Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ім. М.В. Остроградського

 

Відділ розвитку суспільних, гуманітарних та мистецьких дисциплін

                                                  

 

 

Випускна робота

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

 

 

 

                                                                   Виконала:

Кузуб Валентина Василівна ,

вчитель української мови та літератури

Андріївського закладу загальної середньої освіти  І-ІІІ ступенів,

Лубенського  району,

Полтавської області.

Спеціальність: «Українська мова та література»,  І категорія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЛТАВА  -  2024
ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, РОЛЬ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ    КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ…………………………………………………..6

1.1. Поняття «критичне мислення»  та його характеристики ………………… 6

1.2. Погляди  педагогів на роль і місце критичного мисленні у процесі 

середньої освіти……………………………………………………………….........9

1.3. Цілі та завдання розвитку критичного мислення у сучасних навчальних  

 закладах……………………………………………………………………….……11

 

РОЗДІЛ 2.  РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ  УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ              ………  14

2.1.Можливості критичного мислення у формуванні  компетентностей……...  14

2.2. Основні етапи уроку критичного мислення …………………………….       18

2.3.Методи, форми і прийоми роботи на уроці 21

ВИСНОВКИ  24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  25

ВСТУП

            У сучасному освітньому просторі дедалі більше уваги приділяється впровадженню інноваційних педагогічних технологій.  В.Сухомлинський у книзі „ Сто порад учителю” писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті, пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

           Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя.

І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Державна політика в освітній галузі відображена в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», в «Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти» і спрямована на формування соціально адаптованої педагогічної моделі випускника закладу освіти. Вона визначає кінцеву мету загальної середньої освіти - виховання громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж життя, оперувати й керувати інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі та світі, адекватно реагувати на проблеми й виклики часу,  нести відповідальність за власні вчинки  та досягати творчої самореалізації.

Визначальною рисою усіх програмних документів є орієнтація закладу освіти  на особистість учня. Освіта в Україні - це освіта для людини, яка здатна до самоосвіти та саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.

Ось чому одним із засобів, інструментів у цьому процесі є розвиток у дитини різноманітних видів мислення, у тому числі й критичного.             

Питання  розвитку критичного мислення набуло особливої актуальності на сучасному етапі, коли в нашій державі формуються демократичні цінності, коли ми переживаємо новий етап соціально-економічних відносин. Суспільству потрібна не тільки економічно освічена молодь, а й молодь з активною громадською позицією.

Одним із способів реалізації цієї мети є формування в учнів навичок критичного мислення, яке разом із фаховою і соціальною компетентністю забезпечує конкурентноздатність і мобільність освіченої людини на ринку праці, її готовність жити і працювати в умовах неперервних змін .

Отже, критичне мислення - це не просто мисленнєвий процес, подібний до логічних, аналітичних, креативних та інших процесів мислення. Це мислення, яке формує не лише вміння використовувати кілька відсотків операційних можливостей власного мозку (свідомо аналізувати, синтезувати, робити власні висновки, бачити проблему з різних сторін і т.д.), а й позицію, духовну наповненість особистості. Від форм і методів розвитку критичного мислення залежить, якою буде позиція підростаючого покоління громадян України, світового співтовариства: відповідальною, толерантною, моральною чи нігілістичною, егоцентричною, потенційно руйнівною для суспільної стабільності.

Тому у наш час обрана тема дуже актуальна.

Мета роботи: на основі формування  сучасних технологій навчання у закладах освіти  розкрити сутність та особливості розвитку критичного мислення, а також визначити  його основні прийоми та технології на уроках української мови та літератури.

Відповідно до мети роботи поставлено завдання:

- з’ясувати сучасні методи і технології навчання;

- визначити основні методи і прийоми критичного мислення, що сприяють  

   формуванню та розвитку творчих здібностей учня;

- описати технології формування навичок критичного мислення на уроках

   української мови та літератури;

- довести необхідність використання інтерактивних уроків з елементами

   технологій критичного мислення.

За структурою робота складається зі вступу,  двох  розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.  ПОНЯТТЯ, РОЛЬ,  МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ КРИТИЧНОГО 

                  МИСЛЕННЯ

1.1. Поняття «критичне мислення»  та його характеристики 

         Критичне мислення — (дав.-гр. κριτική τέχνη — «мистецтво аналізувати, судження») — це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення. Такий тип мислення потрібен для вирішення неординарних практичних завдань. Коли перед нами постають реальні проблеми, які неможливо вирішити за допомогою наявних знань та умінь, тоді ми залучаємо принципи, стратегії та процедури критичного мислення. Це відбувається під час розв'язування проблемних задач, формулювання висновків, ймовірнісної оцінки та ухвалення рішень.

Теоретико-методологічну основу питання критичного мислення досліджували  вчені й педагоги Джон Дьюї, Лев Виготський, Метью Ліпман, Олена Пометун,  Наталія Архипкіна, Юрій Бабанський, Ірина Барташнікова та Олексій Барташніков, Діана Богоявленська, Юрій Гільбух, Григорій Костюк, Олександр Митник, Олександра Савченко, Ніна  Тализіна, Оксана Яковлєва та ін. 

Усім педагогам  відоме висловлювання Виготського Л.С.: "Навчання лише тоді розвиває, коли воно активізує розумову діяльність учнів ".

Розвиток критичності веде до формування у людини критичного мислення. Аналіз зарубіжних досліджень показав, що не існує єдиного визначення критичного мислення. Різні вчені мають власний погляд на зміст даного поняття. Д. Дьюї критичне мислення розуміє як складну, пов'язану з діями людини мережу діяльності [16, с.94].  А. Рахімов також говорить і про те, що сучасні дослідники Д. Кларк  та  А. Бідл визначають це поняття як процес, за допомогою якого розум переробляє інформацію, щоб зрозуміти ідею або вирішити проблему [16, с.11]. На думку Б. Бейера, критичне мислення – це спосіб оцінки автентичності, цінності чого-небудь [16, с.12].

М. Ліпман розглядає критичне мислення як здатність аналізувати точки зору учасників навчального процесу, висувати та захищати власну точку зору стосовно певної проблеми [16, с.61]. Британським вченим Е. Боно вміння критичного мислення   розглядаються як здатність аналізувати інформацію з позицій нестандартної ситуації, де особливе місце має прийняття незалежних, виважених рішень на основі різнобічних продуманих аргументів [16, с.45].

Критичне мислення передбачає використання когнітивних технологій, які збільшують імовірність отримання бажаного результату.  Мається на увазі мислення, що характеризується контрольованістю, обґрунтованістю та цілеспрямованістю, тобто такий тип мислення використовують для розв'язання задач, формулювання висновків, імовірнісної оцінки та прийняття рішень [14, с.54].    

Отже, критичне мислення – це наукове мислення, суть якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих та зважених рішень стосовно довіри до будь-якого твердження: чи мусимо ми його сприйняти, чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості, з яким ми це робимо. Підкреслимо, що критичне мислення означає не негативність суджень або критику, а зважений розгляд різноманітних підходів до проблеми, щоб приймати обґрунтовані судження та рішення щодо неї. Критично мисляча людина нічого не сприймає на віру [12, с.6]. Отже, вона має здібність і прагнення  оцінювати різні твердження та робити об'єктивні судження на основі добре обґрунтованих доказів. Мета критичного мислення полягає у встановленні об'єктивної істини.

Критичність мислення – це уміння людини об'єктивно оцінювати свої і чужі думки, ретельно і всебічно перевіряти всі положення та висновки. Критичне мислення – мислення творче, що допомагає визначити власні пріоритети в особистому і професійному житті, передбачає прийняття індивідуальної відповідальності за зроблений вибір, підвищує рівень індивідуальної культури роботи з інформацією, формує уміння аналізувати і робити самостійні висновки, прогнозувати наслідки своїх рішень і відповідати за них, дозволяє розвивати культуру діалогу в спільній діяльності [1, с.87].

Отже, основне призначення критичного мислення — це розв'язання проблем (завдань), а головним результатом критичного мислення є судження. Висунення гіпотез — це одне з ключових умінь в критичному розмірковуванні, оскільки наявність проблеми передбачає формулювання припущень щодо її розв'язку.
           Ця технологія допомагає готувати учнів нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, слухати та чути  інших, вміють пристосовуватися до нових політичних, економічних та інших обставин.

 При запровадженні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення.

Сьогодні в різних наукових джерелах можна знайти різні визначення критичного мислення. Джуді А. Браус і Девід Вуд визначають критичне мислення як розумне рефлексивне мислення, сфокусоване на вирішенні того, у що вірити і що робити. Критики намагаються зрозуміти та усвідомити своє власне «я», бути об'єктивними, логічними, намагаються зрозуміти інші точки зору. Критичне мислення, на їхню думку, це пошук здорового глузду - як розсудити об'єктивно і вступити логічно з урахуванням як своєї точки зору, так і інших думок; вміння відмовитися від власних упереджень. Критичне мислення  здатне висунути нові ідеї та побачити нові можливості,   що вельми істотно при вирішенні проблем.

Критичне мислення має такі характеристики:

 1. Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, бо її розв'язання стимулює людину мислити критично. Початок розв'язання проблеми – це збирання інформації за нею, бо роздумувати "на порожньому місці" фактично неможливо.

3. Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв'язати поставлену проблему.

4. Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна і та ж проблема може мати декілька розв'язань, тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення переконливими власними аргументами, які б доводили, що її рішення є найкращим, оптимальним.

 5. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію людина повинна в спілкуванні. У результаті спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній

           Критичне мислення означає мислення оціночне, рефлексивне. Це відкрите мислення,  яке не приймає догм, воно розвивається шляхом накладення нової інформації на особистий життєвий досвід. Можна сказати, що критичне мислення - це відправна точка для розвитку творчого мислення, більше того, і критичне і творче мислення розвиваються у синтезі.

     1.2. Погляди   сучасних  педагогів на роль і місце критичного мислення в освітньому процесі

 Що таке критичне мислення? Які нові погляди на цю проблему існують у сучасній педагогіці?

В основі критичного мислення можна розгледіти відомий вислів Сократа: "Я знаю, що нічого не знаю". Сумнів стає джерелом знань. Коли дитина не буде сприймати слово  вчителя як єдино правильне, вона почне мислити. Це одне з пріоритетних завдань кожного вчителя – навчати дискутувати, не приймати інформацію як істину в останній інстанції.

Друге завдання вчителя – формування мотивації знань здобувачів освіти. Учень, який зрозумів, для чого він вивчає це питання, активніше працює над його розв’язанням. Запитання вчителя повинні давати можливість учневі шукати, міркувати,  порівнювати, обґрунтовувати свою думку.

Різні вчені мають власний погляд на зміст даного поняття . Розвиток інтересу в навчанні – проблема, яка хвилює кожного сучасного вчителя. Про це тільки останнім часом з’явилось багато публікацій у фахових газетах та  журналах: статті В. Секіріної, О.Терно, О. Богданової, О. Давиденко, О. Куцевола  Н.Вукіної, Л.Києнко-Романюк, Л.Покроєвої,  А.Тягло та інших. Усі ці автори підкреслюють, що необхідно насамперед формувати в учнів пізнавальну потребу, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й тим самим сприяє її орієнтації на навчання, ознайомленню з новими фактами, повнішому й глибшому відображенню дійсності. У свою чергу, інтерес стимулює волю й увагу, зацікавлені учні легше й міцніше запам’ятовують. Тому однією з найважливіших проблем викладання є питання про те, як викликати в учнів пізнавальний інтерес і як досягти його постійного розвитку. Безумовно, відповідь на це питання не може бути однозначною.

Методисти пропонують декілька прийомів і методів навчання, що, як показує практика, сприяють інтересу до навчання. Прийомами навчання є окремі операції, розумові чи практичні дії вчителя, які розкривають чи  доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає названий метод. Методи навчання – це упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.

Видається, що першим прийомом, який сприяє розвитку пізнавального інтересу до предмета вивчення, є формування розуміння потрібності, важливості вивчення предмета. Зрозуміло, що наявна система освіти потребує оновлення, бо вона, на жаль, успадкувала деякі риси такої культури, котру в пострадянський період визначили як культуру державну в значенні її заангажованості ідеологією офіційної влади. Ця культура, а разом і освіта, базувалися на принципі «людина для держави». Зрозуміло, що сучасні історичні умови, в яких перебуває Україна, передбачають європейську інтеграцію; це відбиває прагнення нашої держави піднятися до рівня світових досягнень освіти  і вимагає перебудувати засади існуючих методик таким чином, щоб викладання будь-яких предметів було спрямоване не на накопичення інформації, а на те, щоб кожен навчальний предмет перетворився на знаряддя розвитку мислення і виявлення творчих здібностей учнів.кр

1.3. Цілі та завдання розвитку критичного мислення у сучасній освіті

Істотна різниця між традиційною, ідеологічно заангажованою освітньою системою та демократичними засадами новітніх, інтерактивних методів викладання полягає насамперед у тому, що:

•   інформація має бути не кінцевим результатом – метою навчання, а її початковим пунктом;
•   навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, визначеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі; учителеві не слід випереджати ствердженням своїх ідей учнівську мисленнєву ініціативу;
•   навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою розбудови уявлення про те, що знання не обмежується сумою відомостей і не є кінцевим, а являє собою процес співвідношення знань;
•   сутність навчання полягає в приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити, і в такий спосіб дізнатися, що ми знаємо про те, що ми насправді знаємо з певної теми.

Ці принципи сформульовані в статті В. Секіріної [17; с.8]. Серед цих сучасних принципів навчання особливо актуальним став принцип самостійного навчання. "Основне завдання для учнів – навчитися ефективно здобувати знання, наші вихованці мають бути здатними сприймати нову інформацію та ретельно й критично її досліджувати, досліджувати нові ідеї, розглядаючи їх з численних перспектив і породжуючи власні судження стосовно їх достовірності, оцінювати і визначати загальну цінність цих ідей на основі власних потреб і цілей".

Такий підхід значно полегшує вчительську працю і дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. При цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для осмислення запропонованої інформації і самостійного її здобування, критичного перегляду та застосування в практиці творчих робіт.

Саме на критичному мисленні базуються інтерактивні методи навчання, які активно розробляються і застосовуються в практиці закладів освіти. Дуже популярні сьогодні активні та інтерактивні методи навчання не слід впроваджувати механічно. Від учителя залежить, бути чи не бути критичному мисленню в його учнів. Кожен учитель має власні універсальні методи роботи. Водночас треба пам’ятати, що новітні освітні технології не відміняють класичних методів навчання. Ці методи пройшли апробацію багатовіковою історією розвитку європейської педагогічної думки, вони довели свою вагомість та ефективність.

Як ціль при вивченні англійської мови виступає навчання, при якому змістовними будуть не лише практичні знання, навички та вміння, а загальна освіта та розвиток особистості. При цьому важливо сформувати в учнів комплекс наступних медіаосвітніх вмінь:

•    знаходити потрібну інформацію з різних джерел;
•    критично опрацьовувати інформацію, інтерпретувати її, розуміти суть, адресну спрямованість, ціль інформування;
•    систематизувати інформацію по заданих ознаках;
•    переводити візуальну інформацію у вербальну знакову систему і навпаки;
•    видозмінювати об’єм , форму, знакову систему інформації;
•    знаходити помилки в інформації, сприймати альтернативні точки зору та висловлювати обґрунтовані аргументи;
•    встановлювати асоціативні та практично доцільні зв’язки між інформаційними повідомленнями;
•    вміти довгий час (семестр, навчальний рік або інший відрізок часу) збирати та систематизувати тематичну інформацію;
•    вміти вибирати головне в інформаційному повідомленні.

У зв’язку зі сказаним вище важливо звернутися до питань, присвячених практичним аспектам даної теми, що значною мірою відбивають та узагальнюють наш власний досвід.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ  УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

2.1. Можливості критичного мислення у формуванні  компетентностей

Завданням учителя є розвиток в учня такого типу мислення, який забезпечить йому можливість адекватно оцінювати нові обставини, формувати стратегію подолання перешкод, уможливлюватиме пристосування випускника до нових, часом непередбачуваних, ситуацій.   І тому сьогодні в суспільстві визначальним є вміння критично мислити. А що таке критичне мислення?     Визначень критичного мислення є багато. Насамперед, це: самостійність суджень, логічність висновків, чітка аргументованість міркувань,  уміння зіставляти, порівнювати, аналізувати, дискутувати, повага до поглядів апонентів, відкритість до сприйняття альтернативних думок,здатність генерувати нові ідеї, аналізувати процес мислення з метою його вдосконалення.      Про потребу розвивати критичне мислення говорили в різний час відомі педагоги та психологи. Американський мислитель Д.Дьюї стверджував, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в тому, щоб просто давати учням інформацію, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. В.Сухомлинський у своїх працях радив виробляти в учнів потребу пізнавати навколишній світ, залучати їх до здійснення складних розумових операцій:  аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; вчити дітей спостерігати, досліджувати, робити власні висновки.

Нині проблема розвитку самостійного, логічного, критичного мислення особливо актуальна. Як виробляти в учнів уміння критично мислити на уроках української мови та літератури? Передусім треба навчити старшокласників працювати з інформацією, розвивати ті вміння та навички, які допоможуть зорієнтуватися в сучасному інформаційному просторі. Учні мають уникати компіляції чужих думок, натомість на основі опрацьованої інформації навчитися формулювати власні судження, робити самостійні висновки, підкріплені переконливою аргументацією. Це допоможе їм у майбутньому мислити і діяти самостійно, незалежно. Людина зі сформованими навичками критичного мислення завжди відчуває внутрішню потребу опановувати нові знання, розвиватися і самовдосконалюватися. Критично мислити означає усвідомлювати, що світ змінний і плинний, а процес пізнання – безкінечний. Тому вчитель має формувати в учнів прагнення пізнавати цей світ.  Критичне мислення – це мислення вищого і порядку, а це означає, що у процесі його розвитку особистість творчо оволодіває знаннями, уміннями і навичками. А це означає, що критичне мислення - це необхідна якість, яка допомагає знайти особистості своє місце в житті, є одним із складників життєвої компетентності.  Адже воно спирається на отриману інформацію, усвідомлене сприйняття власної розумової діяльності в оточуючому інтелектуальному середовищі.

      Розвиток критичного мислення можливий за виконання наступних умов:

1) якщо педагог приймає різні ідеї, думки; підтримує активність учнів у процесі навчання; підтримує у них упевненість у тому, що вони не ризикують бути незрозумілими; вірить у кожного учня;

2) якщо учні відкриті для педагога, для розвитку педагогом і саморозвитку впевненості в собі, здатні усвідомити і зрозуміти цінність своїх ідей та думок; беруть активну участь у навчальному процесі; поважають різні думки.

Критичне мислення вважається одним із складників життєвої компетентності; орієнтація на виховання здатності до критичного мислення є однією з домінант освіти життєвої компетентності на відміну від традиційної освіти. Розглянемо можливості уроку критичного мислення у формуванні кожної окремої групи компетентностей.

Соціальна:

- уміння робити вибір;

- уміння приймати рішення;

- уміння брати на себе відповідальність;

- уміння безконфліктно співіснувати.

Забезпечення активності учня:

- стимулювання пізнавальної активності;

- забезпечення співробітництва та мотивації діяльності;

- пошук шляхів розв’язання проблем;

- установлення причинно-наслідкових зв’язків;

- уміння використовувати власний досвід;

- розвиток розумових здібностей;

- формування адекватної оцінки та самооцінки.

Полікультурна:

- оволодіння досягненнями культури;

- розуміння інших людей, індивідуальності, їх відмінності за соціальними, національними, культурними та іншими ознаками.

Забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів:

- забезпечення взаємодії учнів;

- усвідомлення ролі предмета в розвитку культури;

- визначення ставлення до особистої діяльності та діяльності інших людей;

- повага до чужої праці;

- вплив освітнього середовища на розвиток учнів;

- співвіднесення навчання із власним досвідом;

- формування загальнолюдських цінностей.

Комунікативна:

уміння спілкуватися усно, письмово, рідною мовою

Обговорення проблем:

- формування особистої точки зору;

- уміння її доводити, аргументувати;

- розвиток культури мовлення;

- адекватне ставлення до критики;

- стимулювання критичного мислення до себе;

- уміння адаптуватися у мовному середовищі (діалектна мова).

Інформаційна:

уміння здобувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел

Використання різних джерел інформації:

- уміння опрацьовувати інформацію для отримання певного

- розуміння та усвідомлення інформації.

Саморозвитку та самоосвіти:

готовність та потреба навчатися протягом усього життя

Узагальнення набутих знань:

- організація власних прийомів навчання та самоосвітньої діяльності;

- мотивація саморозвитку;

- залучення та збагачення власного досвіду;

- підтримка пізнавального інтересу;

- потреба в нових знаннях;

- співвіднесення теоретичних знань зпрактикою.

Продуктивної творчої діяльності:

готовність та потреба у творчості

- уміння побачити та сформулювати проблему;

- знаходити нові розв’язання;

 - діяти в нестандартних ситуаціях;

- активізація творчих здібностей учнів

 

2.2.  Основні етапи уроку критичного мислення

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п'яти основних  етапів:

1. Розминка ( створення сприятливого психологічного клімату на уроці) замінює так звані організаційні моменти класичного уроку.Теплий психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу;підвищенню авторитету вчителя, психологічному розвантаженню учнів.

2. Обґрунтування навчання (постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета вцілому).

Актуальність етапу полягає в тому, що навчальний матеріал засвоюється краще, коли: учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них; чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

3.Актуалізація (підготовка, заохочення до сприймання нового навчального матеріалу) – учні мають пригадати те,  що вже знають із теми, поставити випереджувальні запитання і визначити мету навчальної роботи. Це етап,  на якому слід мобілізувати знання, здобуті раніше. Актуалізувавши попередній досвід учнів на першому етапі уроку, словесник має логічно пов`язати його з новим матеріалом, викликати інтерес, зацікавити.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

4.Усвідомлення змісту (опрацювання нового матеріалу) – це той етап, коли школярі оволодіють інформацією й усвідомлюють її значення у процесі своєї діяльності під керівництвом учителя. Учням пропонують різні види роботи, які допоможуть ефективно засвоїти новий матеріал.

У курсі «Основи критичного мислення», що його розробила О.Пометун, передбачено розширений другий етап, який містить стадію «активного експериментування»: учитель пропонує учням виконати завдання, пов`язане із застосуванням знань і вмінь, якими вони оволодіють на уроці. Мета цього фрагмента уроку – учні мають визначати власний рівень знань і вмінь до початку спеціального навчання. Потім вони засвоюють теоретичні знання і виконують відповідні вправи – цілеспрямовано, у правильній послідовності:

На цьому етапі за допомогою вчителя учні:

- порівнюють свої очікування з тим, що реально пропонують вивчити;

- експериментують, пробують застосувати здобуті знання й набуті вміння на практиці;

- аналізують добутий досвід;

- переглядають свої очікування і висловлюють нові;

- визначають основне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

- простежують хід власних думок;

- роблять умовиводи і формулюють судження про вивчений матеріал;

- пов`язують зміст уроку з особистим досвідом;

- відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

 5. Рефлексія (перевірка, закріплення вивченого) – це етап уроку, на якому учні закріплюють вивчений матеріал, узагальнюють, що вони усвідомили протягом уроку. На етапі рефлексії кожен учень повинен визначати, що нового він дізнався на уроці, самостійно оцінити свою роботу та вказати ті види роботи, які, на його думку, дали найліпший результат. Учні визначають,  що вдалося виконати, які помилки було допущено, на якому етапі й чому. Отже, на цьому етапі вчитель має змогу:

- побачити, чи досягнуто мету уроку, з`ясувати, що допомогло чи завадило в її досягненні;

- визначити, які нові знання й уміння засвоїли учні;

- простежити, які завдання сприяли розвиткові тих чи тих компетентностей учнів;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- визначити, які труднощі виникали під час уроку і чому;

- спланувати наступні дії, за потреби скоригувати план.

Таким чином здійснюється самоаналіз уроку. Здійснюючи самоаналіз, можна використати різнокольорові картки емоційного настрою: «Мені радісно» «Я розмірковую» «Мені сумно» або смайли.

На етапі уроку рефлексії доцільно використовувати технологію «Мікрофон».

- На уроці я дізнався…

- На уроці я навчився…

- На уроці мені сподобалися такі види роботи…

- Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для…

Така структура уроків допомагає вчителеві оптимізувати змістовий і мотиваційний компоненти навчальної діяльності. Дуже важливо обґрунтовувати кожен вид роботи. Школярі працюватимуть із більшим інтересом, якщо усвідомлюватимуть його практичне значення. Вибираючи той чи інший  вид роботи, потрібно зважити, наскільки він сприятиме розвиткові самостійності учня, допоможе йому виявити  себе, розвиватиме творчі здібності.

2.3. Методи, форми і прийоми роботи на уроці

Як вписати дані етапи в структуру звичайного уроку?

Пропоную структуру уроку, яка виглядає приблизно так:

1) Організаційний момент;

2) Розминка;

3) Мотивація навчальної діяльності;

4) Оголошення теми та прогнозування очікуваних результатів;

5) Надання необхідної інформації;

6) Інтерактивна вправа;

7) Рефлексія.

Які ж види діяльності спрямовані на формування у школярів навичок критичного мислення на уроках літератури?

«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення пошуку рішень, що здійснюється завдяки вільному накопиченню ідей певної теми, вираження поглядів усіх учасників обговорення.

Метод «Символічне бачення». Ця стратегія полягає у знаходженні або побудові учнем зв’язків між об’єктом та його символом.

«Вільне письмо» використовується для того, щоб надати учням можливість в письмовій формі висловитися з проблемою і щоб надати учителеві оцінити думки дітей. Ці відповіді використовуються під час планування наступного уроку.

Сенкан – це вислів, який складається з п’яти рядків:

Слово – тема (іменник).

Два прикметники (означення теми).

Три слова, які позначають дію, пов’язану з темою.

Фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї).

Слово – висновок (синонім теми).

«Метод прес». Використовується на будь-якому етапі уроку.

Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

Пояснюю причину позиції: «Тому що…»

Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «Наприклад…»

Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…».

Метод «Асоціативний кущ». Учні колективно створюють опорно-логічні схеми, ланцюжки, узагальнюючі таблиці.

«П’ятихвилинне есе» – невеличкий твір, який використовується наприкінці уроку, щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми та дати можливість учителю проаналізувати, що відбувається в класі на інтелектуальному рівні. П’ятихвилинне есе ставить перед учнями два завдання: написати, що дізналися з теми; поставити запитання – «Що залишилося незрозумілим?». Ці відповіді вчителі можуть використовувати під час планування наступного уроку.

«Дискусія» (від лат. Discussio – розгляд) – обмін думками з певної проблеми. Організація дискусії може бути пов’язана з груповою роботою. Результат дискусії залежить від ґрунтовного оволодіння учнями необхідною навчальною інформацією.

Можливий алгоритм проведення дискусії: постановка проблеми → формування груп учнів → розподіл функцій та завдань у групі → обговорення пропозицій щодо розв’язання проблеми → підбиття підсумків.

Методичними прийомами виступають такі: «Входження в урок», «Інтерактивні нотатки», складання схем, метод «Драматичні ролі», методики «Займи позицію», «Дискусійна шкала». Після вивчення матеріалу в кожного учня формується свій погляд на подію. Ці види діяльності допоможуть з’ясувати, які позиції можуть існувати в класі щодо вивченого питання, як учні засвоїли тему, який матеріал їм найкраще запам’ятався. До того ж, кожен матиме можливість обґрунтувати свою позицію, порівняти міркування з поглядами інших.

Щоб навчитися критично і правильно мислити, необхідно навчитися ставити продумані запитання. Правильно сформульоване запитання може допомогти зіставити факти й проаналізувати свої думки. Запитання, поставлені з метою допомогти іншим, відомі як «запитання Сократа». Вони вимагають уважно слухати опонента, щоб оцінити його висловлювання та сформулювати логічні запитання.

 Використання цих та інших прийомів створює можливості для формування в учнів навичок критичного мислення, які пов’язані з умінням добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, а також викладати результати її аналізу в стислій формі. Таким чином, учні на уроці охоплені активною творчою навчальною діяльністю, залучені до процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, обстоювати свою позицію.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

      Отже, сучасні підходи у навчанні сприяють пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу та засобів учіння, запобігають перевантаженню школярів, програмують індивідуальний досвід успішної праці, формують уміння учнів самостійно вчитися, ставати співтворцем уроку.             

     Можна також  зробити висновок, що здатність критично мислити є навичкою, яку треба формувати, розвивати в навчальному середовищі. Багато залежить від педагога, наскільки він забезпечив необхідні умови для розвитку критичного мислення. Але відповідальність за власне навчання та застосування критичного мислення, врешті, лежить на самих учнях. Середовище, створене вчителем на уроці, має надавати необхідні умови для критичного мислення, але мислити мають самі учні.

З’ясувавши сутність і завдання формування критичного мислення, визначивши  його основні методи і прийоми, що сприяють формуванню та розвитку творчих здібностей учня, описавши  технології формування навичок критичного мислення на уроках української мови та літератури мови, можемо зробити висновок, що зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню позитивного освітнього середовища й утвердженню системного характеру навчання.

Таким чином, розгляд питань, що стосуються досліджуваної проблеми, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Аверін О. Психологія дітей і підлітків / Олександр Аверін. – СПб: Видавництво «Міхайлова», 2013. – 379 с.
2. Вайнштейн М. Критичне мислення як основа демократичного навчання //Рідна школа. – 2001. – № 4. –  С. 49-52.
3.  Вовк Л.П. Виховання у цілісному педагогічному процесі: [навч.метод. комплекс] / Вовк Л.П., Падалка О.С., Панченко Г.Д. – К.: МП Леся, 2013. – 376 с
4.   Вукіна Н. В. Критичне мислення: як цьому навчати : [науково-методичний посібник] / Вукіна Н. В., Дементієвська Н. П., Сущенко І. М. – Харків : Книгоспілка, 2017. – 190 с.
5. Гейко І. М. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи / І. М. Гейко // Тема. – 2014. – № 4. – с. 22 - 23.
6.  Дьюї Д. Психологія і педагогіка мислення / Джон Дьюї. – Вінниця: Лабіринт, 2016. – 192 с.
7.  Києнко-Романюк Л.В. Розвиток критичного мислення в учнів: теорія і практика / Л.В. Києнко-Романюк // Рідна школа. – 2016. – №7. – с. 13-15.
8. Клустер Д.  Що таке критичне мислення / Д. Клустер // Педагогічний вісник. – 2015. – № 2. – с. 3-5.
9.  Кроуфорд А. Технології розвитку критичного мислення/А. Кроуфорд, В. Саул. – К.: Плеяди, 2016. – 220 с.
10.   Лабенко  В.  Розвиток критичного мислення в середніх загальноосвітніх закладах // Рідна школа. –  2001. –  № 4. –  С. 68-71.
11. Ланда Л. Вміння думати. Як цьому навчити? / Людмила Ланда. – Х.: Книгоспілка, 2015. – 64 с.
12.  Макаренко В.М. Як опанувати технологію формування критичного мислення / В.М. Макаренко, О.О. Туманцова. – X.: Вид. група «Основа», 2014. – 96 с.
13. Покроєва Л. Ю. Сучасний урок:  традиційні та інноваційні підходи / Л.Ю. Покроєва // Директор школи. – 2015. – № 4. – с. 4 – 14.
14.  Пометун О. І. Основи критичного мислення: [метод. посіб. для вчителів] /  О.І.Пометун, І.М.Сущенко. – Дніпро: ЛІРА, 2016. – 156 с.
15. . Пометун О. І. Cучасний урок. Інтерактивні технології навчання: [науково-методичний  посібник] / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2014.
16. Рахімов А. Формування творчого мислення школярів в процесі навчальної діяльності / Андрій Рахімов. – К.: АССА, 2016. – 167
17.  Стіл Д. Розвиток критичного мислення в навчанні різних предметів [навч.посіб.] / Д. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл. – К.: Інтелект, 2015. – 76 с.
18.  Терно С.О. Розвиток критичного мислення / Терно С.О. // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). 2017. – №4. – с. 5-13.
19. Технології розвитку критичного мислення учнів / [Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.]. – К.: Плеяда, 2016. – 220 с.
20. Тягло А.В. Критичне мислення: проблеми світової освіти 21 століття / А.В. Тягло, Г.С. Воропай. – Харків: АССА, 2015. – 284 с.