Винахідницька задача як засіб розвитку технічної творчої діяльності учнів школи

Про матеріал

Завдання навчити учнів у психології і педагогіці не є новим, проте підходи до його вирішення змінювалися на різних етапах розвитку суспільства залежно від соціальних вимог, що ставилися до школи суспільством, від рівня досконалості психологічних теорій і дидактичних систем навчання.

Перегляд файлу

Винахідницька задача як засіб розвитку технічної творчої діяльності учнів школи

 

Завдання навчити учнів у психології і педагогіці не є новим, проте підходи до його вирішення змінювалися на різних етапах розвитку суспільства залежно від соціальних вимог, що ставилися до школи суспільством, від рівня досконалості психологічних теорій і дидактичних систем навчання.

Ушинський К.Д. вважав, що озброєння учнів корисними знаннями і розвиток їхніх пізнавальних здібностей – два завдання, що повинні розв'язуватися одночасно. В останні десятиріччя в психологічній і педагогічній науці, у шкільній практиці інтенсивно розробляються шляхи і засоби активізації пізнавальної діяльності учнів. У них активну пізнавальну діяльність учнів розглядають не лише як засіб оволодіння знаннями, уміннями і навичками, а і як найважливіше джерело розумового розвитку школярів та їх технічної творчої діяльності.

Проблема розвитку технічної творчої діяльності школярів набуває в сучасних умовах великого значення. Перехід світової економіки до нового етапу науково-технічної революції, перетворення науки на безпосередню виробничу силу, розкріпачення ініціативи особистості в умовах ринкових відносин всі ці процеси роблять особливо актуальним завдання підбору та розвитку молоді, обдарованої у науково-технічній галузі.

На сучасному етапі широке впровадження нових виробничих технологій та процесів потребує від молодих інженерів, техніків, робітників найсучаснішої освіти, високого інтелектуального розвитку, глибоких науково-технічних знань, економічних основ виробництва, свідомого творчого ставлення до праці.

Формування рис творчої особистості у дітей та молоді, їх підготовка до творчої професійної діяльності є однією з важливих функцій системи трудової підготовки учнів.

Зростання ролі науки, інтелектуалізація праці на сучасній стадії науково-технічної революції, зумовлюють доцільність виховання в учнів творчих інтелектуальних здібностей, навичок та вмінь, які необхідні для розвитку їхніх професійно значущих якостей [4].

У зв’язку з цим постають принципово нові вимоги і перед системою освіти. Перш за все – це формування творчої особистості, здатної не просто засвоїти найвищі наукові й технологічні досягнення, а й самоудосконалювати, розвиваючи їх. Це дасть можливість здійснити перехід від репродуктивних виробничих відносин до продуктивних.

На сьогодні суспільство вимагає підвищення якості навчально-виховного процесу у школі, який має бути спрямований на набуття школярами досвіду творчої діяльності.

Тільки через активну творчу діяльність можна досягти глибокого усвідомлення учнями дидактичного матеріалу, а також розвитку творчого мислення, яке, у свою чергу, є найважливішою передумовою успішної професійної діяльності у сфері творчих технічних професій [8].

Творча технічна діяльність це, виходячи з визначення поняття творчості, така діяльність, у процесі якої створюються якісно нові матеріальні та духовні цінності в галузі техніки та повязаних з нею галузях духовної й матеріальної культури.

Вирішення проблеми розвитку інтелекту особистості можливе лише в результаті реалізації принципу єдності навчання, виховання і розвитку особистості, спрямованого на підвищення якості знань і формування творчих здібностей учнів на основі широкого впровадження активних форм, сучасних методів і методик навчання.

Такі підходи знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти України: «Держава повинна забезпечувати: «...підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для розвитку обдарованих дітей і молоді...» [4].

На сучасному етапі реформування освітньої галузі, в зв'язку з упровадженням профільності старшої загальноосвітньої школи, проблема формування вмінь розв’язувати винахідницькі задачі набуває актуальності, особливо для шкіл технологічного і фізико-математичного профілів. Адже державними стандартами освіти, що запроваджуються, в галузі «Технологія» виділено осібно змістову лінію «Технологія творчості». Вона передбачає оволодіння учнями вміннями розв'язувати винахідницькі задачі.

Саме через залучення учнів до розв’язку винахідницьких задач можна досягти належного розвитку технічної творчої діяльності школярів.

Упродовж останніх десятиліть учені, методисти і передові вчителі-практики спрямовують свої зусилля на пошуки шляхів максимальної активізації пізнавальної діяльності учнів і ефективного керування нею. У зв'язку з цим виникла проблема визначення функції задач у навчанні, місця, ролі та цільового призначення конкретної й окремих типів задач.

Навчальна функція винахідницьких задач спрямована на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних етапах її засвоєння.

Виховна функція винахідницьких задач спрямована на формування в учнів діалектико-матеріалістичного світогляду, пізнавального інтересу і навичок навчальної праці, на виховання гуманістичних поглядів і переконань, а також моральних якостей особистості людини.

Розвивальна функція задач спрямована на розвиток мислення учнів (зокрема, науково-теоретичного), на формування в них прийомів ефективної розумової діяльності.

Контролююча функція спрямована на встановлення рівнів навченості, здатності до самостійного вивчення матеріалу, рівня розвитку учнів та сформованості пізнавальних інтересів.

Жодна з названих функцій не може виступати ізольовано від інших, але в кожній конкретній задачі вчитель, у першу чергу, повинен виділити провідну функцію і при належній цільовій настанові домагатися її реалізації. Кожна з основних функцій важлива в загальній системі навчання, але особливо підкреслимо роль розвивальної функції винахідницьких задач. Не випадково видатні вчені та дослідники зазначали, що задачі повинні не лише і не стільки сприяти закріпленню знань, тренуванню в застосуванні їх, скільки формувати дослідницький стиль розумової діяльності, метод підходу до досліджуваних явищ.

Проблема підвищення рівня і якості знань учнів особливого значення набуває в процесі трудового навчання, роль якого в науково-технічному прогресі важко переоцінити. Цим зумовлюється необхідність розробки методів навчання, побудови системи методичних знань, спрямованих на підвищення інтелектуальної активності учнів у оволодінні сучасними знаннями, розвиток їхніх здібностей самостійно здобувати знання і творчо застосовувати їх у нових умовах. Без цього неможлива активна участь у сучасному виробництві, в удосконаленні його технологій на основі винахідництва та раціоналізаторства, в розв'язанні надзвичайно важливих для людства екологічних проблем [4].

Сприяючи оволодінню знаннями, необхідними учням для продовження навчання у ВНЗ потрібно орієнтувати молодь на працю в народному господарстві. Трудове виховання розглядається сьогодні не лише як один із найважливіших факторів формування особистості, а і як засіб задоволення потреби народного господарства України в трудових ресурсах. Важливе значення має безпосередня участь усіх школярів у систематичній виробничій праці, а це неможливо без належного розвитку в них технічної творчої діяльності.

У процесі виховання і навчання учні повинні одержати чітке уявлення про основи сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування. При цьому в них формуються необхідні навички й уміння, прищеплюється інтерес до тієї чи іншої професії. Завдання сучасної системи трудового виховання, навчання та профорієнтації полягає в тому, щоб підвести учнів на момент закінчення неповної середньої школи до обдуманого вибору професії та відповідного навчального закладу для продовження навчання.

Велика роль у розв'язанні цього завдання відводиться позакласній технічній творчості школярів, а саме вмінню розв’язувати творчі винахідницькі задачі.

Саламатов Ю.П. вважав, що винахідницька задача – це така технічна задача, яка містить технічне протиріччя (ТП), котре не розв'язується відомими знаннями і технічними засобами, причому умови задачі виключають компромісний розв'язок. Якщо ТП подолано – задачу розв'язано. Результатом є винахід [7].

Одна з головних характеристик творчої винахідницької задачі, як відомо, – відсутність єдино правильного розв'язку взагалі, він можливий лише з певної позиції, або з певної рефлексивної позиції суб'єкта відносно задачі. Для розвитку творчої уяви перед учнем треба ставити задачі, для вирішення яких він має відшукати власні, не відомі вчителеві засоби.

Навчання учнів методів і способів розв'язування типових стандартних задач – важливе завдання вчителя. Знання цих способів орієнтує учня на встановлення істотних зв'язків між шуканими і даними об'єктами, запобігає повторним відкриттям, вивільняє час і дає основу для пошуку розв'язування нестандартних винахідницьких задач.

Що ж означає розв’язати творчу винахідницьку задачу? Винахідницька задача виникає внаслідок виникнення необхідності покращення тієї чи іншої технічної системи. Системна природа техніки ускладнює розв’язування винахідницької задачі у випадках, коли об’єкт, який потрібно змінити, вибраний конкретно, але деяка невизначеність залишається. Всяка зміна вибраного об’єкта відображається, як правило, негативно на інших об’єктах. Виникають технічні протиріччя: виграші в одному супроводжуються програшами в іншому. Тому для розв’язування винахідницької задачі недостатньо покращити ту чи іншу характеристику об’єкта. Необхідно, щоб це покращення не супроводжувалося погіршенням інших характеристик, при цьому створюється конфліктна ситуація.

Для процесу технічної творчості характерна наявність проблемної ситуації, тобто невідповідності між особистими або суспільними потребами і реальною дійсністю. Внаслідок розумової діяльності винахідник усвідомлює і опрацьовує дану ситуацію, в результаті чого виникає винахідницька задача. Такі задачі досить важливі в процесі трудового навчання.

Винахідницьких задач ще мало в навчально-методичній літературі, хоча думки вчених про необхідність використання таких задач для розвитку творчих здібностей учнів розділяються.

Характерним для винахідницької задачі є те, що зміст її базується на технічному матеріалі, її вимоги пов'язані з великою завантаженістю області пошуку, розв'язок у більшості – багатоваріантний, а процес розв'язування носить творчий характер [1, 2].

У більшості задач (за винятком розрахункових) закладено те чи інше протиріччя. Цим і пояснюється їх творчий характер. Протиріччя є рушійною силою розв'язування винахідницьких задач, тобто є причиною виникнення проблемної ситуації, яка активізує пізнавальну діяльність того, хто розв'язує задачі. Кількість і різноманітність протиріч велика, їх класифікують за різними ознаками. Головна ж властивість усіх протиріч – їх здатність «приводити в рух» думку.

Усунення технічного протиріччя – необхідна і достатня умова для розв’язування конфліктної ситуації, через яку виникає винахідницька задача. Отже, створення нового винаходу (розв’язання винахідницької задачі) зводиться до подолання технічного протиріччя, розв’язання проблемної ситуації.

Для більшості винахідницьких задач характерним є те, що закладене в них протиріччя в процесі розв’язування трансформується – одне протиріччя переходить в інше або породжує інше. Утворена система протиріч підтримує мислительну активність того, хто розв’язує задачу, спрямовує її в потрібне русло.

Виявлення учнями технічного протиріччя (ТП), виникнення проблемної ситуації є суттєвим моментом творчого процесу. При цьому учень усвідомлює зміст технічної невідповідності, констатує наявність задачі, проблеми. У результаті порівняння сторін протиріччя відбувається локалізація області пошуку. Якщо спочатку задача виникає у вигляді нечітко поставленого перед собою запитання, то в процесі переробки зібраної інформації винахідницька задача уточнюється і формулюється. Одночасно виявляється і підсилюється гострота ТП.

Робота над винахідницькою задачею полягає в її постійному пере-формулюванні, в перетворенні неясної технічної ситуації в мікрозадачу з максимально оголеним фізичним протиріччям [3].

Винахідництво, безумовно – це найвищий рівень технічної творчості і науково-технічної творчості взагалі. У деяких психологічних дослідженнях винахідництво протиставляється навіть відкриттю і розглядається як результат розвиненої творчої активності особистості й продуктивності мислення.

Під відкриттям розуміють виявлення за допомогою аналізу реальних властивостей (ідей, речей і теорій), а під винаходом – конструювання об'єкта, кращого, ніж той, що аналізується. Винахідництво є соціальне значущим видом творчості, у ньому здійснюється розробка операційних знань, засобів діяльності, які безпосередньо впливають на науково-технічний прогрес. [1, 2]

 

 

Література

  1.     Альтшуллер Г.С. Алгоритм изобретения. – М.: Моск.робочий, 1973. – 296с.
  2.     Альтшуллер Г.С. Найти идею. Введение в теорию решения изобретательских задач. – Новосибирск: Наука, 1986. – 209с.
  3.     Богоявлеская Д.Б. Пути к творчеству. – М.: Знания, 1981. – 96с.
  4.     Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
  5.     Моляко В.А. Психология творческой деятельности. К.: О-во «Знание», 1978. – 47с.
  6.     Психологические проблемы творческой деятельности /Подгот. В.А. Моляко и др. – К.: Вища школа, 1990. – 16с.
  7.     Саламатов Ю.П. Как стать изобретателем: 50 часов творчества. – М.: Просвещение, 1990. – 240с.
  8.     Столяров Ю.С. Уроки творчества. – М.: Педагогика, 1981. – 176с.
doc
Додано
16 грудня 2018
Переглядів
1968
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку