ВІРТУАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО

Михайло Сергійович Грушевський (1866—1934)

«Колосальна праця, яку рік за роком викладає проф. Грушевський перед українську публіку, варта того, щоб прийняти її з належною увагою, тим більше, що вона на таких міцних і широких основах, яким не страшна ніяка критика» І. Франко«Народність і територія стрілися саме на порозі історичного життя нашого народу і утворили першу підставу його розвою» М. Грушевський

Михайло Грушевський — це вчений світового рівня, творча спадщина якого близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору. Він показав, що еволюція людства, попри всі складнощі, має тенденцію до встановлення справедливого демократичного ладу. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демократичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону.

Міф про президентство. У сучасній українській спільноті існує міф про Грушевського — президента УНР, запроваджений Дмитром Дорошенком . Міф прижився в публіцистиці й у науковій літературі. Тільки у вересні-жовтні 2004 чимало друкованих і електронних ЗМІ знову розтиражували «президентство» Грушевського. З погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, Грушевський не був президентом Української Народної Республіки. Такої посади в УНР не існувало, не передбачала її й ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради Конституція. Невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР. Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент — голова (рос. председатель).

Вшанування пам'яті У Києві та Львові споруджено пам'ятник Грушевському. Портрет Михайла Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на монетах 1996 та 2006 років. Іменем Грушевського названо вулиці. Пам'ятник Грушевському у Києві

У Луцьку. У Червонограді

У Львові

ЗАПРОШУЄМО ВІДВІДАТИ ЕКСПОЗИЦІЇ

Історико-меморіальне значення будинку на вул. Паньківській, 9 полягає в тому, що тут мешкав не лише відомий український історик, суспільно-політичний діяч Михайло Грушевський, а також його донька Катерина — історик, етнограф, соціолог; брат Олександр — літературознавець та історик; небіж та учень вченого Сергій Шамрай. Крім того, тут у різний час мешкали знані представники української науки та культури: академік ВУАН Олекса Новицький, художники Анатоль Петрицький, Василь та Федір Кричевські. В оселі Грушевських бували відомі діячі Центральної Ради, співробітники Історичної секції ВУАН та члени Наукового товариства імені Шевченка. 

У чотирьох експозиційних залах розкрито наступні теми: Родовід Михайла Грушевського. Гімназійні та університетські студії. Михайло Грушевський — професор першої на українських землях кафедри історії України.

У чотирьох експозиційних залах розкрито наступні теми: Проект «Історія України-Руси». Наукове товариство імені Шевченка у Львові та Українське наукове товариство у Києві під орудою Михайла Грушевського.

У чотирьох експозиційних залах розкрито наступні теми:Історична школа Михайла Грушевського. Суспільно-політична та публіцистична діяльність. Михайло Грушевський на чолі новітнього українського парламенту. На еміграції. ВУАН-івський період.«Почесне» вигнання.

Вітальня. На початку березня 1924 р. Михайло Грушевський з дружиною та донькою повертаються з еміграції і отримують прихисток у сестри Ганни на третьому поверсі. Облаштували спочатку вітальню з тих меблів, якими «поділилися» сестра та брат. Тут Грушевські збиралися разом за великим обіднім столом на улюблену каву. Її аромат повертає нас до тих часів, до тих тихих розмов. Ось дивляться на нас зі старих світлин три покоління великої і дружної родини, головою, надією і опорою якої був Михайло Сергійович.

Кімната Катерини. Саме ця кімната, яка в музеї зветься «кімнатою Катерини», стала емоційною домінантою меморіальної експозиції. Не відновлюючи перестінок, який розділяв кімнату на два кабінети, спробували відтворити віртуальний простір кімнати на двох через діалог музейних предметів, почути діалог найрідніших душ і рівноправних колег: батька і доньки, вчителя і учениці. Головний діалог тримається на двох унікальних експонатах — фотопортреті Михайла Грушевського, подарованому йому учнями і співробітниками в день 60-літнього ювілею (1926 р.), та живописному  портреті Катерини Грушевської  роботи знаного українського маляра Івана Труша (1903 р.). 

Кабінет. Восени 1929 р. сестра поступилася ще однією кімнатою, де для старшого брата, академіка Всеукраїнської академії наук Михайла Грушевського було облаштовано робочий кабінет. Невідомий фотомайстер відразу зафіксував найменші деталі цього кабінету. Самі світлини не збереглися. Збереглися лише негативи на склі, які працівники музею виявили в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Ця фотофіксація кабінету дала можливість його правдивої реконструкції, що є унікальним прикладом відтворення меморіальних інтер’єрів більш як через 70 років від часу побуту в оселі його власників.

Завершується історичний розділ експозиції залою-книгозбірнею, де представлена, насамперед, бібліотека Українського Історичного Товариства при Музеї Грушевського, започаткована з ініціативи Президента Товариства, багатолітнього Друга і повноправного співробітника музею професора Любомира Винара.

У історико-меморіального музея Михайла Грушевського є сайт http://immh.kiev.ua/ - він наповнений і регулярно оновлюється на заздрість багатьом вітчизняним установам. Там можна дізнатися про всі заходи, числені проекти і освітні програми, фестивалі, тематичні виставки, історію музею, контекст і підтексти його існування.