Виразне читання поезії «срібної доби». А. Ахматова, Б. Пастернак, В. Маяковський

Про матеріал
Тип уроку: урок виразного читання: Обладнання: таблиці, схеми з теорії виразного читання; аудіозаписи зі зразками художнього читання, фонова музика
Перегляд файлу

Тема: Виразне читання поезії «срібної доби». А. Ахматова, Б. Пастернак, В. Маяковський

Мета: ознайомити з розвитком російської літератури кінці ХІХ  -- початку ХХ століття, з основними течіями «срібної доби» російської поезії; розвивати навички виразного читання та  аналізу літературних творів;  вчити культурі діалогу на уроці; виховувати інтерес до поезії,  допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст віршів російських поетів;  прививати любов до поезії, естетичний смак, навички вдумливого читання поезії, уміння аналізувати ліричний твір;

Обладнання: таблиці, схеми з теорії виразного читання; аудіозаписи зі зразками художнього читання, фонова музика

Тип уроку: урок виразного читання

Век девятнадцатый, железный,

Воистину жестокий век!

Тобою в мрак ночной, беззвездный

Беспечный брошен человек!...

Двадцатый век... Ещё бездомней,

Ещё страшнее жизни мгла

И отвращение от жизни,

И к ней безумная любовь,

И страсть и ненависть к отчизне...

О. Блок

Хід уроку

 

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Актуалізація знань учнів. 

 

1) Слово учителя.

    Доброго дня. Сьогодні ми будемо говорити про російську поезію на межі ХІХ-ХХ ст. Період 1900-х – 1910-х років прийнято називати  «срібним століттям». «Золотий вік» - це час Пушкіна. «Срібне соліття» – це час О. Блока, Бальмонта, М. Гумільова, А. Ахматової, Й. Мандельштама та інших російських поетів. Якщо взяти більш широкий проміжок часу, то в період 1790-х - 1920-х в Росії відбулися великі зміни. Як відомо, 1922 р. виникла нова держава, СРСР, яка з`явилася на карті в результаті перевороту 17-го року, коли до влади прийшли більшовики. За всім цим періодом, за злетом російської поезії,  стоять великі суспільні нелітературні зміни.

  А. Ахматова напише у вступі до поеми «Без героїв» наступні рядки «Починалося некалендарне справжнє ХХ століття». Мається на увазі канун І світової війни. Саме в цей час, напередодні великих сутичок на полях боїв в Європі відбувалися великі зміни в літературі. Війна 1914 -1918 р.р. було зовсім новою за змістом, адже сторони, які воювали, не бачили в собі ворогів, сидячі в окопах, багато хто з них не знали за що вони воюють.

 Та ще одна причина змін в літературі. Це зміни в науці. Були досягнення у фізиці, ведучій науці. А. Енштейн сформував теорію відповідності. З`ясувалося, що й в ній є протиріччя. Гасло про порушення єдності світу перейшло в літературу. Задачу з`єднання зруйнованого світу бере на себе поезія. Поет Іванов говорить:

Читає учень

Душа черства. И с каждым днём черствей.
— Я гибну. Дай мне руку. Нет ответа.
Ещё я вслушиваюсь в шум ветвей.
Ещё люблю игру теней и света…


Да, я ещё живу. Но что мне в том,
Когда я больше не имею власти
Соединить в создании одном
Прекрасного разрозненные части.

 

2) Робота над епіграфом до уроку

 

ІІ. Вивчення нової теми. Поети «срібної доби».

  1. Слово учителя

    Що буде? Теорії наукові не живуть, світ розірваний на часті. Таке питання ставлять митці. Виникає теорія з`єднати світ, визнати його цілісність.

  Першочергову роль в літературі відіграв Д. Мережковський. Він визнає роль містичного, стверджуючи, що містичне не означає неправдиве. Це щось інтуїтивне, що підкаже людині таїну буття. В світі, де, здається, все вже є відкритим, знаходиться багато потаємного, невідомого.

 Отож в літературу приходить ДЕКАДАНС (падіння) - загальне відчуття того часу. На кануні війни. Культура упадає, несе заряд «мінус».

З`являється російський символізм. Адже саме російський, тому що на заході вже відомі імена П. Верлена, А. Рембо, С. Манарме.

 Загальне для західних і російських поетів єдиними був символ.

2) Передумови появи літератури «срібної доби»

 

3) Два покоління російських символістів:

  • старші (З. Гіпіус, А. Мережковський, К. Бальмонд, Ф. Сологуб) - домінує принцип самовираження
  • молодші (О.Блок, А. Бєлий, В. Іванов)

4) Робота з таблицею

 

«Срібна доба»

Символізм

Акмеїзм

Футуризм

Почуття через знаки і сиволи

Ясність, вершина, сповнення драматичної суперечності життя, трагізм епохи

Майбутнє, заперечення спадщини попередніх епох

Д. Мережковський, Бальмонд,Брюсов, А. Белий, Ф. Сологуб, О. Блок

З. Гіпіус, М. Гумільов, А. Ахматова, М. Кузмін, Й. Мандельштам, С. Городецький, Г. Іванов, М. Зінкевич, Садовський та ін.

В. Каменський, В. Маяковський, В. Хлєбніков

      Трагічно склалося життя митців, що прийшли в російську літературу «Срібної доби». Трагічною була доля самої російської культури: її дивовиж ний злет був перерваний жовтневим переворотом, що призвів до встанов лення тоталітаризму в країні. З встановленням більшовицької влади культурна політика у державі була спрямована на руйнацію духовної спадщини царської Росії та знищення творчої інтелігенції. Відтоді над країною почала опускатися «залізна завіса», що більш як на 2/3 століття відокремила російську культуру від світового культурного розвитку. За умов штучної ізо ляції та постійних ідеологічних переслідувань література невідворот но вироджувалася в офіційне «соцреалістичне» псевдомистецтво. 

ІІІ. Виразне читання поезії «срібної доби»

  1. Повторення відомостей виразного читання.  (Додаток 7,8)

1. Відтворення емоційної насиченості твору (внутрішнє «бачення», робота творчої уяви читця – особливо поетичного тексту).

2. Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту тексту.

3. Вміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам.

 

  1. Робота в групах. (підготовлені учні розповідають про особистість митця, його бачення світу, характерні ознаки творчості, аналізують поезію, зокрема)

І ГРУПА

Анна Ахматова (1889-1966)

 

ДОВКОЛА ЖОВТИЙ ВЕЧІР ЛІГ... (Додаток 1)

Перекладач: С.Жолоб

Довкола жовтий вечір ліг,
Тремтить квітнева прохолода.
Ти запізнивсь на стільки літ,
Та радість буде там, де згода.
Присядь до мене ближче ти,
I подивись веселим оком:
Блакитні зошита листки —
Віршів моїх дитячі спроби.
Пробач, що сумно так жила
I сонце бачила несміло.
Пробач, пробач, що багатьма
Я багатьма переболіла.

 

 

ДАВ МЕНІ ЮНЬ ТИ СУТУЖНУЮ
 

Дав мені юнь Ти сутужную...
Був ти нещедрим у ніжності.
Скільки журби, далебі!
Як же багатством у бідності
Душу зігріти Тобі?
Пісню слави лесливую
Нам доля співа сліпа.
Господи! Та ж недбайлива я,
Твоя рабиня скупа.
Ні прутиком, ні трояндою
Не буду в садах Отця.
Я від кожної тріски падаю,
Здригаюся від слівця.

 

РЕКВІЄМ (Прослуховування поеми А. Ахматової)

https://www.youtube.com/watch?v=P--7yKgBfro

  1. Підсумки роботи над поезією А. Ахматової

ІІ ГРУПА

Борис Пастернак (1890-1960) – «Гамлет ХХ століття»

Життєвий і творчий шлях письменника. Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Пастернака.                    

(Додаток 2,3)

 «ВИЗНАЧЕННЯ ПОЕЗІЇ» 

Определение поэзии

Это — круто налившийся свист,
Это — щелканье сдавленных льдинок,
Это — ночь, леденящая лист,
Это — двух соловьев поединок.

Это — сладкий заглохший горох,
Это — слезы вселенной в лопатках,
Это — с пультов и флейт — Figaro
Низвергается градом на грядку.

Все, что ночи так важно сыскать
На глубоких купаленных доньях,
И звезду донести до садка
На трепещущих мокрых ладонях.

Площе досок в воде — духота.
Небосвод завалился ольхою,
Этим звездам к лицу б хохотать,
Ан вселенная — место глухое.

 

Визначення поезії

Це — загуслий заливистий свист,
Це — при березі лускіт льодинок,
Це — умерзлий у темряву лист,
Це — кількох солов’їв поєдинок.

Це — солодкий притихлий горох,
Це — усесвіту сльози в лопатках,
Це — з пюпітрів і флейт— Фігаро
Круто валиться градом на грядку.

Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім,
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні.

Духота — наче дошка плеската.
Жар небесний — не вичаха.
Цим зіркам до лиця б реготати,
Але всесвіт — містина глуха.

переклад А. Кичинського

 

 

                          «ЗИМОВА НІЧ»

Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.

Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья,

И падали два башмачка
Со стуком на пол,
И воск слезами с ночника
На платье капал.

И все терялось в снежной мгле,
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.

Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

1946

 

Зимова ніч

Мело, мело по всій землі,
Мело, сніжило.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.

Злітався сніг і вирував
Перед шибками,
Так влітку на вогонь мошва
Летить роями.

Ліпила віхола на склі
Кружки і стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.

І протяг тіні хилитав,
І мимоволі
Схрестились руки і уста,
Схрестились долі.

І черевички з ніг самі
Упали м’яко.
І віск із нічника слізьми
На плаття капав.

Все поглинала на землі
Хуртеча біла.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.

На свічку дихала імла,
Й спокуси сила
Хрестоподібно підняла,
Як ангел, крила.

І доки хуґа по землі
Мела, сніжила,
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.

переклад Л. Талала

Перегляд відео за поезією «Зимова ніч» https://www.youtube.com/watch?v=CO-_2wBF0I8

  1. Підсумок роботи групи.

ІІІ ГРУПА                                                   (Додаток 5)

Володúмир МАЯКÓВСЬКИЙ (1893–1930).

Життєвий і творчий шлях письменника. Маяковський – лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета.

 

«А ВИ ЗМОГЛИ Б?»

         А ви змогли б?

Я вмить закреслив карту буднів,

Хлюпнувши фарбами зі склянок.

Відкрив я в холодці на блюді

вилицюватість океану.

З рибин на вивісках строкатих

читав я губ новий порив.

А ви

ноктюрн

змогли б заграти

на флейті заржавілих ринв?

 

Переклав П. Воронько

А вы могли бы?

Я сразу смазал карту будня,

Плеснувши краску из стакана,

Я показал на блюде студня косые скулы океана.

На чешуе жестяной рыбы

прочел я зовы новых губ.

А вы

ноктюрн сыграть

могли бы

на флейте водосточных труб?

 

 

«ПОСЛУХАЙТЕ»


Послухайте!
Якщо зірки засвічують —
виходить — це комусь треба?
Виходить — хтось хоче, щоб вони бyли?
Виходить — хтось називає ці плювочки
перлинами неба?
І, надриваючись,
у заметілях полуденного пилу,
ввірвається до Бога,
спізниться боїться,
плаче гірко,
цілує йому жилясту руку,
просить —
щоб неодмінно була зірка! —
присягається —
не витрима цю беззоряну муку!
А потім
ходить ззовні спокійний,
та весь тривожний.
Говорить комусь:
"Адже тепер тобі нічого?
Не страшно?
Без ліхтаря?!"
Послухайте!
Адже, якщо зірки
засвічують —
виходить — без них комусь не можна?
Виходить — це необхідно,
щоб кожного вечора
понад дахами
загорялась хоча б одна зоря?!


 

 

 «ЛІЛЕЧКО. ЗАМІСТЬ ЛИСТА»          (Додаток 6)


Дим тютюновий повітря виїв.
Кімната —
розділ у крученихівському* пеклі.
Згадай —
за цим вікном
тобі я
вперше руки, нестямний, пестив.
Сьогодні сидиш ось,
серце в залізі.
День і ще —
посваришся,
щоб швидше тікав.
У тьмяній передній довго не влізе
зламана дрожем рука у рукав.
Вибіжу,
кину на вулицю тіло.
Дикий,
оскаженілий,
від відчаю звір.
Не треба цього,
дорога,
мила,
давай прощатись тепер.
Все одно
кохання моє —
це важкий тягар —
висить на тобі,
і не можем втекти.
Гіркоту ображених скарг
дай в останньому виревти.
Якщо бика працею зморять,
він у воду,
занурить втомлену спину.
Крім кохання твого,
нема
мені моря,
а у твого кохання не вимолиш спочину.
Захоче спокою змучений слон —
царствений ляже в опожежені піски.
Крім кохання твого,
нема
мені сонця,
а я і не знаю, де і з ким ти.
Якби так поета замучила,
він
кохану б на гроші і славу виміняв,
а мені
жоден не радісний дзвін,
крім дзвону твого коханого імені.
І не вип'ю отруту,
й в пустку не піду,
й над скронею не натисну курка залізо.
Наді мною,
крім твого погляду,
влади не має жодне лезо.
Завтра забудеш,
що тебе коронував,
що душу квітучу коханням випалив,
і суєтних днів метушня й карнавал
розшарпає збірки моїх віршів...
Чи слів моїх сухим листям
зможу відтягти
розлуки строк?
Дай хоч
останньою ніжністю вистелити
твого відходу крок.


 

* Кручених О. (1886-1968) — російський поет-футурист,
мається на увазі його поема "Гра у пеклі",
написана разом з Хлєбниковим.

5) Підсумок роботи групи.

6) Підсумковий літературний диктант «Поезія «срібного століття»

1. Літературний напрям, одним із найяскравіших представників якого був О. Блок. (Символізм)

2. Літературний напрям, яким захоплювалися Б. Пастернак, В. Маяковський. (Футуризм)

3. Один із центральних образів поезії Б. Пастернака «Зимова ніч». (Свічка)

4. Премія, від якої змушений був відмовитися Б. Пастернак. (Нобелівська)

5. «Гамлет XX століття». (Пастернак)

6. Літературний напрям, до якого належала А. Ахматова. (Акмеїзм)

7. Найвідоміший роман Б. Пастернака, який забороняли друкувати в СРСР. («Доктор Живаго»)

8. Скількі разів В. Маяковський звертається зі словом «Послухайте» (двічі)

9. Назвіть перекладача поезії В. Маяковського (Воронько)

10.« Російська Сафо ». (Ахматова)

ІV.  Підсумок уроку.

V. Домашнє завдання: підготуватися до контрольної роботи по темі: Розмаїття течій модернізму й авангардизму в європейській ліриці ХХ століття (Аполлінер, Рільке, Ахматова, Маяковський, Пастернак)

 

 

 

docx
Додано
30 червня 2019
Переглядів
2299
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку