Історична довідка. Г - колишня літера Г («глаголь»), а «глаголь» слов'янською означає «говорит軥 - у цієї літери, яку раніше називали «диґама», своєрідна доля. Вона позначає звук [ґ], літеру ґ з української абетки було безпідставно вилучено. «Літера, за якою тужать»,- так писав про неї прекрасний знавець мови Борис Антоненко-Давидович. А звук [ґ] вперто продовжував жити у багатьох словах, у тому числі і в ласкавому слові «аґу» - одному з перших слів, яке промовляють до немовлят. Лише третім виданням «Українського правопису», у 1991 році, літеру ґ було повернено, і вона зайняла п'яте місце в українській азбуці
ЛІТЕРА ГЛітера г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах: гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місці h, g) давнішого походження: газета, генерал, грамота, Євангіліє; Гегель, Гомер, Англія, Гаага, а також у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо в звукосполученнях гео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-: агітація, агресія, горизонт, магазин; географія, геология, педагог, кілограм, фотографія
ЛІТЕРА Ґ Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давнозапозиченних і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, гатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґоль-моґоль, ґрасувати, ґрати (іменник), ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под
Розподільчий диктант. Виписати слова в два стовпчики, вставляючи, де потрібно г або ґ(Ґ, Г)айок, (ґ, г)алас, (ґ, г)ава, (ґ, г)андж, (ґ, г)алицький, (ґ, г)аньба, (ґ, г)и(ґ, г)нути, (ґ, г)ирли(ґ, г)а, (ґ, г)ала(ґ, г)ан, (ґ, г)рунт, (ґ, г)іркий, (ґ, г)ість, (ґ, г)енарал, (ґ, г)удзик, (ґ, г)уля, (ґ, г)едзь, (ґ, г)одина, (ґ, г)лухий, (ґ, г)лей, (ґ, г)ніт, (ґ, г)речний, (ґ, г) рецький, (ґ, г)риміти, (ґ, г)атунок