Тема: Особливості групової динаміки та міжособистісної взаємодії.

Методичне об’єднання викладачів

Психологиня ВСП ТЕФК БНАУ

Гриценюк С.С.

Вступ. Висвітлити актуальність теми та практичне значення знань про особливості групової динаміки.

1. Проблема малої соціальної групи.

У всіх груп є одна спільна ознака – їх члени взаємодіють між собою. Представники певної групи об’єднуються у  ”ми” на противагу поняття „ви”.

Група – це 2 або більше осіб, що взаємодіють, впливають один на одного і сприймають себе як ми. Група дає можливість проявитися особистості, в той же час кожна група формується під впливом кожного конкретного свого члена.

В навчально-виховному процесі ми маємо справу із малою соціальною групою (від 2х до 40 осіб).

Малі групи поділяються на формальні та неформальні. Формальні групи штучно створюються для виконання якогось завдання. Відносини регулюються законами, статутами правилами. Неформальні виникають спонтанно на основі взаємної симпатії та спільних інтересів.

Референтна група - група, думка якої найбільше важить для людини, певний еталон для неї.

Куратор повинен зробити так, щоб референтною групою для студента стала формальна. Знання наявності та складу малих груп дозволяє кваліфіковано будувати управління групою. Управління здійснюється через лідера. Формальний лідер. Неформальний – один із члені групи, який володіє силою особистого впливу на інших членів групи своїми особистими якостями.

2. Групова динаміка – це ті психічні процеси, які відбуваються в групі. Групові процеси – це ті способи регулювання індивідуальної поведінки, які забезпечують психологічні зміни в групі за час її існування (групоутворення, розвиток групи, феномени групового тиску, прийняття групових рішень і т.п.).

Процес утворення малої групи полягає в оголошенні її формальною офіційною ланкою соціальної організації, в наповненні її конкретними індивідами, які здатні взаємодіяти і виконувати певні організаційні завдання.

Стадії розвитку групи:

- стадія адаптації. Колектив організований слабо, кожен діє сам по собі, хоча є структура і єдність цілей і потреб. Відсутнє взаємовиручка і взаєморозуміння. Студенти не проявляють ініціативи, виконують тільки настанови і завдання керівника.

Стадія внутрішнього конфлікту (відсутність єдності в групі, зіткнення інтересів членів групи). Але на тлі конфліктів з’являються елементи групової солідарності. Пошук лідера групи. Руйнування наявної рольової структури.

Важливо: куратор повинен вміти ставити завдання, вимогливість, розпорядливість, діловитість.

Головним на першій стадії є вивчення дітей. Яким чином це можна зробити ми будемо говорити нижче. Перед групою повинна стояти якась спільна задача, яка зіграє роль об’єднуючого фактора. Куратор на цій стадії повинен закласти традиції групи.

Звичаї – загально повторювані соціальні дії. Традиції – історично сформовані і передані з покоління в покоління звичаї, погляди смаки, норма поведінки  тощо.

- Стадія диференціації. Є єдність цілей та дій. Організаційні зв’язки міцні, психологічні ще слабкі. Формується актив, що підтримує куратора. Розвиток групової згуртованості (усунення і гармонізація конфліктів). Ділова сфера переважає над емоційною. Проявляється відчуття „ми”.

Важливо: керівники вирішують питання колегіально, спираючись на актив, активізують інших членів групи.

Група повинна все робити разом, особливо більше часу проводити на дозвіллі. Задача куратора – створити сприятливий мікроклімат. Соціально-психологічний клімат – переважаючий настрій колективу, що визначається системою сформованих відносин та умовами праці. Чинники, які визначають клімат:

• правильність вибору професії;
• умови навчання;
• можливість професійного росту;
• звичаї і традиції колективу;
• суспільна думка;
• стиль керівництва;
• інформованість;
• особистість керівника;
• психологічна сумісність членів колективу.

Звичаї і традиції групи.

Книги Дейла Карнегі, Норбекова, Правдіної, Миколи Козлова.

•                        Стадія інтеграції. Присутні всі ознаки соціальної зрілості колективу – здатність членів колективу до ділового об’єднання; психологічна єдність – загальний настрій групи; підготовленість колективу – досвід спільної діяльності; моральна спрямованість – які мотиви спільної діяльності. Висока згуртованість, організованість та взаєморозуміння. Усі сприймають і виконують цілі колективу. Єдність інтересів у праці та відпочинку.

Функціонально-рольова співвіднесеність (утворення рольових відносин). Утворення функціонально-рольової структури групи, встановлення гнучкої системи відносин. Переоцінюються групові норми. Емоційна сфера починає переважати над діловою. Це вищий рівень групової зрілості. Має місце групове прийняття рішень.

Керівник забезпечує колективне вирішення питань, розвиток творчості та ініціативи.

На цій стадії для вирішення якихось питань куратору достатньо працювати із активом групи.

Для того, аби краще зрозуміти людину і впливати на неї, потрібно орієнтуватися у потребах і мотивах. Потреба – нестача чогось. Мотив – внутрішні спонукальні причини дій і вчинків людей. Мотивація – сума зовнішніх та внутрішніх спонукань діяльності працівників.

Загальнолюдські потреби поділяються на:

- первинні (фізіологічні) – потреба в їжі, повітрі, одязі і т.п.

- вторинні (психологічні) – потреба в успіху, повазі, визначенні статусу і т.п.

Теорія потреб А. Маслоу:

- первинні: фізіологічні потреби та потреба у захисті.

- вторинні: соціальні потреби (належати до певної соціальної групи, бути повноправним членом групи, мати добрі стосунки з іншими), потреба у визнанні, потреба в самореалізації.

3. Нормативна поведінка в малій групі.

Як куратор може впливати на групу?

Група, яка утворилась, починає виробляти норми (правила поведінки своїх членів). Групові норми – це стандартизована поведінка в малій групі, якої дотримується більшість членів групи. Групові норми не встановлюються для конкретної ситуації, тому вони розрізняються за мірою їх прийняття, широтою девіантності, яка допускається.

Для індивіда існування системи норм важлива, бо забезпечує орієнтування в зовнішньому світі.

Суспільна думка – відношення громадськості до чого-небудь або кого-небудь, що виражається через оціночне судження або практичні діїє

Санкції – засоби контролю поведінки.

Найдієвішими санкціями є схвалення і несхвалення, посмішка та ін.

Головне призначення норм – забезпечення існування цілісності малої групи і її функціонування. Індивід не вважається повноцінним членом групи поки не прийме групові норми.

4. Феномени групового впливу і тиску: соціальна фасилітація, інгібіція, явище конформності та конформізму.

Хоторнський експеримент (спостереження).

Ефект фасилітації – покращення результатів чи продуктивності  в присутності інших людей.

Ефект інгібіції – погіршення результатів діяльності чи продуктивності праці в присутності інших людей.

Явище конформізму – пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів, визнання існуючих порядків, норм і правил, схиляння перед авторитетом. Конформна поведінка – це ситуативна поведінка індивіда в умовах конкретного групового тиску.

Явище конформності – це властивість особистості, яка виявляється в її схильності піддаватися уявному чи реальному тиску групи.

Коли людина дійсно підтримує позиції групи – це внутрішня конформність. Коли група тисне на особистість, а вона змушена підкорятися – має місце зовнішня конформність.

Конформність – це міра підкорення індивіда груповому тиску.

Психічна заражуваність – несвідома мимовільна схильність особистості до певного психічн6ого стану.

5. Проблема міжособистісної сумісності.

Психологічна сумісність – визначається особливостями особистості, її характером. Для сумісності рис характеру членів колективу повинні бути не обов’язково тотожними, але сумісними.

6. Як вивчити групу. Соціометрія. 

Досвідчений куратор зацікавиться насамперед, на якій стадії розвитку перебуває колектив групи. Він намагатиметься проникнути в духовний світ дітей з метою виявлення їхніх внутрішньо-колективних відносин, як ділової, так і особистісної сфери спілкування. Його цікавитимуть лідери класу і їхня спрямованість, “ізольованість”, відповідні угрупування (діади, тріади, референтні групи). І лише після розв’язування цих питань він проектуватиме виховний вплив з метою формування колективу класу.

Проникнути в духовний світ дітей, повний суперечностей, де радощі переплітаються з дитячими болями і традиціями, можливо за допомогою методів педагогічного дослідження.

У цьому допоможуть куратору спостереження, бесіда, анкетне опитування, соціометрія.

Спостереження – найпоширеніший метод вивчення особистості й колективу. Позитивною якістю його є фіксація явища в його звичайному вигляді. Спостереження стає методом вивчення студентів тільки тоді, коли педагог поставить перед собою певну мету. Куратору досить важливо зорієнтуватися, за чим треба спостерігати. Загальними індикаторами психологічних особливостей дітей є:

1. їхній зовнішній вигляд;
2. міміка, жести;
3. рухова активність;
4. мова (залежно від мети спостереження фіксується виражальна чи змістова її сторони);
5. предмети, з якими вони мають справу;
6. продукти діяльності (малюнки, саморобки, інші речі);
7. спрямованість і частота спілкування з іншими людьми (дорослими і ровесниками).

Під час спостереження за групою дітей, колективом рекомендується враховувати:

а) тривалість безперервного спілкування між членами групи (спільні розмови, жести, схвалення або осуд тих чи інших дій і вчинків);

б) одностайність чи диференційованість реакцій дітей на зауваження педагога;

в) кількість дітей, що активно підтримують вимоги педагога, або тих, які до них ставляться негативно.

Бесіда – випробуваний метод у практиці роботи коледжу. За її допомогою куратори можуть вивчати усвідомлені мотиви і потреби дітей, їхні професійні наміри, інтереси й нахили, стосунки, що склалися в колективі. Обов’язковою умовою застосування бесіди є підготовленість до неї. Рекомендується продумувати і складати плани бесід, чітко формулювати запитання. Часто практикується так звана стандартизована бесіда, характерні особливості якої полягають у тому, що кожній дитині дають одні й ті самі запитання з однаковим формулюванням, і не стандартизована, яка також передбачає певне коло запитань, однак вони можуть бути поставлені в різному порядку в ході вільної невимушеної бесіди.

Дедалі більшого поширення набуває метод анкетування, за допомогою якого куратори одержують потрібну інформацію. Використовуються анкети відкриті і закриті (пропонується кілька запитань і відповідей на них, які опитуваний повинен підкреслити чи позначити іншим способом). Як свідчить досвід, вимоги, що їх потрібно дотримувати під час складання анкет, такі: логічна завершеність кожного запитання; якщо наводяться варіанти відповідей, то обов’язково конкретно; не слід ставити запитання, в яких міститься вислів типу: “Чи не думаєш ти ...” і т.д.

З метою поглиблення знань кураторів про окремих студентів, групу, про взаємодію особистості й колективу доцільно проводити психологічний та соціально-психологічний експерименти (соціометрію).

Соціометричне дослідження можна провести у вигляді заходу, в якому зацікавленні студенти. Педагог, звертаючись до студентів, говорить: “Діти, ми часто ходимо в походи, але я помітила (помітив), що ви буваєте незадоволені тим, в яку групу вас включать. Наступний турпохід ми проведемо, враховуючи ваші побажання. Для цього напишіть кожен на аркуші паперу своє прізвище, а потім прізвища трьох учнів, з якими б ви хотіли піти в турпохід; при цьому не має значення, хлопчик це чи дівчинка. Ваші відповіді я збережу в таємниці”. Учитель збирає аркушики, після чого проводить найголовнішу частину роботи – заповнює соціометричну матрицю. Є різні варіанти матриць, найпростіша із них передбачає відповідну табличку

Якщо виборів набирається шість і більше, студент умовно зараховується до “зірок”; 3-5 виборів свідчать про те, що студент “загальноприйнятий”; 1-2 – “малопопулярний”, а 0 виборів – “ізольований”. Крім цього, можна визначити взаємні вибори і коефіцієнт взаємності:

де R₁ – загальна кількість взаємних виборів, R₂ – загальна кількість виборів.

Чим вищий коефіцієнт взаємних виборів, тим згуртованішою є група. Однак потрібно ще з’ясувати, на чому ґрунтується ця згуртованість, мотиви виборів. Після того, як куратор проведе потрібний експеримент, можна запропонувати:

І. Визначити мотиви вибору. Це можна зробити за допомогою аналізу творів (метод продуктів діяльності) або за допомогою бесіди. Пропонується орієнтовний план твору на тему “Дружба в нашій групі”:

1. Чи дружна наша група?
2. Кого зі студентів групи поважають найбільше? Чому?
3. Кого зі студентів не люблять товариші? Чому?
4. Що потрібно зробити, щоб студенти групи дружили?

ІІ. Вивчити особливості “зірок” та “ізольованих”, оскільки ті й ті багато в чому визначають групові норми колективу.

ІІІ. Включити “ізольованих” в такі види діяльності, в яких вони зможуть виявити свої кращі якості. Наприклад, об’єднати неавторитетних членів колективу з авторитетними.