ВИПУСКНА РОБОТА на тему: «Формування національно-патріотичної свідомості учня на уроках української мови та літератури»

Міністерство освіти і науки України

 

Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради

 

Кафедра філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін

 

 

                                              ВИПУСКНА РОБОТА

 

на тему:	«Формування національно-патріотичної свідомості учня
	на уроках української мови та літератури»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

слухач курсів підвищення кваліфікації за програмою

«Українська мова і література»

              термін курсів з 19.06-30.06.2017

                                                                           

Шинкаренко Олена Сергіївна

^{прізвище,ім’я, по- батькові слухача}

 

Науковий керівник:

Корицька Галина Романівна,  кандидат педагогічних наук,

доцент__________________

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2017

ЗМІСТ

 

I.  Вступ………………………………………………………………………..….….3                                                                                            

II.  Основна частина…………………………………………………………………..…………5

2.1 Виховання патріотизму на уроках української мови і літератури ....5

2.2. Впровадження ідей національно - патріотичного виховання на уроках української літератури…………………………………………………..7

2.3. Українська мова - найважливіший засіб національно – патріотичного виховання…………………….………………………………..11

2.4.Національно - патріотичне виховання як складова формування особистості школяра у процесі позакласної роботи з української мови та літератури…………………………………………………………….……….…14

ІІІ. Висновки …………………………..…………………..………….………17

IV. Список використаної літератури…………………………………...……18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

І тільки той , у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, –

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Л.Гаврильченко

 

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед молоді. Тому особливе занепокоєння викликає відсутність у більшості юнацтва усвідомлення себе як частини народу, співвідношення своєї діяльності з інтересами нації.

Зарадити справі може створення такої системи освіти, яка виховувала б національно свідомих громадян України. Повага до своєї Вітчизни починається з рідного слова, літератури, історії рідного краю.

Цей складний і тривалий процес передбачає цілий комплекс організаційних, дидактичних, методичних, психологічних, виховних заходів. І рідна мова та література в цьому комплексі (разом з історією України та народознавством) - не просто найголовніша складова, а й фундамент цієї ідеологічної системи.

У формуванні національної свідомості не можна оминати проблеми мови та мовлення. Учнівська молодь має усвідомити, що без оволодіння державною мовою неможливо стати повноцінним громадянином своєї держави, патріотом України та й просто інтелігентною людиною, кваліфікованим спеціалістом будь-якої галузі господарства.

Актуальними сьогодні є думки І.Огієнка та В.Сухомлинського про те, що до найважливіших ознак нації належить рідна мова, а з нею витворена культура, яка стає душею нації, її духом. Зокрема, В.Сухомлинський зазначав, що в руках педагога слово є могутнім виховним засобом, яке здатне піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків.

Тож перед викладачем-словесником постає важливе завдання – сформувати національно-мовну особистість, яка має володіти наступними уміннями та навичками:

- виявляти інтерес до вивчення української мови, відчувати потребу у здобутті знань і виробленні комунікативних умінь;

- створювати тексти, використовуючи різні мовні і мовленнєві засоби;

- імпровізувати мовлення відповідно до ситуації спілкування;

- будувати монологічний виступ, у тому числі дискусійного характеру;

- користуватися різними стилями і типами мовлення;

- уміти поєднувати репліки у процесі діалогу, розгортати діалог;

- дотримуватися основних правил спілкування під час монологічного та діалогічного мовлення.

Ці завдання успішно вирішуються на уроках систематизації та узагальнення знань з основного курсу мови, а також на уроках розвитку мовлення, де учні удосконалюють власні мовленнєві вміння й навички, створюючи діалоги на запропоновану тему, готуючи виступи до дискусій, усні твори, роблять вправи з редагування текстів, виявляючи власну правописну та стилістичну грамотність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II.  Основна частина                                                                                  

2.1 Виховання національно-патріотичної свідомості і патріотизму на уроках української мови і літератури .

 

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей є та, що в процесі формування особистості, а отже, й підростаючого покоління, найефективніші шляхи пізнання – це від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до міжнаціонального, світового.Система виховання постійно відтворює і поглиблює емоційно-естетичний, художньо-творчий, модальний та інтелектуальний компоненти свідомості рідного народу, створює умови для розвитку і розквіту природних задатків і талантів кожного громадянина України, формування духовного потенціалу – найвищої цінності нації та держави.

Мета патріотичного виховання – це виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури.

Патріотичне виховання в школах спрямовується на залучення учнів до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Робота в цьому напрямку починається, безпосередньо, з 5-го класу, із наймолодших. Вчитель-вихователь є тим джерелом, з якого дитина черпає  допомогу для національного самовизначення.

Учні на уроках мови та літератури мають унікальну можливість зростати духовно на ідеях національної філософії, народних традиціях, ідеалах, обрядах , звичаях, на культурно-історичному досвіді, на морально-етичних цінностях. Засвоюючи рідну мову, діти переконуються в багатстві й красй її виражальних засобів, навчаються говорити й мислити не тільки правильно, а й красиво.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Впровадження ідей національно - патріотичного виховання на уроках української літератури.

 

    Потужні можливості для виховання людської гідності, національної свідомості мають уроки літератури. Викладання літератури – це не просто процес передачі певної літературної чи літературознавчої інформації. Тут відбувається значно складніший і багатогранніший процес: уведення молодого покоління в храм національного письменства, у світ епох, традицій, постатей, поколінь.

Завдання вчителя виховувати національний характер українця. І в цьому процесі найбільше допоможе мистецтво слова. Художня література віддзеркалює ментальність українського народу.

    Починаючи з усної народної творчості, що є духом нації (вивчення прислів’я, приказок, казок), і закінчуючи високохудожніми творами письменників-класиків, література впливала і впливає на виховання учнів.

На величезному значенні літератури в житті людини наголошував К. Паустовський : « Без любові літератури й без знання її неможлива ні культура, ні створення нового вільного суспільства, ні вдосконалення самого себе».Так історично склалося, що в Україні красне письменство взяло на себе роль пробуджувала національного духу, незламності, гуманізму, просвіти.

Твори української літератури, які вивчаються саме старших класах, є дуже ефективним засобом патріотичного виховання учнів. Вагомих результатів учитель-словесник досягне тільки тоді, коли він має продуману систему роботи над формуванням патріотичної вихованості старшокласників у процесі вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

Система роботи на уроках української літератури передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості.

В основу системи національного виховання на уроках української літератури в старших класах покладено правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення вибороти Українську державу. Спрямовую свої творчі зусилля на те, щоб підвищити виховний  рівень уроку. Національне виховання має здійснюватись на основі проблемного вивчення текстів.

Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні патріотичних почуттів, на уроці літератури моделюю  ситуації, які сприятимуть розумінню школярами суспільно-політичних явищ, змальованих авторами у творі.

Формуючи патріотичну свідомість учнів на уроках літератури, розглядаються проблеми громадянознавчого змісту, для цього  використовую проблемні питання для обговорення. Під час вивчення повісті І.Франка "Перехресні стежки", де звучить проблема " Сутність демократії, демократичні цінності. Права і свободи людини і громадянина і механізми їх захисту ", ставлю   перед учнями такі запитання:

• Які способи захисту прав і свобод людини і громадянина застосовувались в українських землях  наприкінці XІХ століття?
• Чи можна назвати судових чиновників та представників влади оборонцями права?
• Що керує їхніми рішеннями?

    Вплив програмового матеріалу на процес формування патріотичної вихованості залежить від правильного вибору методів, прийомів і форм роботи.

Для успішного здійснення патріотичного виховання школярів засобами художнього слова необхідні такі уміння і навички:

• визначати ідею і проблеми художнього твору, зіставляти конкретно-історичне, морально-етичне і загальнолюдське у творах;
• сприймати патріотичні мотиви та емоційно-естетичний тон художнього твору;
• виявляти патріотичні позиції та світоглядні особливості письменника і літературного персонажа;
• самостійно аналізувати твір, виділяючи основні патріотичні почуття героїв, їхні вчинки та переконання;
• висловлювати власну думку про патріотичні мотиви твору, вміти їх відстояти й аргументувати, робити висновки.

    Процес національного відродження  України поставив перед школою завдання по-новому підійти до викладання української літератури. Вивчення української літератури покликане формувати у дітей найвищі й найблагородніші людські якості, серед них – любов до Батьківщини, почуття вічної правди і краси народу. Отже, найважливіше для вчителя – не тільки як  учити, а й чому вчити, що говорити про життя, людей, навколишній світ.

   Вчені визначають, що найінтенсивніше формування національної самосвідомості в середньому шкільному віці. Якщо в початкових класах діти через казки, оповідання, поетичні твори пізнають край, де вони живуть, свою Батьківщину – Україну, дізнаються, звідки вони походять, до якого народу належать, то в середніх класах поглиблюють свої знання. Так, вивчаючи перекази й легенди про запорожців, твори Я. Качури «Іван Богун», Б. Лепкого «Орли», А. Чайковського «Сагайдачний»,А. Кащенка «Над  Кодацьким порогом», учні глибше переймаються історичним минулим свого народу, його героїчними подвигами.

     Підлітковий період у житті школяра – це підготовчий етап до формування ідеалів, які впливають на поведінку особистості. Якщо учні переймуться національними і духовними цінностями, ідеалами нашого народу, вони прагнутимуть до захисту цих цінностей. Учні мають знати про національний ідеал, про конкретних носіїв національної свідомості. Важливе місце тут відводиться особистостям письменників, твори яких вивчаються з першого по одинадцятий клас. Це Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Олесь.

  У старших класах робота над втіленням ідей національного виховання ще більше посилюється і цьому сприяє розмаїття програмового матеріалу.

Так в 11 класі, вивчаючи творчість Івана Багряного, зазначаю, що життєвий і творчий шлях письменника є взірцем для виховання національної самосвідомості особистості. Під час вивчення пригодницького роману  «Тигролови» обраю  будь-який спосіб роботи: чи то композиційний аналіз, чи то по образний. Можна аналізувати кожний розділ, характеризуючи основних дійових осіб: Григорія, членів родини Сірків, їхні взаємини, побут і працю українців на Далекому Сході, дотримання ними традицій і звичаїв українського народу, ставлення до природи, до людей. В ході обговорення роману обов’язково сконцентровую увагу на проблемі, яка є однією із найважливіших: на родинних та народних традиціях сім’ї  Сірків, працьовитості їхнього роду, сімейній злагоді, почуттях патріотизму та національній гідності кількох поколінь Сірків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Українська мова - найважливіший засіб національно - патріотичного виховання.

 

    Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

 Кожен урок рідної мови має переконувати учнів у тому, що мова – багатство народу, яке треба берегти і вивчати, щоб передати наступним поколінням.

 Система текстів різних типів, стилів і жанрів надає прекрасну можливість посилити увагу до світоглядного, розвивального, пізнавального й виховного аспектів вивчення мови. Робота з текстом – важливий структурний елемент не тільки уроків розвитку мовлення, а й аспектних занять.

 У 6 класі, працюючи над темою «Відміни іменників», можна роздати дітям на кожну парту текст « Князь київський Володимир Великий» . Спочатку прцюємо над граматичним матеріалом, зясовуємо лексичне значення виділених слів у тексті, апотім реалізовуємо пізнавальну й виховну мету уроку, ставлячи дітям наступні питання:

• Якими іменами називали Володимира Великого?
•  За що він дістав кожне з них?
• Чому князь зображений із хрестом?
• Скільки років правив Володимир у Київській Русі?
• Які стосунки були у князя з правителями сусідніх держав?
• Чого навчає Вас цей текст?

     При опрацюванні теми «Лексичний склад української мови» у 10 класі  збагачується та активізується мовлення учнів: вони демонструють різні прийоми пояснення лексичного значення слова, а також принципи відбору лексики для різних функціональних стилів. Творча робота зі словом (вивчення етимології, тлумачення, написання та вимови, застосування) показує учням не лише багатство мови, але й силу емоційного впливу слова.

  Так, наприклад, цікавим є завдання добору синонімічного ряду до поданих слів: іти, їсти, лунати, сердитися. У змаганні на найкращого знавця синонімів часто перемагає той учень, що утворив ряд з 7-9 слів. У той час, як «Практичний словник синонімів української мови» за редакцією Миколи Зубкова (Харків: Весна, 2008 рік) наводить до кожного з поданих біля сорока близьких за значенням слів (іти – простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупцювати, тупати, крокувати, ступати, шпацирувати, марширувати, цибати, дефілювати, юрмитися, валити, пливсти, плинути, віятися, чимчикувати, полинути, теліпатися, телющитися, дріботіти, пертися, тарабанитися, вибиратися, виметуватися, вислизати, віддалятися, пробиватися, прослизати, прокрадатися, пірнати, пхатися, прибувати, приволікатися, прителіпатися, прибиватися, нагодитися, добиратися) .

   Чи кожна мова у світі може похизуватися таким багатством?

Розтлумачую  учням й інновації, що з’явилися внаслідок переосмислення й закріплення в мові нових значень слів, що давно існують.              Наприклад, іменник дах останнім часом став використовуватися в значенні «чиєсь заступництво», дієслово схуднути розвинуло значення «девальвуватися».  При цьому наголошую, що в сучасній українській мові семантичні перетворення пов’язані з розхитуванням мовної норми.

Цікавою для старшокласників є робота з дослідження історії ненормативної лексики.За свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, українська мова  - всеосяжніша ніж перська, китайська чи монгольська. У цій мові йому вдалося знайти лише чотири лайливі слова  «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».

   Ставлення учнів до мови виявляється при обговоренні якості такої друкованої продукції, аналізу процесу спотворення української літературної мови у просторах мас-медіа. Цікавими є для старшокласників і творчі завдання: дослідження мовлення (багатства лексики, дотримання норм орфоепії) культурних і політичних діячів сучасності, гасел та рекламних оголошень, якими останнім часом перенасичені  міста; проблемні питання про місце і роль ненормативної лексики у нашому мовленні: чи можна з її допомогою освідчитися в коханні? Чи допоможе вона у спілкуванні? Кар’єрному зростанні?

Під час вивчення теми «Лексика іншомовного походження» зауважую, що не варто вводити в обіг усі слова, що останнім часом рясніють на шпальтах газет і журналів, особливо ті, що мають українські відповідники: дайджест (огляд), елегантний (ошатний), армрестлінг (рукоборство) та ін. Проте, якщо слово-назва увійшло в мову разом із запозиченою реалією, то  пояснюю учням його значення та особливості вживання.

Повага до власного імені закликає до пошуків його значення, походження. Тому спрямовую пошук учнів на шляхи надходження власних імен в українську мову: дохристиянські, слов’янські, вплив християнства на розповсюдження давньоєврейських, грецьких,  латинських імен. Виявом епічного патріотизму є факт відродження українських власних імен у наш час (Богдан, Святослав, Людмила, Мирослава тощо).

  З ентузіазмом учні досліджують етимологію власних прізвищ, складають родовід, усвідомлюють себе носіями та продовжувачами сімейних (а отже і народних) цінностей, традицій.

Такі завдання допомагають учням простежити історію слова, основні лексичні шари української мови, на якій виростає мовно-національна свідомість.

 

 

 

 

 

2.4.Національно - патріотичне виховання як складова формування особистості школяра у процесі позакласної роботи з української мови та літератури.

        Ідеї національно - патріотичного  виховання є домінуючими не лише на уроках вчителя-словесника, а й у позакласній роботі.

Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості школяра, в позаурочній виховній діяльності використовую  наступні  методи роботи:

• вечори народної пісні та танцю,
• свята рідної мови,
• виставки народних промислів,
• конкурси дитячої творчості,
• свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв.

Опора на ці методи сприяє формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови, дбайливому ставленню до природи, усвідомленню належності до українського народу, виховує честь, гідність, мужність, відвагу, прагнення пізнавати, зберігати й передавати у спадок надбання народу.

Школа це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів. Одночасно він є ініціатором залучення учнів до роботи гуртків, секцій у позашкільних закладах.

      Позакласні  заходи  задовольняють  запити школярів, що цікавляться певним колом питань, практикую  різні види робіт:

• знайомство дітей з новинками художньої літератури, спогадами про письменників;
• прослуховування доповідей та проектів-презентацій учнів, цікавих повідомлень з газет, журналів, інтернету;
• обговорення творчих спроб дітей;
• ознайомлення зі статтями про особливості віршування, про культуру мовлення;
• складання заміток до газет;
• перегляд фільмів-екранізацій; 
• створення проектів-презентацій на літературні та мовні теми.

     Стало традицією щороку  вшановувати пам’ять видатного українського поета-гумориста і сатирика, справжнього громадянина П.П.Глазового.

  Найпопулярнішим заходом серед школярів є конкурс читців-декламаторів поезій Т.Г.Шевченка, який традиційно приурочуємо до дня народження поета. Поезії  для конкурсу учасники добирають на свій смак.

   Кожен захід, проведений у школі, проникнутий любов’ю, повагою, патріотизмом. Позакласна робота сприяє відродженню звичаїв і традицій українського народу, фактів і цікавинок, що стосувалися історії рідного села, школи. Разом з учнями збираємо легенди, прикмети, прислів’я, загадки. На виховних годинах згадуємо давно зниклі будівлі, місця дозвілля батьків, ремесла і пам’ятні історичні віхи, імена  людей.

   Завжди особлива увага приділяється  прищепленню знань про народні символи України і їх вшанування. Про них діти читають літературні твори: вірші, оповідання, легенди, широко практикую тематичні виховні заходи.

     Щороку проводяться  тижні мови та літератури. Це відбувається двічі на рік: восени – до Дня української писемності та весною – до Шевченкових днів. На кожен день тижня планується захід, підказаний його темою. Це виставки конкурсних робіт на кращий учнівський малюнок, вишивку, письмовий твір на літературну тему, твори-роздуми, читацькі конференції, конкурс на краще читання поезії, народознавчі хвилинки, виставка творчих робіт “Перші проби пера”, турнір знавців української мови та літератури, мовознавчі хвилинки, конкурс інсценованої казки.

 Організовуються літературно-музичні вечори, присвячені творчості українських письменників. Це – важливий засіб естетичного, розумового і морального виховання школярів. На літературних вечорах проводяться конкурси, ігри, вікторини, які доповнюють програму вечора, урізноманітнюють її.

  Найбільш незабутніми стали такі позакласні заходи, як:  «Катрине весілля» за мотивами роману Гната Хоткевича «Тарас Шевченко», народознавче свято  «Дівоча врода» , свято зустрічі весни «Прийди, весно, з радістю»,  Свято Матері, літературно-музична композиція «У хаті, як у раї»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Формування національно-патріотичної свідомості учня в школі на сучасному етапі є надзвичайно актуальним. Саме патріотизм набуває особливого значення, гостра потреба виникає у розробці уроків патріотичного виховання, які б визначали шляхи ефективного та цілеспрямованого розвитку громадянина – патріота України.

Видатний український педагог,В.О. Сухомлинський, наголошував, що саме за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять його вчителі української мови та літератури, наставники думки, волі, духу людини», бо наука рідної мови , літератури – наука про найголовніше : про неньку Україну, рідну землю, її красу й силу, її минуле й майбутнє.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

  Отже, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ базової і повної загальної середньої освіти: Затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт «Міністерство освіти і науки України». – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

2. Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49 [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

3. Концепція загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013–2017 роки: Затвердж. колегією Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (протокол № 6/1-21 від 30.05.2012) [Електронний ресурс] // – Режим доступу:   http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

4. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України / Наказ МОН України від 31.10.2011 №1243 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.moippo.mk.ua. – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 24.09.2014).

5. Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році/ Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.14 №1/9-376 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 24.09.2014).

6. Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі: основні ознаки і поняття // Дивослово. - 2012. - № 3.

10. Єрмоленко Н. І. «Формування національно-патріотичних якостей учнів загальноосвітньої школи». [Електронний ресурс]–Режим доступу:http://osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/40663/

7. Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом //Вивчаємо українську мову та літературу.– 2012 - № 15.

8. Захаренко  С., Коваленко, О. Формування громадянина - патріота у педагогічній системі О.А.Захаренка   / С. Захаренко,  О. Коваленко // Рідна школа. – 2013. – № 6. – С. 36–40.

9. Луговська С. О. Виховання патріотичних цінностей – приорітетне завдання сучасної української школи / С. О. Луговська // Виховна робота в школі. – 2013. – № 8. – С. 14–18.

10. Стародубцова О. Формування патріотичного виховання на уроках української  мови і літератури та в позакласній роботі. - Кіровоград, 2014.

11. Степанченко Л. А. Роль національно-патріотичного виховання у формуванні духовно морального світогляду школярів: [Електронний ресурс] // Освітній портал «Класна оцінка». – Режим доступа: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).