Вікторина на тему: «Правовий світогляд» (відповіді у формі реферату)

Державний навчальний заклад

 «Регіональний центр професійної освіти

швейного виробництва та сфери послуг

Харківської області»

Вікторина у формі реферату на тему:

«Правовий світогляд»

Керівник: викладач  

Одерій Тетяна Вікторівна

Виконала: учениця групи 32

професія «Кравець»

Сухина Оксана Василівна

Харків 2018

 Кожна людина, незалежно від того, якої вона статі, якого віку, в якій країні живе, якою мовою розмовляє має природні невід’ємні права.

           Правоздатність фізичної особи — передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права та виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Вона  виникає з моменту народження та припиняється із смертю особи. Правоздатність фізичної особи — якісне (не кількісне) вираження прав суб'єкта; постійний громадянський стан особи, не стільки саме володіння правами, скільки здатність мати права, набувати суб'єктивних прав. Правоздатність не залежить від фізичного чи психічного стану людини, від того, чи здатна вона її здійснювати.

 Статтею 48 Конституцією України передбачено: "Кожен має право на достатній рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло". Право встановлює єдині мінімальні норми заробітної плати, стипендії, соціальної допомоги.

 Кожен громадянин має обов’язки, яких повинен дотримуватися і не при яких обставинах не порушувати. Перший і найважливіший -дотримуватися Конституції України, не менш вважливо не посягати на права свободи і честь інших. Багато чоловіків вважають, що вони головні в сім’ї і навіть не знають що чоловік і жінка мають рівні права. Людина повинна мати повну загальну середню освіту і це є обов’язковим. Не слід забувати про природу і не завдавати їй шкоди. Сплачувати податки у розмірах та порядку встановленому законом.

          Учні повинні дотримуватись певних правил, які  зазначені у Статуті навчального закладу.

           У відповідності із статтею 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Закріплення цього права в Конституції України повністю відповідає міжнародним нормам, зокрема, передбаченому у п. «а» ст. 25 «Міжнародного пакту про громадянські і політичні права» положенню про право кожного громадянина без будь-якої дискримінації та без обґрунтованих обмежень брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників.

 Другий розділ Конституції України закріплює систему прав, свобод і обов'язків, яку можна поділити на особисті (природні, громадянські), політичні, соціальні, економічні, культурні, екологічні та сімейні права і обов'язки. Сукупність конституційних норм, що закріплюють ці права і обов'язки визначає конституційно правовий статус людини і громадянина.

          Сімейний кодекс передбачає, що у випадках порушення прав дитини її родичі, один із батьків, сама дитина можуть звернутися до органів опіки й піклування або до суду. Батьки або один з батьків, що порушують права дитини, можуть бути позбавлені батьківських прав. Справами дітей опікуються Служба у справах неповнолітніх, державні соціальні служби при місцевих державних адміністраціях, громадські організації, які опікуються проблемами захисту прав дітей. Окрім дітей, чиї батьки позбавлені батьківських прав, у нашій країні є багато дітей-сиріт, тобто тих, що з різних причин не мають батьків. Держава намагається надати цим дітям можливість виховуватись у сім'ї, тобто реалізувати право дитини на виховання в сім'ї. Одним із варіантів реалізації цього права є всиновлення — прийняття всиновлювачем до своєї сім'ї особи на правах дочки або сина, встановлене на підставі рішення суду. На сьогодні найпоширенішою формою захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування є сімейні форми виховання - усиновлення та дитячий будинок сімейного типу, де дитина, позбавлена батьківської турботи та любові, має можливість все це отримати. Над дітьми, що залишились без батьківського піклування, встановлюється опіка або піклування. Опіка встановлюється над дітьми у віці до 4 років, над дітьми у віці з 4 до 8 років встановлюється піклування. Рішення про призначення опікунів та піклувальників приймають державні органи опіки та піклування або суди. Ці ж органи здійснюють контроль за дотриманням умов опіки та піклування.

 Правосуб'єктність — це передбачена нормами права здатність виступати учасником правовідносин. Це складна юридична властивість, яка      складається з правоздатності,  дієздатності  і  деліктоздатності  разом узятих. Правосуб'єктність — об'єднувальна категорія. Це поняття відображає ті ситуації, коли правоздатність і дієздатність нероздільні у часі, органічно об'єднані.

 Статтею 5 Конституції України передбачено: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.»

          Право громадян на житло є конституційним. Кожен громадянин може придбати житло у власність, побудувати його або взяти в оренду.

Громадяни України забезпечуються житлом шляхом:

- надання державою або органами місцевого самоврядування (у межах встановленої норми) соціального житла громадянам безоплатно на підставі договору найму на певний строк;

- створення умов для одержання кредитів на будівництво чи придбання житла громадянами, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання цільових житлових позик;

- надання житла громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, у випадках, визначених законом, на підставі договору найму.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов і постійно проживають у певному населеному пункті, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в передбаченому законом порядку, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.Це право може бути реалізовано громадянином самостійно з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а також з моменту укладення шлюбу чи влаштування на роботу до досягнення вісімнадцятирічного віку. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

  Свобода віросповідання — право сповідувати, практикувати будь-яку релігію або не сповідувати жодну з релігій. Свобода віросповідання закріплена в багатьох правових документах, міжнародних та національних, зокрема, у Конституції України. Право на свободу світогляду і віросповідання є складовою системи конституційних прав і свобод людини. Воно класифікується як особистісне, немайнове право, спрямоване на конкретизацію свободи і вільний розвиток особи.

 Апатриди  — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян. З метою надання апатридам можливості користуватися основними правами і свободами без будь-якої дискримінації були прийняті Конвенція про статус біженців (1951) і Конвенція про статус апатридів (1954). Крім того, у 1961 р. прийнято Конвенцію про скорочення без громадянства. Правовий статус апатридів в Україні визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»

 Хтось із великих дуже влучно зауважив, що «наклеп – це спроба вбивства...» А будь-який наклепник намагається вбити честь і гідність. Захист честі, гідності і ділової репутації – право громадянина та юридичної особи вимагати через суд спростування недостовірної інформації (відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво), яка принижує їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди їхнім інтересам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).Право на захист честі, гідності і ділової репутації закріплено Конституцією України (ч. 4 ст. 32), Цивільним кодексом України (ст. 277). Питання процедури захисту честі, гідності і ділової репутації також роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові пленуму № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 р.

 Громадянські (особисті) права і свободи людини – це ті права, які мають забезпечити особисті потреби людини, її особисте життя. Це універсальні права, природний характер яких особливо підкреслюється законодавцем. До громадянських належать право на життя, недоторканність особи, її житла, таємниця листування, телефонно-телеграфні переговори, право на повагу гідності людини, свободу віросповідання і світогляду, на вільне
пересування, вибір місця проживання і заняття. Найважливішим і найціннішим з-поміж особистих прав і свобод людини є право на життя. Універсальність цього права і його природний характер підкреслюється у міжнародно-правових документах, які визнані всіма цивілізованими державами світу. Зокрема, в ст. З Загальної декларації прав людини зазначено, що «кожна людина має право на життя, на свободу і особисту недоторканність». У Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. у ст. 2 зазначається, що право на життя захищається законом і жодна людина не може бути навмисно позбавлена цього права. Положення міжнародно-правових актів повністю відображені у Основному Законі України.

 Конвенція ООН про права дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань. Конвенція про права дитини прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. У 2009 році світова спільнота відзначала 20-річчя підписання Конвенції ООН про права дитини.

 Міжнародні нормативно-правові акти визначають досягнення певного віку як основну ознаку «дитини», ілюструють еволюцію збільшення вікового критерію при визнанні особи «дитиною» (з 15 до 18 років) . Зокрема, Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. у ст. I визнає дитиною кожну людську особу до досягнення 18-річного віку, якщо за законом повноліття не настає раніше. Таку ж дефініцію містить правова норма, закріплена у п. С ст. 2 Європейської Конвенції про громадянство (ETS № 166) від 7 листопада 1997 р. Конвенція «Про мінімальні норми соціального забезпечення 102» від 28 червня 1952 р. у п. Е ст. 1 стверджує, що термін «дитина» означає або дитину, яка не-досягла віку закінчення обов'язкової шкільної установи, або не досягла віку 15 років.Норма іншого міжнародного акту стверджує, що термін «дитина» охоплює:

 Загальна Декларація Прав Людини (ЗДПЛ) — декларація, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року в Паризькому палаці Шайо. Декларація стала результатом безпосереднього досвіду Другої Світової Війни і представляє першоглобальне вираження невід'ємних прав, які мають усі люди.  

Декларація складається з 30 статей, які лягли в основу наступних міжнародних договорів, у регіональних документах по правах людини, національні конституції та інші закони. Міжнародний законопроект з прав людини складається з Всесвітньої Декларації Прав Людини, Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та двох факультативних протоколів до неї. У 1966 році Генеральна Асамблея прийняла два докладних договори, які завершують Міжнародний законопроект про права людини. В 1976 році, після того як договори були ратифіковані достатнім числом окремих націй, законопроект набув статусу міжнародного права.

 З 18 років людина може стати членом політичної партії. Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії.

Стаття 53 Конституції України: "Повна загальна середня освіта є обов’язкова" .Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

            Презумпція невинуватості  — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Вона  сягає своїм корінням звичаєвого права та народної мудрості нашого народу. Джерелами презумпції невинуватості можна вважати і положення римського права

Геноцид — дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку шляхом:

вбивства членів цієї групи; заподіяння тяжкої шкоди їх здоров'ю; заходів, розрахованих на запобігання дітонародження в такій групі; примусової передачі дітей; навмисного створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цієї групи. З 1948 року геноцид визнається в ООН міжнародним злочином.

             Омбудсмен, або Омбудсман— посадова особа, на яку покладаються функції контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян в діяльності органів виконавчої влади і посадових осіб. На сучасному етапі посада омбудсмена існує в понад 100 країнах світу. В Україні посада Омбудсмена існує з 1998 року і називається «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини».

            Філіація— набуття громадянства за народженням. У порядку філіації громадянство набувається на підставі двох принципів:
— громадянство за принципом «права ґрунту» означає, що дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася. При цьому громадянство його батьків не має значення.

— громадянство за принципом «права крові»  —  дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження. Існує дві концепції «права крові». Перша з них заснована на принципі «єдності сім'ї», тобто на верховенстві в родині чоловіка, її значення полягає в тому, що при розрізненні громадянства батьків дитина слідує громадянству батька, і лише позашлюбна дитина набуває громадянства матері. Друга концепція заснована на рівноправності батьків і, відповідно до неї, дитина при різному громадянстві батьків одержує громадянство батька або матері.

           Ратифікація — процес, згідно з яким надається згода уповноваженим органом законодавчої влади на обов'язковість міжнародного документа, який з моменту затвердження набирає юридичну силу та становить частину національного законодавства. Ратифікація— процес надання юридичної сили документу (наприклад, договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної зі сторін. До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не є обов'язковим для сторони, що його не ратифікувала. Факт ратифікації оформляється спеціальним документом, який називають ратифікаційною грамотою. Сторони або обмінюються ратифікаційними грамотами, або, при великій кількості сторін, передають ратифікаційні грамоти депозитарію. Депозитарій може належати до однієї з підписуючих сторін або бути третьою особою. Найчастіше ратифікація використовується для надання юридичної сили міжнародним договорам. Відповідно до міжнародних договорів ратифікація виступає одним із способів вираження згоди держави на обов'язковість договору.

         Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Список використаних джерел та літератури:

1.Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р (зі змінами) // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 2.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV [Елеутронний ресурс]// Відомості Верховної Ради України 18.12.2016 – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/page

3.https://uk.wikipedia.org/wiki

4.Загальна декларація прав людини 1948 року / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.

5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. Ратифікована Законом України від 27 липня 1997 р.

6.Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.

7.Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002 № 2947-IІІ : [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

8.Конвенція про статус апатридів 1954 р.// Проф. правовая комп.система «Инфодиск: Законодательство Украины»;

9.Конвенція про статус біженців 1951 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_011

10.Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: Верховний Суд; Постанова від 27.02.2009 № 1

11.Верховна Рада України. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 19-20, ст.179). 2012

12.Конвенція ООН про права дитини (Конвенція ратифікована Постановою ВР №789-ХІІ (789-12) від 27 лютого 1991 р.). – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрану.

13.Європейська конвенція про громадянство 1997 // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. : іл. — ISBN 966-7492-00-8.

14. Загальна декларація прав людини 1948 року / Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.