мама вірна порадниця.

Мами ні купиш, ні заслужиш.

Живої матері можна діждатись.

Як мати рідненька, той сорочка біленька.

Материна молитва із дна моря виймає.

До людей по розум, до матері по серце.

Сліпе щеня і те до матері лізе.

Дитина плаче, а матері боляче.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

 

 

Про хліб

На чорній землі біла пшениця родить.

Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся.

Хліб сам не прийде до хати, треба його заробляти.

Яке насіння, таке й коріння.

Хліб – усьому голова.

Без хліба нема обіда.

Чужий хліб боком вилізе.

Хліб – батько, вода – мати.

Паляниця хлібові сестриця.

Дурне сало без хліба.

Що до чого, а хліб до борщу.