Виникнення християнства

Виникнення християнства

Християнство — одна з трьох світових релігій. Основа віровчення: віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога, зішестя на землю Сина Божого для спасіння людства від гріха. Ісус — Син Божий — Месія, грецькою мовою — Христос.

Про народження та земне життя Ісуса Христа розповідають Євангелія (від грецького — «блага звістка»). Вони були написані учнями Христа та їхніми супутниками наприкінці І — у II ст. Із часом Євангелія та інші християнські твори увійшли до Нового Завіту — другої частини Біблії.

За Євангеліями, близько 2 тисячі років тому Бог послав на Землю свого сина — Ісуса, щоб показати людям кращий життєвий шлях. Ісус учив людей, як жити, щоб досягти Царства Божого, проповідував любов до ближнього, милосердя, всепрощення, рівність усіх перед Богом. Ісуса супроводжували 12 учнів — апостолів (посланців). У Єрусалимі один із них — Іуда, підкуплений за 30 срібних монет, зрадив свого Вчителя. Ісуса звинуватили в заколоті проти римського імператора та засудили до страти. Його розіп’яли на хресті на горі Голгофа поблизу Єрусалима. За три дні Ісус воскрес. Через сорок днів він вознісся на небо та пообіцяв повернутися для Божого суду, заповівши своїм учням проповідувати Євангелія всім народам. Учення Ісуса Христа склало основу християнства.

У І та ІІ століттях християн було небагато. Їх переслідували римляни, адже християни не визнавали божественність імператора. Особливо жорстоких репресій християни зазнавали за імператора Діоклетіана. Християни об’єднувалися в громади. Найголовніша заповідь християн — любіть ближнього свого. Члени громади вважалися братами, не існувало відмінностей між різними племенами та народами, між рабами та вільними людьми. У громаді всі мали рівні права і були зобов’язані допомагати одне одному. Християни засуджували багатство. Багаті люди могли стати членами спільноти за умови, якщо роздали все своє багатство або дали щедрі пожертвування на користь спільноти.

Церква — об’єднання, які мають спільні релігійні погляди й обряди.Із часом з окремих громад утворилася єдина організація — християнська церква. Спочатку християни збиралися у будинках, разом молилися, відзначали свята, обговорювали норми поведінки, слухали читання Євангелія, співали гімни Богові. Згодом стали зводити храми.

Християни не закликали до відкритої боротьби проти римської влади. Проте римська влада й жерці переслідували їх. Однак християни не відмовлялися від віри в Ісуса Христа та відкрито прославляли його. Так з’явилися християнські мученики — люди, які постраждали за свою віру. Відданість мучеників християнській вірі привертала все більше прихильників християнської релігії. Під час гонінь християни збирались у підземеллях та каменоломнях (катакомбах), де створювали підземні храми. Християнську Церкву перших трьох століть нашої ери — часу гонінь на християн — часто називають Церквою підземною.

Як християнство остаточноутвердилося в Римській імперії ?У II ст. християнство поширилося в усій Римській імперії. Християнську Церкву визнали різні верстви населення. Імператор Константин розумів, що нова віра може стати опорою для зміцнення його влади. Він почав рішуче підтримувати духовенство, звільнивши його від податків і військової служби, зобов’язав провінції передавати частину прибутків християнській Церкві. 325 р. у місті Нікея (Мала Азія) відбувся Перший Вселенський собор християнської церкви. Він установив Символ віри — короткий і точний виклад того, у що мусять вірувати християни.

Дякую за увагу !