Виступ екологічної агітбригади "Зелений гомін"

 

Загальноосвітня школа І-ІІ ст. с. Жовтневе

 

                                       Керівник:   Сьомка Р.І.

Мета: Викликати в присутніх  почуття відповідальності за майбутнє України і Землі,розширити . Формувати почуття дбайливого господаря рідного краю.

 

Хід заходу

 

Разом.         Ми -

 Учень 1.        Ті, що вийшли на сцену

 Разом 2.         МИ -

 Учень 3.        ТІ, що стоять перед вами

Разом .           Ми -

 Учень 4 .        Ті, що говорять ці слова

 Разом.          МИ -

 Учень 5.         Учні Жовтневої школи

Учень 6.            розповімо, як вміємо,

 Учень 7.           І застережемо       

 Учень 8.           Застережемо, як вміємо,    

Учень 9.            Від біди, яка  чатує на кожного з нас

Разом :          екологічна катастрофа.

Учень 10.            Увага!

Учень 11.            Увага!

Учень 12.            Увага.

Учень 13.           Чергового виступу підходить час

Учень 14.           Ви слухайте!

Учень 15.            Слухайте!

Учень 1.           Слухайте нас!.

Учень 2.            Вас вітає еколого-пропагандистський дитячий колектив

 

Всі : «Зелений гомін» !!!

Ведучий: Повітря, земля і вода - це Природа.

Природа- це Я. І ти - це природа.

 У Божому світі під сонце одним

Повинні ми жити у згоді.

Природа є середовищем життя,  колискою людської цивілізації. Від незгоди з Природою починаються біди в усіх людей: у селі, в місті, в Україні, на Землі.

Людина і природа...На жаль,скільки пам"ятае історія, вони конфліктували між собою. Велика небезпека нависла над усім живим. Задушливі смоги огорнули міста і села, отруюються моря і океани радіоактивними відходами, зникають з лиця землі рослини і тварини - неповторне явище природи. Заново його не створиш. На жаль, і сьогодні не всі розуміють, що знищуючи компоненти природи, ми порушуємо екологічну рівновагу, підпилюємо, як то кажуть, гіллячку великого дерева, на якій самі сидимо.

Учень 3                            Природа нам  - як рідний дім

Природа всім нам мати.

Щоб був порядок в домі тім,

 Усім нам треба дбати.

Шовкові трави не товчіть.

Не рвіть оберемком квіти.

 Все, що навколо бачиш ти,

Рости повинно й жити.

 І не ламай з дерев гілок,

Вони  - наші легені.

 Хай тихо дзюркотить струмок,

 Шумлять гаї зелені.

Учень 4. Те , що природа мати

Для  вас , для них, для нас,

Нам треба пам"ятати

Щоденно, повсякчас.

Ведучий. Важливо  зберегти  на  планеті  Земля  життя.  І  сьогодні  ми приєднуємося до міжнародного голосу протесту за збереження нашої планети від екологічноі катастрофи, що нависла над нами.

(Звучить пісня "Доки не пізно»)

Поки планета іще жива,

Поки ще сонце нам світить ніжно

Життю заявим свої права

Доки не пізно, доки не пізно

Земля, як серце у грудях в нас

Тут наше небо і наші гнізда

Іще не пізно, ще саме час

Спасти її іще не пізно.

Приспів:

Люди! Люди! Люди схаменіться.

Землю нашу рідну не губіть.

Хай вона розквітне, відродиться

Від біди планету вбережіть.

 

Біда все ближче і кожен з нас

Живе і знає, що рине в бездну.

Вже зовсім скоро й настане час

І буде пізно, і буде пізно.

Планета крикне: " Закрий мене

Від катастроф страшенних різних

Закрий мене, врятуй себе

Доки не пізно, доки не пізно".

Приспів:

Невже на завтра замруть моря,

Замовкнуть птахів голоси ніжні?

І вже не зможе зійти зоря.

Спитає небо: "Хіба вже пізно ?"

Тож поклянімось, що збережем

Високе небо, що просить слізно:

"Врятуйте Землю-наш добрий дім

Доки не пізно, доки не пізно"

Приспів:

 

Учень5.  Із площ волелюбних, доріг перехресних

Стікаються люди і повнять ряди.

- Ви хто подорожні ?

Всі учасники.

— Ми голос протесту,

Планету йдемо захистить від біди.

                Ти — в кучерях світлих, шовкових немов ?

 

Учасники     Ми- юність, ми-юність і ми протестуєм

Злочинство труїти нас ядами знов.

 

Учень 7.          - А ти хто-за руку тримаєш дитину,

З тривогою поглячд звела у світи ?

 

Учениця (у ролі матері)  Я молодість, мати,

            Родивши повинна дитя від лихої біди вберегти.

 

Учень 8.           А ти, у мандрівці пропилений, дальній,

В береті навкіс на крутому чолі ?

 

Учениця.    Я-зрілість. Тож тричі я відповідальна

Життям своїм всім за життя на землі.

 

Учень 9.      Ідуть та й ідуть. І крізь вітру лавину

 Гарячий заклик лине у світ.

 

Всі учасники.   Від екологічної катастрофи усі ми повинні

  Врятувати планету, врятувати світ.

 

Учень 10.                      Твердішає кроків невинне зростання.

Ідуть та й ідуть - до загону загін –

По кулі земній усі чесні земляни

І голос протесту лунає, мов дзвін.

 

Ведучий. Повітря, вода, грунт, рослини, тварини-все це нерозривне, все в поєднанні створює ту неповторну яскраву картину життя, яка в усі віки вражала уми й серця поетів і філософів, фізиків і живописців, хліборобів і пастухів.

У цій грандіозній барвистій картині немає нічого зайвого, З неї нічого не вилучиш. Природа не має ні запасних, ні взаємозамінюваних частин.

Ліс - це особливий, безконечно добрий і безконечно щедрий організм, який не просить нічого для підтримки свого існування й великодушно розсипає продукти власної життєдіяльності, він бере під захист всі живі істоти і пропонує тінь навіть лісорубові, що губить його.

Люди, неначе татарська орда, варварськи знищують лісосмуги, залишаючи одні пеньки. Залишається без захисту земля. Народ озвірів, а закони наші якісь беззубі. Люди добрі ! Та схаменіться! Якої ж ви віри, якої крові, яких коренів ? Що ж це ви творите на прадідівській землі ?

 

Учень 11. Літній ранок... Червнева пора

Вже достигли солодкі суниці

Тож заповнила ліс дітвора,

 І дорослі прийшли, як годиться.

 Тільки чути: "Егей" та "Ау"

О, природо, ховай свої чари:

Топчуть апороть, квіти, траву –

Тільки б швидше наповнити тару

 Ніби мамонтів   стадо пройшло,

Або кінна ворожа навала –

Все, що квітло, буяло, росло,

Полягло, почорніло, прив'яло.

 Недопиті й порожні пляшки,

Тут і там із яєць скоролупи,

Скрізь паперу брудного шматки,

Ще й консервні бляшанки на купі.

 Та мовчить загудований ліс,

Лиш засмучено тихо зітхає,

Без докірливих слів та без сліз

Своїм виглядом він промовляє:

"Якщо хочеш сюди ще прийти,

Щоб суниць чи грибів назбирати,

То навчися мене берегти,

І красу мою вмій шанувати".

 

Учень12. А ось букет: він кинутий у сміття.

Вмирають безневинні пелюстки...

Для чого ж ви зірвали безсердечно

Беззахисні   і ніжні квіточки.

Для чого їх ви рвали ? Я не знаю.

Швидко в'яне проліска мала.

Пусто, сумно стало на поляні-

Вісників весни там більш нема !

 Нищать цю красу жорстокою рукою,

 Бо підсніжники не можуть нам сказати:

"Насолоджуйтесь ви нашою красою –

Тільки дуже просим нас не рвати".

(Учасники співають)

Люди, що ви робите з лісами !

Слухайте, Слухайте,

До вас він шелестить !

Від руки байдужої, від хамів

Просить захистить, просить захистить !

Як не буде лісу, звірів, птиць-

Стане світ вас пусткою карать,

 В очі внукам як  тоді дивиться.

Що тоді казать, що тоді казать?

Що ви внукам на свій захист

Зможете сказать ?

 

Ведучий.   Вмирає грунт, зранений, знівечений, позбавлений родючості. Щороку землі України втрачають близько 24млн тонн гумусу.

Вмирають моря й океани, отруєні, забруднені різними відходами, вони перетворюються на мертву пустинну акваторію.

 

Учень 13. Жили собі дід та баба біля самого синього моря... Ну а далі, як у відомій всім казці. Та живе наш дід не в колишні часи, а тепер у час прогресу і цивілізації. Отож і казка стара на новий лад.

Закинув перший раз дід невід. Прийшов невід з різною всячиною: рваними черевиками і іншим мотлохом. Закинув старий невід вдруге і прийшов невід із старими зношеними автомобільними шинами. Закинув дід третій раз невід і витяг він золоту рибку. І заговорила рибка людським голосом: "Дуже прошу тебе, дідусю, не кидай мене назад у море, краще кинь мене у акваріум. Не хочу бути рибкою нафтовою, хочу бути рибкою акваріумною".

 

Ведучий.   У цій казці захований великий життєвий зміст: ще трохи ілюдина сама своєю рукою затягне зашморг у себе на шиї, адже вода-це життя. Кожної години на нашій планеті 1000 чоловік вмирають від отруєння водою.

Ліси рідіють, міліють ріки, зникають з лиця землі рослини і тварини. Нині на земній кулі близько 20-25 тис. видів рослин знаходяться на грані зникнення.

Учень 14.    В червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

 Давно рятунку в нас благає.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалії, фіалки ніжні,

І вісник березня - підсніжник ?

 Невже ми більше не побачим

Як сон-трава росою плаче ?

 Троянда степу, квітка мрії

Жар цвітом землю не зігріє?

 

(Звучить пісня "Не хочу"

Метелика ловити я не хочу

Він квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі.

Приспів

Природа-це не просто символ.

Ми її діти - пам'ятай завжди.

Ти не вбивай її, людино,

Її красу навіки збережи.

 

І квітку лісову не стану рвати.

Додому я її не понесу,

 Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу.

Приспів

 

І ні стеблинку, гілку чи  травинку

Я не ображу-це страшенний гріх.

Бо в кожній з них живе тримка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

Приспів

 

Ведучий.      Великого екологічного лиха зазнала природа, коли у квітні 1986 року сталася страшна трагедія на Чорнобильській АЕС. Опустіли населені пункти, стала мертвою земля, яка годувала і давала життя всьому живому. З 1992 року територія України оголошена зоною екологічного лиха.

 

Учень 15.         В поникливих стгах скорботні стрічки,

В зажурі чорній-і гай, і річка.

 В пустинних селах печаль і смуток,

Там сміх дитячий давно забуто...

 Для кого є рясно квітує вишня ?

Кого стрічати тополя вийшла?

Земля родюча вік годувала,

Тепер загасла і прахо стала.

Чорнобиль - горе, Чорнобиль - рана,

Зловісна ніч і трагічний ранок.

 Тривожні дні запеклися в серці...

Ні, Україна не може вмерти.

В промінні сонця й колоссі жита

Моїй Вітчизні довіку жити

 В зелених барвах верби й калини –

Відроджуйсь, славна моя Вкраїно !

 

(Пісня "Рятуйте землю")

В наш час життя усе змінилось.

Летить в безодню, в нікуди

Вода у ріках забруднилась,

Лікарні зайняті людьми.

Чи любо бачити руїни,

Що в Україні простяглись,

 І крізь Чорнобильськії стіни

На кожнім кроці возвелись.

 

Приспів

Наша ненько Україно,

Ти воскресни із руїни

На весь світ ясним промінням засвіти

І крізь хмари дощовії,

Крізь біду і сніговії

Вітер атом під ногами розмети.

 

Рятуйте землю, ще не пізно

 Здолати атомовий жах

Щоб сором зору нам не різав,

 Що люди гинуть на очах.

Мабуть не схочеш ти і слухать

Лиш істину я повторю,

Що стане квіткою розруха,

Якщо любить землю свою.

Приспів

 

Ведучий.     Людина вважає себе господарем природи, оскільки має наймогутнішу зброю - розум. Але досі цей господар не вельми розумно хазяйнував на планеті. Тепер він почав це усвідомлювати.

 

Учень 1.     Все на землі потрібно зберегти:

І птаха й звіра, і оту травинку.

Не чванься тим, що цар природи ти,

 Бо врешті, ти-лише її частинка.

Та частка - невеличка і залежна

Цю істину сприймай беззастережно.

Якщо береш, то треба віддавати,

 Коли й надалі хочеш царювати.

 

Учень 2. Зупинімось - останній є шанс,

Оглянімось - благаємо вас.

 Все задумано мудро в природі,

Жити всьому у мирі і згоді.

 

Учень 3. Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставлю плече.

Як зрубаємо дерево-вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

 

Учень 4. Як асфальт, то не через калину,

Джерельце - хай не знає зупину.

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку...

Учень 5. Як зруйнуємо світ оцей вщерть,

Вирок нам без війни буде: смерть !

Зупинімось - останній є шанс.

Ця планета не тільки для нас.

 

(Звучить пісня)

 

Люди ! Люди, люди зупиніться!

Втратите, втратите, не буде вороття !

Не губіть природу, схаменіться.

Ваше це життя, ваше це життя.

Збережуть нехай дбайливі руки

Квіти, води, птахів переліт.

 Щоб не проклинали вас онуки,

 Збережіть цей світ, збережіть цей світ.

 

Ведучий. Любі друзі! Давайте рятувати Землю від екологічної катастрофи. Ми ж молоді, сильні. Будьмо ж добрими і мудрими. Давайте усвідомимо, що ми - частина природи. Врятуймо Землю ! Рибі -вода, птахові - повітря, звірові - ліс. А нам, людям, потрібна Батьківщина. І охороняти природу - значить охороняти Батьківщину.

 

Учень 6.      Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду-

В морях, океанах, в малих і великих річках.

Учень 7.    Рятуємо рідкісних птахів-не всі ще породи,

А ті, що зникають в лісах, у полях і лугах.

Учень 8.      Рятуємо злаки. А потім рятуємо квіти.

Учень 9.       Рятуєм світанки - від кіптяви, гару ,   димів.

Учень 10.     Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти.

Учень 11.      Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

Учень 12.      Рятуємо землю. А також рятуємо небо.

 Учень 13.      Рятуємо мрії. Кохання солодкий мотив.

Учень 14.       Рятуємо ніжність... Від кого рятуєм? Від себе.

Разом.            Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти.

 

Ведучий. Ми все це зможемо, якщо захочемо, і розумно візьмемося за нашу справу. Станьмо добрими господарями на своїй Землі, збережемо її, бо кожен з нас носить велике ім'я-Людина.

(Звучить пісня)

Ми на світ народились, щоб радісно жити,

 Щоб всім разом дружити,  і сонцю радіти.

Щоб усмішки усім дарувати і квіти,

Щоб збулося усе, що задумали діти.

Приспів

Тож давайте утворимо всі хоровод

 Хай всі люди Землі з нами стануть в нього

 Хай повсюди звучить лише радісний сміх.

 Хай без слів пісня ця стане близька для всіх.

 

Хочем ми покачатись в зеленій траві

І дивитись, як хмарки пливуть в синяві

 В літню спеку скупатись в холодній ріці

Теплий дощик грибний потримати в руці.

Приспів

 

Ми на світ народились, щоб радісно жити,

Від хвороб, від страшних не вмирали щоб діти.

 І хай горе все зникне, не стане біди.

І хай сонце яскраве нам світить завжди.

Приспів