Виступ до Дня рідної мови

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови (6-7 класи)

                                       Мова моя СОЛОВ’ЇНА

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови.  Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема".

 (На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах )

Ведучий 1.   Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.

Ведучий 2.    Отак воно усе й пішло, 
Що на початку було Слово, 
Тоді на світ з’явилась Мова, 
Що потім стала Джерелом. 

Ведучий 1.    Ви не дивуйтесь: 
Все  як треба. 
Була такою воля Неба. 
Сам Бог послав нам цей струмок, 
Що став володарем думок.

Ведучий 2.   Людина в світі б не жила, 
Коли б не мала Джерела . 
Не цурайтесь мови, люди, 
Рідного джерельця, 
Хай вона струмочком буде, 
Хай дійде до серця.

Ведучий 1.     Хай вона в казках лунає 
І щодня, і в свято, 
Соловейком хай співає 
В українських хатах.

                     КАЗКА ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ  (інсценізація)

Оповідач. 
Багато тисяч років тому жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона добра, ласкава, щира й привітна, готова всім допомогти. А співала так гарно, що, здавалося, то соловейко співає. Всі прагнули бути з нею разом. А вона розповідала діточкам про чудові речі, співала їм українські пісні й тим вливала любов до України й українського народу. А називалася ця красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі нашому й із народом нашим — ніколи не розлучалася з ним. Дівчина любила писати писанки й роздавала  їх усім. З українською мовою наш народ ріс, розвивався і творив чудову культуру, яку передавали з покоління в покоління аж донині. Україна мала багато сусідів. Деякі почали зазіхати на нашу землю. Почалися війни, вороги поневолювали наш народ, вони  забороняли українську, а нав’язували свою  мову. Український народ розбігався по світі, щоб рятувати себе й свою рідну мову. Та чужина їх руйнувала ще більше. Діти відрікалися від рідного слова й ставали чужинцями для свого народу. 
З частиною українського народу помандрувала  й МОВА, шукаючи доброї долі на чужині. 
Голос за сценою. Одного разу потрапила в Америку та й побачила бані церкви.

Мова. Ось тут я відпочину. Дозвольте, священику, будь ласка, перепочити в церкві. 
Оповідач. Але священик її не прийняв, бо тут уже господарювала  англійська мова. 

Голос за сценою. Потрапила МОВА в Польщу. 
Мова. От стоїть хатинка, схожа на нашу, можливо, саме тут я знайду людей, які розмовляють українською мовою, та й заспіваємо українську пісню. 
Оповідач. Але там панує польська мова. Не пустили її навіть на поріг хати. 
Голос за сценою. Пішла МОВА далі. Де не зупиниться — ніде не приймають. Таким чином дійшла МОВА до Московії. Але там те саме: викидають 
із хат українську мову, а надають перевагу російській. 
Оповідач. Іде, іде МОВА доріжкою й бачить хатинку під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть барвисті квіти. А збоку — садок вишневий. На верхівці хати гордо стоїть лелека. Як узрів УКРАЇНСЬКУ МОВУ, то заклекотав — наче її привітав. 
 

Мова. Ось, це, напевно, українська хата, бо лелек  на Московщині нема — вони люблять Україну. (Стукає.) Люди добрі, впустіть до хати перепочити. 
Голос за сценою. Ти, УКРАЇНСЬКА МОВО, нам і тут не потрібна. 

Мова. Все кругом українське є, а в хату мене, рідну мову, не впускають. Невже доведеться мені десь на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені подітись? Ось відпочину тут, під липою в холодочку, а потім далі піду. 
Оповідач . Заснула наша дівчина. Аж ось їй сниться: над нею літають янголята. Всі повбирані у вишиванки. Вони взялися за ручки й, літаючи, співають (звучить пісня). І тут вони стали рядочком перед сплячою УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ і всі гуртом сказали… 
Янголята. Не журися, МОВО, ми тебе понесемо на наших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо ми є їхніми янголятами-хоронителями й покажемо їм твою красу. Українські діти мають добрі й щирі серця, і вони тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, приймуть. 
Оповідач . Мова прокинулась, а навколо неї стояв гурт дітей. 
 

Хлопчик. А що ви тут робите на самоті? 
Мова. Я блукаю світом, шукаю край, у якому люблять і шанують українську мову. А хто ви такі? 
Дівчинка. Ми діти, які хочуть відродити рідну мову. Нас уже багато по широкому світі. І тому ми прийшли до тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, щоб тобі до- помогти й щоб ти завжди була з нами. 
Разом. УКРАЇНСЬКА МОВО, ми з тобою й не дамо тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе у тих українських дітей, які від тебе відцурались.

Пісня «Українська мова»

• Читці

1 читець     

     Мово рідна!                                  

     Колискова, материнська ніжна мово!

     Мово сили й простоти,

    Ой, яка ж прекрасна Ти!

2 читець

      Перше слово - крик любові,

      Сміх і радість немовляти,

     Неповторне слово «Мати»,

     Про життя найперше слово…

3 читець                    

     Друге слово – гімн величний,

     Грім звитяг і клекіт орлій,

    Звук Вітчизни неповторний

    І простий, і предковічний…

     4 читець                    

Ну, а третє слово – «Мила»,

      Буря крові, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрія мрійна…

5  читець

Перейшов усі світи я,

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов одна лиш ти є.

6 читець

Ти велична і проста,

Ти могутня, рідна мово!

Мова – пісня колискова.

Мова – матері уста.

Ведучий 1.    Коли осягаєш багатство рідної мови, мимоволі дивуєшся: який все-таки могутній творчий геній нашого народу! Скільки синонімічних рядків, яка гнучкість граматичних форм, глибина думок і почуттів у нашій мові, 
 

Ведучий 2.   Але, на жаль, і сьогодні є випадки, коли мову паплюжать, перекручують. Дехто з наших ровесників не замислюється над тим, що мовна культура є свідченням вихованості та розумового інтелекту молодої людини. 
Пропонуємо вашій увазі сценку «На дискотеці». (Звучить музика) 

                                         Сценка «На дискотеці — 1» 
— Прівєт, бебі. Давай знакомитись. Я — Вєталь. А тебя як звати? Можна тебя пригласить на танець? Щас такий музон кльовий буде. То шо, підемо? 
— Вибачте, мені зовсім не хочеться танцювати. Не ображайтесь на мене. Я просто слухаю музику. 
— Ти  гоніш, дєтка? Який слухаю? Погналі, слиш? 
— Я ще раз у вас прошу вибачення, але я танцювати не хочу. Та й музика мені ця не до вподоби... 
— Класний музон! А ти шо, мєдляк ждеш? Тобі мєдляк наравиться шолі? Ну, ти дайош! 
— Ні, вибачте, але я зовсім не хочу танцювати. До побачення. (Дівчина пішла.)                                                                                                                                 — От, блін, кльова діваха, але шото ламається. І чого? 
 

Ведучий 1. І справді, чого? А ви не здогадуєтесь? Хоча могло б бути інакше. 
 

                                                 Сценка «На дискотеці — 2» 
— Здрастуйте! Мене звати Віталій. Дозвольте запросити Вас до танцю. 
— Будь ласка! Якраз звучить моя улюблена мелодія. 
— Ви знаєте, наші смаки цілком збігаються, це так приємно. {Дівчина усміхнулась.) 
— Перепрошую, у Вас, мабуть, таке ж чудове ім'я, як і Ваша добра усмішка? Як Вас звуть? 
— Мене звуть Юлею. 
— Чудове ім'я і Вам дуже личить!  
— Юлю, а Ви не образитесь, якщо я запрошу Вас до наступного танцю? 
— Ви, Віталію, такий чемний хлопець, що Вам важко відмовити. 
— Дякую. 

Ведучий 2.   Ось так з чемної мови, за якою чисті помисли, можливо, і зародиться справжня дружба. А хто нехтує культурою рідної мови, потрапляє в жалюгідне становище, хоча, на жаль, сам цього не усвідомлює.

   Вірш

Чи живеш біля моря синього, 
Чи в степу, чи обіч гори, 
Ти не будь малоросом, сину мій, 
Українською говори. 

Чи ідеш ти міською дорогою, 
А чи стежкою на селі, 
Говори українською мовою, 
Бо живеш на своїй землі 

І не слухай ворожих натяків, 
Що  "забули за сотні літ", 
Це ж бо так, як забути матінку, 
Що пустила тебе у світ. 

Чуєш, як розмовляють соняхи, 
Як шумлять густі явори, 
Як від рідної мови сонячно? 
Українською говори!

Пісня про мову

Ведучий 1.   
Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. 
 

Ведучий 2.    
Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…» 
(Діалог матері та дочки. Обидві у вишиванках) 

Мати: 
Як би тобі, доню, в світі не було, 
Не скупись ніколи людям на добро. 
Бо і так доволі хтось насіяв зла, 
І холонуть душі наші без тепла. 

Донька: Забувають діти мову матерів. 
Глянь, від того болю світ аж посірів. 
Стогне від розпуки зранена земля, 
І сивіти стала матінка моя. 

 

Мати: Доню моя, доню, синьоока зірко, 
У житті буває солодко і гірко. 
Як би твої очі не манили зваби, 
Не посмій вчинити Батьківщині зради. 
Не посмій зламати гілку калинову – 
Сиротою станеш, як забудеш мову. 
Можеш призабути запах рути –м’яти, 
Але рідну мову мусиш пам’ятати. 
Можеш не впізнати голосу діброви, 
Та не смій зректися маминої мови!

Ведучий 1.   
Не вдалося і не вдасться ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми  відважна і патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми –

нащадки славних козаків. 

Ведучий 2.   

Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі, і нікому ніколи не вдасться поставити її на коліна.

Ведучий 1.    Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності! 
 

(Всі учасники шикуються з різними квітами)

Молитва за мову 
– Боже милосердний, що на небі, 
Українську мову збережи. 

– Всім, хто має в серці віру в Тебе, 
Об’єднатись в слові поможи. 

– Уклади в уста мого народу 
Незнищенні істини прості, 

– Щоб ніколи рабству на догоду 
Не збивався з істини путі. 

– Дай нам милосердя і терпіння, 

– До байдужості не доведи! 

– Від змертвіння і від запустіння 

Усі: Отче, збережи і захисти!