Вимоги до системи організації виховної роботи у вищій школі

Семінарське заняття 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ Вимоги до системи організації виховної роботи у вищій шолі. Підготувала студентка групи ММЗ СОМагістри. Заочна форма навчання. Мігульова Ольга. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі

Вступ Виховання – процес складний, довготривалий, неперервний. Тому помилково думати, що процес виховання людини завершується закінченням загальноосвітньої школи. Скільки людина живе, стільки вона й зазнає виховних впливів. Молода людина, яка після закінчення загальноосвітньої школи здобуває професійну освіту у вищому навчальному закладі, обов’язково повинна бути включена в систему виховного впливу на відповідному рівні. Розпочатий у родині, дошкільній установі, у школі процес виховання логічно й органічно має бути продовжений у вищій школі. У процесі підготовки фахівця важливо не лише озброїти його фаховими знаннями, уміннями та навичками професійної діяльності, а й сформувати у нього відповідний світогляд, моральні, правові, трудові, естетичні та інші якості особистості. Ефективність виховної роботи значною мірою залежить від правильно вибудуваного процесу виховання, продуманого вибору форм і методів його реалізації.

Сучасне виховання у вищій школі не лише спирається на національну ідею і ґрунтується на етнічних засадах, а й орієнтується на полікультурне виховання. До вихідних позицій організації виховання відносять такі: Виховання є серцевиною освітнього процесу у вищій школі, надзавданням в умовах XXI століття. Важливим чинником виховання є науково-методичний супровід, створений з урахуванням запитів суспільства до виховного процесу, потреб та інтересів студентів, специфіки ВНЗ. Вищий навчальний заклад розглядається як центр організації виховання і створення виховуючого середовища, виховуючого простору, що адекватно відображає системність умов і мети, завдань та змісту виховання.

Завдання виховання у вищому навчальному закладі реалізуються у процесі навчання і в цілеспрямованому впливі на здобувачів вищої освіти у поза навчальний час, тобто в процесі виховання. Науково-педагогічний працівник повинен знати завдання виховання студентів; професійно володіти усіма принципами та методами виховання, методикою реалізації основних виховних функцій, приймати науково обґрунтовані рішення при вихованні студентів. Саме ці основні питання виховання розглянуті та проаналізовані в даній лекції.

- Виховання спрямовується на створення умов для професійного становлення особистості, її творчого, наукового, фізичного розвитку; створення єдиного академічного співтовариства, в основі якого лежить спільна життєдіяльність студентів та викладачів; на психолого-педагогічну підтримку студентів; протидію проявам антисоціальної поведінки. Процес виховання розглядається як динамічна система виховної взаємодії інтегрованих суб'єктів (вихованців і вихователів), спрямована на формування особистості громадянина України; як створення умов для різнобічної суб'єкт-суб'єктної виховної взаємодії, спрямованої на становлення особистості студента на основі його саморозвитку, самовиховання, самореалізації (розвиваючий аспект).-Студент є суб'єктом виховання. Вихованість потрібна самому студенту як модель власної раціональної поведінки, яка є його власною справою з формування для самого себе системи орієнтації та саморегуляції. Звідси випливає, що процес виховання у своїй основі є самовихованням, саморозвитком, самоорганізацією і самореалізацією особистості.- Втручання педагога в процес самовиховання студента трактується як задоволення морально-етичних потреб останнього, що є серцевиною демократичного виховання.

Виховання у вищому навчальному закладі слід розглядати не як випадковий педагогічний вплив, а як систему життєдіяльності студентської молоді, що знаходить свій вияв в аудиторній (навчальний процес — виховуюче навчання) і позааудиторній (виховний процес — створення умов для раціональної самоорганізації студентської діяльності, культури праці та дозвілля) роботі. Цілісна система виховання є сукупністю закономірно побудованих, динамічно пов'язаних компонентів (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації, факторів), які породжують цілісну особистість громадянина України. За рахунок взаємозв'язків підсистем, компонентів система стає динамічною, успішно функціонує і розвивається. Оскільки виховання — процес складний, тривалий і суперечливий, слід враховувати його особливості.

Особливості виховання у вищій школі виховання - єдиний цілісний процес; у вихованні більше, ніж у навчанні, різноманітних засобів, методів, організаційних форм; процес виховання менш керований, ніж навчання, через більший вплив зовнішніх факторів (наприклад, середовища);  значна складність вимірювання результатів виховання (зміни відбуваються не відразу, не виявляються так швидко, як у навчанні);  виховний вплив має охоплювати всіх студентів ВНЗ, разом з тим варто враховувати індивідуальні особливості кожного; на рівень розвитку активності і самостійності студента суттєво впливає стиль спілкування, рівень педагогічної майстерності педагогів, їхній авторитет.

Структура процесу виховання

Під системою виховної роботи розуміють єдність мети, змісту, принципів, організаційних форм, методів і засобів виховання, що забезпечують формування всебічно розвинутої особистості. Цілісна система виховноїроботи■ мета, завдання, принципи виховання;■ зміст виховання;■ виховна взаємодія інтегрованих суб'єктів в їх операційно-діяльнісному вираженні;

Ефективність виховання забезпечується дотриманням таких фундаментальних принципів виховання - принцип національної спрямованості виховання принцип культуровідповідності. принцип гуманізаціївиховного процесу принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії  принцип цінності акмеологічний принцип  принцип особистісної орієнтації принцип життєвої смислотворчої самодіяльності  принцип полікультурності принцип технологізації  принцип соціальної відповідності

М. Красовицьким доповнено перелік фундаментальних принципів виховання студентської молоді в сучасних умовах конкретизацією сутності окремих принципів педагогіки особистості Визнання самоцінності особистості у визначенні цілей її виховання. Практичною проблемою реалізації цього принципу є поєднання в цілях виховання окремої особистості суспільно значущих пріоритетів та її власних ціннісних орієнтацій. Індивідуальний підхід як підтримка морального становлення особистості. Єдність поваги й довіри до особистості та вимогливості до неї. Виховання як стимулювання внутрішнього життя особистості Комплексна реалізація цих принципів є визначальною у створенні сприятливих умов для успішного функціонування виховної системи, спрямованої на досягнення мети і розв'язання завдань виховання студентської молоді.

У процесі виховання у студентів виробляються ставлення різного спрямування: ■ оціночні ставлення (оціночні судження);■ емоційні ставлення (емоційні реакції або стійкі почуття);■ дієво-практичні ставлення (вчинки, дії). Вчинки, емоції та оціночні судження людини не завжди збігаються. Це одна із суперечностей, яку слід враховувати у виховному процесі.

Форми організації виховання. За кількістю учасниківіндивідуальні (бесіда); групові (збори, гурток); масові (свято, конференція). За видомдіяльності(Н.Є. Щуркова)форми ціннісно-орієнтаційної діяльності;форми пізнавальної діяльності;форми трудової діяльності;форми суспільно-корисної діяльності;форми естетично/діяльності;форми спортивно-оздоровчої діяльності. В залежності відсловесні (збори, лекції, бесіди, усні газети, радіожурнали);метода виховання(М.І. Болдирєв)За виховнимзавданням(В. С. Селіванов)практичні (походи, екскурсії, олімпіади, спартакіади, конкурси);наочні (музеї, виставки, стіннівки тощо).форми управління і самоуправління життям (збори, мітинги, виховні години,наради органів самоуправління);пізнавальні форми (екскурсії, походи);розважальні форми (вечори, КВН, "капусники", дискотеки тощо). За переважаючим компонентом виховного впливу (В. В. Воронов)словесно-логічні форми (дискусії, збори, конференціїтощо);образно-художні (культпоходи, виставки, свята, концерти);трудові форми (прибирання, ремонтна бригада, народні промислитощо);/грое/форми (конкурси, змагання, дискотека);лсихолог/чн/форми (лекції, бесіди, дискусії).

 системний підхід до виховання у вищій школі сприяє швидшій соціалізації особистості студента, тобто формуванню особистості у певних соціальних умовах. Соціалізація — це процес засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює його у власні цінності та орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми, які прийняті у даному суспільстві. Джерела соціалізації■ родина; ■ система освіти; ■ засоби масової інформації; ■ громадські організації. Соціалізація включає засвоєння■ культури людських стосунків та суспільного досвіду; ■ соціальних норм; ■ соціальних ролей; ■ видів діяльності; ■ форм спілкування. Звичайно, соціалізація не тотожна вихованню. Вона ширша, ніж виховання, оскільки виховання — це навмисне формування особистості відповідно до прийнятих у суспільстві ідеалів під впливом свідомо спрямованих впливів (навіювання, переконання, власний приклад, залучення до різних видів діяльності) з боку педагогів, батьків. При соціалізації особистість відіграє активну роль, сама обирає ідеал і наслідує його, а коло людей, що здійснюють соціалізуючий вплив, досить широке. Тому вузівське навчання є дієвим чинником соціалізації особистості студента.

В управлінні виховною роботою у студентській академічній групі значна роль належить куратору. Куратор — це викладач вищого навчального закладу, що координує виховну роботу в академічній групі. Основними завданнями куратора є: — надання допомоги студентам у формуванні студентського колективу академічної групи, проведення індивідуальної та групової виховної роботи;- встановлення зв'язків з батьками студентів, з'ясування проблем студентів;- надання їм допомоги;- здійснення педагогічного контролю за навчальним процесом;- відповідальність за дотриманням студентами моральних, етичних норм поведінки, статуту і внутрішнього розпорядку університету.

І. В. Соколова виділяє такі основні функції, які визначають зміст управлінської діяльності куратора: Аналітична функція Організаторська функція Комунікативна функція В особистісно орієнтованій взаємодії в системі "наставник-студент" здійснюється соціалізація студентської молоді.

Етапи управлінського циклу у виховній системі: діагностику планування організацію і координацію виховної взаємодії  аналіз і оцінку підсумків роботи

Для куратора мають бути притаманні такі обов'язкові аспекти інтелігентності, що є основою високогуманних стосунків: терпимість, об'єктивність і доброзичливість до поглядів, переконань і вчинків студента. Він повинен мати здатність розуміти, співчувати, бажання допомогти, вміти розпізнавати індивідуальність, емоційний склад, характер, звички студента Вимоги до особистості куратора ■ професіоналізм;■ високі моральні якості;■ активна громадянська позиція;■ особистий приклад в усьому; 1 повага до законів держави;■ національна свідомість і самосвідомість;■ національна гідність, патріотизм;■ активний спосіб життя;■ гуманізм, духовність.

Результати теоретичного дослідження, а також експериментальної роботи дають можливість виділити чотири умовні позиції взаємодії куратора зі студентською академічною групою: наставник-помічник; j наставник-посередник у вирішенні деяких питань; J наставник-захисник прав студентів; наставник-координатор діяльності.

Важливе місце у діяльності куратора належить плануванню його виховної роботи зі студентами. Принципи планування роботи куратора ■ спрямування виховання на формування у студентів активної громадянської позиції;■ забезпечення цілеспрямованої і послідовної виховної взаємодії зі студентами академічних груп з визначенням специфіки, змісту, методів і форм організації виховної роботи;■ диференціація виховання в процесі аудиторноїта позааудиторної роботи;■ розвиток студентського самоврядування;■ ефективна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу;

Куратори складають план виховної роботи на навчальний рік разом зі студентами. До плану можуть бути включені такі питання: - знайомство зі студентами академічної групи, з'ясування їх інтересів, запитів;- проведення зустрічі зі студентами, індивідуальних бесід, групових зборів (екскурсії до музею Історії ВНЗ; дотримання студентами Правил внутрішнього розпорядку, Статуту ВНЗ про права та обов 'язки студентів; стан успішності та дисципліни тощо); — проведення індивідуальної роботи з кожним студентом;— організація навчальної (аудиторної та самостійної) роботи студента, розподіл його бюджету часу;— організація роботи студента в бібліотеці;— відвідування куратором гуртожитку та проведення в ньому виховних заходів зі студентами;— проведення зустрічей з непересічними людьми;— відвідування студентами музеїв, театрів, виставок, екскурсій по місту тощо.

Пріоритетні напрями виховної роботи в групі:— формування у студентів необхідних професійних і моральних якостей;— розв'язання завдань професійного виховання;— організація участі студентів академічних груп в інформаційно-просвітницьких, культурно-виховних заходах факультету / інституту, ВНЗ;— залучення студентів до роботи в наукових гуртках, студентських клубах, громадських організаціях, органах студентського самоврядування;— надання допомоги в організації роботи органам студентського самоврядування, громадських студентських організацій тощо;— охорона та зміцнення здоров'я студентів;— організація співпраці з батьками студентів. Важливою передумовою ефективної діяльності куратора є глибоке і всебічне вивчення як особистості кожного студента, так і колективу академічної групи в цілому.

Для ефективної професійної діяльності кожному викладачеві ВНЗ необхідно знати класифікацію основних рис особистості майбутнього фахівця, вміти впливати на її формування. Цих класифікацій декілька, одна з них вирізняє:

Працелюбність. Вихідні ознаки. Виявлення особистісних ознак. Діагностичні ознаки. Свідоме ставлення до навчання, праці, навчальні навички, трудова моральність. Трудова активність, старанність у праці, спілкування у трудовій діяльностіПотреба у трудовій діяльності, готовність до неї, свідоме виконання трудових обов'язків, культура праці, старанність, потяг до колективної праці, творча індивідуальна праця, трудові стимули та мотиви, свідома дисципліна праці, ставлення до людей, праці та її результатів. Моральність. Мотиви, почуття, ставлення, переконання, поведінка. Альтруїстичне (безкорисливе ставлення до реальності), егоїстичне, колективістське, індивідуальне, гуманістичне, анти-гуманне, кримінальне. Моральна чистота, простота, скромність, піклування, кар'єризм, злочинність, скупість, щедрість, співробітництво і взаємодопомога, повага до людей, праці, турбота про своє благополуччя. Свідомість. Філософські, за-гальнонаукові погляди, ідейні переконання, світогляд, аморальність.Ідеалістичні, матеріалістичні, теологічні - філософські погляди; природа, суспільство, мислення - загальнонаукові погляди; відповідальність, чесність, справедливість, ціннісні орієнтації, ідейні переконання, активність, громадянськість, життєва позиція -світоглядна моральність. Ставлення до сучасної філософії, оволодіння засобами науки, прояви поведінки, ставлення до релігії.^Естетичні якостіЕстетичні сприймання форми, кольору, змісту тощо. Естетичний смак - вибірковість, позиція та оцінка; естетична діяльність - художня активність, художня творчість. Оцінки і судження, спостереження за проявами рис поведінки; рівень розуміння мистецтва, формування нових рис характеру під впливом мистецтва.

Студенти, які відзначаються широким підходом до цілей і завдань навчання у вищій школі. їх цікавить значно ширше коло знань, ніж це передбачено навчальною програмою Студенти, які чітко зорієнтовані на вузьку спеціалізацію. їх пізнавальна діяльність характеризується заглибленням у зміст професійної підготовки Студенти, які пасивно ставляться до здобуття знань, обмежуються рамками обов'язкової програми. За характером діяльності і поведінки студентів можна умовно поділити на кілька типів:

Організація виховного процесу вищого навчального закладу має базуватися на таких положеннях: - виховання - складний педагогічний процес, що пов'язаний із діяльністю суб’єктів цього процесу, з їх активністю; - виховання супроводжується змінами в інтелектуальній, емоційній, фізичній сферах особистості, засвоєнням нею соціального досвіду й удосконаленням; виховна робота у ВНЗ - це самостійна діяльність, яка спрямована на досягнення конкретних цілей;  всебічний розвиток особистості студента як майбутнього фахівця має здійснюватися за декількома напрямками: формування якостей громадянина та професіонала; формування індивідуальності; формування почуття відповідальності за успіх у майбутній професійній діяльності та особистому житті; формування потреби в самовихованні, само-вдосконаленні, самореалізації студента;

Удосконалення системи виховної роботи у ВНЗ відповідно до сучасних вимог передбачає: під час визначення цілей та завдань виховної системи ВНЗ узгодження сучасних соціально-професійних вимог до особистості майбутнього фахівця з індивідуальними запитами та інтересами студентів; досягнення координації зусиль усіх суб’єктів виховного процесу, забезпечення узгодженості в їх роботі;створення та розвиток виховуючого середовища ВНЗ, що є професійноосвітнім і культурним простором, й орієнтоване на формування творчого потенціалу і духовно-моральних цінностей особистості студента; створення організаційно-педагогічних умов для максимальної реалізації творчого потенціалу та самовдосконалення студентів вузу; збільшення свободи вибору діяльності всіма суб’єктами виховного процесу;професійний підхід до здійснення виховної роботи; професіоналізації всіх елементів виховної системи ВНЗ.

Висновки Процес діалектичної взаємодії біологічних і соціальних факторів, які впливають на формування людини, не може бути стихійним. Він вимагає від науково-педагогічних працівників обґрунтованої системи вихованих впливів на особистість студента. Виховання – це, по-перше, соціально і педагогічно організований процес створення оптимальних умов для формування людини як особистості. По-друге, це вплив вихователя на вихованця з метою формування в нього бажаних соціально-психічних і фізичних якостей. Проблема виховання студентської молоді належить до фундаментальних у психологічної, педагогічної, соціальній, політичній, культурній сферах суспільного життя. Завдання виховання завжди включає в себе завдання організації спеціальної провідної діяльності, яка слугує виховної меті.

Необхідна цілеспрямована робота з виховання у здобувача вищої освіти відчуття повноцінного господаря своєї країни, відповідального суб’єкта, творця її майбутнього. Потрібно щоб незалежно від національності, віросповідання, або членства в якійсь партії людина відчувала єдність з народом своєї держави не тільки в думках, а й конструктивних діях, праці, спрямованих на благополуччя батьківщини. Виховна робота у вищому навчальному закладі потребує умілого педагогічного управління. Управління процесом виховання – діяльність науково-педагогічного працівника, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на здобувачів вищої освіти. Важливою умовою успішного виховання здобувача вищої освіти є особистість науково-педагогічного працівника, його загальна і педагогічна культура, здатність на належному рівні реалізовувати виховні функції.

Використані джерела інформації Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания /Ананьев Б. Г. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти: Історія. Теорія. - К.: Либідь, 1998. C. 342-388. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. Кремень В. Г. Філософія освіти ХХІ століття // Освіта України. - 2002. - 28 грудня. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. - 2002.- 23 квітня. Формирование духовной культуры студенческой молодежи. - К.: Вища шк., 1990.https://studfile.net/preview/5114896/page:7/