Використання тестування на уроках англійської мови

Використання тестування на уроках англійської мови

Можна виділити ряд переваг методу тестування, а саме:

. об'єктивність результатів, незалежність позначки від особистих суджень, симпатій вчителя;

. економічність в часі (при проведенні та перевірці);

. створення однакових умов контролю для всіх учнів;

. універсальність, можливість охоплення всього навчального курсу.

Також результати тестів виявляють учнів, що мають прогалини в знаннях, і цим самим допомагають викладачеві індивідуалізувати навчальний процес.

Види тестів

прогностичні - вивчення здібностей

діагностичні - встановлюють ступінь засвоювання, знання матеріалу

тести успішності (на їх основі визначається, чи готовий учень до іншомовного спілкування, а якщо готовий, то в якій мірі. У ці тести включаються завдання, які сприяли б іншомовному спілкуванню)

Самі тестові завдання можуть бути

відкритої форми - завдання тесту, в якому відсутня варіанти відповіді

 закритої форми - завдання тесту з вибором відповіді з декількох запропонованих варіантів.

 на відповідність - завдання, в яких потрібно встановити відповідність між елементами.

 на встановлення правильної послідовності - завдання, в яких потрібно вказати порядок дій 

За формою пропонованих (або не пропонованих) варіантів відповідей тестові завдання можуть мати:

• множинний вибір - ці завдання припускають вибір одного правильного варіанта з трьох і більше запропонованих варіантів. Проте вчитель не повинен забувати, що при використанні завдань з виборчими типами відповідей можна скидати з рахунків можливість випадкового вгадування відповідей;
• альтернативний вибір - вибір правильного чи неправильного відповіді. Наприклад, «так-ні», «вірно-невірно». Аналогом в англійських вправах є «True or False»;
• перехресний вибір - вибір пар з двох блоків, об'єднаних спільними ознаками;
• трансформацію - прикладом такого завдання служить зміна форми дієслова ...
• заміну, підстановку - зміна форми пропозиції допомогою підстановки одних частин мови на інші;
• упорядкування - завдання, спрямовані на побудови елементів в правильному порядку;
• завершення (закінчення) - завдання на самостійне заповнення відсутньої частини пропозиції, або тексту;
• відповіді на запитання;
• всередині мовне перефразування - найбільш точна передача своїми словами думки автора. Прикладом такого завдання може служити переказ або самого тексту, або фрагмента цього тексту;
• міжмовне перефразування - переклад

При проведенні тестів серед дітей молодшого шкільного віку слід звертати увагу на їх мотивацію, тобто готовність до навчання, стан партикулярної моторики, стан звукового уваги і стан звуковимови.

Тести також можуть здійснюватися в процесі гри, таким чином, для дітей, їх виконання перетвориться на захоплююче заняття, а самі результати тестів виявляться максимально точними.

Застосування тестів неможливо без оціночної шкали. Учні повинні знати, за якими критеріями оцінюються їхні відповіді.

Недоліки тестового контролю

• розроблені методики націлені на перевірку фактичних знань учнів і не враховують потенційних можливостей розвитку особистості;
• мають лише оцінювальний, а не прогнозуючий характер;
• необхідно багато часу для складання тестового завдання;
• для отримання реальних результатів учні мають сидіти за партами по одному;
• затрати на роздатковий матеріал.

Висновок Тестовий контроль спрощує перевірку робіт учителем і дає змогу організувати рубіжний та підсумковий контроль, активізувати діяльність учнів шляхом охоплення контролем більшої кількості школярів, перевірити знання великого за об’ємом матеріалу за невеликий проміжок часу.

Про організацію роботи з учнями, які мають низький рівень мотивації до навчання

 Щоб учень міг навчатися легко та з інтересом, творчо розвивати свої здібності та таланти, методика навчання обов'язково повинна враховувати його вікові можливості та індивідуальні особливості розвитку. А саме: темперамент, тип нервової системи, вікові та статеві особливості пізнавальних процесів дітей, тип функціональної асиметрії мозку.  

Способи подолання причин низької мотивації навчання

 Урахування типу темпераменту учня дозволяє здійснити індивідуальний підхід до учня в процесі планування уроку. До дошки краще першим викликати холерика — він швидко вирішить задачу, навіть з нової теми, а його прорахунки може потім виправити флегматик. Сангвінік любить спілкуватися та виступати публічно, меланхоліка краще опитувати один на один або дати йому письмове завдання. Оптимальна стратегія взаємодії з учнями різного темпераменту така:

·        холерика потрібно навантажити так, щоб у нього не було ні хвилини спокою, інакше він свою активність налаштує на Вас і на колектив, “підірве” його;

·        сангвініка бажано контролювати та перевіряти, як можна частіше. Він - “милий”, усе обіцяє, щоб не образити людину, але може не стримати свого слова;

·        флегматика не потрібно прискорювати, він не переносить дефіциту часу, від одної думки про жорсткі строки він так втомлюється, що взагалі перестає працювати;

·        меланхоліку не нашкодьте: він дуже чутливий, образливий та ранимий.

         Урахування темпераменту учня важливо під час використання групових форм роботи, оскільки під час навчання у співробітництві, учні взаємодіють з різними партнерами. Учитель повинен бути готовим до вирішення конфліктної ситуації, якщо така виникне. Для цього необхідно знати темперамент кожного учня. Група може розвалитися, якщо до неї увійшли не сумісні темпераменти: сангвініки з флегматиками або холерики з меланхоліками, або, якщо до групи увійшли діти одного темпераменту (наприклад, меланхоліки). Різні темпераменти, коли поєднуються, доповнюють один одного. Не поєднуються лише протилежності.

         В залежності від особливостей сприйняття і опрацювання інформації людей можна умовно розділити на чотири категорії:

·        візуали — люди, які сприймають більшу частину інформації за допомогою зору;

·        аудіали — ті, хто отримує інформацію через слуховий канал;

·        кінестетики — люди, які сприймають більшу частину інформації через інші відчуття (нюх, дотик,...) і за допомогою рухів;

·        діскрети — сприйняття інформації відбувається в основному через логічне мислення, за допомогою цифр, знаків, логічних аргументів. Вони більше орієнтовані на  зміст, важливість, функціональність.

         В процесі організації групової роботи учнів може відбуватися диференціація за ведучою репрезентативною системою. Важливо, щоб форма діяльності відповідала системі групи. Наприклад, візуалам краще запропонувати роботу з таблицями, схемами, картами, малюнками. Вони краще запам'ятовують письмові інструкції. Аудіалам — альтернативні завдання по складанню уявного діалогу вчених, історичних особистостей, а також обговорення проблеми між собою. Учень-аудіал “страждає” від того, що від нього автоматично очікують сприйняття інформації візуально (учителі це називають самостійністю у навчанні), а вони легше сприймають інформацію на слух. Кінестетикам підійде практична діяльність, їм потрібні рухи. Під час усної відповіді такий учень буде більш успішним, якщо руки будуть зайняті, так як їм необхідно щось робити. Для діскретів (“думаючого” типу учнів) завдання потрібно підбирати з урахуванням особливостей розумової діяльності: аналіз тексту, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виділення ознак.

         Візуалу та кінестетику не підходять довгі та емоційні розповіді, але аудіалу саме вони нададуть максимум ефекту. Кінестетику та аудіалу безглуздо що-небудь пропонувати у вигляді складних схем та опорних конспектів, але візуалу саме така методика легка та приємна. Візуалу та аудіалу з трудом даються роботи з об'ємними макетами, а кінестетик саме в них може отримати найбільш адекватне розуміння інформації.

Вікова мотивація.

Молодші школярі. Коригувальна робота в цьому віці заснована на зміні пізнавальної  сфери. Пізнання залежить від мотивації. Домінує особистісна мотивація, тому мотиваційну сферу коригують через емоційно-вольову сферу, отримання позитивних емоцій під час виконання навчальних завдань, подолання шкільних страхів.

Підлітки. Коригувальна робота спрямована на зміну впливу  соціального середовища, від якого залежать бажання, потреби й мотиви навчання. Успішність навчань заснована на соціальному статусі школяра, методах і формах організації навчального процесу. Зниження пізнавальної активності в цьому віці залежить від поведінки, що відхиляється від норми. Компенсаторними механізмами в роботі з підлітками є індивідуально-проблемні заняття, колективні диспути. Працюючи з ними, доречно орієнтуватися на лідера — формального або неформального, а роль керівника підлітки не сприймають. Підсилюється роль і значення позакласної роботи.

Старшокласники. Підвищення мотивації засноване на індивідуально-орієнтованій системі врахування індивідуальних можливостей, спрямованих на самовизначення, прагнення зберегти свою індивідуальність, бути самим собою, з урахуванням мотивів, обумовлених вибором професії.

         У роботі з учнями будь-якого віку з формування стійких позитивних мотивів одне з найважливіших значень має особистість вчителя, який може мотивувати школярів у свої способи й методи, відмінні від інших.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
« Шляхи формування мотивації на уроці»

1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди ( залучається суб’єктивний досвід учнів, приводяться цікаві приклади, парадоксальні ситуації, вказується на практичне значення теми).
2. Створення проблемної ситуації.
3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології « Мозкова атака».
4. Мотивація навчальної діяльності шляхом опрацювання тексту періодичних видань.
5. Мотивація навчальної діяльності за технологією « Незакінчене речення».
6. Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних посібників.
7. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань (учні самі добирають запитання для одногрупників, складання кросвордів, загадок; написання фантастичних оповідань, есе, віршів; художні завдання, наприклад, « Яким я уявляю собі…», « Що станеться, якщо…?» і ін.).
8. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку художньої та науково – популярної літератури.
9. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху. ( Потрібно чітко і яскраво поділити матеріал на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв’язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах, наявність плану викладу, питання до нього. Якщо матеріал конкретизується рисунками, словесними прикладами, близькими до особистісного досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння і викликає інтерес до свого предмета).
10. Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання.
- Навчальна діяльність під керівництвом учителя ( завдання для учнів:»Чи існують інші способи виконання роботи?», »Виконайте роботу у вигляді графіка, схеми» та ін.)
- Самостійна навчальна діяльність.( Можливе використання алгоритму дій на уроці. Учитель виступає у вигляді консультанта).
- Самоосвітня діяльність учня(осмислення узагальнених способів розв’язання задач, виокремлення в матеріалі ідей, принципів, законів; складання планів, тез, конспектів, анотацій, рефератів; робота з довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями; прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання, семінару, лабораторних і практичних робіт).
11. Мотивація навчальної діяльності з допомогою екстраполяції (перенесення об’єкта в уявне майбутнє, використання прийому парадоксів, прогнозування розвитку подій, проведення конкурсу пропонованих теорій…).
12. Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій.
13. Мотивація навчальної діяльності з допомогою прийомів роботи з текстом. ( Порівняти текст з раніше прочитаним; учитель, пояснюючи матеріал, свідомо припускається помилок), а учні фіксують помічені помилки в зошитах. Екстраполяція – функція мозку прогнозувати.

Умови, що сприяють розвитку пізнавального інтересу

в початковій школі

·        Така організація навчання, за якої учень долучається до самостійного пошуку й відкриття нових знань, розв'язує проблемні завдання.

·        Для зацікавлення досліджуваним предметом необхідно розуміти потреби, важливість, доцільність вивчення предмета в цілому й окремих його блоків.

·        Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим більше він цікавить учнів. Зв'язок досліджуваного з інтересами, що вже існували в школяра раніше, також сприяє підвищенню інтересу до нового матеріалу.

·        Ані занадто легкий, ані занадто складний матеріал не зацікавлює. Навчання повинно бути важким, але посильним.

·        Чим частіше перевіряють та оцінюють роботу школяра (у тому числі він сам), тим цікавіше йому працювати.

·        Як можна частіше перевіряти знання? Робота в парах зі взаємоперевіркою за допомогою “сигнальних кружків”, розповідь домашнього завдання одне одному, хорові відповіді на нескладні питання. Коли учень працює біля дошки, клас отримує завдання — уважно слухати й підготувати рецензію на відповідь або оцінювання відповіді; “метод закритої дошки” - учень працює за закритою дошкою, згодом порівнюють розв'язання із класом.

·        Важливим також є оцінювання конкретної відповіді без переходу на особистість дитини. Необхідно спочатку відзначити переваги відповіді й лише потім — недоліки. М'якою формою оцінки невдачі є фраза: “Було б краще, якби...”. 

·        Важливим у стимулюванні пізнавального інтересу є позитивна психологічна атмосфера уроку, обрання демократичного стилю педагогічної взаємодії: прийняття своїх учнів незалежно від їх навчальних успіхів, перевага спонукання, заохочення, розуміння й підтримки. Психологічне “погладжування” учнів: вітання, прояв уваги до якомога більшої кількості дітей — поглядом, посмішкою, кивком.

·        Чим молодша дитина, тим більше матеріалу слід подавати в образній формі.

·        У навчанні необхідно створити можливості для творчості, диференціювання.

·        Найпростіший спосіб для створення ситуації успіху на уроці — визначеність домашнього завдання. Учні чітко повинні знати, що якщо вони виконають завдання в повному обсязі, у рекомендований спосіб (переказування, визначення головних тез, відповіді на запитання), то їх відповідь буде успішною. З цією метою на кожному уроці обумовлюють, що і як слід підготувати вдома.

Причини зниження мотивації

·        ставлення учня до вчителя

·        ставлення вчителя до учня

·        особиста значущість предмета

·        розумовий розвиток учня

·        продуктивність навчальної діяльності

·        нерозуміння мети навчання